2890 (746822), страница 7
Текст из файла (страница 7)
організації депозитних операцій. Вони полягають у наступному:
- депозитні операції повинні сприяти одержанню прибутку чи створювати умови для одержання прибутку в майбутньому ;
- депозитні операції повинні бути різноманітними і вестися з різними суб'єктами ;
- особлива увага в процесі організації депозитних операцій варто приділяти строковим вкладам ;
- повинен забезпечуватися взаємозв'язок і погодженість між депозитними і кредитними операціями по термінах і сумам ;
- організувавши свої депозитні і кредитні операції, банк повинен прагнути до мінімізації свої вільних ресурсів;
- банку варто вживати заходів до розвитку банківських послуг, що сприяють залученню депозитів.
Динамічний розвиток сфери банківських послуг, а також підсилення конкуренції комерційних банків за клієнта вже сьогодні з усією гостротою ставить проблему розширення операцій комерційних банків по відкриттю різного роду депозитних внесків. У цьому зв'язку цікавий досвід банків індустріально-розвитих країн у проведенні депозитної політики.
Найважливішим інструментом депозитної політики є відсоток, що банк сплачує вкладникам за приваблювані ресурси. Сплата відсотків по депозитних рахунках - основна стаття операційних витрат банку. Отже банк не зацікавлений у занадто високому рівні процентної ставки. Одночасно він змушений підтримувати такий її рівень, що був би привабливий для клієнтів. Тобто чим більший термін і сума депозитів, тим більший відсоток пропонує банк.
Особливу увагу варто приділити залученню засобів фізичних осіб, що по оцінках деяких фахівців складають 10 - 12 млрд. доларів. Щоб активізувати залучення заощаджень населення України в активний господарський оборот необхідно:
- упроваджувати нові види банківських вкладів, зручних для громадян;
- активніше залучати засоби громадян України в іноземній валюті (деяке збільшення обсягів притягнутих валютних внесків відбулося після появи анонімних валютних рахунків) ; вітчизняним фінансово - кредитним заснуванням доцільно відкривати рахунки для іноземних громадян ;
- розширити спектр додаткових послуг, що даються банками приватним особам - пріоритетними тут повинні стати надання трастових послуг населенню, до яких відносяться різні операції з цінними паперами, надання консультацій, оренда сейфів, оплата рахунків довірителя.
Вкладники повинні бути переконані в безпеці своїх заощаджень. Для цього варто розробити і прийняти Закон про банкрутство і ліквідацію банку, створити систему страхування депозитів, оформлення операцій шляхом фінансових зобов'язань, що мають реальну юридичну чинність, і, нарешті, що діє, систему розгляду і задоволення позовів у суд.
Виходячи з зазначеного, можна вважати, що у фінансовій стратегії комерційного банку, спрямованій на мотивацію суб’єктів ринку і збереження коштів у банку, слід застосовувати комплексний підхід. Тобто банк має створювати конкурентоздатні умови залучення коштів не лише для клієнта, а й забезпечити максимально можливий перелік послуг для тих суб’єктів ринку, з якими клієнт здійснює операції в процесі своєї діяльності. Акумуляція коштів кредиторів на строкових рахунках, яка зменшує частку грошових ресурсів, сконцентрованих на рахунках “до запитання” сприяє поліпшенню показників ліквідності та через них – фінансової стійкості банку.
Отже потрібним є відповідне законодавче забезпечення нормального функціонування Фонду страхування вкладів населення, оскільки чинне законодавство не передбачає повернення вкладів клієнтам у разу банкрутства банку. Одним із інструментів, який застосовується для страхування вкладів клієнтів, є використання обов’язкових резервних вимог. Ступень впливу цього виду монетарних інструментів на стан і розвиток ринку зазвичай розглядається як слабкий і не значний, а от такі непрямі монетарні інструменти, як наприклад, операції на відкритому ринку, аукціони рефінансування, валютні свопи, вважаються такими, що мають значний ступень впливу. Тому в багатьох західних країнах резервні вимоги розглядаються частіше як пасивний інструмент.
Вимоги максимальних резервів використовуються практично в усіх промислово-розвинутих країнах. Проте в застосуванні цього методу регулювання у різних країнах спостерігаються істотні відмінності, пов’язані з національними особливостями економіки кожної країни, наприклад, найвищий рівень спостерігається в Італії, Австралії (25%) та Іспанії (17%). В Японії, навпаки, норма мінімальних резервів за останні роки становила від 2,5 до 0, 125%. Банк Англії, що практично не використовує цього інструменту грошово-кредитної політики, встановлює норму на рівні 0,45% обсягу зобов’язань комерційних банків.
Слід зазначити, що чинне положення “Про порядок формування банківською системою України обов’язкових ресурсів” є, безумовно, прогресивним і відповідає меті банківського нагляду. Проте, розвиток банківської системи потребує вдосконалення й переоцінки системи економічних нормативів, що з часом приведе до подальшого зменшення резервних вимог узагалі.
Підсумовуючи сказане можна виділити важливе завдання комерційного банку – це підтримання постійного балансу між потребами в ресурсах і можливостями їх придбання в умовах, що забезпечують фінансову стійкість і задоволення інтересів партнерів та клієнтів. При цьому необхідним принципом є дотримання банком вимоги достатності ресурсів: обсяг мобілізованих на грошово-кредитному ринку засобів повинен бути не меншим, але й не більшим, ніж це потрібно для розміщення коштів у найприбутковіших операціях. Тому для кожного комерційного банку актуальною є розробка програми регулювання і розміщення ресурсів, визначення сфери найдоходніших вкладень коштів у кредити й інвестиційні проекти на певний період, аналіз виконання програм. При оцінці банківських операцій доцільно застосувати комплексний підхід, що враховує всю сукупність питань, які пов’язані з конкретною угодою і водночас відображають загальний стан ресурсного забезпечення банку.
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
Ресурсна база банку має найважливіше значення і є основним чинником успішної його діяльності, тому що формування ресурсів і надання кредитів знаходяться в тісному взаємозв'язку.
Значення власних ресурсів банка складається насамперед у тім, щоб підтримувати його стійкість. На початковому етапі створення банку саме власні засоби покривають першочергові витрати, без яких банк не може почати свою діяльність. За рахунок власних коштів банки створюють необхідні їм резерви. Нарешті, власні ресурси є головним джерелом вкладень у довгострокові активи.
Структура акціонерного капіталу різних банків неоднорідна. Акціонерний капітал підрозділяється на власне акціонерний капітал, що складається з грошей отриманих від емісії простих і привілейованих акцій, надлишкового капіталу і нерозподіленого прибутку; банківські резерви, що складаються з резерву на випадок непередбачених витрат, резерву на виплату дивідендів, резерву на покриття непогашених боргів ; довгострокові зобов'язання банку.
Перед комерційним банком стає важлива задача - вибрати такий порядок формування власного капіталу, що при мінімумі витрат на устаткування і функціонування забезпечував би виплату достатніх дивідендів акціонерам, створюючи тим самим умови для подальшого розвитку комерційного банку.
Притягнуті засоби банків покривають понад 90 % усієї потреби в грошових ресурсах для здійснення активних операцій. Роль їх виняткова велика. Мобілізуючи тимчасово вільні засоби юридичних і фізичних осіб на ринку кредитних ресурсів, комерційні банки з їхньою допомогою задовольняють потреба народного господарства в додаткових оборотних коштах, сприяють перетворенню грошей у капітал.
Комерційні банки в умовах конкурентної боротьби на ринку
кредитних ресурсів повинні постійно піклується як про кількісе, так і про якісне поліпшення своїх депозитів. Вони використовують для цього різні методи. При цьому усі банки дотримують кілька основних принципів організації депозитних операцій. Вони полягають у наступному:
- депозитні операції повинні сприяти одержанню прибутку чи створювати умови для одержання прибутку в майбутньому ;
- депозитні операції повинні бути різноманітними і вестися з різними суб'єктами ;
- особлива увага в процесі організації депозитних операцій варто приділяти строковим вкладам ;
- повинна забезпечуватися взаємозв'язок і погодженість між депозитними і кредитними операціями по термінах і сумам ;
- організувавши свої депозитні і кредитні операції, банк повинен прагнути до мінімізації свої вільних ресурсів;
- банку варто вживати заходів до розвитку банківських послуг, що сприяють залученню депозитів.
Динамічний розвиток сфери банківських послуг, а також підсилення конкуренції комерційних банків за клієнта вже сьогодні з усією гостротою ставить проблему розширення операцій комерційних банків по відкриттю різного роду депозитних внесків. У цьому зв'язку цікавий досвід банків індустріально розвитих країн у проведенні депозитної політики.
Найважливішим інструментом депозитної політики є відсоток, що банк сплачує вкладникам за приваблювані ресурси. Сплата відсотків по депозитних рахунках - основна стаття операційних витрат банку. Отже банк не зацікавлений у занадто високому рівні процентної ставки. Одночасно він змушений підтримувати такий її рівень, що був би привабливий для клієнтів. Тобто чим більший термін і сума депозитів, тим більший відсоток пропонує банк. Значення ринку міжбанківських кредитів полягає в тому, що, перерозподіляючи надлишкові для деяких банків ресурси, цей ринок підвищує ефективність використання кредитних ресурсів банківської системи в цілому. Крім того, наявність розвитого ринку міжбанківських кредитів дозволяє зосереджувати в оперативних резервах банків менше засобів для підтримки їхньої ліквідності.
Особливу увагу варто приділити залученню засобів фізичних осіб, що по оцінках деяких фахівців складають 10 - 12 млрд. доларів. Щоб активізувати залучення заощаджень населення України в активний господарський оборот необхідно:
- упроваджувати нові види банківських вкладів, зручних для громадян;
- активніше залучати засобу громадян України в іноземній валюті (деяке збільшення обсягів притягнутих валютних внесків відбулося після появи анонімних валютних рахунків) ; вітчизняним фінансово - кредитним заснуванням доцільно відкривати рахунка для іноземних громадян ;
- розширити спектр додаткових послуг, що даються банками приватним особам - пріоритетними тут повинні стати надання трастовых послуг населенню, до яких відносяться різні операції з цінними паперами, надання консультацій, оренда сейфів, оплата рахунків довірителя.
Вкладники повинні бути переконані в безпеці своїх заощаджень. Для цього варто розробити і прийняти Закон про банкрутство і ліквідацію банку, створити систему страхування депозитів, оформлення операцій шляхом фінансових зобов'язань, що мають реальну юридичну чинність, і, нарешті, що діє систему розгляду і задоволення позовів у суд.
Список використаної літератури
1. Васильченко З . М . Комерційні банки : реструктуризація та реорганізація . – Монографія. – К.: Кондор, 2004. – 528 с.
2. Висін в. В. Роль депозитів населення у формуванні ресурсної бази банку// Регіональна економіка.- 2007.- С41-44.
3. Вовчак О.Д., Рущишин Н.М. Банківська справа: Навч. Посібник. – Львів: „Новий Світ – 2000”, 2008. – 560с.
4. Вовчак О.Д., Скаско О.І., Стасів А.М. Банківський нагляд . – Львів: „Новий Світ-2000”, 2005. – 472с.
5. Герасимова Л. А. Інвестиційний потенціал банківської системи України// Актуальні проблеми економіки.- 2010.- №8.- С. 247-250.
6. Герасимович А .М. Аналіз банківської діяльності / А .М Герасимович , М.Д Алексеєнко // Підручник. - К. : КНЕУ, 2004 р. - 599 с.
7. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.
8. Гринько О. Л. Формування і розподіл банківських ресурсів на іпотечне кредитування// Фінанси України.- 2005.- №7.- С. 32-37.
9. Дзюблюк О. С. Оптимізація формування ресурсної бази комерційних банків// Банківська справа.- 2008.- №5.- С. 87-79.
10. Демківський А.В., Івасів Б. С. Основи банківської справи : Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2007.
11. Єпіфанов А . О ., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків : Навчальний посібник. - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. - 523 с.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
