LLLLL (738882), страница 7

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 7)

Більшість лізингових компаній виконують швидше ролі агентів або посередників між виробниками та споживачами обладнання, ніж повноцінних лізингодавців. Лізингові операції в основному фінансуються міжнародними постачальниками техніки, асигнування за рахунок внутрішніх джерел оцінюються лише на рівні $10 млн.

Експерти зазначають, що, попри наявність законодавчої бази, існуючі юридична, регулююча та податкова системи не сприяють розвиткові лізингу в Україні, де сфера фінансових послуг помітно відстає від потреб, які нині значно зросли, промисловості й торгівлі. Загальна сума банківських кредитів стосовно ВВП замала: в Україні 1996 р. вона становила 5%, тоді як в розвинених країнах Європи -- понад 80% від ВВП.

Щоби придбати техніку для сільського господарства, промисловості, сфери послуг і будівництва, потрібні позики на термін від 3-х до 7 -- 10 років, що в Україні практично неможливо. Лише 12% кредитів, котрі надаються, можна, за українськими мірками, вважати довготерміновими (понад два роки). У країні відсутні альтернативні банківським кредитам джерела довготермінового фінансування, у зв'язку з чим у лізингових компаній виникають істотні труднощі.

Тим часом в умовах України лізинг є майже ідеальним механізмом для залучення техніки: порівняно з іншими формами інвестування він має безперечні переваги. Експерти підрахували, що обсяг ринку лізингу в Україні може становити 1630 млн. грн.

Для досягнення цього показника (за середнього рівня зростання 20% на рік) може знадобитися п'ять років. Природно, це станеться лише за умови створення найсприятливішого середовища.

Незважаючи на наявність законодавчого поля, фінансовий лізинг в Україні пребуває в комі.

Першою перепоною для розвитку лізингу в Україні на думку фахівців є... той самий Закон «Про лізинг». Експерти пригадують, як важко було працювати у період до його прийняття. Але після, стало ще гірше: законодавство написане неохайно і містить помилки, насамперед методологічні.

Багато експертів зауважують некоректність визначень фінансового та операційного лізингу, казуси з термінологією, невідповідність нормативам з амортизації, суперечності з постановами Кабінету Міністрів.

Але головне, що заважає, -- це орієнтація документа на стару систему бухобліку з її основоположним принципом амортизації. Сьогодні амортизаційна політика уряду в сфері лізингу просто заперечує міжнародні стандарти бухобліку, що грунтуються на перекладенні всіх ризиків і винагород щодо права власності на лізингоодержувача. Світова практика лізингу взагалі не використовує такого терміну як амортизація.

На додаток до цього закладена в Законі «Про лізинг» амортизаційна планка в 60% вартості майна в лізингу призводить до того, що його амортизаційний термін значно перевищує п'ять років.

Це створює суперечності між відповідними постановами Кабінету Міністрів, які ввели цю вимогу, і Законом «Про лізинг». Постанова Кабінету Міністрів про збільшення терміну лізингу до семи років -- взагалі зі сфери абсурду: сьогодні і дворічні лізингові контракти -- велика рідкість.

Заважає і невпорядкованість процедури укладання лізингової угоди. Міністерство юстиції її не регламентувало, а в Законі «Про лізинг» реєстрація лізингових договорів розглядається не як обов'язкова, а як можлива. Тим часом більшість експертів сходяться на думці, що правова некоректність Закону «Про лізинг» тягне за собою безліч ускладнень. По-перше, це отримання кількох кредитів під одну заставу, тривалі судові процеси тощо.

Проблема нотаріальної реєстрації договорів має й фінансовий підтекст. Вартість цієї нотаріальної послуги (державне мито) сьогодні дорівнює 5% від вартості договору, що б'є і по лізингоодержувачу, і по лізингодавцю. Натомість рекомендацій ввести пільгову ставку державного мита при реєстрації договорів лізингу уряд так і не підтримав.

Важко сказати, чи на благо й постанова Кабінету Міністрів про обмеження критичного імпорту, що є перепоною ввезенню за лізингом техніки з-за кордону через високе мито. Поки що результат один: споживач скутий у виборі нової техніки, попит на неї не задоволений, міжнародні кредитні лінії, які могли б супроводжувати лізингові операції (а це не просто гроші, це -- дешеві гроші), в Україну так і не йдуть.

Другою перешкодою на шляху впровадження лізингових схем в економіку України є високі ставки за кредитними ресурсами комерційних банків. Щоб лізингова операція була ефективною і приносила хоч би мінімальний прибуток, кредитна ставка, за розрахунками фахівців, не повинна перевищувати 22%. А в нас тільки одна облікова ставка Національного банку України вдвічі вища за цю цифру. Як наслідок, за офіційною статистикою, майже 90% усіх кредитів, що їх надають вітчизняні комерційні банки, є короткостроковими, тобто наданими на термін до 12 місяців. Кредити, що були надані на термін понад 2 роки, можна перерахувати на пальцях, тоді як у світовій практиці мінімальний період дії лізингового проекту -- 4-5 років.

Але й банкірів можна зрозуміти. Через надзвичайно мінливі економічні та грошово-кредитні умови і попередня, і нинішня політика банків спрямована на мінімізацію ризику змін процентної ставки та неповернення кредитів, а отже, на короткострокові кредити.

Податкове законодавство, яке постійно змінюється, також не дозволяє спрогнозувати результат будь-якої лізингової операції. Крім того, воно часто спирається на стару інструкцію з бухобліку. Так, лізингодавець виявляється позбавленим права показувати амортизацію наданого в лізинг майна у витратах. Навіть нібито прогресивний захід -- зняття ПДВ за платежами з лізингу, якщо розібратися, призведе до того, що лізингодавець збільшить вартість майна на ті ж 20%.

Третій антилізинговий чинник -- неготовність до лізингових операцій як потенційних лізингодавців, так і лізингоодержувачів. За повідомленням представників Харківського лізингового фонду 95% директорів колективних сільськогосподарських підприємств абсолютно не розуміють, у чому полягає сутність лізингових операцій.

Неоднозначна відповідь і на інше важливе запитання: чи потребують підприємства в Україні лізингових послуг? Одне зрозуміло -- потенційний попит великий. Хоч би й тому, що знос обладнання в Україні сягнув 80%, а грошей усе одно немає і не буде, якщо працювати на старому обладнанні. А лізинг видається найпривабливішим механізмом реорганізації та переобладнання виробництва, бо має перед банківським кредитуванням дві істотні переваги:

1) зберігає право власності на активи;

2) безпосередньо пов'язує термін оплати лізингу зі здатністю генерувати кошти й терміном служби активів.

Але проблема навіть не в попиті: заявок від потенційних лізингоодержувачів достатньо. Ось тільки платоспроможним споживачем у кращому випадку є один із п'ятдесяти. Реально оцінити платоспроможність українського підприємства взагалі не видається за можливе.

Сьогодні на ринку фінансового лізингу України діють 16 лізингових компаній, що об'єднані у Всеукраїнську асоціацію лізингу «Укрлізинг». Більшість із них -- банківські структури і лізингові компанії, створені промисловими організаціями для реалізації своєї продукції. Чистих лізингових угод сьогодні майже не існує, є безліч, які їх лише нагадують (див. додат. № 1,2).

Для нормального розвитку індустрії лізингу в Україні на думку західних спеціалістів потрібно:

1) зробити законодавство зрозумілим і недвозначним;

2) спростити процедуру повернення майна власнику в разі відмови від платежу за нього;

3) для захисту власності лізингодавця обов'язково реєструвати лізингові угоди;

4) зменшити на 50% для кожного з перших двох років експлуатації майна відрахування на прискорену амортизацію, яка нараховується згідно з пунктом 8.6.2 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

За оцінками експертів¹⁴, за 9% частки лізингу на ринку капіталовкладень, при обсязі капіталовкладень у сукупному ВВП на рівні 15%, з урахуванням питомої ваги сучасної тіньової економіки в Україні (до 50% офіційного ВВП) обсяг розвинутого ринку лізингу через п'ять років перевищить 1,6 млрд грн

Позитивний прогноз обсягів лізингових операцій в Україні (млн.грн)

(За оцінками Bank of Ireland)

³ò÷èçíÿíà ë³çèíãîâà ïðàêòèêà ò³ëüêè-íî çàðîäæóºòüñÿ, à åêñïåðòè Ìіжнародної фінансової корпорації âæå ïðîãíîçóþòü ë³çèíãîâèé áóì â Óêðà¿í³. Çàïëàíîâàíèé Ñâ³òîâèì áàíêîì íà 1998 ð³ê ïðîåêò ô³íàíñîâî¿ äîïîìîãè ïåðåäáà÷ຠíàäàííÿ Óêðà¿í³ êðåäèòíî¿ ë³í³¿, ÷àñòèíà ðåñóðñ³â ÿêî¿ áóäå ñïðÿìîâàíà íà ï³äòðèìêó ë³çèíãîâèõ êîìïàí³é. Ïðîòå äëÿ òîãî, àáè áóì ä³éñíî â³äáóâñÿ, ïîòð³áíî ÿêíàéøâèäøå âèð³øèòè âñ³ ïðîáëåìè (çàêîíîäàâ÷³, ³íôðàñòðóêòóðí³, êàäðîâ³), ÿê³ íàðàç³ ñòðèìóþòü âèêîðèñòàííÿ ö³º¿ ïðîãðåñèâíî¿ ôîðìè åêîíîì³÷íèõ â³äíîñèí ì³æ ñóá'ºêòàìè ðèíêó.

ßê ââàæàþòü â³ò÷èçíÿí³ òà çàðóá³æí³ ôàõ³âö³, ãîñòðó ïîòðåáó â ³íâåñòèö³ÿõ Óêðà¿íà ÷àñòêîâî çàäîâîëüíèòü çàâäÿêè çàïðîâàäæåííþ ë³çèíãîâîãî á³çíåñó. Öå ï³äòâåðäæóº ³ ñâ³òîâà ïðàêòèêà: äëÿ êðà¿í, ùî ðîçâèâàþòüñÿ, õàðàêòåðíîþ îçíàêîþ º çðîñòàííÿ îáñÿã³â ë³çèíãîâèõ îïåðàö³é. ßñêðàâèì ïðèêëàäîì º ϳâäåííà Êîðåÿ, äå 1975 ðîêó çà ô³íàíñîâî¿ ï³äòðèìêè ̳æíàðîäíî¿ ô³íàíñîâî¿ êîðïîðàö³¿ áóëî çàïðîâàäæåíî ë³çèíãîâèé ðèíîê, ÿêèé íà ñüîãîäí³ º îäíèì ç íàéïîòóæí³øèõ ó ñâ³ò³. ϳäïðèºìöåâ³, ÿêèé îðåíäóº îáëàäíàííÿ, ë³çèíã ñòâîðþº ïîòåíö³éí³ ïåðåâàãè: òóò ä³þòü ñïðîùåí³ ñõåìè çàáåçïå÷åííÿ çàñîáàìè âèðîáíèöòâà òà ìåíø æîðñòê³ âèìîãè ùîäî áàëàíñîâèõ çâ³ò³â. À ùå -- íàÿâí³ñòü òàê çâàíèõ ïîäàòêîâèõ êàí³êóë: óðÿäè á³ëüøîñò³ çàðóá³æíèõ êðà¿í íàäàþòü ï³ëüãè â îïîäàòêóâàíí³ ñàìå ë³çèíãîâèì êîìïàí³ÿì, âèçíàþ÷è, ùî âîíè óìîæëèâëþþòü äîñòóï äî ³íâåñòèö³é äëÿ ìàëèõ òà ñåðåäí³õ ï³äïðèºìñòâ.

Л³çèíã ìîæå ñòàòè àëüòåðíàòèâîþ êðåäèòíèì êîøòàì. Ïåðåâàãè ïîëÿãàþòü ó òîìó, ùî ïðàâî âëàñíîñò³ íà ïåðåäàíå ó ë³çèíã ìàéíî çàëèøàºòüñÿ ó êðåäèòîðà, ÿêèé ô³íàíñóº ïðîåêò. Òîáòî íåìຠïîòðåáè óêëàäàòè óãîäó ïðî çàñòàâó ìàéíà. Ïðîòå ë³çèíãîâ³ êîìïàí³¿ òàêîæ ïîâèíí³ áóòè ïåâíèìè: îáëàäíàííÿ, íàäàíå íèìè ó êîðèñòóâàííÿ îäíèì ï³äïðèºìñòâàì, íå ïîòðàïèòü áåç ¿õ â³äîìà äî ³íøèõ, ùî ìຠáóòè ÷³òêî îáóìîâëåíî ó â³äïîâ³äíèõ çàêîíîäàâ÷èõ àêòàõ.

Ñòèìóëþâàòè ðîçâèòîê ë³çèíãó â Óêðà¿í³ ³, â³äïîâ³äíî, ³íâåñòóâàííÿ êîøò³â ó âèðîáíèöòâî ì³ã áè é ïåðåãëÿä (ç³ çíà÷íèì ñêîðî÷åííÿì òåðì³í³â) íîðìàòèâ³â àìîðòèçàö³¿ îáëàäíàííÿ, ââàæàþòü ôàõ³âö³ ì³æíàðîäíèõ ô³íàíñîâèõ óñòàíîâ. Ïîòð³áíî òàêîæ çàïðîâàäèòè ñèñòåìó ðåºñòðàö³¿ êîíòðàêò³â ³ «îðãàí³çóâàòè ðîáîòó» ç ï³äïðèºìñòâàìè-íåïëàòíèêàìè (òîáòî âæèòè çàõîä³â äëÿ ïîñèëåííÿ â³äïîâ³äàëüíîñò³), îñê³ëüêè íèçüêà ô³íàíñîâà òà ïðàâîâà äèñöèïë³íà íå ñïðèÿþòü íîðìàëüíîìó âåäåííþ á³çíåñó.

Âèð³øèâøè âñ³ ö³ ïðîáëåìè (ùî, ìîâëÿâ, íå òàê óæå é ñêëàäíî), ìîæíà î÷³êóâàòè ñòð³ìêîãî ðîçêâ³òó ë³çèíãîâîãî ðèíêó âæå ó íàñòóïíîìó ðîö³, ââàæàþòü çàõ³äí³ åêñïåðòè..

³ò÷èçíÿí³ ó÷àñíèêè íàðîäæóâàíîãî ðèíêó ë³çèíãîâèõ ïîñëóã, ÿê âèÿâèëîñÿ, á³ëüø îáåðåæí³ ó ïðîãíîçàõ ³ ìåíø îïòèì³ñòè÷í³ ùîäî çäàòíîñò³ äåðæàâè ñòèìóëþâàòè ðîçâèòîê ë³çèíãó îïåðàòèâíèìè ³ äîðå÷íèìè êîðåêòèâàìè íîðìàòèâíî¿ áàçè.

Àñîö³àö³ÿ «Óêðë³çèíã»

Ïîïðè âñ³ ñêëàäíîщ³ ôîðìóâàííÿ íîðìàòèâíî¿ áàçè ë³çèíãó, êîìïàí³¿, ùî íàìàãàþòüñÿ ïðàöþâàòè ó ö³é ñôåð³ íàâ³òü çà íèí³øí³õ íåïðîñòèõ óìîâ, äáàþòü ïðî ìàéáóòíº: çîêðåìà îï³êóþ÷èñü ïðîôåñ³éíîþ ï³äãîòîâêîþ êàäð³â. Çàäëÿ öüîãî ô³ðìè, ÿê³ ôîðìàëüíî º êîíêóðåíòàìè, îá'ºäíóþòü çóñèëëÿ é êîøòè.- Îäíå ç íàéâàæëèâ³øèõ çàâäàíü äëÿ асоціації ïîëÿãຠó ï³äãîòîâö³ êâàë³ô³êîâàíèõ êàäð³â äëÿ ë³çèíãîâîãî á³çíåñó. Àñîö³àö³ÿ «Óêðë³çèíã » ñï³ëüíî ç ë³çèíãîâèìè êîìïàí³ÿìè âèð³øóâàòèìå ïðîáëåìó ï³äãîòîâêè êàäð³â, ÿêèì íàëåæèòü çä³éñíþâàòè áóõãàëòåðñüêèé îáë³ê, çàéìàòèñÿ ïðàâîâèì çàáåçïå÷åííÿì ë³çèíãîâèõ îïåðàö³é. Ó ëèñòîïàä³ àñîö³àö³ÿ «Óêðë³çèíã » ñï³ëüíî ç ïîä³áíèìè îðãàí³çàö³ÿìè Ðîñ³¿ òà Á³ëîðóñ³ -- «Ðîñë³çèíãîì » òà «Á³ëë³çèíãîì » -- ïðîâåäå ó Êèºâ³ íàóêîâî-ïðàêòè÷íèé ñåì³íàð, íà ÿêèé áóäóòü çàïðîøåí³ ïðîâ³äí³ ôàõ³âö³ àñîö³àö³¿ «ªâðîë³çèíã » . Îêð³ì òîãî, º ïîïåðåäíÿ äîìîâëåí³ñòü ç Àñîö³àö³ºþ êîìåðö³éíèõ áàíê³â Óêðà¿íè ïðî ïðîâåäåííÿ ñïåö³àëüíîãî ñåì³íàðó äëÿ áóõãàëòåð³â ç ïðîáëåì ë³çèíãó.

Характеристики

Список файлов реферата