172227 (743057), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Тепер нам варто перейти від мікро- до макроекономіки, тобто від інвестиційних рішень окремої фірми до розуміння загального попиту на інвестиційні товари всього підприємницького сектора. Допустимо, кожна окрема фірма зробила оцінку очікуваної норми чистого прибутку від усіх відповідних інвестиційних об'єктів і всіх цих даних зведені воєдино. Тепер ці оцінки можна підсумовувати, тобто послідовно скласти, і поставити запитання: яка повинна бути сумарна вартість інвестиційних проектів, здатних принести очікувану норму чистого прибутку, рівну скажемо, 16 % і більш; 14 % і більш; 12 % і більш? І так далі.

Припустимо, що взагалі немає перспективних інвестицій, які б давали очікувану норму чистого прибутку, рівну 16 і більш відсоткам. Але їсти можливість інвестувати 5 млрд. грн. при очікуваній нормі чистого прибутку між 14 % і 16 %; додаткові 5 млрд. грн. забезпечать норму чистого прибутку між 12 % і 14 %; ще додаткові 5 млрд. грн. – між 10 % і 12 %; а будь-які наступні додаткові 5 млрд. грн. – на 2 % менше до інтервалу від 0 % до 2 %. Підсумовуючи ці величини, одержуємо дані таблиці 1, що у виді графіка представлені на мал. 3 у виді кривої попиту на інвестиції.

Таблиця 1

мал. 3

Маючи цю узагальнену інформацію про очікувану норму чистого прибутку на всі потенційні інвестиційні об'єкти, ми вводимо реальну ставку відсотка (ціну інвестицій). Випливає, що інвестиції будуть здійснюватися в тому випадку, якщо норма очікуваного чистого прибутку перевищує реальну ставку відсотка. Використовуємо даний аргумент при аналізі графіка на мал. 6. Припустимо, ставка відсотка складає 12 %. Витрати на інвестиції в сумі 10 млрд. грн. будуть вигідними, тобто інвестиційний проект на суму 10 млрд. грн. принесе очікувану норму чистого прибутку в 12 і більш відсотків. Інакше кажучи, попит на інвестиційні товари на суму 10 млрд. грн. буде при "ціні", рівним 12 відсоткам. Аналогічно, якщо ставка відсотка була б нижче, скажемо, 10 %, стали б вигідними інвестиційні проекти ще на 5 млрд. грн. і величина попиту на інвестиційні товари склала б 15 млрд. грн. І так далі. Пам'ятаючи про те, що всі інвестиційні проекти здійснювалися б до крапки, у якій очікувана норма чистого прибутку дорівнює ставці відсотка, ми виявляємо, що крива на мал. 3 являє собою криву попиту на інвестиції. Тобто різні можливі значення "цін" інвестицій (різні значення реальної ставки відсотка) дані на осі абсцис, а відповідні значення попиту на інвестиційні товари відкладаються по осі ординат. По своїй суті будь-яка чи пряма крива, побудована з урахуванням таких даних, і є крива попиту на інвестиції. Якщо ми порівняємо її з кривими попиту на продукцію і ресурси, то побачимо зворотну залежність між ставкою відсотка (ціною) і величиною витрат на інвестиційні товари (необхідна кількість).

Така модель інвестиційних рішень дозволяє передбачити важливий аспект макроекономічної політики. Держава може змінювати ставку відсотка, змінюючи пропозицію грошей. Це робиться головним чином для того, щоб змінити рівень витрат на інвестиції. Давайте міркувати в наступному напрямку: у будь-який момент у розпорядженні у всіх фірм мається широкий вибір інвестиційних проектів. При високій ставці відсотка будуть здійснюватися тільки ті інвестиційні проекти, що забезпечують найвищу очікувану норму чистого прибутку. Виходить, рівень інвестицій буде невеликим. При зниженні ставки відсотка стають комерційно вигідними також проекти, очікувана норма чистого прибутку від який менше. І відповідно рівень інвестицій зростає.

При фіксованій пропозиції грошей зміни в рівні цін впливають на величину інвестицій унаслідок дії ефекту процентної ставки. З ростом рівня цін збільшується кількість грошей, що споживачі і підприємці хотіли б мати в наявності для закупівлі продукції за зрослими цінами. Виходить, якщо ціни зростуть, скажемо, на 10 %, люди захочуть мати на 10 % більше грошей у гаманцях і на рахунках. При фіксованій пропозиції грошей таке розширення попиту на невикористані гроші приведе до зниження ціни грошей – процентної ставки, - що, у свою чергу, зменшує інвестиції. Подібним же чином більш низький рівень цін викликає скорочення попиту на невикористані гроші, знижує ставку відсотка і збільшує інвестиції.

5.4. Зрушення в попиті на інвестиції

Дохід після сплати податків є ключовим чинником, що визначає величину споживання, є й інші фактори, що впливають на споживання. Ці "не зв'язані з доходом фактори" викликають зсув графіка споживання. Те ж саме відбувається і з графіком попиту на інвестиції. На мал. 3 показана динаміка ставки відсотка як основного фактора, що визначає інвестиції, при даній очікуваній нормі чистого прибутку для різних можливих величин інвестицій. Але на положення кривої попиту на інвестиції впливають і інші фактори, чи змінні. Розглянемо трохи з найбільш важливих "не зв'язаних з доходом факторів", що визначають попит на інвестиції, і з'ясуємо, як зміни в цих факторах можуть викликати зсув кривої попиту на інвестиції. Відразу ж видно, що будь-який фактор, що викликає приріст очікуваної чистої прибутковості інвестицій, змістить цю криву вправо. Навпаки, усе, що приводить до зниження очікуваної чистої прибутковості інвестицій, буде зміщати дану криву вліво.

Витрати на придбання, експлуатацію й обслуговування устаткування. Як показав приклад зі шліфувальним верстатом, первісні витрати на основний капітал разом з витратами на його технічне обслуговування, поточний ремонт і експлуатацію дуже важливі при обчисленні очікуваної норми прибутку від будь-якого визначеного інвестиційного проекту. У тій мірі, у якій ці витрати будуть зростати, у такій же мірі очікувана норма чистого прибутку від передбачуваного інвестиційного проекту буде знижуватися, а крива попиту на інвестиції – зміщатися вліво. І навпаки, якщо ці витрати падають, те очікувана норма чистого прибутку зростає і крива попиту на інвестиції зрушується вправо. Помітимо, що проведена профспілками політика у відношенні заробітної плати може вплинути на криву попиту на інвестиції, тому що заробітна плата являє собою основний елемент витрат виробництва більшості фірм.

Податки для підприємця. При прийнятті інвестиційних рішень власники підприємств розраховують на очікуваний прибуток після сплати податків. Виходить, зростання податків для підприємців приводить до зниження прибутковості і викликає зсув кривої попиту на інвестиції вліво; скорочення податків приводить до її зсуву вправо.

Технологічні зміни. Технічний прогрес – розробка нової й удосконалювання наявної продукції, створення нової техніки і нових виробничих процесів – є основним стимулом для інвестування. Розробка більш продуктивного устаткування, наприклад, знижує витрати чи виробництва підвищує якість продукції, тим самим збільшуючи очікувану норму чистого прибутку від інвестування на дане устаткування. Рентабельні нові види продукції – такі, як гірські велосипеди, персональні комп'ютери, нові види ліків і т.п. – викликають різке збільшення інвестицій, оскільки фірми прагнуть розширювати виробництво. Коротше кажучи, прискорення технічного прогресу зміщає криву попиту на інвестиції вправо, і навпаки.

Наявний основний капітал. Точно також як наявні в наявності споживчі товари впливають на прийняття домогосподарствами рішень із приводу споживання і заощаджень, так і наявний основний капітал впливає на очікувану норму прибутку від додаткових інвестицій у будь-якій галузі виробництва. Якщо дана галузь добре забезпечена виробничими потужностями і запасами готової продукції, то в цій галузі інвестування буде стримуватися. Причина ясна: така галузь досить оснащена, щоб забезпечити поточний і майбутній попит за цінами, що забезпечують середній прибуток. Якщо в галузі присутні достатні чи навіть надлишкові потужності, то очікувана норма прибутку від приросту інвестицій буде низкою, і тому інвестування буде незначним, або його не буде зовсім. Зайві виробничі потужності призводять до зсуву кривої попиту на інвестиції вліво.

Очікування. Як відомо, основою проекту є очікуваний прибуток. Основний капітал знаходиться в тривалому користуванні, його термін служби може обчислюватися 10 а то й 20 роками, і тому прибутковість будь-якого капіталовкладення буде залежати від прогнозів майбутніх продажів і майбутньої рентабельності продукції, виробленої за допомогою цього основного капіталу. Очікування підприємців можуть базуватися на розроблених прогнозах майбутніх умов підприємництва, що включають ряд "показників підприємництва". Разом з тим такі невизначені і важкопередбачувані фактори, як зміни у внутрішньому політичному кліматі, ускладнення в міжнародній обстановці, ріст населення, умови на фондовій біржі і т.д., повинні прийматися в увагу на суб'єктивній і інтуїтивній основі. Якщо керівники підприємства набудовані оптимістично у відношенні майбутніх умов підприємництва, то крива попиту на інвестиції буде зміщатися вправо; песимістичні настрої приводять до зсуву кривої вліво.

5.5. Інвестиції і дохід

Щоб співвіднести інвестиційні рішення підприємців із планами споживання домогосподарств, необхідно виразити плани інвестицій через рівень доходу після сплати податків DI, чи ЧНП. Це значить, що потрібно побудувати графік інвестицій, що показує обсяги засобів, що усі фірми планують інвестувати при будь-якому потенційному рівні чи доходу обсягу виробництва. Такий графік виражає інвестиційні плани та наміри власників і керуючих фірм.

Припустимо, що підприємці починають інвестувати, очікуючи одержання прибутку протягом тривалого періоду внаслідок технічного прогресу, росту населення і т.д. Тому інвестування автономне від рівня поточного доходу після сплати чи податків обсягу виробництва. Далі припустимо, що крива попиту на інвестиції має такий вид, як представлено на мал. 6, і що поточна ставка відсотка дорівнює 8 %. Це значить, що для підприємницького сектора буде прибутковим витратити 20 млрд. грн. на інвестиційні товари. Зі стовпчиків 1 і 2 таблиці 2 ми бачимо, що такий рівень інвестицій очікується при будь-якому рівні доходу. Графічно це представлено лінією I_n на мал. 4.

Таблиця 2

мал. 4

Подібне припущення незалежності інвестицій і доходу - звичайно ж спрощення. Підвищення рівня ділової активності може викликати додаткові витрати на основний капітал, що показано в колонках 1 і 3 таблиці 2 і графіка I_n (мал. 4). Існує, принаймні дві причини, чому інвестиції можуть змінюватися безпосередньо зі зміною доходу. По-перше, інвестиції зв'язані з прибутком; великі інвестиції фінансуються з підприємницького прибутку. Тому дуже правомірно стверджувати, що зі зростанням доходу після сплати податків і ЧНП буде зростати прибуток і відповідно рівень інвестування. По-друге, при низькому рівні доходу й обсягу виробництва в підприємницькому секторі будуть матися невикористані чи зайві виробничі потужності, тобто на багатьох підприємствах буде простоювати устаткування. А це значить, що стимул для закупівлі додаткового основного капіталу буде незначним. Але як тільки рівень доходу виросте, цей надлишок потужностей зникне, і у фірми з'явиться стимул поповнювати свій основний капітал. Наше спрощення, однак, не сильно розходиться з дійсністю й у значній мірі полегшить подальший аналіз. Але в дійсності графік інвестицій може злегка підніматися, як показано за допомогою кривої I'_n.

5.6. Нестабільність інвестицій

Характеристики

Список файлов реферата