176691 (760656), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

- кредитних і інших комерційних ризиків платника податку.

У разі його прийняття, в нашій держав: буде запроваджено оптимальну, чітку, прозо­ру систему оподаткування, зробить стабіль­ним податкове законодавство, а це в свою чергу сприятиме діяльності української ле­гальної економіки, зробить її привабли­вішою для вітчизняних та іноземних інвес­торів.

Безумовно сприятиме підвищенню інвес­тиційної діяльності і прийнятий нещодавно Закон України від 04.07.2002 >6 40 - IV "Про інноваційну діяльність", яким перед­бачено пільгове оподаткування об'єктів ін­новаційної діяльності,пов'язаних з виконан­ням інноваційних проектів.

МОНІТОРИНГ ІНВЕСТИЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА В УКРАЇНІ

В Україні відбуваються всебічні економічні перетворення, що потребує залучення довгострокового капіталу стратегічних іно­земних інвесторів. Однак іноземні інвестиції потрібно розглядати як стимулятор економічного розвитку та політичної стабілізації за умов, якщо основні напрями інвестиційних процесів знаходяться в руслі загальної економічної стратегії держави.

Однією з проблем становлення інвестиційного середовища є його стабілізація, що набуває особливого значення. Іноземні інвес­тиції здатні позитивно впливати на платіжний баланс країни, рівень зайнятості населення, структурну перебудов)' економіки, впровад­ження новітніх технологій та ін.

Отже обов'язкова і об'єктивно необхідна умова виходу України з економічної кризи — це наявність коштів, потрібних для уникнення бюджетного дефіциту та для активної інвестиційної діяльності у сфе­рі виробництва. Активізація цієї діяльності в Україні — вкрай важли­ве завдання, розв'язання якого в умовах, що склалися, неможливе без ефективного державного втручання. Саме держава відповідає за створення сприятливого інвестиційного середовища, тому подальший розвиток загальноекономічної ситуації в Україні значною мірою залежатиме від результативності державної інвестиційної політики і від ступеня зміни на краще несприятливих тенденцій, накопичених у сфері інвестування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій відомих науков­ців — В. Іейця, Б. Кваснюка, А. Яценко, О. Завгородньої, В. Тарасович [1-6] та інших визначає низку заходів, які передусім потрібні для по­долання взаємної недовіри між іноземними інвесторами, місцевими підприємцями та урядом. Серед основних факторів, що заважають цьому, можна зазначити такі

• орієнтація українського уряду на залучення фінансових ресурсів переважно від міжнародних фінансових організацій (МВФ, МБРР), що призводить до недооцінки необхідності стимулювання дій приватних іноземних інвесторів;

• домінування урядової політики в Україні та вплив на неї політико-економічних угруповань, орієнтованих на отримання не еконо­мічного прибутку, а рентних доходів, що стимулює закритість та викликає негативне ставлення до "чужинців": як національних, так і іноземних потенційних інвесторів;

• в урядових структурах та на регіональному рівні управління збері­гається поділ інвесторів на "своїх" (вітчизняних) та іноземних; од­наче зрозуміло, що сьогодні від бюрократичного свавілля потер­пають як перші, так і другі.

Іноземні інвестори лобіюють активізацію трансформаційних процесів, розраховуючи на те, що в більш знайомому середовищі їм буде легше працювати. Почасти це відповідає дійсності, адже підпри­ємства з прямими іноземними інвестиціями (ПП) не потерпають від дефіциту фінансових ресурсів та оборотного капіталу, мають доско­наліший порівняно з українськими рівень поточного та стратегічно­го аспектів менеджменту.

Проте останнім часом почали складатися умови, за яких віт­чизняний стратегічний та іноземний інвестори можуть стати потен­ційними союзниками у питанні формування нового бізнес-середовища, сприятливого для відтворення ка­піталу.

Іноземці, що прагнуть інвестувати свій капітал в українську економіку з мс­тою здобуття конкурентних переваг у світовому просторі, переважно зацікав­лені в створенні сприятливих умов для розвитку національного товаровиробництва, оскільки їхні технологічні про­цеси, як правило, передбачають міцну співпрацю з українськими підприємства­ми різних галузей економіки. Водночас реалізація їхньої продукції відбувати­меться здебільшого на світовому ринку, тож українські підприємства навряд чи розглядатимуться цими інвесторами як конкурентні [4].

Сьогодні іноземні інвестори як ле­гальні платники податків намагаються вступити у відкритий діалог із владою та | переконати її у необхідності перегляду всього комплексу питань, який стосуєть­ся інвестиційної активності та ведення бізнесу в Україні.

Мета статті. Таким чином, існує нагальна потреба в стратеги, що має бути спрямованою на суттєві зрушення у стосун­ках з потенційними та діючими інвесто­рами, які нарешті забезпечили б підпо­рядкування іноземних інвестицій потре­бам структурної перебудови вітчизняної економіки та прискореного економічного зростання

Проте активізацію іноземного інвес­тування можна розглядати лише як наслі­док пожвавлення економіки, але не як його причину. Відповідно для залучення іноземних інвестицій необхідно перш за все вирішити проблеми макроекономічної стабілізації та активізувати дію всіх важелів економічного стимулювання ін­вестиційної діяльності безвідносно до національної належності інвестицій.

Необхідно зазначити, що обсяг іно­земних інвестицій в українську економі­ку зумовлений з одного боку позитивни­ми факторами, що збільшують потік інве­стицій, з іншого — факторами, що стри­мують цей потік, До перших можна від­нести такі, що роблять Україну прива­бливою в очах іноземних інвесторів:

• дешева та висококваліфікована робоча сила;

• вигідне географічне розташування країни,

• місткий ринок високоякісної й віднос­но недорогої сировини та високоякісних сільськогосподарських ресурсів;

• просторий і фактично конкурентно необмежений для імпортерів ринок товарів, послуг, технологій тощо;

• значні промисловий та аграрний по­тенціали;

• відсутність усталеної ринкової конку­ренції серед національних товарови­робників;

До другої, більш чисельної групи факторів, які стримують приплив інвес­тицій, належать такі соціально-політичні фактори:

• відносна політична нестабільність, пов'язана зі значним розшаруванням населення України та недостатньою політичною структурованістю суспіль­ства;

• сильні бюрократичні традиції, що не тільки залишилися Україні в спадок і гальмують реалізацію інвестиційних проектів, але й набули нового поштов­ху під час розбудови української дер­жавності;

• корумпованість органів влади, в тому числі і відповідальних за прийняття рі­шень у галузі іноземного інвестування та причетних до їх практичної реалі­зації;

• надзвичайно високий рівень економіч­ної злочинності та загальної криміналізації суспільства;

• організаційні, з яких найвагоміші — фактична відсутність спільної із захід­ними країнами системи подання і об­грунтування ділових пропозицій, біз­нес-планів, інвестиційних програм, їх практична невідповідність загально­прийнятим світовим стандартам, як за формою, так і за змістом та ін.;

• недостатня відпрацьованість в Україні механізмів обслуговування іноземних інвестицій та їх ув'язки з процесами приватизації, а також системи моніто­рингу інвестиційного клімату в країні та недостатня розгалуженість інфра­структури за регіонами і низька відно­сно світового рівня кваліфікація кон­кретних виконавців;

• економічні — відсутність високоефек­тивного та автономного недержавного сектору економіки (наприклад, Євро­пейський банк реконструкції і розвитку не менш як 60% інвестицій, призначених для конкретної' країни, спрямовує ви­нятково в недержавний сектор);

• неплатоспроможність великої кількості українських підприємств, низький рівень відповідальності щодо дотри­мання договірних умов тощо;

• невисока купівельна спроможність більшості населення України.

Україна сьогодні переживає інве­стиційну кризу приплив іноземного ка-піталу в її економіку за світовими мірка­ми дуже незначний і не відповідає потре­бам країни в інвестиціях. Аналіз стану ін­вестиційного процесу дає змогу зазначи­ти ряд його характерних особливостей:

• багато виробничих потужностей не можуть бути використаними: значна частина основних виробничих фондів зношена і потребує заміни найближ­чим часом; для випуску конкурентос­проможної продукції потрібно ство­рення нових потужностей . Для реального процесу інвестування необхідна стабілізація багатьох пара­метрів (обмеження інфляції, стабіліза­ція цін і валютних курсів, зменшення інвестиційних ризиків, зміцнення ін­ститутів державної влади, створення ефективної інфраструктури ринку цін­них паперів тощо);

• держава повинна стимулювати тран­сформацію накопичень в інвестиції, спрямування коштів із сфери фінансо­вих спекуляцій на інвестиції у вироб­ничі галузі економіки;

• ефективне залучення інвестицій потребує створення досконалих правових засад і ефективної ринкової інфраструктури.

Головні, з погляду автор», особли­вості інвестиційного середовища, що об­межують надходження іноземних інве­стицій в українську економіку, полягають в наступному. Основні причини гальму­вання інвестиційних процесів — це еко­номічні і соціально-політичні обстави­ни, що склалися. Іноземні інвестори сприймають Україну як країну з виключно високими ризиками. Причому усі групи інвестиційних ризиків (соціально-полі­тичні, внутрішньо-1 зовнішньоекономіч­ні) и уяві зарубіжних інвесторів постійно погіршуються)(5).

Соціально-політична нестабільність — один з основних факторів, який гальмує інвестиційну діяльність. Суперництво різ­них зацікавлених груп і політичних сил навколо економічної реформи (її масшта­бів, темпів, черговості тощо) не сприяє створенню необхідних умов для функціо­нування надійної системи регулювання цієї діяльності

До того ж відсутні адекват­на структурна політика в інвестиційній сфері, довгострокові і стабільні «правила гри» (щодо податків, митного режиму, реінвестування, репатріації прибутків тощо).

Для активного залучення інозем­них інвестицій необхідно досягти стабі­лізації економічного середовища і перш за все — комплексу законодавчих актів, які регулюють підприємницьку діяльність, утому числі із залученням іноземного ка­піталу Зараз більшість інвесторів (дію­чих і потенційних) головним чином — дрібні капіталовкладники, які шукають швидкого прибутку. Солідні інвестори, котрих потребує Україна і могла б потен­ційно залучати, чекають суттєвого поліп­шення інвестиційного оточення.

В цьому питанні вирішальна роль належить Верховній Раді України, авто­ритет якої в очах іноземних політиків і бізнесменів зростатиме після прийняття низки відповідних законів. Однак треба мати на увазі, що теперішня законодавча база регулювання ринкової економіки, в тому числі і інвестиційної політики в Ук­раїні, перебуває в процесі розвитку [6).

Отже заохочення іноземних інве­сторів має стати органічною складовою інвестиційної політики. Держава повин­на передбачити низку узгоджених рі­шень уряду щодо реформування держав­ної економічної політики, спрямованої на економічне зростання та досягнення необхідного рівня інвестиційної діяль­ності всіх підприємницьких структур, а також реалізації таких дій;

• вжиття дієвих заходів з розширення попиту на продукцію вітчизняного товаровиробництва як запоруки ефек­тивності здійснення інвестиційних проектів; розвиток внутрішнього рин­ку та його інфраструктури має призве­сти до суттєвого зменшення стимулів спекулятивної діяльності;

• проведення амністії некримінальних "тіньових" капіталів, яка позбавить під­приємців необхідності здійснювати "псевдоімпорт капіталу", а державу — створювати для цього додаткові пільги;

• повне або значне звільнення від подат­ків на прибуток, що реінвестується;

• запровадження митних пільг та пільг щодо сплати ПДВ на конкретний обме­жений перелік товарів, які мають суто виробниче призначення або передба­чені інвестиційним проектом • сприяння розвиткові малих підпри­ємств, утому числі — на засадах інозем­них інвестицій, у галузях, визначених як пріоритетні, для полегшення виходу на ринок, здобуття досвіду, необхідно­го для масштабнішого інвестування;

• стимулювання розвитку фондового ринку, кредитних, інвестиційних фон­дів та інших фінансових інститутів, що повинні забезпечити можливість кор­поративного (спільного) фінансуван­ня інвестиційних проектів вітчизняни­ми та зарубіжними інвесторами:

• забезпечення послідовності та прозоро­сті державної стратегії і тактики еконо­мічної політики, формування інститу­тів гласного впливу підприємницьких структур на процес прийняття рішень;

• безумовне скасування пільг, які стосу­ються засобів нстарифного регулю­вання внутрішнього ринку, зокрема — системи стандартизації та сертифіка­ції, відповідності і безпеки продукції; це з одного боку сприятиме підвищен­ню безпеки підприємницької діяльно­сті, а з іншого — дасть змогу ретельні­ше контролювати рух товарів через митні кордони України навіть за наяв­ності пільг зі сплати мита та акцизів.

Слід пам'ятати, що вивозячи капітал за національні кордони, його власники керуються такими мотивами:

• зниженням собівартості та підвищен­ням конкурентоспроможності продук­ції внаслідок диверсифікації вироб­ництва, підвищення ефективності кор­порації та економії на масштабах; раціоналізацією окремих операцій, змен­шенням податкового навантаження;

• отриманням доступу до природних чи людських ресурсів для надійного за­безпечення власного виробництва;

Характеристики

Список файлов доклада