Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Сільське господарство у Західному регіоні розвинуте достатньо, зокрема, на територіях з гористою місцевістю, хоча у валовому продукті сільського господарства з-поміж усіх соціально-економічних районів України найбільша роль належить Центральному і Західному районам. Актуальними проблемами залишаються приватизація землі, підтримка аграрного виробника, підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тваринництва. За аналізом, проведеним Ф.Заставним, обсяг виробництва валової продукції сільського господарства в розрахунку на одного мешканця лише в Закарпатській, Львівській та Івано-Франківській на 25-35% нижчий, а в усіх інших областях регіону на 7,5-36% вищий, ніж значення аналогічного середньодержавного показника. Обсяг виробництва товарної продукції промисловості в розрахунку на одного мешканця в усіх областях регіону нижчий від значення відповідного показника для України загалом, а Волинська, Закарпатська, Тернопільська і Рівненська області займають за величиною цього показника у країні останні місця.

Із поглибленням економічної кризи Україна, й зокрема її західні області, вкрай мало використовують наявний інвестиційний потенціал. Це також підтверджує динаміка продуктивності праці. Якщо індекс продуктивності праці в промисловості взяти в 1990р. за 100%, то в 1997р. в Україні він досягав 75%, а у Волинській, Львівській, Закарпатській і Тернопільській областях – відповідно 45, 48, 52 і 55%. Нині є потреба у зовнішніх та внутрішніх інвестиційних вкладеннях для фінансування випуску продукції у різних галузях, створення нових виробничих потужностей та робочих місць.

Регіональна структура закордонних вкладень капіталу відповідає інвестиційній привабливості територій України. Зважаючи на те, що, порівняно з іншими, західні області менш привабливі для іноземних інвесторів, то відповідно менші вкладення в них закордонного капіталу. Дещо кращий стан цього показника у Львівській та Закарпатській областях, а Чернівецька область за його значенням перебуває на останньому місці з-поміж областей України. Обсяг закордонних вкладень на одного мешканця в західному регіоні майже вдвічі менший, ніж загалом у країні (див таблицю 1.4). На початок 1997р. підприємства з іноземними інвестиціями забезпечували у Львівській області майже 10 тис. робочих місць. Але такі підприємства не забезпечують економічного зростання й вирішення проблеми зайнятості в регіоні. Обсяги виробництва цих підприємств на той час становили лише 3% загального обсягу виробництва в цій області, а кількість новоутворених робочих місць не сягала навіть 1% зайнятих у народному господарстві області.

Низький рівень привабливості західного регіону, порівняно з іншими територіями України для закордонних інвесторів змушує всіляко розширювати попит на робочу силу в ньому, передусім за рахунок внутрішніх вкладень. Необхідно використати специфіку регіону для поліпшення його інвестиційного іміджу і стимулювання притоку в його економіку іноземного капіталу. Треба визначити пріоритети економічного розвитку. Такими можуть бути агропромисловий комплекс, лісова й деревообробна галузі, машинобудування, рекреаційно-туристичний комплекс. Враховуючи надлишок працездатного населення, тут варто розвивати трудомісткі виробництва та невиробничу сферу.

Табл. 1.4

Прямі закордонні інвестиції у західному регіоні України

2. СКЛАД І СТАТЕВО-ВІКОВА СТРУКТУРА ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ

Аналіз статево-вікової структури населення Західної України свідчить про перевагу жінок у загальній чисельності населення. Ця перевага характерна і для більшості вікових груп. Серед міських жителів перевищення кількості жінок над кількістю чоловіків має місце з 17-річного віку, а серед сільських лише після 42 років.

Населення Західного регіону України належить до категорії старого. Причому вікова структура жінок старіша, ніж чоловіків, бо молодші вікові групи серед жінок складають меншу питому вагу, ніж серед чоловіків, а серед старших вікових груп жінок значно більше.

Вважаючи, що активним агентом зайнятості є населення працездатного віку, є цікавим відстеження змін щодо регіональних співвідношень між віковими групами в регіонах. Ці пропорції в цілому по Україні в 1996р. становили: група молодша від працездатного віку до загальної чисельності населення становила 22,2%, частка населення працездатного віку – 55,6%, а старша від працездатного віку – 22,2%. За регіонами ці пропорції коливались відповідно від 19,8, 51,0, 29,2% у Чернігівській області до максимального рівня в м. Києві, де вони становили 21,4, 62,4 та 16,2%. Що стосується розбіжностей в областях за показником частки населення молодшого від працездатного віку в загальній кількості населення, то тут найбільший рівень припадав на Волинську (25,4%), Закарпатську (26,9%), Івано-Франківську (25,1%), Рівненську (26,2%) області. Це становище свідчить про особливе значення вирішення проблем, пов’язаних із забезпеченням соціального захисту підростаючого покоління та підготовки молоді до трудової діяльності.

Регіональні розбіжності за таким показником, як частка населення, що старша за працездатний вік, становлять від згаданих 16,2% у м. Києві та 16,9% у Закарпатській, до 29,2% у Чернігівській областях. Приблизно в таких самих інтервалах, а саме понад 25% ця частка складає у Вінницькій – 26,5, Полтавській – 25,5, Сумській – 25,8, Хмельницькій – 25,2, Черкаській – 25,4%. Це дає підстави вважати, що в цих областях соціальна політика має враховувати ці демографічні особливості як у питаннях зайнятості людей похилого віку, але за станом здоров’я спроможних та бажаючих працювати, так і в питаннях соціального забезпечення.

Повікова структура населення формує певну структуру трудових ресурсів, що можна прослідкувати на регіональному рівні. Регіональні пропорції в трудових ресурсах мають розбіжності, які відрізняють одну область від іншої у 5-8 і більше разів. Найбільші трудові ресурси зосереджені в Львівській області, частка яких у загальній кількості трудових ресурсів України становить понад 5%. Найменшу частку трудових ресурсів мають Житомирська, Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Тернопільська та Чернівецька області. Частка кожної з них становить від 1,8 до 3% загальної чисельності трудових ресурсів.

Серед областей з високим рівнем працюючих пенсіонерів та підлітків (понад 4% від загальної чисельності по Україні) – Вінницька та Хмельницька області. Найменша частка працюючих пенсіонерів та підлітків у Волинській області – до 1,1%.

Регіональний розподіл населення, зайнятого в народному господарстві областей характеризується такими особливостями. Майже 11% загальної чисельності зайнятих у народному господарстві України припадає на Донецьку область. Друге місце посідає Дніпропетровська, частка якої становить 8%. Коливання областей та регіонів за часткою зайнятих у народному господарстві України становить 1:7,2. Певні особливості в регіональному розрізі мають такі показники, як частка зайнятих працездатного віку у народному господарстві. Найвища частка зайнятих у народному господарстві осіб працездатного віку має місце у Київській області (без м. Києва), де цей показник становить 76,5%. Друге місце займає Черкаська область – 72,1%. Від 70 до 73% мають Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Полтавська. Найменший рівень за цим показником займає Закарпатська область, де він становить 51,7%.

Цікавим для практичних висновків щодо вибору напрямів регулювання зайнятості та її галузевої структури в окремих регіонах має оцінка частки працюючих пенсіонетрів та підлітків у складі регіональних трудових ресурсів. Висока частка населення старших віковиих груп у загальній чисельності населення Чернігівської області обумовила найвищу частку працюючих пенсіонерів та підлітків у трудових ресурсах (16,7%). Такий само відсоток має ї Хмельницька область, де теж невисока частка населення працездатного віку, а також Львівська і Сумська області – по 11%. Понад 10% становить цей показник у Вінницькій, Київській. Полтавській та Рівненській областях.

Водночас Державною службою зайнятості в областях було зареєстровано понад 113 тис.чол. незайнятих трудовою діяльністю. Найбільша їх частка у Івано-Франківській та Львівській (по 9,6%), Житомирській і Закарпатській (по 7,3%). Серед загальної чисельності незайнятих трудовою діяльністю майже 70% становлять жінки і близько 40% - молодь віком до 28 років.

Економічно активне населення України в останньому кварталі 1997р. становило близько 26,1 млн.осіб, або 70,8% усього населення віком від 15 до 70 років. Економічно активні особи за статевою ознакою розподіляються майже наполовину: 50,7% репрезентували жінки, 49,3% - чоловіки. З кожних трьох економічно активних осіб двоє мешкають у містах, відповідно одна особа – на селі.

Рівні економічної активності населення характеризуються диференціацією за статтю, віком і типом поселення. Хоча жінок України традиційно характеризують високі трудові орієнтації (потенційні й реалізовані), проте рівень їхньої економічної активності нині все ж нижчий від чоловічого: з-поміж жінок віком від 15 до 70 років економічно активних осіб у 1997р. було 2/3, а в складі відповідного контингенту чоловіків – ¾. Певна «перевага» жінок за чисельністю з-поміж економічно активних осіб спостерігається в більшості вікових груп: у наймолодшій (15-19 років), середніх (між 30 і 55 роками) і зовсім незначна – у найстарших (після 60 років.). Лише у віковому інтервалі від 20 до 30 років і у віці 55-59 років чисельно переважають представники чоловічої статі.

Формою реалізації економічної активності населення, тобто його прагнення застосувати свої професійні знання та навички, є трудова зайнятість. Зайнятими економічною діяльністю вважаються особи віком від 15 до 70 років, які виконують роботу за винагороду за наймом на умовах повного чи неповного робочого часу, працюють індивідуально (самостійно) або у окремих громадян, на власному (сімейному) підприємстві. Зайняті особи – це основна частина економічно активного населення. Чисельність осіб, зайнятих економічною діяльністю становить близько 23,8 млн. (91,1% економічно активного населення). Частка зайнятих чоловіків віком від 15 до 70 років у загальній їх чисельності впродовж 1995-1997рр. залишилась майже незмінною, показник зайнятості жінок зазнав хвилеподібних коливань, у результаті яких за два роки підвищився на 1,0%. Нині зайнятість жінок в інтервалі від 15 до 70 років у загальній їх чисельності у середньому на 10,5% нижча, ніж представників чоловічої статі. Перевищення рівнів зайнятості чоловіків спостерігається в усіх вікових групах, досягаючи максимуму в післяпрацездатному віці: якщо зайнятість жінок 45-49 років нижча за чоловічу лише на 0,7%, жінок 30-34 і 40-44 років – на 1,5%, то в інтервалі 55-59 років – на 44,1%, а між 60 і 70 роками – на 24,1%. Віковими групами, в яких частка зайнятих у чисельності населення відповідного віку найбільша, є групи осіб 35-39, 40-44, 45-49 років – у жінок в середньому 86,2%, чоловіків – 87,6%. У суміжних із вказаними вікових групах 25-29, 30-34, 50-54 років частка зайнятих хоч і дещо менша, але все ж перевищує 4/5 населення. З-поміж 20-24-річних осіб жіночої статі зайнято трохи більше 3/5, а у чоловіків – 2/3, у складі 55-59-річних жінок – понад 2/5 проти близько ¾ у чоловіків; серед старших 60 років – майже ¼ і 1/3 відповідно, а в наймолодшій групі – дещо більше 12% (у обох статей).Про деякі особливості складу зайнятого населення можна дізнатись з рис 2.1.

Рис.2.1

Характеристики

Список файлов реферата