162088 (738276), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

(1948 р.), з високою інфляцією і навіть гіперінфляцією, і була близькою до ситуації в Польщі, Чехії, Аргентині.

Головні завдання реформи.

Головними завданнями грошової реформи були:

• заміна тимчасової грошової одиниці – українського карбованця на національну валюту – гривню;

• зміна масштабу цін;

• створення стабільної грошової системи та перетворення грошей на важливий стимулюючий фактор економічного й соціального розвитку.

Це передбачило втримання фінансової стабільності, яка склалася напередодні грошової реформи, прискорення розрахунків, залучення до банківської системи надлишкової готівки, забезепечення стабільності курсу національної валюти щодо іноземних валют.

Характер реформи.

Вибір прозорого варіанта та неконфіскаційного типу грошової реформи був зумовлений необхідністю:

• забезпечення повної довіри населення до нової національної валюти, а отже, довіри до політики Уряду та економічних реформ, які він проводить;

• утримання стабільності грошового, споживчого і валютного ринків України, запобігання інфляційного вибуху та порушенню стабільності валютного курсу, що могло б вплинути на зниження життєвого рівня населення;

• запобігання спекулятивним операціям під час обміну карбованців на гривні;

• створення прийнятного соціального клімату, зниження психологічного й соціального напруження в суспільстві у зв’язку з проведенням грошової реформи.

Уряд і Національний банк України мусили брати до уваги й те, що напередодні реформи в готівковому обороті була велика маса грошей – 366 трлн. крб., яка за одночасного пред’явлення населенням не мала реального покриття товарними запасами (їх було лише на 157 трлн. крб.) і не могла бути підтримана за рахунок резервів іноземної валюти, яких бракувало.

Підготовка до грошової реформи.

Відповідно до Указу Президента України «Про грошову реформу в Україні» в країні було проведено низку підготовчих заходів:

• створено розгалужену мережу обмінних пунктів комерційних банків (понад 10 тис.), у тім числі 1,8 тис. – на залізничних станціях, в аеропортах та інших багатолюдних місцях. Для обслуговування пенсіонерів було залучено понад 14 тис. підприємств зв’язку, у тому числі в сільській місцевості – понад 11 тис. Створено близько 92 тис. комісій з обміну на підприємствах, в установах і організаціях. Цього було достатньо для забезпечення нормальної роботи з обміну карбованців на гривню.

• Усі установи банків та підприємств зв’язку були забезпечені готівкою необхідних номіналів (банкнот і монет) для проведення обміну карбованців на гривні, а також нормативними, інструктивними та наочними матеріалами (буклетами та плакатами із зображенням банкнот і розмінної монети).

• Проводилася широка роз’яснювальна робота через ЗМІ щодо характеру та механізму здійснення грошової реформи. У всіз регіонах України було проведено наради-семінари, куди виїжджали відповідальні працівники Національного банку України.

• У цілодобовому режимі працювала електронна пошта Національного банку, яка забезпечувала безперебійний зв’язок Національного банку з комерційнимибанками та обласними управліннями НБУ. Цілодобово працювали оперативні групи в банках.

Отже, банківська система України на кінець дня 1 вересня 1996 р. була готова до проведення грошової реформи.

Механізм проведення реформи.

Відповідно до Указу Президента України грошова реформа в Україні проводилася з 2 по 16 вересня 1996 р. Початком реформи стало впровадження в обіг гривні, що обмінювалась у співвідношенні 1 гривня за 100 000 купонокарбованців. Одночасно відбулося зменшення у тій самій пропорції всіх цінових показників та грошової маси. В результаті нова грошова одиниця виявилася в 100 000 разів сильнішою від попередньої, у стільки ж разів зросли масштаб цін, купівельна спроможність та валютний курс гривні порівняно з купоно-карбованцем. Проте співвідношення між товарною та грошовою масами в обігу не змінилося. Це очевидна ознака грошових реформ, що проводяться шляхом деномінації. Підсумки свідчать про те, що в цілому реформа проходила організовано, як найзручніше для населення і без значних соціальних конфліктів.

За час проведення реформи Національний банк України випустив у готівковий оборот 3132,5 млн. гривень. Випуск гривні здійснювався обміном на карбованці, видаванням коштів на оплату праці, закупку сільськогосподарських продуктів, з вкладів населення, підкріпленням відділень зв’язку, атакож іншими видачами.

Вилучення фальшивих грошей.

Банківською системою України вживалися заходи щодо виявлення та вилучення з обігу фальшивих грошей. У процесі проведення реформи комерційні банки вилучили фальшивих карбованців на загальну суму 6,5 млрд. крб. Найбільші обсяги фальшивих грошей було виявлено в Одеській, Закарпатській, Львівській, Запорізькій,Є Чернівецькій областях та в АРК.

Підсумки грошової реформи.

Проведення грошової реформи було спрямовано на закріплення фінансової стабільності, прискорення розрахунків, залучення в банківську систему надлишкової готівки, забезпечення стабільності курсу національної валюти щодо іноземних валют.

Головним досягненням було утримання стабільності грошового, споживчого й валютного ринків. Прогнози щодо наслідків реформи, які були розроблені Урядом і Національним банком України, цілком справдилися.

По-перше, вдалося утримати інфляцію у прогнозованих параметрах: 5,7 % - за серпень, 2,0 % - за вересень, 1,5 % - за жовтень.

По-друге, з перших днів реформи Національний банк України підтримував стабільний курс гривні до іноземних валют – 176 гривень за 100 дол. США, що відповідало курсу, який склався у карбованцях напередодні грошової реформи.

По-третє, проведення реформи прискорило обіг грошей і сприяло поліпшенню стану грошово кредитного ринку України. Це насамперед зменшення обсягів готівки в обігу на тлі певного зростання цін та відчутне збільшення ліквідності комерційних банків.

Грошова реформа в Україні була надзвичайною подією для нашої держави, в результаті якої створено один з невід’ємних атрибутів державності. Такий широкомаштабний захід, який передбачав би повну заміну в готівковому обороті за короткий строк грошових знаків, зміну масштабу цін і переведення всієї грошової системи, включаючи й безготівкові розрахунки, на нову грошову одиницю – гривню, В історії України проводиться вперше

Грошова реформа поліпшила стан фінансово-грошової системи й створила умови для позитивних соціально-економічних змін.

Грошово-кредитна політика НБУ

Як і для всіх центральних банків світу, основною функцією Національного банку України є підтримування стабільності національної валюти.

Діяльність Національного банку наочно підтверджує добре відомі у світі істини - коли працюють інструменти грошово-кредитної політики, то і грошова система функціонує нормально, а ватрість національних грошей постійно зміцнюється як на внутрішньому ринку через зниження темпів інфляції, так і на зовнішньому – через зміцнення їхнього обмінного курсу.

Поступово для регулювання стану грошово-кредитного ринку Національним банком України були запроваджені чи почали використовуватися у нормальному режимі такі інструменти грошової політики:

• Облікова ставка Національного банку, як базова ціна національної валюти, а також заходи для регулювання рівня процентних ставок банківської системи;

• Обов’язкове резервування залучених коштів комерційних банків;

Селективні способи реалізації грошово-кредитної політики центрального банку можуть включати: регламентацію умов видачі окремих видів позик різним категоріям клієнтів; встановлення кредитних «стель» і граничних норм річного приросту позик; обмеження окремих видів банківських операцій; встановлення граничної маржі під час проведення окремих типів кредитних операцій; лімітування операцій з обліку та переобліку векселів; встановлення верхньої межі процентних ставок на вклади або на кредити та деякі інші види обмежень.

• Операції з підтримування ліквідності комерційних банків через кредитні аукціони, ломбардне кредитування та операції РЕПО;

• Запровадження в обіг нового фінансвого інструменту – державних цінних паперів та операцій з ними на грошово-кредитному ринку;

• Операції на валютному ринку для підтримування курсу національної валюти.

Можна впевнено сказати, що тепер Національний банк України володіє всіма методами та інструментами для забезпечення регулювання грошово-кредитного ринку.

Механізм реалізації грошово-кредитної політики

Центральний банк як головний органдержаного регулювання економіки в межах своїх повноважень здійснює комплекс заходів, спрямованих на досягнення цілей монетарної політики, що, як правло, однакові в переважній більшості країн. Оскільки центральний банк не обслуговує безпосередньо суб’єктів господарювання, можливостй його впливу на економічні процеси та грошовий обіг значною мірою зумовлюються взаємодією з комерційними банками, депозитно-позичкові операції яких є головним джерелом емісії і визначають обсяг та структуру грошової маси. Тому механізм реалізації грошово-кредитної політики центрального банку передбачає насамперед вплив на кредитну діяльність комерційних банків. Усі методи такого впливу поділяються на загальні й селективні(вибіркові). Загальні методи забезпечують вплив центрального банку на кредитний ринок у цілому, а селективні уможливлюють регулювання окремих видів кредитної діяльності комерційних банків. До загальних методів реалізації грошово-кредитної політики належать:

1. політика облікової ставки;

2. операції на відкритому ринку;

3. зміна норм обов’язкових резервів.

Політика облікової ставки – це регулювання оплати (процента) за позики, які центральний банк надає комерційним банкам, що впливає на їхню здатність розширювати кредитні операції.

Операції на відкритому ринку полягають у купівлі або продаж центральним банком цінних паперів з метою впливу на ресурси комерційних банків.

Політика обов’язкових резервів. Політика резервних вимог центрального банку щодо комерційних банків існує в багатьох країнах світу застосовується з метою забезпечення ліквідності банків та грошово-кредитного реголювання.

Обов’язкові (мінімальні) резерви – це безпроцентні вклади комерційних банків у центральному банку, розмір яких встановлюється у визначеній пропорції до банківських зобов’язань. Резервні вимоги можуть виставлятися до всіх банківських пасивів або тільки до окремих відив банківських зобов’язань.

Зміна норм обов’язкових резервів регулює ресурси комерційних банків, що їх вони зобов’язані зберігати в центральному банкові. Сума коштів, що зберігаються, встановлюється у певному процентному відношенні до величини дипозитів банку.

Сучасні стратегії грошово-кредитної політики

Грошово-кредитна політика – це комплекс взаємопов’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених соціально-економічних цілей і заходів щодо рагулювання грошового ринку, які здійснює держава через центральний банк країни.

За характером стратегічної мети, що слугує цільовим монетарним орієнтиром, існують такі види грошово-кредитної політики:

1. Режим монетарного таргетування;

2. Режим валютного таргетування;

3. режим інфляційного таргетування.

Режим монетарного таргетування – це комплекс заходів грошово-кредитної політики, які спрямовані на підтримку стабільного попиту на гроші з боку суспільства, з метою забезпечення заздалегідь визначеного рівня грошової маси в обігу.

Цільовий показник грошової маси визначається з розрахунків прогнозованого показника інфляції, оцінок зростання реального ВВП інших показників соціально-економічного розвитку.

Переваги такого режиму:

• високий рівень координації монетарної і макроекономічної політики країни;

• можливість швидкого реагування з боку центрального банку на зміну таргенту.

Умови ефективного запровадження:

• стабільність попиту на гроші, що передбачає наявність довгострокової фінансової стабільності системи;

• наявність ефективного контролю за зміною грошової маси.

Режим валютного таргетування – це комплекс заходів грошово-кредитної політики, що передбачає підтримку стабільності обмінного курсу щодо певної резервної валюти або кошика валют.

Переваги від запровадження такого режиму:

• мета центрального банку і методи її досягнення є зрозумілими для суспільства і не потребують додаткових роз’яснень;

• прив’язка валютного курсу до валюти країн з низькою інфляцією викликає довіру суб’єктів господарювання до макроекономічних показників.

Основним результатом впровадження такого режиму є зниження загального рівня інфляційних оцікувань у суспільстві, стабільність цін на товари, що експортуються.

Недоліки від впровадження таргетування валютного курсу:

• високий рівень залежності монетарної політики центрального банку від зовнішньо-економічних факторів;

• у випадку значного рівня доларизації існують ризики дестабілізації фінансової системи внаслідок впливу валютних криз;

• за умови відкритості економічних систем, зросте притік короткострокового (переважно) спекулятивного іноземного капіталу.

Таргетування інфляції – обранння найбільш реального показника інфляції, якого можна досягти, протягом визначеного часового періоду, використовуючи інструменти грошової кредитної політики і комунікаційні канали.

Монетарний режим інфляційного таргетування – комплекс заходів, що застосовує центральний банк в межах власної компетенції, з метою запобігання розриву між заздалегідь оголошеним показником інфляції (таргентом) і фактичним його значенням. Відсутність такого розриву є необхідною умовою стабільності національної грошової одиниці.

Характеристики

Список файлов реферата