Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла

Міністерство освіти і науки України

Черкаський Державний Технологічний Інститут

Кафедра економічної теорії

Факультет економіки і управління

Контрольна робота

з мікроєкономіки

на тему:”Фірма в умовах монополістичної

конкуренції”.

Перевірив виконав студент

викладач кафедри 1курсу феу групи зу-112

Тернова Л.Ю. Шкарбан С.В.

Черкаси 2002

Зміст

Фірма- основна ланка економіки поняття категорії «фірма»

Монополістична конкуренція

Особливості формування доходів фірми

за умов монополістичної конкуренції

Фірма- основна ланка економіки

поняття категорії «фірма»

Термін «фірма» досить часто повторюється і в економічній літературі, і в побуті. Між тим у зако­нодавстві України такої категорії немає взагалі. Замість неї використовується поняття «підприємство». На Заході в економічній практиці термін «фірма» вживається як узагальнююче, ширше поняття, що може включати ряд підприємств та виробництв. Окрім того, фірмою називають і різні багатопрофільні компанії й організації, що мають на меті комерційні цілі. Самий термін «фірма» походить від іта­лійського /firma — підтверджуючий підпис на документі.

Отже, фірма — це господарська організація, що пере­творює вихідні ресурси на кінцевий продукт шляхом оп­тимального комбінування чинників виробництва. Ціль діяльності — прибуток, невід'ємний чинник — господар­ський ризик.

Фірма разом із розвитком ринкового господарства пройшла тривалий шлях трансформації. Зазнали значних змін цілі фірми. Традиційна фірма, описана класиками політичної економії, керувалася принципом максимізації прибутку. Максимальний прибуток досягався зниженням витрат. Господарська одиниця тоді була індивідуалізова­ною власністю, тобто належала одному підприємцю. З появою акціонерного та інших різновидів сумісноподі-леної власності відбулося відокремлення управління від власності. Відповідно до вимог нової економічної епохи перетворювалася і природа фірми, зазнали змін теоретичні уявлення про її цілі.

Сучасні теорії фірми

Менеджерські теорії фірми вису­вали як мету на перше місце (крім прибутку) ідеї максимізації яко­гось одного, найважливішого показника. Таким міг бути, наприклад, обсяг продажу. Його максимізація забезпечу­вала не тільки виживання фірми, а й гарні перспективи для подальшого зростання. Тому завоювання ринку ста­новило для такої фірми стратегічну задачу. Зрозуміло, не випускалися з уваги й інші показники (рентабельність, розмір дивідендів та ін.).

Одне з нових уявлень про напрямок розвитку фір­ми — багатоцільові теорії, коли максимізується кількп показників. Серед них - перспектива зростання фірми, ціна акцій, розмір прибутку, обсяг виробництва. Можна назвати ще й напрямок, який у літературі здобув назву біхевіористичної теорії. Мета фірми відповідно до поведінки об'єктів і суб'єктів процесу виробництва — досягнення певного рівня за основними показниками. Серед них — обсяг продажу, рівень рентабельності, розмір диві­дендів, якість продукції. Фірма враховує при цьому пси­хологію поведінки споживача.

Варто звернути увагу на нову філософію фірми, що народилася з японської практики менеджменту. Вона набула всебічного розвитку після Другої світової війни. Цю філософію переконливо сформулював Мацусіта, гла­ва корпорації «Мацусіта Електрик Індастріал»: «Кожній компанії, незалежно від її розмірів, слід мати певні цілі, відмінні від одержання прибутку, цілі, що виправдову­ють її існування. Їй необхідно мати власне покликання в цьому світі».

Види фірми

На Заході розрізняють три основ­них види: фірми, що належать од­ному власнику, партнерства та корпорації. На одноосо­бові фірми, де власник капіталу — єдиний власник, при­падає левова частка загальної кількості фірм. Наприклад, у США таких фірм 74% ( без фермерських господарств аграрного сектора). Основна діяльність — роздрібна тор­гівля, будівельна індустрія. Проте подібний, найпошире­ніший тип підприємств має незначну частку у грошових надходженнях, поступаючись корпораціям за таким по­казником у десятки і сотні разів. Разом із тим значні пе­реваги одноособових фірм відтворюють знову й знов та­кий тип господарства. Які ж це переваги? Насамперед, легкістьрозпочинання своєї справи. Особливо там, де існує реєстраційний, а не дозвільний характер фіксації нових компаній з боку владних структур. А також спрощений процес ліквідації: фірма припинила своє існування — і жодних проблем (залишаємо за дужками наступні проб­леми власника). Власник вільний у виборі напрямку бізнесу, незалежний у прийнятті рішень, не підзвітний управлінським структурам, задовольняється невелики­ми доходами, але цінує свою незалежність. Окрім того, він працює на себе, на свою родину, а не на третіх осіб. Головний недолік — повна відповідальність за наслідки господарсько-фінансової діяльності. Банкрутство фірми — розорення її власника.

Інша форма — партнерство чи товариство, де на паях об'єднується капітал кількох підприємців. Перевага в порівнянні з індивідуальною формою — об'єднання зу­силь і поділ ризику, недолік — необмежена відпові­дальність не тільки за себе, а й за партнера. У разі виходу зі справи партнера його пай викупається або колегами, або третьою особою. Зустрічаються і партнерства з обме­женою відповідальністю. Вони позбавлені названих ра­ніше недоліків, зберігаючи усі переваги.

Третя форма — корпорації. У США вони становлять 4% від загальної кількості фірм при 89% загального обо­роту. Корпорація — це фірма, у якій власність розділена на частини і відповідальність кожного обмежена його внеском, тобто це товариство з обмеженою відповідаль­ністю. І в цьому — одна з найважливіших переваг корпо­рації у порівнянні з іншими типами підприємств. Тут втілена аристотелівська ідея єдності протилежностей — індивідуалізму та колективізму. Вона є ідеальною фор­мою для дрібних вкладників, які, поєднуючи капітали, створюють велику фірму. З огляду на те, що акціонери не можуть зазнати більших збитків, ніж вкладені ними у справу капітали, вони відчувають свою захищеність від ризику. 'Юридична незалежність фірми зумовлює і сво­боду дій її суб'єктів, що входять до неї чи залишають її за власний бажанням. Корпорації не позбавлені певних недоліків. Високі (тепер і в Україні) витрати та складність організації і при­пинення діяльності корпорації. Подвійне оподаткуван­ня — прибутку корпорації та виплачених дивідендів. Кор­порації зазнають тиску зовнішніх чинників: конкуренції всередині країни і на світовому ринку (для розвинених країн це одне й те саме), науково-технічний прогрес, кот­рий стимулює безупинну гонку, яка потребує нових тех­нологій, техніки і багато чого іншого, що змушує корпо­рації постійно тримати себе у формі. Незначне розслаб­лення — і можна опинитися на узбіччі великого бізнесу.

Існує думка, що проблеми, з якими стикаються великі корпорації, можуть призвести їх до сумного кінця, що нагадує долю динозаврів. Недарма їх іноді й називають динозаврами. Негнучкі, неповороткі, нездатні до швид­кого відновлення, вони нерідко уступають мобільним, динамічним середнім фірмам, що не потребують великих інвестицій, величезної армії працівників, вільні від дов-гострою, не страждають хворобами монополізму. Томас Пітере та Ричард Уотермен пишуть:

«Громіздкі плани досліджень і розробок поступають­ся дрібному виробництву, де працюють люди, які знають, чого хочуть. Манія на всьому заощаджувати позначаєть­ся на якості. Бюрократична ієрархія та гарні костюми-трійки витісняють звертання на ім'я. Робота суворо відповідно до товстих книг інструкцій і розпоряджень, що заміняють ініціативу кожного. Якби можна було до­сягти максимальної ефективності технологічних про­цесів, якби всі постачальники здійснювали безперебійні постачання та робили їх вчасно, якби не було прогулів, якби справі не заважали невдалі взаємодії люде^ то ве­ликі підприємства переважували б малі».

І все ж таки можна погрішити проти істини, якщо не зазначити величезних переваг великого виробництва. По-перше, здійснюються інтеграція науки з виробницт­вом, внутрішньозаводська спеціалізація, використовується устаткування великої потужності, випускаєть­ся широка номенклатура товарів. По-друге, досягається зниження собівартості, зростання доходів, тобто все те, що є у фірмі ЗМ.

Цікаву класифікацію фірм запропонував швейцар­ський експерт з маркетингу Фризевінкіль. На основі досліджень різних фармацевтичних компаній за 32 по­казниками він виділив п'ять основних типів фірм і дав умовні назви: «горді леви», «могутні слони», «неповороткі бегемоти», «хитрі лиси», «сірі миші».

Фірми «горді леви» відрізняються великими розміра­ми. Такі корпорації умовно можна віднести до технологіч­них та організаційно-економічних монополій. Це дає їм реальні переваги у жорстокому конкурентному середо­вищі. Вони є прикладом динамічної, агресивної політики у верхньому ешелоні бізнесу. «Леви» не зацікавлені в інтеграції з іншими фірмами, не кажучи вже про угоди з ними. Значні інвестиції в нову техніку і технологію збері­гають для них гарні перспективи на лідерство. Еволюція таких фірм приводить їх у стан «могутнього слона». Кор­порації типу «слонів» уже не мають колишньої агресив­ності і динамізму, але досягають підвищеної стабільності. Її забезпечують ефект масштабу, диверсифікація, широ­ка мережа філій всередині країни і за її межами. Фірми-«слони» свідомо уникають честі бути першими в розробці нововведень: коштує це дуже дорого, віддача приходить не відразу, а ризик першопрохідника значний. Тому така фірма нерідко використовує свої можливості, щоб пере­хопити нововведення, відтіснити новатора. Президент концерну «Соні» Акіо Морита писав: «Ми виробляємо новий продукт, і якщо вийде саме так, вони («могутні сло­ни» — авт.) викидають на ринок аналогічний продукт та отримують вигоду від наших зусиль» («Зроблено в Японії»). Нерідко буває так, що «могутні слони» втрача­ють колишні позиції, перетворюючись на «неповоротко­го бегемота». Головна причина цього — організаційна.Ускладнена структура управління без чіткої взаємодії і механізму зворотного зв'язку призводить до того, що «могутні слони» із жахом усвідомлюють свою безза­хисність перед лицем повільно визріваючих економіч­них проблем.

Чудовим прикладом цього є корпорація «Крайслер», що опинилася на межі банкрутства. Лі Якокка, який очо­лив напівживу корпорацію, згадує: «Усі проблеми кор­порації «Крайслер» фактично зводилися до загального знаменника: ніхто не знав, що їх спричинило. Тут не існу­вало єдиної команди, була некерована група індивідуаль­них гравців». Корпорація мала 35 віце-президентів, і ко­жен з них «біг своєю власною стежкою», діяв сам по собі. Як наслідок цього — омертвіння значної частини капіта­лу в напрямках, що втратили перспективу, погіршення якості, зростання витрат та збитків. Досвід «Крайслера» свідчить про можливість санації і виходу з кризового ста­ну, хоча реальна й утрата колишніх позицій.

Фірми «хитрі лиси» живуть, і досить непогано, спе­ціалізацією, здійснюючи успішну нішеву політику. Ліди­руючи у випуску 2-3 видів продукції та маючи достатні фінансові ресурси, вони успішно відбивають атаки кон­курентів, залишаючи освоєні ніші недоступними для ата­куючих. Маючи в запасі «домашні заготовки» на випа­док кризи, «лисиці» з честю переборюють труднощі.

За умов погіршення економічної кон'юнктури неза­видною є доля фірм «сірих мишей». Відсутність чи низь­кий рівень спеціалізації — головна причина їхніх невдач. Вони стикаються із труднощами збуту, зниженням дохо­ду, що закриває для них перспективи на оновлення про­дукції. «По суті такий бізнес - як життя метелика-одно­денки, що вже завтра буде тремтіти, гадаючи, чи зали­шиться він живий післязавтра». Оригінальна точка зору, підкріплена конкретним аналізом у вузькій сфері діяль­ності.

Монополістична конкуренція

Ознаки монополістичної конкуренції

Монополістична конкуренція — вид конкуренції, що може виник­нути за великої кількості продавців, що реалізують диференційовану про­дукцію на ринку з вільним входом та виходом для нових виробників.

Прикладом ринків з монополістичною конкуренцією у США є ринки трикотажу, жіночого одягу, взуття, ювелірних виробів.

Докладніше ознаки монополістичної конкуренції можна сформулюва­ти таким чином:

1) ринок складається з відносно великої кількості продавців, кожен з яких володіє невеликою (але не нескінченно малою) часткою ринку;

2) товар кожного продавця є недосконалим замінником товарів інших фірм;

3) встановлюючи ціни, продавці не враховують реакцію конкурентів;

Характеристики

Тип файла документ

Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.

Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.

Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.

Список файлов реферата