Diplom (738871), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Наприклад:

Рішення про випуск внутрішньої місцевої позики на суму 5 трлн 132 млрд крб. у 1995 році ухвалила Київська міська рада. Емітентом був комітет економіки міськви­конкому під гарантії фінансового управління цього вико­навчого комітету. Випуск позики здійснювався в безго­тівковій формі. Номінальна вартість однієї облігації — 50 млн крб. Термін випуску облігацій встановлювався з 1 липня 1995 р. по 1 липня 1996 р. Облігації розміщува­лися серед юридичних осіб. Погашення їх здійснювалося через 3—6 місяців. У міськвиконкомі створили комісію з питань цінних паперів. Отримані від позики кошти місто планувало спрямувати на житлове будівництво та будів­ництво метрополітену.

З 1 липня 1995 року свої цільові житлові облігації (ЦЖО) почала випускати Київська державна комунальна будівельна корпорація "Київміськбуд". Обсяг емісії ста­новить 1 трлн 388 млрд крб. Власники облігацій у період 1 липня 1996 р. — 15 березня 1997 р. стали власниками житла. Київський міськвиконком затвердив Положення про порядок передачі власникам житлових облігацій квартир, споруджених корпорацією "Київміськбуд". До­говір купівлі-продажу укладається в разі володіння 100% акцій, необхідних для купівлі відповідної квартири. Вар­тість загальної площі житла було оцінено в 30 млн крб. за 1 м². Вартість однієї акції дорівнювала вартості 0,1 м² загальної житлової площі. Відсотки за облігаціями не ви­плачувалися.

За отримані внаслідок позики кошти планувалося збу­дувати 6 будинків загальною площею 46 273 м².

У Дніпропетровську в 1995 році було випущено пер­шу в місті муніципальну позику на 2 трлн 100 млрд крб. Емітент — міськрада. Термін позики — зі липня 1995 р. до 30 червня 1998 р. Позика розміщувалася під гарантію приватизації об'єктів комунальної власності. По суті, це був новий спосіб приватизації. Випуск облігацій здійсню­вався номіналом 1, 10 і 100 млн крб. Облігації випускали­ся у безготівковій формі. Власниками їх могли бути юри­дичні та фізичні особи.

Приватизація об'єктів комунальної власності прово­диться лише в разі виплати покупцем не менше 40% по­чаткової вартості об'єкта такими облігаціями. У разі ви­плати облігаціями 50% вартості об'єкта покупець отримує право на виплату залишку вартості в кредит терміном З місяці. Якщо ж облігаціями сплачено 75% вартості, поку­пець має право на тримісячну відстрочку при оплаті за­лишку вартості об'єкта.

Прибуток власників облігацій очікується на 10% більшим, ніж той, що принесли б аналогічні кошти, вкла­дені в Ощадний банк.

Одеський облвиконком у 1995 р. ухвалив рішення про випуск державних продовольчих сертифікатів як засіб фінансування закупівель урожаю. Згідно з цим сертифі­кати продавалися фізичним і юридичним особам, а їхні власники отримували право власності на відповідну част­ку врожаю 1995 р.

У 1996 р. облігаційну позику розмістив Запорізький міськвиконком з метою залучення коштів для розвитку комунальних мереж та газифікації міста. Облігації ви­пускалися трьома серіями строком на 12 місяців у безго­тівковій формі як записи на рахунках депо генерального агента. Генеральний агент емітента — комерційний акціо­нерний банк "Слов'янський". Обсяг емісії першої серії позики строком з 1 липня 1996 р. по 31 липня 1997 р. склав 3 млн грн.

Облігацію міської позики на термін з 1 грудня 1995 р. до 31 грудня 1996 р. розмістив Харківський міськви­конком. Загальний обсяг позики склав 150 млрд крб. Об­лігації місцевої позики випускались у формі цінних па­перів на пред'явника і мали вільний обіг на ринку цінних паперів. Кошти від позики було спрямовано на розвиток альтернативних перевезень пасажирів міським транспор­том на комерційних засадах. Генеральним агентом з об­слуговування позики було призначено комерційний банк "Грант".

У 1996 р. облігації міської житлової позики випус­тив Маріупольський міськвиконком строком на грудень 1996 р. — липень 1998 р. Вони випускались як цільові безпроцентні майнові облігації на пред'явника. Загаль­ний обсяг емісії — 5 млн грн. Номінальна вартість об­лігації — 50 грн. Облігації виготовлялись у формі бланків спеціального зразка. Кожна облігація підтверджувала пра­во й власника на отримання 0,1 м² загальної площі жит­ла. Уповноваженою особою з позики було призначено інве­стиційну компанію "Афіна".

У цілому станом на середину 1998 року 10 міст Укра­їни розмістили місцевих позик на суму майже 200 млн грн.

У ряді міст України набирає поширення практика проведення аукціонів на право довгострокової оренди міських земель. Їх уже проводили в Харкові, Львові, Чер­нігові, Миколаєві, Одесі. У травні 1995 р. Київська міська рада затвердила Положення про оренду і проведення аук­ціонів у Києві з продажу права довгострокової оренди зе­мельних ділянок. Подібну практику слід поширювати, оскільки для цього створено відповідні технічні й правові передумови. Кабінет Міністрів України в постанові № 213 від 23 березня 1995 р. затвердив (щоправда, лише тимча­сову) методику грошової оцінки земель сільськогосподар­ського призначення та населених пунктів.

Що стосується комунального банківського кредиту, то банківськими позиками користуються лише окремі міста. Банківський кредит залишається дуже дорогим, і органи місцевого самоврядування не можуть ним користувати­ся. У 1995 році кредити банків склали 0,1% доходів місце­вих бюджетів України. У 1995 році кредити банків залу­чалися в місцеві бюджети в Автономній Республіці Крим, у Дніпропетровській, Донецькій, Миколаївський, Хер­сонській, Чернівецькій, Чернігівській областях.

Практика реальної участі органів місцевого самовря­дування у фінансово-кредитних відносинах поширюєть­ся. Разом з тим, можливості органів місцевого самовряду­вання у сфері мобілізації фінансово-кредитних ресурсів поки що обмежуються чинним законодавством України. Правове поле у сфері комунального кредиту врегульовано лише фрагментарне. Потрібно розробити та прийняти за­кон України про комунальний кредит і комунальні цінні папери. Органи місцевого самоврядування України мають реально скористатися правом створення комунальних банків та інших фінансово-кредитних установ. Подібне право є в багатьох розвинутих країнах. Мають його й органи місцевого самоврядування Російської Федерації на підставі федерального закону "Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації", прий­нятого Державною думою Російської Федерації 12 серпня 1995 р.

Доцільно також внести відповідні зміни і в банків­ське законодавство України, згідно з яким, окрім уже дію­чих, до банківської системи України входитимуть і кому­нальні банки, котрі можуть створюватися органами місце­вого самоврядування та підприємствами й організаціями, що перебувають у комунальній власності. Муніципальні банки повинні сприяти діяльності органів місцевого само­врядування, розв'язанню соціально-економічних проблем міст і зміцненню їхньої інфраструктури.

У деяких містах України вже вишукуються можли­вості створення таких банків. Так, Харківський міськви­конком затвердив програму переходу до централізовано­го банківського обслуговування міського господарства. Зосередження коштів міських служб і підприємств кому­нальної власності в одному банку сприятиме ефективні­шому використанню їх. З цією метою головне управління економічного розвитку міськвиконкому провело серед ко­мерційних банків конкурс на право централізованого об­слуговування міськвиконкому і підприємств міського гос­подарства, котрі фінансуються з бюджету. Перемогу здо­були банки "Граніт" і "Регіон-банк". З ними міськвикон­ком підписав угоду про здійснення централізованого бан­ківського обслуговування. Муніципальні банки створено в Києві та Сумах.

Доцільно створити Центральний комунальний інвес­тиційний банк України. Подібні банки комунального кре­диту є у Франції, Німеччині, Італії, Бельгії та в інших краї­нах. Перспективний напрямок для України — розвиток взаємного комунального кредиту, створення жироцентра-лей та організація жиророзрахунків між органами місцевого самоврядування. В умовах кризи платежів це допо­могло б радикально розв'язати проблеми розрахунків на рівні місцевої влади.

Фінанси комунальних підприємств і комунальні платежі

Становлення інституту фінансів комунальних під­приємств в Україні розпочалося із запровадженням у 1990 році комунальної форми власності. У зв'язку з тим, що суб'єктами права комунальної власності в Україні було визначено усі місцеві ради відповідних адміністративно-територіальних одиниць, утворилося кілька видів кому­нальної власності: комунальна власність областей, міст, районів, районів у містах, сіл і селищ, що вже зазначалося.

Закон України "Про власність" визначив комунальну власність як одну із форм державної власності і, таким чином, підприємства, які перебувають у власності відповід­них адміністративно-територальних одиниць, отримали правовий статус державних комунальних підприємств. В Україні утворилося кілька видів комунальних підпри­ємств. Це державні комунальні підприємства комуналь­ної власності областей, державні комунальні підприємства комунальної власності міст, державні комунальні підприєм­ства комунальної власності районів, державні комунальні підприємства комунальної власності районів у містах і державні комунальні підприємства комунальної власності сіл та селищ.

Ухвалена у 1996 р. Конституція України змінила пра­вовий статус комунальної власності. Згідно зі ст. 142 Кон­ституції майно, ресурси, земля та кошти комунальної форми власності є власністю територіальної громади. Тобто це означає, що віднині власником комунальних під­приємств є лише територіальна громада. Підприємства всіх інших рівнів влади не належать до складу комунальних.

У зв'язку з новим правовим режимом комунальної власності створені на її основі в 1991—1996 рр. підприєм­ства потребують перереєстрації у формі комунальних підприємств на зміну їхнього нинішнього статусу як дер­жавних комунальних підприємств.

Комунальний сектор в Україні включає: промисловість, сільське господарство, транспорт і зв'язок, будівництво, торгівлю та громадське харчування, постачання і збут, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговуван­ня населення та інші галузі. Наприклад, як комунальні зареєстровано понад 700 промислових підприємств, на яких зайнято майже 110 тис. чол. Це 8% усіх промислових підприємств України. Частина комунальних закладів не мають самостійних банківських рахунків, а лише субра­хунки, наприклад, школи, дитячі садки та ін. Ще частина комунальних установ і закладів мають змішану систему фінансування — як кошторисну, так і госпрозрахункову.

Конституційне визначення правового статусу кому­нальної власності в Україні зумовлює необхідність прий­няття нового законодавства для регламентування право­вого режиму комунальних підприємств.

Правового врегулювання потребує фінансова діяльність і статус підприємств, заснованих на майні та капіталах, що належать Автономній Республіці Крим. Згідно з Консти­туцією України (ст. 138) до відання Автономної Респуб­ліки Крим належить управління майном, що є власністю автономії. Це означає: вказані проблеми має бути розв'я­зано в законодавстві Автономної Республіки Крим.

Нині фінанси підприємств комунальної власності функ­ціонують на основі законодавства, яке регламентує ді­яльність усіх господарських структур в економіці Укра­їни. Використання фінансових ресурсів підприємств ко­мунальної власності має свої особливості, їхній прибу­ток розподіляється в порядку, визначеному відповідними місцевими радами згідно із статутами цих підприємств. Статути затверджуються місцевими радами, котрим нале­жать вказані підприємства.

Прибуток підприємств комунальної власності підля­гає оподаткуванню. Згідно із Законом "Про бюджетну си­стему України" 100% податку на прибуток комунальних підприємств зараховується до бюджету місцевої ради того рівня, якому належать ці підприємства. Місцеві ради мо­жуть надавати пільги або повністю звільняти від оподат­кування підприємства комунальної форми власності в тій частині, в якій ці податки зараховуються до відповідних місцевих бюджетів. У 1995 році, наприклад, у місті Вінниці комунальні підприємства сплатили 278,1 млрд крб. подат­ку на доходи підприємств. Це склало 7,2 відсотка всіх над­ходжень бюджетів області від податку на доходи підпри­ємств усіх форм власності. У Донецьку цей відсоток склав 8,5, у Миколаєві — ЗО, в Ужгороді — 45,2 відсотка.

Комунальні підприємства в Україні мають самостійні фінансові баланси, їхні рахунки не об'єднуються з бюд­жетними рахунками органів місцевого самоврядування. Більшість установ і закладів, котрі перебувають у кому­нальній власності, є самостійними юридичними особами і фінансуються за рахунок місцевих бюджетів на основі кошторисів.

Дослідження проблем функціонування фінансів ко­мунальних підприємств України буде неможливим без запровадження відповідної статистичної звітності. Поки що такої статистики немає. Фінанси комунальних під­приємств обліковуються в складі фінансів державного сектора економіки. Місцева фінансова статистика має стати одним із розділів комунальної статистики України.

Із фінансами комунальних підприємств тісно пов'язані комунальні платежі. В Україні система комунальних платежів одержавлена. Органи місцевого самоврядування фактично не мають повноважень щодо власної цінової й тарифної по­літики в комунальній сфері. Її визначає Кабінет Міністрів України, міністерства, обласні Київська і Севастопольська міські державні адміністрації. Необхідність надання відпо­відних повноважень органам місцевого самоврядування є очевидною.

Частково цю проблему розв'язує Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року. За статтею 28 виконавчі органи сільських, селищ­них та міських рад отримали право на встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів з оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, що надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної грома­ди. Виконавчим органам місцевого самоврядування та­кож надано право погодження в установленому порядку цих питань підприємствами, установами та організаціями, котрі не належать до комунальної власності.

Інститут комунальних платежів є атрибутом місце­вих фінансових систем фактично в усіх розвинутих зару­біжних країнах.

Характеристики

Список файлов реферата