103187 (764973), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

в) динамічна стабільність, коли функціонування операційної системи забезпечується ефективним управлінням енергетичною безпекою.

Наслідки виходу з ладу підсистеми енергозабезпечення – це сукупність змін економічних, екологічних, соціальних показників, викликаних порушенням нормального функціонування операційної системи.

Наслідки виходу з ладу підсистеми енергозабезпечення розділяють на два види:

• економічні наслідки, що піддаються вартісній оцінці;

• інші (екологічні, соціальні тощо) наслідки, що не піддаються вартісній оцінці і вимірюються в інших (невартісних) одиницях.

Відсутність можливості оцінювати усі наслідки порушенням енергозабезпечення ускладнює загальну оцінку витрат, їх аналіз та вибір пріоритетів при реалізації заходів щодо підвищення рівня енергетичної безпеки.

Всі витрати, пов’язані з виходом з ладу (погіршенням роботи) енергетичної підсистеми підприємства можна розділити на:

1. витрати, спрямовані на попередження наслідків виходу з ладу енергопідсистеми, вірогідність яких буде в майбутньому (витрати на збільшення запасів нафтопродуктів, резервування електрогенеруючих потужностей тощо);

2. втрати, спрямовані виходом з ладу енергетичної підсистеми (псування виробленої продукції, недодержанням урожаю, продукції тваринництва);

3. витрати на усунення або зменшення шкоди, спричиненої виходом з ладу енергопідсистем (витрати на відновлення продуктивності поголів’я тощо).

Перерви в енергопостачанні обумовлюють зниження ефективності використання всіх виробничих ресурсів – трудових ресурсів виробничих площ, матеріальних ресурсів.

7. Система управління енергетичною безпекою підприємства

Управління енергетичною безпекою доцільно розглядати як складову енергетичного менеджменту та операційного менеджменту.

Як складова менеджменту управління енергетичною безпекою фокусує свою увагу на функціонуванні операційної системи в умовах невизначеності і ризиків у забезпеченні процесу виробництва продукції (послуг) енергоресурсами.

Як складова енергетичного менеджменту енергетичною безпекою зосереджує свою увагу на функціонуванні підсистем забезпечення підприємства енергоресурсами та їх ефективному використанні.

Енергетична безпека підприємства формується апаратом управління (адміністрацією) шляхом розробки та реалізації відповідної системи заходів, внаслідок цього забезпечується стабільна і ефективна виробничо-збутова діяльність.

Концептуальні підходи до управління енергетичною безпекою полягають в наступному:

а) прогнозуванні результатів функціонування операційною системою підприємства в умовах невизначеності і ризиків енергозабезпечення;

б) оцінці;

в) аналізі чинників, що зумовлюють ситуації підвищеного ризику в енергозабезпеченні;

г) розробці системи заходів щодо запобігання (недопущення) та зменшення втрат від неврахування (непопередження) факторів ризику.

д) формування ризикостійкості енергопідсистеми, яка б дозволила нейтралізувати чи компенсувати негативні результати.

Формування системи управління енергетичною безпекою підприємства має включати неявність:

• системи показників енергетичної безпеки підприємства;

• посівний моніторинг та оцінка рівня енергетичної безпеки підприємства;

• з’ясування і класифікація умов, чинників та загроз економічній безпеці;

• визначення суб’єкта управління цим процесом, його функцій, повноважень, відповідальності тощо;

• опрацювання алгоритму впливу суб’єкта управління на об’єкт управління.

Важливою складовою управління енергетичною безпекою підприємства є стратегічне планування енергетичної безпеки.

Стратегічний план енергетичної безпеки включає основні перспективні заходи щодо удосконалення постачання та використання енергоресурсів.

Кожному підприємству доцільно мати детально опрацьований оперативний план забезпечення енергетичної безпеки, який розробляється на підприємстві стратегічного плану і час від часу переглядатися, адекватно враховуючи зміни зовнішнього та внутрішнього середовища.

Ефективне управління енергетичною безпекою підприємства спрямоване на забезпечення:

• фінансової стабілізації підприємства;

• конкурентоспроможності продукції (високої якості та низької собівартості);

• нормативного функціонування операційної системи, її підсистем, зокрема, підсистеми енергозабезпечення;

• стабільності кадрового складу, високої його кваліфікації та мотивації;

• екологічності виробництва.

Енергетична безпека підприємства з організаційно-правового погляду включає систему захисту виробничого персоналу, енергетичних систем, машин і обладнання, запасів енергоресурсів, а також систем транспортування (передачі) енергоресурсів.

Зазначена система захисту потенціалу підприємства має бути компетентною і включати:

• законодавчий захист пов’язаний із забезпеченням недоторканості особи, правового захисту власності в т.ч. й інтелектуальної, компетентної інформації тощо;

• організаційно-технічний захист, що здійснює службу безпеки підприємства з відповідним технічним забезпеченням.

8. Управління ризиками в сфері енергозабезпечення

Управління ризиком енергозабезпечення – це сукупність дій, спрямованих на:

• встановлення джерел, факторів і видів ризиків (їх ідентифікацію);

• якісну і кількісну оцінку величини ризику;

• адаптацію до ризиків (зменшення його рівня і запобігання втрат);

• контроль ризиків.

Управління ризиками енергозабезпечення полягає в наступному:

• ідентифікація (визначення) ризику;

• оцінка величини ризику;

• прогнозування наслідків ризику;

• страхування ризику.

Доцільно здійснювати якісну і кількісну оцінку ризиків енергозабезпечення.

Якісна оцінка ризиків енергозабезпечення передбачає з’ясування джерел виникнення ризиків та невизначеності.

Кількісна оцінка ризиків енергозабезпечення передбачає визначення можливості виникнення ризиків, їх частоти, економічну оцінку можливих збитків (недоотримання продукції чи послуг, прибутків, моральні збитки тощо).

Оцінку ризиків функціонування підсистеми енергозабезпечення можна здійснити шляхом визначення коефіцієнта :

де – вірогідний розміру недодержаної продукції чи послуг (прибутку) від погіршення роботи операційної системи внаслідок збоїв в роботі енергетичної підсистеми;

– Планові обсяги виробництва продукції чи послуг (прибутку від їх реалізації) операційною системою.

Для запобігання ризиків у підсистемі енергозабезпечення доцільно забезпечити:

• формування системи прийняття рішень, які враховують неповну визначеність результату в операційній системі;

• здійснення вибору між альтернативними рішеннями з різною мірою ризику щодо енергозабезпечення;

• об’єктивну оцінку невизначеності зовнішнього і внутрішнього середовища організації та ризиків, енергозабезпечення їх впливу на рівень функціонування операційної системи.

До особливостей прийняття управлінських рішень в умовах ризику енергозабезпечення належить:

• прийняття рішень в ситуаціях вибору (альтернативи);

• невизначеністю конкретного результату, що буде одержаний внаслідок прийнятого рішення, оскільки з можливих результатів одні будуть ефективними, а інші – неефективними (навіть небезпечними для функціонування операційної системи);

• збільшенням рівня ризику щодо енергозабезпечення при прийнятті рішень, що передбачають вищу енерговіддачу (прибуток).

До рішень, що приймаються з урахуванням ризиків енергозабезпечення, відносяться:

• рішення, що приймаються за умов визначеності зовнішнього та внутрішнього середовища організації. За цих умов результати прийнятих рішень можуть бути спрогнозовані;

• рішення, що приймаються за умов часткової невизначеності та ризику з вірогідністю в межах від 0 до 1. При цьому результат функціонування підсистеми енергозабезпечення та операційної системи вцілому може бути визначена частково;

• рішення, які приймаються в умовах повної невизначеності внаслідок, зокрема, відсутності чи недостовірності інформації. За таких умов відсутня можливість об’єктивної оцінки вірогідності майбутніх результатів функціонування операційної системи.

Правила прийняття рішень в умовах ризику енергозабезпечення:

• ризикувати з урахуванням обсягів власного капіталу, яким можна страхувати потенційні збитки від недобору продукції внаслідок неритмічної роботи енергосистеми;

• прогнозувати наслідки ризику;

• рішення щодо функціонування операційної системи в умовах підвищеного ризику енергозабезпечення приймати з урахуванням розгляду альтернативних варіантів;

• прагнути не ризикувати за умови, коли потенційні вимоги значно менші за потенційні витрати.

Методи (шляхи) запобігання (зменшення витрат) ризиків:

1. при великій величині ризиків енергопостачання – диверсифікація операційної системи (виробництва) та користування послугами страхової організації;

2. при середній величині ризиків енергопостачання – диверсифікація підсистеми енергозабезпечення, користування як власними коштами, так і показами;

3. при незначних ризиках – резервування підсистемами енергозабезпечення, використання власних коштів підприємства.

Методи управління ризиками енергозабезпечення:

1. уникнення ризику (уникнення стосунків підприємствам постачальникам енергоресурсів з невисокою репутацією; відмова від використання систем енергозабезпечення з низькою надійністю);

2. страхування ризиків (страхування відповідальності, предметом якого є можливі зобов’язання страхувальника щодо відшкодування збитків третім особам; страхування підприємницьких ризиків, де об’єктом є ризик неотримання прибутку або зазнавання збитків внаслідок перерв у роботі операційної системи; хеджування як форма страхування ціни та прибутку у ф’югерсних угодах тощо);

3. локалізація ризиків (створення спеціальних підрозділів, що спеціалізуються на розробці і реалізації високоризикових інноваційних енергоощадних проектів або венчурних підприємств аналогічного типу);

4. дисипація ризиків (диверсифікація джерел енергопостачання, видів виробничої діяльності (операційних систем), розподіл ризику в часі тощо);

5. компенсація ризиків (резервування енергосистем, стратегічна планування і прогнозування стану зовнішнього середовища тощо);

6. хімітування ризиків (збільшення запасів енергоресурсів на підприємстві тощо).

9. Методи підвищення надійності

Інновації в енергопостачанні – це процес реалізації нової ідеї, спрямованої на впровадження у виробництво результатів наукових досліджень у сфері енергопостачання, спрямованих на підвищення енергетичної ефективності одержання енергетичного ефекту і зменшення енергоємності виробництва продукції (послуги).

Інноваційні проекти у сфері енергозаощадження характеризуються:

• досить високою мірою ринку як при розробці, так і реалізації інноваційного енергоощадного проекту, що зумовлюється динамікою зовнішнього і внутрішнього середовища організації;

• складнощами у визначенні вірогідності наслідків ризиків, обумовлених високою мірою невизначеності внаслідок нестачі об’єктивної інформації, що утруднює можливість прогнозування величини ефекту від його впровадження;

• наявністю бар’єрів комунікації при взаємодії значної кількості учасників розробки і реалізації, інтереси яких можуть не співпадати, що може зумовлювати збільшення затрат часу і коштів.

Важливим методом підвищення надійності системи енергозабезпечення є резервування, що передбачає застосування додаткової кількості елементів та зв’язків енергосистеми порівняно з мінімально необхідними для нормативного виконання функцій енергозабезпечення у звичайних (пересічних) виробничих умовах.

Основними елементами енергосистеми є елементи мінімізованої структури енергосистеми, що забезпечують її працездатність.

Резервні елементи енергосистеми – це елементи, які використовуються для забезпечення працездатності енергосистеми у випадку виходу з ладу основних елементів.

Резервування енергосистеми класифікується за рядом ознак:

1. рівень резервування. Виділяють загальне резервування, при якому резерв передбачається на випадак відмови енергосистеми вцілому; поелементне резервування, при якому резервуються окремі елементи енергосистеми; змішане резервування, яке поєднує загальне та поелементне резервування;

2. кратністю резервування, що характеризує відношення кількості резервних елементів до кількості основних елементів енергосистеми. Виділяють однократне (дублювальне) та багатократне резервування;

3. стан резервних елементів енергосистеми до часу їх включення у роботу. Виділяють навантажений резерв, при якому резервні елементи навантажені так, як і основні елементи; полегшений резерв, коли резервні елементи навантажені менше, ніж основні; навантажений резерв, коли резервні елементи не включені до роботи;

4. можливість спільної роботи основних і резервних елементів із загальним навантаженням (визначається здатністю елементів, що одночасно підключених до навантаження, не викликати виходу з ладу резервованої енергосистеми);

5. спосіб з’єднання основних і резервних елементів у складі резервованої енергосистеми. Виділяють постійний спосіб з’єднання усіх елементів, коли вони підключені до загального завантаження протягом цього часу роботи енергосистеми, напівпостійне з’єднання, коли з’єднаними із загальним навантаженням залишаються лише працездатні елементи, а елемент, що вийшов з ладу, виключається; напівзаміщення, коли на початку роботи з’єднують із загальним навантаженням лише працездатність основні елементи, а при відмові одного з них підключається резервний елемент, але основний елемент, що відмовив, відключається вручну автоматично або за допомогою відповідного пристрою.

10. Методика визначення резерву пального для транспортних засобів

Внаслідок сезонності аграрного виробництва витрати пального транспортними засобами досягають максимуму в період заготівлі кормів, збирання врожаю та його транспортування до споживачів (червень-жовтень) і зменшуються в зимові періоди. Коефіцієнт нерівномірності споживання пального автомобільними та тракторними транспортними засобами може визначатися за опрацьованою нами формулою:

де Кнij – коефіцієнт нерівномірності споживання автомобільним і тракторним транспортом і-го виду пального j-ї марки;

Qmax_ij, Qсер_ij, Qmin_ij – відповідно максимальне помісячне, середньорічне та мінімальне помісячне використання і-го виду пального j-ї марки.

Склад пального повинен мати необхідну кількість резервуарів, що забезпечує не тільки щоденну заправку транспортних засобів, але й наявність певного резерву.

Характеристики

Список файлов статьи