58671 (752157), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Отже це твердження майже повторює концепцію "буферної економіки" О. Оглоблина, хоча і з прямо протилежною оцінкою ситуації, що створювалась в економіці України внаслідок існування порто-франко.

О. Дружиніна стверджувала, що режим вільної торгівлі, залучаючи значну кількість суден, зменшував ціни на фрахт для торгівлі хлібом (доказуючи це на статистичних даних). Вона, не погоджуючись з В. Золотовим, зазначала, що його твердження про вигідність порто-франко лише для іноземців й реакційного дворянства занадто спрощені (на Півдні переважали землевласники, що використовували вільнонайману працю).

О. Дружиніна писала, що В. Золотов сам собі суперечив, бо, заперечуючи будь-яку користь від порто-франко в іншому місці, визначав позитивний вплив хлібної торгівлі в Одесі на нагромадження купецьких капіталів. Але тут визначна дослідниця історії Південної України мабуть помилялася, оскільки В. Золотов так саме, як і його попередники у XIX ст., заперечував наявність будь-якого позитивного впливу порто-франко на хлібну торгівлю. Таким чином в історіографії зберігалися й різні позиції стосовно того, чи сприяло порто-франко розвиткові хлібної торгівлі.

Традиції загалом позитивних оцінок значення одеського порто-фран¬ко для української економіки певною мірою продовжувались у повоєнні роки також і істориками західної української діаспори. Наприклад, Н. Полонська-Василенко (так само, як до того О. Оглоблин) вважала вислів Г. Неболсіна про інтереси "частини" та "цілого" що до порто-франко формулюванням головного принципу економічної політики Росії стосовно інтересів України. "Цей принцип, - підкреслювала дослідниця, - червоною ниткою проходить через всю історію господарства України". Виходячи з цього, посягання російських урядовців на права одеського порто-франко розглядалися Нііолонською-Василенко як посягання на українські економічні інтереси.

Проте, здається, не всі дослідники з діаспори оцінювали порто-франко позитивно. Так, Б. Кравченко, спираючись на дослідження американської дослідниці П.Херліхі, вважав шкідливим для господарства України не тільки режим порто-франко, але й зовнішню торгівлю Одеси загалом оскільки остання начебто приносила користь лише іноземним негоціантам ("зростання Одеси почалося з першої половини XIX ст., коли іноземний капітал перетворив її на основний порт і комерційний центр для експорту українського збіжжя.

Торгові багатства зосереджувалися в Одесі, але не затримувалися на українській території, а вивозилися поза її межі, ніяк не прислужившись економічному розвиткові цього регіону, не кажучи вже про ті, що знаходилися в глибині країни"), а також засобом перетворення України на економічну колонію Європейських країн та Росії (за Б. Кравченком Одеса виконувала роль "проміжного пункту" між російським центром та світом. Такі "проміжні пункти" були типовим явищем для звичайних економічних колоній).

Авторів ХIХ ст. здебільшого можна поділити на палких прихильників порто-франко та запеклих його супротивників. Традиції лише позитивних чи винятково негативних оцінок одеського порто-франко знайшли продовження і в історичній літературі. Проте, у 1920-х роках було покладено початок більш докладному та неупередженому вивченню історії порто-франко, яке дозволило відмовитись від традиції малювати одеське порто-франко тільки "білими" чи тільки "чорними" фарбами. Представники нової традиції (її фундатором можна вважати О.Оглоблина, а послідовниками І. Гуржія, О. Дружиніну та ін.) визначали як позитивні так і негативні впливи порто-франко на вітчизняну економіку. Саме цей підхід до вивчення порто-франко на відміну від "чорно-білих" оцінок, напевно, вважати найбільш виваженим, ґрунтовним та насправді науковим.

Таким чином, в літературі XIX - XX ст. зберігались різні погляди та підходи до вивчення одеського порто-франко 1819-1859 pp. Позиції істориків тут багато чого запозичили з аргументів та оцінок учасників запеклої полеміки, що точилась з приводу функціонування режиму порто-франко в літературі ХГХ ст. Окрім того в історіографії оцінки порто-франко як фактору зближення господарства України із світовою економікою залежали від поглядів дослідників на загальний характер зовнішньої торгівлі Наддніпрянщини та місця України в світовому розподілі праці.

Характеристики

Список файлов доклада