15170 (761566), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Таблиця 1 Періодичні виплати при іпотеці зі зворотним ануїтетом на одну людину при середньому розмірі земельного паю - 4 га

Термін виплат	Сума виплат, грн.
	вартість гектара ріллі розрахована шляхом прямої капіталізації орендної плати - 1328,57 грн./га		вартість гектара ріллі дорівнює нормативній грошовій оцінці на 1.01.2007 року - 9036 грн./га
	щоквартально	Щомісячно	щоквартально	щомісячно
2 роки	664,28	221,42	4306,36	1435,44
4 роки	332,16	110,71	2153,16	717,72
6 років	221,42	73,80	1435,44	478,48

За нашими підрахунками, якщо держава буде викуповувати 10% земельних паїв щорічно, причому половина з них на умові іпотеки зі зворотним ануїтетом, то на ці цілі необхідно щорічно спрямовувати від 3 до 9 млрд. грн., що є цілком реальним.

Використовувати емфітевзис (право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб) як механізм передачі земельних ділянок ефективним господарям доцільно з двох причин:

1. в сільському господарстві повинна бути альтернатива орендним відносинам;

2. за своїм соціально-економічним призначенням і правовим змістом, емфітевзис є інститутом, що має багато спільних рис з інститутом оренди землі. Основні відмінності між ними полягають у тому, що право емфітевзису, на відміну від права оренди землі, можуть установлюватися на невизначений термін (загальноприйнято 99 років) і, головне, сьогодні відчужуватися на підставі цивільно-правових правочинів, тобто передаватись в заставу при земельному іпотечному кредитуванні.

Спробуємо також розглянути, чи не суперечить запропонована технологія зобов'язанням України при вступі до СОТ. Взагалі, згідно з додатком 2 до Угоди про сільське господарство, всі заходи щодо державної підтримки сільського господарства умовно поділені на три групи, або розкладені по різнокольорових скриньках: "зеленій", "блакитній" і "жовтій" (чи "бурштиновій") [2].

До "зеленої скриньки" належать заходи, які не спрямовані на підтримку обсягів виробництва та цін виробників, і, отже, не порушують принципів справедливої конкуренції.

Державні витрати в межах "зеленої скриньки" можуть здійснюватись у таких напрямах:

• наукові дослідження, підготовка та підвищення кваліфікації кадрів, інформаційно-консультаційне обслуговування;

• ветеринарні та фітосанітарні заходи, контроль безпеки продуктів харчування;

• сприяння збуту сільгосппродукції, у тому числі збирання, обробка та поширення ринкової інформації;

• удосконалення інфраструктури (будівництво шляхів, електромереж, меліоративних споруд) за винятком операційних витрат на її утримання;

• утримання стратегічних продовольчих запасів, внутрішня продовольча допомога;

• забезпечення гарантованого доходу сільгоспвиробникам, удосконалення землекористування тощо;

• підтримка доходів виробників, не пов' язана з видом і обсягом виробництва;

• сприяння структурній перебудові сільськогосподарського виробництва;

• охорона навколишнього середовища;

• програми регіонального розвитку.

Держава, що є членом СОТ, має право фінансувати заходи "зеленої скриньки" в будь-якому обсязі залежно від можливостей свого бюджету.

Немає також заперечень проти бюджетного фінансування заходів "блакитної скриньки", оскільки вони спрямовані на обмеження перевиробництва (скорочення поголів' я худоби, посівних площ тощо).

Найбільш дискусійним питанням при вступі України до СОТ є заходи "жовтої скриньки". До них належать заходи внутрішньої підтримки, що мають викривлюючий вплив на торгівлю і виробництво:

• дотації на продукцію тваринництва та рослинництва;

• дотації на племінне тваринництво;

• дотації на елітне насінництво;

• дотації на комбікорми;

• компенсація частини витрат на міндобрива та засоби захисту рослин;

• компенсація частини витрат на енергоресурси;

• цінова підтримка: компенсація різниці між закупівельною і ринковою ціною на сільгосппродукцію;

• надання виробнику товарів і послуг за цінами, нижчими за ринкові;

• закупівля у виробника товарів (послуг) за цінами, що перевищують ринкові;

• пільгове кредитування сільгоспвиробників за рахунок бюджету, списання боргів;

• пільги на транспортування сільгосппродукції;

• витрати лізингового фонду та ін.

На нашу думку запропоновані заходи відносяться до державних витрат в межах "зеленої скриньки", можуть класифікуватися як "удосконалення землекористування", "сприяння структурній перебудові сільськогосподарського виробництва", "охорона навколишнього середовища" та фінансуватися без обмежень.

На основі проведених досліджень можна зробити наступний висновок. Незважаючи на те, що запропонована фінансова технологія розвитку земельних відносин, яка базується на послідовному використанні таких фінансових інструментів, як іпотечна позика зі зворотним ануїтетом, передача прав користування земельними ділянками на основі емфітевзису та, потенційно, застава речових прав на нерухоме майно, має дискусійний характер, потребує відповідного законодавчого, методичного та інституційного забезпечення, вона може вирішити питання інвестиційно- інноваційного розвитку земельних відносин та підвищення ефективності використання земельного фонду України в аграрній сфері.

Список використаних джерел інформації

1. Кашенко О.Л. Фінанси природокористування. - Суми: Видавництво "Університетська книга", 2000. - 421 с.

2. Кваша С., Жемойда О. Вступ до СОТ: перспективи для аграрної економіки. - К.: ННЦ ІАЕ, 2008. - 29 с.

3. Саблук П.Т. Розвиток земельних відносин в Україні. - К.: ННЦ ІАЕ, 2006. - 396 с.

4. Чупіс А.В., Геєнко М.М. Земельна іпотека. - Суми: Видавництво "Довкілля", 2007. - 315 с.

Характеристики

Список файлов статьи