163552 (738524), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Етап комерціалізації нововведення є завершальним в інноваційному процеси. Однак новий продукт не завжди залишається власністю підприємства, яке його створило. Право на виготовлення нового продукту можуть отримати й інші підприємства, придбавши відповідну ліцензію (лат. Iicentia – право). Відбувається дифузія нововведення-процес його поширення для використання у нових місцях, сферах чи умовах.

Інвестування у придбання нововведень є найменш ризикованими, тому багато фірм включаються в інноваційний процес саме на цій стадії. Найтиповішими, щодо дифузій є технологічні нововведення, оскільки їм притаманна найбільша інваріантність.

Інваріантність (лат. Invfriantis – незмінний) нововведення зберігати незмінними якісні та кількісні характеристики, попри перетворення та зміни у зовнішньому середовищі, що дає змогу використовувати продукт тривалий час і в різних сферах.

Прикладом інваріантності базового нововведення є штучне волокно нейлон, винайдене працівниками фірми Dupon. Спершу його використовували лише для виготовлення парашутів, потім у трикотажний(панчохи) та легкій промисловості (нейлонові сорочки, плащі, куртки із наповнювачем тощо); відтак воно знайшло застосування в галузі автомобільної промисловості як корд для автомобільних шин. [2, с. 16 – 17]

Результати інноваційної діяльності практично реалізуються на ринковому етапі, який включає в себе впровадження на ринок, розширення ринку, зрілість продукту і спад. [1. с. 22]

Організація, стаючи учасниками інноваційного процесу на певному його етапи, зіставляють вигоди, які вони можуть отримати, і витратити. При цьому слід обміркувати, які джерела фінансування використовувати і на яких умовах. Результати, які можуть отримувати організації на різних етапах інноваційного процесу та необхідні джерела фінансування інноваційної діяльності наведено у табл. 1.2

Отже, завершальною ланкою і результатом інноваційного процесу є створення певного конкурентоспроможного продукту. Проте конкурентоспроможність залежить від ступеня новизни ідеї, взяту за основу нового продукту чи технології. Якщо ідея принципово нова, то велика імовірність тривалого життя новинки. Вона швидко поширюється і приносить суттєву комерційну вигоду новаторам і суспільству загалом. Іншими словами, економічне зростання зумовлене інноваційним розвитком, основою якого є створення наукомістких продуктів.

Інноваційний процес спрямований на створення необхідного ринку продуктів, технологій або послуг і здійснюється в тісній єдності із середовищем: його спрямованість, темпи, мета залежать від соціально-економічного середовища, в якому він функціонує й розвивається. [2, c. 18–19]

На відміну від НТП, інноваційний процес не закінчується так званим упровадженням, тобто першою появою на ринку нового продукту, послуги або доведенням до проектної потужності нової технології. Цей процес не переривається й після впровадження, бо в міру поширення (дифузії) нововведення вдосконалюється, стає ефективнішим, набуває раніше невідомих споживчих властивостей. Це відкриває для нього нові горизонти застосування і ринки, а, отже, й нових споживачів. [3, c. 21]

Результати інноваційної діяльності організацій і джерела її фінансування на різних етапах інноваційного процесу

Характеристики	Етапи інноваційного процесу
	Фундаментальні дослідження (пошукові роботи)	Прикладні дослідження	Конструкторські та експериментальні розробки	Комерціалізація новинки та її дифузія
Зміст інноваційної діяльності	Генерація ідей, обґрунтування та експериментальна перевірка їх здатності задовольняти суспільні потреби	Визначення кількісних характеристик нового продукту, вибір чи розроблення технології виготовлення	Створення дослідних зразків нової продукції, коректування і доробка технічної документації, розроблення стандартів та технічних умов	Дослідження ринку, розроблення маркетингових програм, організація виробництва і продажу новинки, обґрунтування доцільності продажу ліцензії на випуск нового продукту іншим підприємствам
Джерела фінансування	Державний бюджет, в т.ч. за програмами науково-технічного розвитку	Державний бюджет, кошти замовників, інноваційних фондів, технопарків, технополісів	Власні кошти підприємств, кошти замовників (гаранти), у виняткових випадках – кошти держбюджету	Власні кошти підприємницьких структур, емісія цінних паперів, банківські кредити, залучення коштів фірм-партнерів
Рівень ризику	Дуже високий	Високий	Середній	Середній
Очікувана віддача	Комерційна вигода відсутня, але у випадку позитивних результатів зростає вірогідність фінансування наступних робіт	У випадку позитивних результатів збільшуються обсяги фінансування науково-дослідних робіт	У випадку позитивних результатів збільшуються обсяги фінансування дослідно-конструкторських робіт	Дохід від реалізації нового продукту на ринку чи від продажу ліцензії на новий продукт

Однак не всі підприємства мають належну базу для створення наукомістких продуктів. Інноваційна діяльність таких підприємств може ґрунтуватись на вдосконаленні та модифікації існуючих товарів, пошуку іншої сфери їх застосування, поширенні їх на інші сегменти ринку, наданні їм нових властивостей. Підприємство може скористатися готовими науково-технічними розробками, які мають комерційну привабливість, через придбання ліцензій, застосування франчайзингових (англ. Franchising – угода про проведення права на використання торгової марки включно з технологією ведення бізнесу) чи лізингових (англ. Lysis – довготермінова оренда) схем. У такій ситуації дуже важливо знати. Який вид інноваційної діяльності може принести найбільшу користь суб’єкту підприємства.

Знання, не затребувані суспільством, не мають можливості ефективного використання. Вони не можуть бути матеріалізовані в умовах відсутності дійового механізму їх доведення до відповідної стадії. В умовах ринкової економіки слід формувати підприємницьке середовище на всіх стадіях інноваційного процесу, забезпечити взаємодію науки та виробництва, що дозволить здійснити не тільки реалізацію знань, але і їх відтворення на якісно вищому.

Забезпечення високої конкурентоспроможності економіки України значною мірою залежить від ступеня активізації інноваційного процесу, формування й реалізації ефективної інноваційної моделі. Ця модель представляє собою не лише сукупність, а систему заходів, що вживаються для досягнення визначених цілей, і адекватним до неї співвідношенням і взаємодією держави та ринку.

На сучасному етапі, як правило, виділяють п'ять рівнів інноваційного процесу, кожному з яких властива адекватна інноваційна модель. Так, Рой Росвелл визначає відповідно п'ять моделей [1, c, 22–23]:

I покоління: 1955 – середина 60-х рр. Модель, яка підштовхується технологіями, характеризується простим лінійно-послідовним процесом з акцентом на провідну роль науково-дослідних робіт та ставленням до ринку лише як до споживача. Слабка реакція на сигнали ринку.

II покоління: середина 60-х – початок 70-х рр. Лінійно-послідовна модель з акцентом на провідну роль ринка, на потреби якого реагує науково-дослідний сектор.

III покоління: 70-ті – середина 80-х рр. Модель побудована на комбінації I та II поколінь з акцентом на взаємодію технологічних можливостей з потребами ринку.

IV покоління: середина 80-х років – сучасність. Японська модель передового досвіду. Відрізняється тим, що акцент робиться на паралельну діяльність інтегрованих груп та зовнішні зв'язки. Такий підхід дозволяє прискорити рішення завдання, що є надзвичайно важливим для швидкого виходу на ринок і забезпечення лідерства.

V покоління: сучасність – майбутнє. Модель стратегічних мереж. Стратегічна інтеграція та встановлення зв'язків. До паралельного процесу додаються нові функції. Це процес, у якому науково-дослідні роботи ведуться з використанням інформаційних систем нового покоління, за допомогою них формуються стратегічні зв'язки.

Отже, модель інноваційного процесу включає такі складові структурні етапи:

Фундаментальні дослідження – це концепції і теорії, які розробляються в академічних інститутах, вищих навчальних закладах, галузевих спеціалізованих інститутах і лабораторіях. Фінансування фундаментальних досліджень здійснюється в основному із засобів державного бюджету на безповоротній основі.

Фундаментальні дослідження поділяються на теоретичні і пошукові, це початкова стадія інноваційного процесу, насичена науковими дослідженнями. Встановлено, що близько 90% тем фундаментальних досліджень мають негативний результат, а з решти 10% не всі мають практичний вихід. Основна мета фундаментальних досліджень є пізнання, вивчення теорії питання.

Дослідження прикладного характеру – це вирішення спеціальних проблем, оцінка можливостей. Дослідження мають практичну спрямованість, здійснюються в усіх наукових закладах і фінансуються як за рахунок бюджету (державні наукові програми), так і за рахунок замовників даних розробок. Прикладні дослідження плавно переходять у розробку і проектування.

Дослідно-конструкторські і експериментальні розробки проводяться як у спеціальних лабораторіях, конструкторських бюро, дослідних виробництвах, так і в науково-виробничих підрозділах великих промислових підприємств. На даному етапі джерела фінансування ті, що і на другому етапі, а також власні кошти організацій.

Процес комерціалізації, тобто вихід з одержаним нововведенням на ринок для впровадження його у виробництво і є основною метою інноваційної діяльності.

Загальну модель інноваційного процесу з урахуванням трансферу технологій, здатності нововведення до вдосконалення та застосування в інших сферах зображено на рис. 1.1

Існують окремі фактори, які впливають на розвиток інноваційних процесів.

Загальна модель інноваційного процесу з урахуванням трансферу нововведень

Аналіз моделей інноваційного розвитку свідчить про ускладнення механізму взаємодії держави та ринку з кожним послідовним етапом їхнього розвитку, при цьому збільшується значення ринку. В останній моделі маркетинг наявний на всіх стадіях інноваційного процесу: від фундаментальних досліджень до після продажного обслуговування. Комерціалізація результатів відбувається також на всіх стадіях, у той час як у моделі першого покоління науково-дослідний сектор слабо реагує на потреби ринку. Ринок виступає тільки як споживач нововведень, представлених продуктами або технологіями. В другому та третьому поколіннях маркетинг передує стадії виробництва, а потім робиться акцент на зв'язок технологічних спроможностей та можливостей з потребами ринку. В четвертій моделі рамки ринку розширюються, складаються внутрішні та зовнішні сфери ринку, а в рамках п'ятої моделі пріоритету набуває рух економіки в напрямку формулювання інноваційної системи шляхом створення конкурентних умов.

Ринкова економіка з розвинутим конкурентним середовищем сама народжує стимули, мотивації до розробки й впровадження інновацій в індустріально розвинутих країнах. Держава стає більш досвідченою в управлінні як науково-технічним прогресом, так і в регулюванні ринковими процесами. За таких умов відбувається визначення поточних та стратегічних напрямків інноваційного розвитку, головних завдань і методів їх вирішення. Наголос робиться на побудову високоефективної інноваційної інфраструктури, заохочення використання якісного людського фактору, обмеження виконання великих національних проектів за сприяння держави, децентралізація прийняття рішень з заохоченням приватної ініціативи. Відбувається відмовлення від ролі «держави-підприємця» на користь ролі «держава-творець стимулів», визначених на забезпечення глобальної конкурентоспроможності й розвиток потенціалу країни.

Характеристики

Список файлов реферата