Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

- Низький рівень обслуговування, зумовлений загальною кваліфікацією працівників галузі. На сьогодні в Україні практично відсутні відповідна система в галузі туризму для підготовки і перепідготовки кадрів, а також чіткі та адекватні світовим стандартам кваліфікаційні вимоги; тим часом як у Росії, наприклад, яка, за прогнозами ВТО, у 2020 р. увійде до десятки найбільш відвідуваних країн світу, вже сьогодні функціонує близько 40 державних і приватних навчальних закладів підготовки кадрів для туризму). В нашій державі також поступово виникають відповідні навчальні заклади, але вони роблять лише перші кроки у цьому напрямку, не маючи відповідного досвіду.

- Відставання масштабів (навіть порівняно з середніми показниками по СНД) нормативно-правового та організаційного забезпечення туристичної діяльності, яке значною мірою пояснюється перманентною адміністративною реформою в Україні. Про останні зміни та перегляд стратегії держави в галузі туризму йтиметься нижче.

Головними зовнішніми факторами, які стримують розвиток туризму в Україні, є викликана млявістю та несподіваністю економічних реформ несприятливість існуючих умов для підприємництва взагалі та туристичного зокрема, недосконалість і навіть певна агресивність нормативно-правового поля (і в тому числі – правил і умов перетинання кордонів іноземцями) і, як наслідок, відсутність необхідних інвестицій для розвитку туризму – як внутрішніх (через тривалу економічну кризу), так і іноземних (через несприятливий інвестиційний клімат). Несприятливість бізнесового клімату спричинила той факт, що з майже 3000 українських туристичних підприємств, які мають дійсні ліцензії на надання туристичних послуг, фактично на ринку працюють лише близько третини.

Як вже зазначалося, саме ці зовнішні та внутрішні фактори можуть бути базою, на основі якої розроблятимуться пропозиції щодо виходу галузі з кризового становища та слугувати вказівниками подальших напрямків її розвитку.

Висновок

Отже, проаналізувавши ситуацію в туристичній галузі України, я спробувал виокремити її головні проблеми та спробувал знайти альтернативний шлях виходу з кризи. Звичайно, така робота є далекою від висновків та думок справжніх фахівців та експертів в цій галузі. Але, незалежно від рівня фахової підготовки, нас сьогоднішній день є декілька речей, очевидних, мабуть, кожному громадянинові України. Найважливіше з них – аби досягти успіху слід докласти загальних зусиль до розв’язання проблеми. Це мають бути не лише викладені на папері думки законодавців з приводу того, якою б вони хотіли бачити галузь туризму у майбутньому, а конкретні вчинки з їх боку. І починати слід не тільки з економічних та законодавчих нюансів. Так, на сьогодні можна говорити про деяке покращення загальної ситуації. Так, спостерігається певна зацікавленість іноземних інвесторів. Розпочато реконструкцію ряду київських готелів; в Карпатському регіоні почала свою діяльність з розвитку туристичної галузі міжнародна організація TACIS; британський фонд “Ноу-хау” взяв на себе витрати на відновлення туристичних об’єктів Львова; декілька мільйонів доларів вкладено в ялтинський готель “Ореанда” та відому “Поляну казок”.

Регулювання туристської діяльності повинне поєднувати в собі саморегулювання, засноване на законах вільного ринку, і державне регулювання в особливо важливих питаннях і, зокрема, що стосуються законотворчості. Проте дуже жорстке державне регулювання і велика кількість законів можуть привести до підвищення цін, обмеження асортименту, зниження інновацій і конкуренції у галузі міжнародного туризму.

Туроператори повинні вибирати найоптимальніший метод ціноутворення, орієнтуючись на національній туристичний ринок, споживачів, ресурси, які є в розпорядженні. Країна має ставити собі за мету зайняти вигідне положення на міжнародному ринку туристичних послуг, так як це гарантує постійні надходження в бюджет, зміцнення вже існуючих міжнародних зв’язків і встановлення нових.

Збільшення оплачуваної відпустки, зростання особистого доходу, підвищення рівня освіти, прагнення до пізнання іншої культури - важливі чинники, що впливають на розвиток світового туристського ринку.

• не дивлячись на політичну і економічну кризу, в туристському секторі наголошується зростання показників туристської діяльності;

• спостерігається велика конкуренція серед регіонів в залученні туристів;

• відбувається активне просування капіталів окремих туристських компаній на іноземні ринки;

• відбувається концентрація товарів і виробництва послуг в туризмі;

• в туризмі активно використовується комп'ютерна техніка. У зв'язку з цим можна намітити основні риси розвитку туризму в майбутнє XXI століття:

• подальше зростання показників міжнародної туристської діяльності;

• постійний вплив економічної і політичної ситуації в світі на туризм;

• визначальними чинниками туризму стануть соціодемографічні зміни, електронна інформація і комунікаційні системи;

• поляризація діяльності туристських операторів, зайнятих як глобальним, так і середнім і малим бізнесом;

одним з найпопулярніших регіонів перебування, мабуть, стане Південна і Південно-Східна Азія.

Туристична галузь, хоч і дуже повільними кроками, починає збільшувати свої показники. Але не можна зупинятися на досягнутому. Саме від того, яким шляхом піде зараз розвиток галузі, залежить все її майбутнє зокрема та майбутнє економіки, а, отже, і життя України в цілому.

Список літератури

1. Закон України “Про туризм” (N 324/95-ВР) від 15.09.1995 р.

2. Указ Президента України “Про підтримку розвитку туризму в Україні (”№127/2001) від 2.03.2001 р.

3. А.П Голіков. Український туризм “Галицькі контракти”, №22, травень 2004 р.

4. Д.Прейгер, І.Малярчук “Розвиток іноземного туризму в Україні в контексті розбудови міжнародних транспортних коридорів” // Економіка України”, № 6 (червень) 2001 р. , с.20-28

5. В. Цибух. “Конкурентоспроможність української економіки : орієнтири макрополітики в кризових умовах” // “Економіка України” №4 (квітень) 2004 р., с.4 –14

6. В.Цибух “Туризм в Україні” // “Економіст”, №6 (June) 2000 р., с.34-35

7. Марина Каплан “Рай в шалаше” // “Комп&ньоН”, №44(196) 30 жовтня – 3 листопада 2000 р. , с.62 - 65

8. Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання. – К.: Знання України, 2002.

9. Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Экономика туризма: учебное пособие. – М.: Финансы и статистика, 1999.

10. Бовсуновская А.Я. География туризма: учебное пособие. – Д., 2002.

11. Голіков А.П. Вступ до економічної та соціальної географії: підручник. – К.: Либідь, 1996.

12. Квартальнов В.А. Иностранный туризм. – М.: Финансы и статистика, 1999.

13. Немоляева М.Э., Хадорков Л.Ф. Международный туризм: вчера, сегодня, завтра. – М.: Международные отношения, 1985.

14. Панирян Г.А. Международные экономические отношения: экономика туризма. – М.: Финансы и статистика, 2000.

15. Пузаков Е.П., Честикова В.А. Международный туристический бизнес. – М.: Экспертное бюро-М, 1997.

16. Юрківський В.М. Країни світу: довідник. – К.: Либідь, 1999.

17. Гостиничный и туристический бизнес: учебник. – М.: Тандем, 1998.

18. Економіка зарубіжних країн: підручник / Філіпенко А.С., Вергун В.А та інші. – К.: Либідь, 1996.

Додатки

Аналіз роботи суб’єктів туристичної діяльності України за 2002-03 рік

(за даними форми .№ 1-ТУР)

1. Загальні показники суб’єктів туристичної діяльності

Протягом 2002 року чинними були 5 367 ліцензій на туристичну діяльність.

Звіти за формою № 1-ТУР (к) “Звіт про діяльність туристичної організації” подали 3 909 (72,8 %) суб’єктів туристичної діяльності.

З числа суб’єктів туристичної діяльності, що звітували

• фактично надавали туристичні послуги 3 134 підприємств (58,4 % чинних ліцензій);

• н
  е надавали туристичні послуги (подали звіти з “нульовими” показниками) 775 підприємств (14,4 % чинних ліцензій), в т. ч. 205 підприємств м. Києва, 128 підприємств АР Крим, 70 підприємств м. Севастополя, 45 підприємств Харківської області, 45 підприємств Львівської області, 44 підприємства Одеської області, решта 238 підприємств припадає на інші 21 регіон України.

Не подали звіти 1 458 суб’єктів туристичної діяльності (27,2 % чинних ліцензій). Найбільша їх кількість в м. Києві (446 підприємств), АР Крим (275 підприємств), в областях Одеській (217 підприємств), Дніпропетровській (92 підприємства), Донецькій (71 підприємство), Львівській (65 підприємств), Херсонській (77 підприємств).

Всього за 2002 р. суб’єкти туристичної діяльності України обслужили майже 2,0 млн. екскурсантів та 2,3 млн. туристів, в т. ч. за видами туризму:

• іноземних (в’їзних) туристів – 417,7 тис. осіб, (18 % від загального числа);

• зарубіжних (виїзних) туристів – 302,6 тис. осіб, (13 %);

• внутрішніх туристів – 1 млн. 545 тис. осіб, (69 %).

В цілому по Україні за 2002 р. спостерігається зростання основних показників роботи суб’єктів туристичної діяльності у порівнянні до 2001 р.

Характеристики

Список файлов реферата