exam ecol (741558), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

Власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Стаття 4. Право державної власності на землю

У державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб'єктами права державної власності на землю виступають:

Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності. Землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим.

Не можуть передаватись у колективну та приватну власність:

• землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, пасовища, сінокоси, набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів), а також землі, надані для розміщення будинків органів державної влади та державної виконавчої влади;

• землі гірничодобувної промисловості, єдиної енергетичної та космічної систем, транспорту, зв'язку, оборони;

• землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

• землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів)

• ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських

• підприємств, селянських (фермерських) господарств;

• землі водного фонду, за винятком невеликих (до 3 гектарів)

• ділянок водойм і боліт, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств;

• землі сільськогосподарських науково-дослідних установ і навчальних закладів та їх дослідних господарств, учбових господарств навчальних закладів, державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, елітно-насінницьких і насінницьких господарств, племінних заводів, племінних радгоспів і конезаводів, господарств по вирощуванню хмелю, ефіроолійних, лікарських рослин, фруктів і винограду.

Земля може належати громадянам на праві колективної власності.

Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств – за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. Землі у колективну власність передаються безплатно.

Стаття 6. Право приватної власності громадян на землю

Громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для:

ведення селянського (фермерського) господарства;

ведення особистого підсобного господарства;

будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка);

садівництва; дачного і гаражного будівництва.

Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі:

одержання їх у спадщину;

одержання частки землі у спільному майні подружжя;

купівлі-продажу, дарування та обміну.

Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться

місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції

за плату або безплатно.Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян

ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки.ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування будинку і господарських

будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру

садівництва,дачного і гаражного будівництва.

40. способи захисту екологічних прав громадян

Охоронювально-забезпечувальні (захисні) «гарантії гарантій»

Реалізуються шляхом притягнення винних осіб в порушенні екологічних прав громадян до юридичної відповідальності дисциплінарної відповідальності, адміністративної відповідальності, кримінальної відповідальності, еколого-правової відповідальності, майнової відповідальності

Форми захисту екологічних прав громадян

Нормотворча Правоохоронна Управлінська Природоохоронна Самоврядна Антропоохоронна Судова

41. право державної власності на землю

43. поняття і особливості права власності на природні ресурси

Право власності на природні ресурси — система юридич­них норм та інших правових засобів, які регулюють право­відносини на землю, надра, води, ліси, рослинний і тва­ринний світ, об'єкти природно-заповідного фонду та за­безпечують реалізацію повноважень власників щодо воло­діння, користування і розпорядження цими ресурсами

Об'єктивне право влас­ності на природні ресурси — система правових норм земельного, гірничого, водного, лісового, фауні­стичного, природно-запо­відного законодавства тощо, які регламентують правовідносини власності на природні ресурси. Складають міжгалузевий Інститут екологічного (природноресурсового) законо­давства. Фіксується у нормах природ-норесурсового законодавства

Суб'єктивне право влас­ності на природні ресурси — сукупність повноважень різних суб'єктів (держави, юридичних та фізичних осіб) щодо володіння, ко­ристування і розпоряджен­ня належними їм природ­ними ресурсами (земель­ними, корисними копали­нами, лісовими, водними, тваринного і рослинного світу, природно-заповідного фонду) Виникає у зв'язку з пере­дачею чи придбанням у власність відповідних природних ресурсів

Посвідчується державним актом на право власності чи цивільно-правовою уго­дою на придбання (купівлю, продаж, обмін тощо). Носить абсолютний харак­тер, тобто виключна на­лежність повноважень щодо володіння, користу­вання і розпорядження природними ресурсами їх власнику і загальна обо­в'язковість всіх інших суб'єктів утримуватись від їх порушення

44. поняття і значення правової охорони земель (см. 35)

46. форми права власності на природні ресурси

форми права власності на природні ресурси – юридично означені напрями суб”єктно-об”єктної приналежності природних ресурсів та їх організаційно-правового забезпечення

1. Юридично виголошені форми – державна, колективна, приватна, загальнодержавна.

47. вода як об”єкт правової охорони

Усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту. Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об'єктами.

В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.

Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать:

1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо

водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Стаття 95. Охорона вод (водних об'єктів) Усі води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення,

засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.

48. юридична відповідальність за порушення земельного законодавства

49. об”єкти і суб”єкти права власності на природні ресурси

Об'єкти права власності на природні ресурси — природні чи штучно створені ресурси, які виконують біологічні, економічні, екологічні і соціальні функції та зареєстро­вані в обліко-кадастрових і інших юридичне визнаних документах в якості об'єкта володіння, користування і розпорядження

Загальні об'єкти - Земля, Тваринний світ, Надра, Рослинний світ нелісового походження, Води, Природно-заповідний фонд, Ліси, Виключна (морська) економічна зона, Континентальний шельф

Суб'єкти права власності на природні ресурси — особи, які юридичне спроможні реалізувати повноваження щодо володіння, користування і розпорядження належними їм природними ресурсами

1. Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Обласні Ради, Районні Ради,МіськіРади,Селищні Ради, Сільські Ради

2. Народ України

3. Громадяни України, Громадяни, які будують чи обслуговують жилий дім і господарські споруди, Громадяни, які ведуть особис­те підсобне господарство, Громадяни — власники дач, Громадяни — власники гаражів

4. Об'єднання громадян, Колективні сільськогос­подарські підприєм­ства, Сільсько­господар­ські коо­перативи, Садівничі товариства, Сільськогос­подарські акціонерні асоціації, Фермерські (селянські) господарства

50. правові форми охорони вод

52. зміст права власності на природні ресурси

Зміст права власності на природні ресурси — сукупність повноважень суб'єктів права власності щодо володіння, користування і розпорядження належними їм природ­ними ресурсами

Право володіння - Право володіння суб'єктів права влас­ності на природні ре­сурси — юридичне гарантована ста­більність власності на природні ресур­си, їх невід'ємність від власників без особистого волеви­явлення, визнання виключності та аб­солютності прав на ці ресурси

Право користування - Право користування держави і органів само­врядування — юридично забезпечена можли­вість спеціально упов­новажених державних органів і органів само­врядування на отриман­ня диференційної рен­ти від юридичних і фі­зичних осіб за платне використання природ-них ресурсів. Право користування суб'єктів приватної, ко­лективної власності — юридичне гарантована можливість їх самостій­ного господарювання на землі та ефективно­го використання інших ресурсів, експлуатації корисних властивостей цих ресурсів для задо­волення різноманітних потреб власників

Право розпорядження - Право розпорядження держави — юридичне забезпечена можливість органів держави на визначення режиму природних ресурсів, встановлення загаль­них засад природови-користання, порядку та розмірів плати, роз­поділу та перерозподі­лу природних ресурсів, передачу їх у власність та надання у користу­вання юридичним і фізичним особам . Право розпорядження органів самоврядуван­ня — юридичне гаран­тована можливість розподілу і перерозпо­ділу природних ре­сурсів, визначення се­редніх часток, які під­лягають передачі у власність юридичним та фізичним особам, надання у користуван­ня цих ресурсів, відчу­ження їх іншим осо­бам відповідно до умов чинного законо­давства. Право розпорядження суб'єктів колективної при­ватної власності — юридичне забезпечена мож­ливість самостійного використання природних ресурсів відповідно до їх цільового призначен­ня, надання у використання та відчуження іншим суб'єктам на договірних засадах

1. тваринний світ як об”єкт правової охорони

Тваринний світ є одним з основних компонентів навколишнього природного середовища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей. В інтересах нинішнього і майбутніх поколінь в Україні з участю підприємств, установ, організацій і громадян здійснюються заходи щодо охорони, відтворення і науково обгрунтованого,

невиснажливого використання тваринного світу. Під час проведення заходів щодо охорони, раціонального використання і відтворення тваринного світу, а також під час здійснення будь-якої діяльності, яка може вплинути на середовище перебування тварин та стан тваринного світу, повинно забезпечуватися додержання таких основних вимог і принципів:

збереження умов існування видового і популяційного різноманіття тваринного світу в стані природної волі; недопустимість погіршення середовища перебування, шляхів міграції та умов розмноження диких тварин, збереження цілісності природних угруповань тварин; додержання науково обгрунтованих нормативів і лімітів використання об'єктів тваринного світу, забезпечення невиснажливого використання диких тварин та їх відтворення; раціональне використання корисних властивостей і продуктів життєдіяльності диких тварин;

платність за спеціальне використання об'єктів тваринного світу; регулювання чисельності тварин з метою охорони здоров'я населення і відвернення заподіяння шкоди природі та народному господарству, врахування висновків екологічної експертизи щодо народногосподарських об'єктів, які можуть впливати на стан

Характеристики

Список файлов реферата