Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Динаміка данних радіологічного контролю в Чернігівській області дає можливість говорити про досить стабільну ситуацію, хоча показники залишаються далекими від оптимізму. Найбільш забрудненими залишаються Семенівський, Корюківській, Сосницькій, Ріпкінський райони.

Радіаційна ситуація ускладнюється тим, що забрудненною виявилось, в основному, територія поліськой частини області, в грунтовому покриті якої переважають кіслі малогумісні піщані та супіщані грунти. Для них характерна низька вбирна здатність, слабка буферність, мала ємність вбірання. У зв`язку з цим навіть на порівняно малозабруднених площах спостерігається підвищена міграція радіонуклідов в системі грунт-рослина-людина, що призводить до одержання продукції з перевищенням нормативів навіть на умовно чистих територіях. Особливо це характерно щодо цезію-137 на торфовищах та торфоболотних грунтах, які займають 9% забруднених угідь, та щодо стронцію-90 на дерново-підзолистих піщаних та піщаних грунтах, які поширені на 43% забруднених сільскогосподарських угідь.

Спостереження за щільністю забрудненя грунту радіонуклідами проводиться Черниговським обласним державним проектно-технологічним центром охорони родючості грунтів і якості продукції "Облдержродючість" в чотирьох районах області на 7 стаціонарних пунктах. Моніторинг радіологічних данних проводиться в грунті. Які в 2005 році характеризувалися такими показниками:

- рівень гама-фону 6-12 мкР/год;

- щільність забруднення радіоцезіем – 0,15-0,61 Кі/км²;

- щільність забруднення радіостронцієм – 0,01-0,18 Кі/км²;

- відношення щільності забруднення цезієм-137 і стронцієм-90 в орному шарі дорівнює від 2 до 15.

Уточнююче обстеження на сільскогосподарських угіддях, площаю 49 тис. га, проведене в 2003-2005 роках, вказує на зниження забрудненості грунтів цезієм-137 на 42%. Так, якщо за данними досліджень, проведенних на ціх угіддях в 1991-1993 роках, середньозважений показник забруднення становив 1,9 Кі/км², то при уточнюючому обстеженні – 1,1 Кі/км².

Спостерігається зменшення щільності забруднення грунту природних угідь стронцієм-90. За даними обстеження 1991-1993 років середній вміст стронцію в грунтах становив 0,17 Кі/км², тобто зменшився на 23%. На фоні загальної тенденції до зниження вмісту радіонуклідів в грунті спостерегається і протилежний результат. Цє пояснюється, як різними площами забруднених ділянок, так і переходом стронцію-90 в рухомі форми. Одержані дані дають можливість більш об`єктивно оцінити радіаційну ситуацію в зоні забруднення, прогнозувати рівні забруднення продуктів харчування і кормів, приймати належні міри по зменшенню радіаційного навантаження на населення, яке проживає в забрудненній зоні.

В залежності від рівня забруднення грунту радіонуклідами, ланшафтно-геохімічних особливостей забруднених територій здійснюється перехід радіонуклідів з грунту в рослини. Визначення кількості забрудненої продукції дозволяє скласти оцінку радіаційної ситуації на певній території. Динамика рівнів забруднення радіоцезієм рослинницької продукції вказує на те, що в останні роки не спостерігається їх сутьтєвого зниження. В основному вони стабілізувалися. Кількість, досліджених центром "Облдержродючість", зразків рослинницької продукції в минулому році складає 5151 шт., з них з перевищенням допустимих рівнів – 113 шт., основна масса яких припадає на Чернігівський, Ріпкінський,та Семенівський райони.

Для зниження нагромадження радіонуклідів в сільскогосподарській продукції необхідно проводити контрзаходи, які суттєво знижують перехід радіонуклідів з грунту в рослини, підвищують вражайність сільгоспкультур і збільшують "ефект розбавлення". Це вапнування, внесення достатньої кількості в необхідних співвідношеннях мінеральних добрив, застосування органічних добрів, які забеспечують бездефіцитний баланс гумусу в грунті, докірне та поверхневє поліпшення природних кормових угідь, формування структури посівних площ з культур, які здатні менше накопичувати радіонукліди і таке інше.

Дослідження кормів, продукції тваринного і рослинного походження проводиться Чернігівською обласною і районими державними лабораторіями ветеринаної медицини, а на ринках – лабораторіями ветсанекспертизи.

1. При їх проведенні державними лабораторіями ветеринарної медецини та лабораторіями ветсанекспертизи на ринках області виявлено 16 випадків перевищень норм. Ці випадки реєструються в своїй більшості у господарствах контрольованої зони, розміщених на територіях з забрудненостю більше 1 Кі/км².

3. 2.2. Вплив радіації на організм людини

26 квітня 2006 року виповнюється 20 років аварії на Чорнобильської АЕС. Це найкрупніша аварія за всю історію розвитку атомної енергетики. У засобах масової інформації її частіше називають "Чорнобильською катастрофою". Увага світової громадськості до аварії як і раніше не слабшає, тому що проблема розвитку атомної енергетики пов'язана з її безпекою [4]. За 20 років накопичені унікальні матеріали і є можливість об'єктивно оцінити медичні наслідки аварії, хоча робити остаточні висновки ще рано. Для цього будуть потрібні багато років спостережень не тільки за особами, безпосередньо потрапивших під опромінення, але й за їх нащадками.

Радіаційному впливу піддався персонал станції, пожежні, ліквідатори наслідків аварії і населення в зонах радіоактивних опадів. Медичні наслідки звичайно оцінюють по дозі зовнішнього опромінення. Тим часом опромінення мало комбінований характер ( зовнішнього й внутрішнього) - від радіонуклідів, що надійшли в організм і, як правило, супроводжувалося дією багатьох нерадіаційних факторів. Об'єктивно оцінити медичні наслідки аварії можна тільки з урахуванням дій всіх шкідливих агентів, яким піддавалися люди.

Відомо, що в зруйнованому реакторі знаходилась величезна кількість радіонуклідів, що складаються із продуктів розподілу - радіоізотопів середньої частини Періодичної системи Д.И.Менделєєва, усього близько 200 радіонуклідів (від цинку до гадолиния), урану й радіонуклідів наведеної активності. Викид радіоактивних матеріалів зі зруйнованого реактора в атмосферу складався з газів, аерозолів і палива, здрібненого до мікроскопічних часток, що характеризувалися високою міграційною й біологічною доступністю. РБГ (криптон, ксенон) були викинуті повністю, викид 1311 досягав 50-60 %, 134,137Cs - 20-40 %, 132Te - 25-60 %, інших радіонуклідів - 4-6 %, трансуранових елементів ~ 3,5 %. Сумарний викид активності (без РБГ) досягав 185.1016 Бк (50 Мки). По оцінках деяких авторів він міг бути більшим. Поширення радіонуклідів, що надійшли в атмосферу, носило практично глобальний характер з різним ступенем, зрозуміло, забруднення природних середовищ.

Крім іонізуючих випромінювань, потерпілі піддавалися впливу шкідливих факторів нерадіаційної природи. При горінні й плавленні графіту, бітуму, полімерних матеріалів утворився отрутний дим, у якому крім окису вуглецю, двоокису азоту, окислів сірки знаходився фосген, ціаністий водень, а також високодисперсні частки деструкції будівельних конструкцій. З метою припинення надходження в атмосферу радіонуклідів зі зруйнованого реактора в нього було скинуто 2400 тонн металевого свинцю. Інтенсивний випар свинцю привів до його надходження в атмосферу у вигляді парогазовї фази й забрудненню не тільки станції, але й великих територій. Для зменшення викідів пилу використовували десятки тисяч тонн відходів целюлозно-паперової промисловості, що містили сульфатно-спиртову бардові, соляну кислоту, формалін, щавлеву кислоту й ін. Застосовували також у більших обсягах полімерні піноутворюючи композиції на основі карбамідних смол, полівінілову дисперсну суміш й ін. В умовах забруднення приземного шару атмосфери не виключалося надходження токсичних речовин інгаляційним шляхом, а надалі й перорально із продуктами харчування й водою в організми людей з модифікацією біологічної дії радіації й проявів ефекту синергизму.

Соматичні ефекти опромінення, як відомо, ділять на детерміновані (нестохастичні) і стохастичні (ймовірні). Детерміновані ефекти мають поріг і проявляються в різних варіантах залежно від дози й умов опромінення. Патогенез їх пов'язаний із загибеллю значного числа кліток критичного органа або тканини. Граничні дози залежать від тривалості опромінення й потужності дози. При малій потужності дози в результаті відбудовних процесів вони вище, ніж при одноразоваму короткочасному опроміненні з високою потужністю дози. Стохастичні ефекти - злоякісні новотворення і генетичні порушення можуть виникати при опроміненні в широкому діапазоні доз, збільшуючись із ростом дози. Передбачається, що вони можуть проявлятися у віддалений термін навіть при ушкодженні однієї або декількох клітин, тобто при будь-якій дозі, відмінної від нуля. Їх відносять, таким чином, до беспорогових. Уважається, що ядро клітки ушкоджується в результаті прямої дії кванта енергії. У клітках до того ж накопичуються вільні радикали, що утворюються в результаті радіолізу води й перекісного окислювання ліпідів. Вони ушкоджоють генетичний апарат та інші структури кліток.

Найбільш інтенсивному багатокомпонентному опроміненню (загальному гамма-опроміненню, гама- , бета-опроміненню шкірних покривів й інгаляційному надходженню парогазовой фази радіонуклідів) піддався персонал станції й пожежні. На станції на момент аварії перебувало 176 чоловік чергового й експлуатаційного персоналу, а також працівники різних цехів і ремонтних служб. Для гасіння виниклих пожеж було притягнуто 250 пожежних, з яких 69 чоловік безпосередньо брали участь у гасінні.

Причинами смерті найчастіше були інфекційні ускладнення, геморанічний синдром й інтоксикація. У наступні роки вмерло ще 14 чоловік від різних причин, у тому числі не зв'язаних безпосередньо з опроміненням (серцево-судинні захворювання, туберкульоз, дорожні катастрофи й ін.). За проживаючими в заражених зонах ведеться постійне спостереження з метою встановлення ролі опромінення в стані їхнього здоров'я. Динамічне спостереження в Україні за особами проживаючими на потерпілих териториях, виявляє подібні зміни в сомато-неврологичному і психологічному статусі.

Основною причиною інвалідності з'явилися хвороби нервової системи, кровообігу, психічні розлади. Найвищий ріст інвалідності був відзначений у віковій групі 30-34 років . На 3 Міжнародній конференції "Медичні наслідки Чорнобильської катастрофи: Підсумки 15-літніх досліджень" також відзначали порушення здоров'я осіб проживаючим на заражених териториях, представлене переважно психоневрологічними й серцево-судинними розладами. Збільшилася інвалідність, знизилася народжуваність, погіршилося здоров'я немовлят, збільшилися ускладнення вагітності, знизився рівень здоров'я дітей .

Основною причиною виявленої патології в осіб проживаючих на забруднених територіях - опромінення або інші нерадіаційні фактори, у тому числі соціально-економічні. В останні роки здоров'я значної частини населення України істотно погіршилося. Скоротилася тривалість життя, особливо в чоловіків, знизилася народжуваність, погіршилося здоров'я дітей і т.п. соціально-економічні зміни, що відбулися, рівною мірою стосуються й осіб проживаючим на заражених териториях.

Учасники осіб проживаючих на забруднених териториях піддавалися не тільки опроміненню, але й впливу інших шкідливих факторів і у першу чергу хімічних. Прямі виміри концентрацій у повітрі, особливо в початковий період аварії, свідчили про присутність їх у приземному шарі атмосфери в значних концентраціях. Небезпеку опромінення в малих дозах зв'язують із можливістю проявів у віддалений термін. Збільшення онкозахворювань може перевищити фонову на одиниці відсотків (3-5 %). Радіоактивному забрудненню піддалися великі території з мільйонами жителів. Рівні забруднень і дози опромінень населення характеризуються широким діапазоном. Вони істотно нижче доз опромінень ліквідаторів, у тому числі в населення, відселеного в початковий період й у наступний термін з районів найбільш інтенсивного забруднення. Опромінення носить хронічний комбінований характер у сполученні з дією багатьох нерадіаційних факторів залежно від побутових і виробничих умов життя кожної людини. Більшість жителів піддалося зовнішньому гамма-опроміненню в межах 5-19 мзв і лише невелика частина в дозах 100-200 мзв. Ці дози порівнянні з дозами, які одержує кожна людина від природних джерел протягом всього його життя.

Опромінення в таких дозах не могло викликати ні гострих, ні хронічних уражень й їх не реєстрували.

Основну небезпеку, особливо для дітей, мало надходження радіоізотопів йоду 131-135І в організм по харчових ланцюжках в основному з молоком і молочними продуктами, одержаних від тварин, що випасають на забруднених пасовищах. Радіойод міг надходити й інгаляційним шляхом у період проходження радіоактивної хмари і його випадіння.

Дози опромінення щітоподібної залози в дітей у багатьох випадках істотно перевищували встановлені ліміти.

Радіоактивний йод є ізотопом одного з найважливіших біогенних елементів, що берє участь у синтезі гормонів щітоподібної залози і грає ключову роль у нормальному функціонуванні організму. Його дія здійснюється на всіх рівнях клітка-орган-організм. Радіойод характеризується високою рухливістю в зовнішнім середовищі. Потрапивши в організм, він практично повністю всмоктується в кишечнику (при інгаляційному надходженні в легенях), накопичуючись в основному в щітоподібній залозі. З огляду на малі розміри залози (у дорослої людини 20 г, у дітей залежно від віку 2-10 г), навіть при надходженні в організм невеликих кількостей радіойода в залозі формуються великі дози. У вагітних жінок радіойод через плаценту надходить у плід. Спочатку він рівномірно розподіляється в тілі плода, а з початком функціонування щітоподібної залози накопичується в ній. У залозі плода формуються більш високі дози, чим у залозі матері.

Небезпека надходження радіойода в організм людини зв'язують із можливістю порушення гормоногенеза в щітоподібній залозі й розвитком доброякісних і злоякісних пухлин у ній. Радіаційне ушкодження щітоподібної залози може призвести до порушення функції інших ендокринних залоз і порушенню ендокринного статусу організму, що може позначитися на фізичному й психічному розвитку дитини. Ушкодження в залозі можуть перебувати тривалий час у схованому стані й виявитися, коли організму пред'являються підвищені вимоги: захворювання, інтоксикація, статеве дозрівання, стрес і т.д.. У цьому зв'язку необхідний постійний контроль за функціональним станом залози.

В Україні число злоякісних пухлин щитовидної залози й інша тиреоідна патологія значно перевищили прогнозовані рівні. За прогнозовими оцінками число злоякісних новоутворінь могло лише незначно перевищити спонтанний рівень.

Причиною занижених прогностичних оцінок з'явився недооблік таких важливих факторів, як особливості обміну радіойода в організмі, фізичні характеристики радіоізотопів йоду 131-135і, місцеві екологічні особливості регіонів забруднення, реальні надходження радіойода дітям, що зробили істотний вплив на формування доз у залозі і її чутливість до опромінення. Нижчою бластомогенною дозою опромінення залози в дітей важають 100 мгр, а опромінення зародка/плода - 5-10 мгр. Генез ЗНО надзвичайно складна проблема. Схематично її можна представити: надходження радіойода в організм -> нагромадження нукліда в щітоподібній залозі -> радіаційне ушкодження залози -> порушення гормоногенеза залози -> порушення імунного статусу організму -> утворення доброякісних пухлин -> утворення злоякісних пухлин.

1. Оцінюючи медичні наслідки аварії на ЧАЕС варто враховувати не тільки опромінення, але й інші негативні фактори, які діяли й діють на людину, у тому числі соціально-економічні. Складної залишається проблема малих доз радіації, включаючи наявність або відсутність порога дії. Є підстави вважати, що й для стохастических ефектів існує поріг. При цьому не виключається дія іонізуючих випромінювань, як ушкоджуючого фактора, на клітинному рівні. В організмі в процесі еволюції виробилася система захисту не тільки від радіації, але й від багатьох інших шкідливих агентів навколишнього середовища, дії яких постійно піддається людина. Радіація є відносно слабким канцерогеном у порівнянні з багатьма хімічними речовинами. Її шкідлива дія проявляється після перевищення порога. Величина його для окремих органів розрізняється. Істотне значення має розвиток інволюційних процесів з віком і дія інших шкідливих агентів. Для виключення можливого прояву віддалених ефектів ключове значення має підвищення стійкості організму й максимально можливе виключення дії інших шкідливих агентів.

2. Розділ 3

3. Вплив факторів довкіллья на здоров`я населення Чернігівщини

Область продовжує лідирувати в Україні за темпами скорочення населення. Щорічно, в середньому, жителів Чернігівщини стає меньше майже на 13 тис. чол. Причин безліч: і складна соціально-економічна ситуація в регіоні, і безробіття, що штовхає людей на пошуки роботи за межами області, і наслідки Чорнобильської катастрофи. Демографічна криза наростає на Чернігівщині.

Характеристики

Список файлов реферата