Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла

Зміст

Вступ

Наслідки катастрофи на ЧАЕС та прогнози на майбутнє

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до унікальної багатоаспектної екологічної катастрофи, що за своїм масштабом визначена як планетарна. Винятковість катастрофи виявилась також у численності та багатомірності негативних соціальних явищ, які вона спричинила. Виник великий комплекс екологічних, медичних, інформаційних, соціальних, наукових, правових, управлінських, економічних, виробничо-технічних, а також і повсякденних побутово-практичних проблем, що сформували її еколого-соціальний феномен, який дістав в офіційному, науковому, повсюдному мовному вжитку назву наслідків Чорнобильської катастрофи.

Масштабні екологічні зрушення навколо аварійної станції поставили проблему відповідного переформування життєдіяльності людей. Цій проблемі були підпорядковані зміни соціальної політики та управління: запроваджені нові норми, форми діяльності, скорочені традиційні виробництва тощо. У мешканців уражених територій виникла необхідність пристосування і до дії радіологічного фактора, і до змін у соціумі: до нових управлінських підходів у регулюванні життєдіяльності регіону, до змінених правових норм, до дефіциту медичної допомоги в умовах ризику захворювання. Великою проблемою для людей стала також необхідність адаптування до особистісних змін у самопочутті та здоров'ї.

Задача порятунку життя мешканців регіону навколо ЧАЕС в період після аварії була вирішена шляхом їх евакуації. Отже, цілісна етнічно-поселенська структура зруйнувалася; сформувалися специфічні соціальні групи потерпілих: мешканців забруднених регіонів, ліквідаторів, самоселів, переселених. Кожна з них мала специфічну адаптивну ситуацію. Зокрема, переселені мусили адаптуватися і до наслідків опромінення та стресу, і до нового місця проживання, оточення, пошуків роботи тощо.

Наслідки катастрофи на ЧАЕС та прогнози на майбутнє

26 квітня 1986 року вибух реактора на Чорнобильській АЕС потряс Україну і сколихнув планету. Та у перші хвилини, поки світ не відчув, що сталося, українські пожежники, забувши, що вони тільки смертні люди, а не безсмертні боги, тамували шалений вогонь довкола двох сотень тонн ядерного палива, яке містилось у розірваному череві енергоблока. Воно будь-якої миті могло бути викинуте в довкілля і розпорошене, могло посилити масштаби трагедії. Земля була тільки на один крок від того, щоб катастрофа стала реально вселенською, бо тоді фізично могла б досягти важким ударом десятки мільйонів мешканців північної півкулі Землі. І наші звичайні пожежники, прості прип'ятські хлопці, приборкавши вогонь пекла, пішли у вічність. Їхні імена тепер укарбовані в історію Землі та пам'ять землян. Вічного визнання людства удостоєний технічний персонал атомної станції, який був у ту ніч на вахті і який одразу ж включився в погамування катастрофи, стримавши її розростання.

Загальна площа території Зони відчуження (ЗВ) і Зони безумовного (обов’язкового) відселення (ЗБВ) в Україні складає 4270 км², із яких більше тисячі квадратних кілометрів приходиться на колишні сільськогосподарські угіддя.

Зона відчуження – це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році; зона безумовного (обов'язкового) відселення – це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Kі/кв. км та вище, або стронцію від 3,0 Kі/кв. км та вище, або плутонію від 0,1 Kі/кв. км та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за pік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;

Зона не є суцільною територією, а являє собою декілька несуміжних ареалів – ділянок території, які не мають спільних кордонів. Деякі її ділянки та населені пункти розташовані поряд з населеними пунктами, що не підлягають виселенню. Тому існують проблеми поширення радіоактивних речовин за межі Зони при проведенні на її території несанкціонованих робіт, використання лісів та угідь, що раніше були у сільськогосподарському використанні, вторинного переносу радіонуклідів при пожежах, в результаті стихійних гідрометеорологічних явищ і, відповідно, погіршення екологічної і радіаційної ситуації на суміжних територіях.

Територіально Зона розміщена в Українському Поліссі у зоні змішаних лісів Східно-Європейської рівнини. Зональні типи ґрунтів – дерново підзолисті і болотні – займають більше 95% площі.

В зв’язку з припиненням традиційної господарської діяльності і ослабленням антропогенного тиску на природне середовище на більшій частині території Зони безумовного відчуження (надалі ЗБВ) почались природні процеси самовідновлення природних біогеоценозів. Ці процеси спрямовані на формування суцільного стійкого перелогового трав’яного покриву на колишніх орних землях. В подальшому, через ряд проміжних стадій – сукцесій, це призведе до формування стійких лугових і лісових ценозів, що потребують мінімального догляду і характеризуються максимальною радіоекологічною ємністю та обмеженим виносом радіонуклідів за межі Зони.

В Зоні розташовані десятки водних об’єктів (озера, ставки, малі водосховища на ріках, заболочені території, меліоративні канали). Відносно розташованих на них споруд повинні бути прийняті рішення про закриття, консервацію або продовження експлуатації в умовах відчуження територій.

Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до радіоактивного забруднення прилеглої території, повітряного середовища, поверхневих та ґрунтових вод.

Радіоактивне забруднення територій, пов’язане з аварією на Чорнобильській АЕС, спричинило вилучення з господарського користування 180 тис. гектарів сільськогосподарських угідь та 157 тис. гектарів лісів. Основним джерелом радіаційної небезпеки на цих територіях є радіонукліди, які містяться в ґрунтах та водах.

Розподіл радіонуклідів по території Зони є нерівномірним за щільністю забруднення, співвідношенням різних фізико-хімічних форм і радіонуклідним складом випадінь. Основними радіологічно вагомими радіонуклідами є ¹³⁷Cs (цезій-137), ⁹⁰Sr (стронцій-90), трансуранові елементи. Біля 80-90% активності радіонуклідів розподілено в верхньому 5-10 см горизонті ґрунтового покриття або в орному шарі, істотно більш висока інтенсивність переносу ⁹⁰Sr відзначена в піщаних ґрунтах. На територіях, представлених паливною компонентою випадінь, спостерігається тенденція до збільшення забруднення рослинності ⁹⁰Sr.

Поверхневе радіоактивне забруднення території Зони (без урахування місць локалізації РАВ і проммайданчику ЧАЕС) становить ¹³⁷Cs – 4,07•109 МБк, ⁹⁰Sr -4,7•109 МБк і ²³⁹Pu, ²⁴⁰Pu - 2,96•107 МБк.

Щільність забруднення території в ЗВ довгоживучими радіонуклідами варіює в широких межах: ¹³⁷Cs - від 3.7 кБк/м² до 740 МБк/м² і вище, ⁹⁰Sr - від одиниць кБк/м² до 185 МБк/м² і вище, ²³⁹Pu, 240Pu - до 0.5 МБк/м² і вище.

ЗБВ представлена територіями з щільністю забруднення ¹³⁷Cs вище 555 кБк/м², ⁹⁰Sr - вище 111 кБк/м², ²³⁹Pu, ²⁴⁰Pu - вище 3,7 кБк/м², а також територіями з щільністю забруднення ізотопами цезію від 185 до 555 кБк/м² з ґрунтами, які сприяють високій міграції радіонуклідів у рослини. Щільність забруднення істотної частини вказаної території ¹³⁷Cs не перевищує регламентовані законодавчими актами рівні.

Радіоактивне забруднення повітряного середовища протягом усього періоду після аварії неухильно знижувалось. Цьому сприяли радіоактивний розпад, природні процеси фіксації активності на поверхні ґрунту та її заглиблення, а також вжиті заходи з дезактивації, пилоподавлення та комплексні протипожежні заходи на всій території Зони відчуження. Порівняння середньорічних показників забруднення повітряного середовища свідчить про стабілізацію його радіаційного стану. Більшість результатів аналізів нижча від допустимих рівнів. Частина аерозолів представлена у вигляді так званих гарячих часток.

Вимірювання концентрацій радіонуклідів у підземних, поверхневих та стічних водах показує, що вони у більшості випадків нижчі від допустимих рівнів.

Аналіз матеріалів за попередні роки показує, що суттєве (1,11-1,85 КБк/л і більше) підвищення концентрації ⁹⁰Sr у воді р. Прип’ять відбувається лише після затоплення її заплави при рівнях, зумовлених витратами води близькими чи більшими від середніх максимальних її величин, або потужними заторами.

На територіях Зони в багатьох малих водоймищах спостерігаються підвищені рівні забруднення вод ¹³⁷Cs, особливо це стосується територій, представлених органогенними ґрунтами, де за умовами міграції відсутні умови міцної фіксації радіонукліда ґрунтовим поглинаючим комплексом. Зокрема, це стосується Поліського району Київської області, Народицького і Луганського районів Житомирської області. Рівні забруднення вод в них не перевищують встановлених рівнів безпеки і залишаються достатньо низькими (менше 2 Бк/л), однак забруднення риби в деяких з них може досягати достатньо високих значень (до 300 Бк/кг і вище) [5, с. 206].

Основними потенційними джерелами забруднення підземних вод є запаси активності, розподілені у пунктах тимчасової локалізації радіоактивних відходів, пунктах поховання радіоактивних відходів, у верхніх шарах ґрунтів і донних відкладах Зони.

Загалом наявні дані свідчать, що процеси забруднення ґрунтових вод за фронтом його розповсюдження тривають з відносно невеликою швидкістю на більшій частині території, що контролюється (переважно до 20-30 м/рік). Концентрація радіонуклідів у підземних водах на більшості територій Зони залишається на низькому рівні. Забруднення глибинних горизонтів питного водопостачання вірогідно не зафіксовано.

Можливий винос радіоактивних речовин за межі Зони становить певну потенційну небезпеку для України, що обумовлено її стратегічним географічним положенням у басейні живлення головної водної артерії України – р. Дніпро.

Природно-географічні умови забрудненої території Полісся сприятливі для міграції ¹³⁷Cs.

Шляхами міграції радіонуклідів за межі Зони є річний стік (що формується за рахунок поверхневого стоку і виносу радіонуклідів підземними водами); повітряний (вітровий) перенос; біогенний перенос; техногенний перенос.

Основним шляхом міграції радіонуклідів за межі Зони є поверхневий стік. Динаміка середньорічного та питомого виносу ¹³⁷Cs та ⁹⁰Sr з р. Прип’ять в Київське водосховище свідчить про його значне зменшення у порівнянні з першими роками після аварії на Чорнобильській АЕС та певну його стабілізацію, починаючи з 1989 року. Факти підвищення виносу ⁹⁰Sr пов’язані з великими паводками і заторними явищами.

Міграція радіонуклідів у підземні води на даний час не призвела до стійкого суттєвого забруднення підземних вод на всій території Зони.

Вітровий перенос радіонуклідів відіграє незначну роль, чому сприяє наявність суцільного рослинного покрову на більшій частині території Зони після припинення традиційної господарської діяльності. (без урахування інтенсивності вітрового переносу радіонуклідів у випадку пожеж) [4, с. 35].

Біогенний перенос і техногенна міграція радіонуклідів за межі Зони в цілому незначні.

Радіаційний вплив викликав руйнування біоценозів на площі, що займає не більш як 0,3% частини Зони, що відноситься до території ЗВ. На 2-3% цієї території здійснюється діяльність у межах міст та промзон, а на решті 97% - зміни біоценозів визначаються не радіонуклідним забрудненням, а припиненням діяльності людини.

Основними радіаційно небезпечними об’єктами у Зоні є: об’єкт Укриття, проммайданчик ЧАЕС, пункти поховання і тимчасової локалізації радіоактивних відходів (РАВ), став – охолоджувач ЧАЕС.

За максимальними оцінками, в об’єкті "Укриття" зосереджено близько 180 тонн ядерного палива, що містить радіоактивні речовини з активністю більше 740·109 МБк. Крім паливовмісних мас, в об’єкті "Укриття" зосереджена велика кількість радіоактивних відходів, що складаються із залишків активної зони зруйнованого реактора, реакторного графіту, забруднених металевих і будівельних конструкцій енергоблоку.

У сховищі відпрацьованого ядерного палива (СВЯП) ЧАЕС на 1 січня 1997 року було 17473 відпрацьованих тепловиділяючих збірок. Обсяг відходів, накопичених на ЧАЕС, оцінюється величинами: твердих РАВ – 34078 м³, рідких РАВ – 10186 м³, щорічно в результаті діяльності ЧАЕС утворюється 1852 м³ твердих РАВ, 1013 м³ рідких РАВ.

У техногенному шарі проммайданчику ЧАЕС навколо об’єкту Укриття знаходиться значна, досі не визначена, кількість радіоактивних матеріалів, у тому числі паливовмісних мас. Місце розташування проммайданчику ЧАЕС характеризується можливістю розвитку підтоплення з ризиком активізації механічної суфозії або пливуноутворення піщано-суглинистих порід на межі з фундаментами споруд.

В устаткованих у ході аварійних та дезактиваційних робіт двох пунктах поховання (ППРВ) та численних пунктах тимчасової локалізації радіоактивних відходів (ПТЛРВ) зосереджені радіоактивні матеріали, загальний запас активності яких оцінюється в 14,06·109 МБк із сумарним обсягом близько 1 млн.м³.

Став-охолоджувач ЧАЕС – водойма площею 22,9 км², що вміщує 160 млн.м³ води. У 1996 році середня забрудненість води у ставі-охолоджувачі становила: ¹³⁷Cs – 4,07·103 Бк/л, ⁹⁰Sr – 2,74·103 Бк/л. Сумарна активність радіонуклідів у донних відкладах досягала: ⁹⁰Sr до 1,29·108 МБк, ¹³⁷Cs до 2,96·107 МБк та ²³⁸Pu до 1,11·105 МБк. Радіаційне забруднення ґрунтових вод у районі дренажної завіси ставка-охолоджувача досягло свого піку у 1990-1992 рр. В наступні роки на цьому об’єкті спостерігалося покращення радіаційного стану, однак і в даний час залишається дуже небезпечним накопичення радіоактивності у ньому.

Аварія на Чорнобильській АЕС, увійшла в історію України як одна з найтяжчих трагедій XX століття, наслідки якої будуть позначатись на житті кількох поколінь людей. Чорнобильська катастрофа супроводжувалась викидом великої кількості радіонуклідів в навколишнє середовище, вона призвела до значних людських та матеріальних втрат, погіршення стану здоров'я населення, завдала непоправної шкоди українській культурі. На забруднених територіях зараз проживає 2,6 млн. чоловік.

Населення Зони мешкає у тій частині ЗБВ, що знаходиться під управлінням місцевих Рад. У зв’язку із законодавчою забороною постійного проживання населення в ЗБВ продовжується процес відселення з неї жителів. За роки, що минули після Чорнобильської катастрофи, була проведена велика робота по організації переселення. Проте, на 1 липня 1998 р. у населених пунктах Житомирської області мешкало 6128 осіб, а у Київській – 243 особи.

На повільність темпів відселення впливають економічні, соціально-психологічні, демографічні і адміністративні та правові фактори, а саме:

Глибока економічна криза, що призвела до різкого падіння доходів населення. Все складніше забезпечити мінімально допустимий рівень життя навіть у місцях постійного проживання. Існують реальні побоювання ускладнити матеріальні проблеми і невлаштованість сім’ї в районах нового поселення, втратити передбачені законом пільги для осіб, що проживають в Зоні.

Характеристики

Тип файла документ

Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.

Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.

Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.

Список файлов реферата