160654 (738012), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Автором досліджені наслідки зниження податків в Україні, зокрема, результати введення єдиного сільськогосподарського податку. Показано вплив елементів податкового механізму на основні показники фінансово-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. Як елементи податків у системі державного регулювання економічними процесами в національному господарстві нашої країни розглянуто ставку податку, об'єкт податку, базу оподатковування, джерела податку, податковий період, термін сплати податку, податкові пільги. Ці елементи розглядаються автором в контексті пошуку концептуальних напрямків удосконалювання податкової системи з позицій поточних фінансових наслідків для суб'єктів, що хазяюють, з врахуванням прихованих, віддалених соціально-економічних наслідків оподатковування на розвиток сільських територій.
Традиційна і спрощена підсистеми податкових платежів разом з підсистемою неподаткових обов'язкових платежів складають систему податків і обов'язкових платежів в АПК. Саме вони, а не податки в чистому виді, у даний час істотно впливають на формування собівартості, ціни реалізації сільськогосподарської сировини, а, у кінцевому рахунку, рентабельності виробництва сільського господарства – ключової сфери АПК, як підсистеми національного господарства України. Ці питання автором розглянуті в контексті структури витрат на один гектар зернових культур в особистих підсобних господарства, що, як відомо, мають специфічну форму державного регулювання. Автором на підставі критичного осмислення результатів зміни системи державного регулювання АПК ведучими українськими і закордонними вченими критично осмислені способи ухиляння від сплати податків і інших обов'язкових платежів в агропромисловому комплексі і використання пільг, наданих сільськогосподарським товаровиробникам.
Автор прийшов до висновку, що в даний час державне регулювання через систему оподатковування АПК знаходиться в стадії пошуку оптимального поєднання структури податків, співвідношення податкового навантаження по ІІ і ІІІ сферах АПК: виробництво сировини, його переробка і реалізація. Оскільки різні підкомплекси, що виробляють сировину (зерно, м'ясо, молоко й інше), у даний час мають неоднаковий рівень рентабельності й умови для конкуренції після вступу України до СОТ, доцільно використовувати диференційований підхід до основних галузей сільського господарства. Діюча в даний час система оподатковування є вимушеною і тимчасовою з урахуванням довгострокової стратегії розвитку національного господарства України і його АПК у контексті євроінтеграції.
У другому розділі "Дослідження механізмів державного регулювання АПК в Україні і за кордоном" автором представлені результати власного дослідження. Критичне осмислення результатів дослідження цієї проблеми провідними вченими України показало складність і нерозв'язаність як самого процесу державного регулювання АПК – ключової, специфічної частини національного господарства України, так і неможливість її швидкого однозначного простого вирішення. Автором виділений вплив державної системи оподатковування на наявність власних оборотних коштів сільськогосподарських підприємств. Цей процес розглянутий на тлі динаміки надходження фіксованого сільськогосподарського податку в Україні.
У розглянутий період (2004-2006 р) торгівля у СТОВ "Дружба" показує, що податок на додану вартість у загальній сумі податкових платежів знизився з 91% до 88,4%, фіксований сільськогосподарський податок виріс з 8 до 10,3%, збір за забруднення навколишнього середовища з 0,19 до 1,26% при відсутності податку на землю. Питома вага податків у виторзі від продажу продукції на першому підприємстві склала 7,6%, на другому – 5,1%, тобто на 2,5% менше. Співвідношення прибутку і податків на першому підприємстві склало 2,76, у той час як на другому 7,48 (табл.1).
Таблиця 1
Податкове навантаження на підприємствах ІІ та ІІІ сфер АПК
| Показники | 2006 р. | ||
| ТОВ "Чайка"* | СТОВ "Дружба"** | Відхилення, | |
| Виручка від реалізації продукції (робіт та послуг), тис. грн. | 5954,6 | 3007,0 | -2947,6 |
| Собівартість реалізованої продукції, тис. грн. | 4702,3 | 1861,1 | -2841,2 |
| Прибуток, тис. грн. | 1252,3 | 1145,9 | -106,4 |
| Рентабельність,% | 26,6 | 61,6 | 35,0 |
| Виробничі витрати, тис. грн. | 5499,6 | 2214,4 | -3252,5 |
| Податки, збори (обов’язкові платежі), тис. грн. | 454,2 | 153,1 | -301,1 |
| Питома вага податків у виробничих витратах,% | 8,3 | 6,9 | -1,4 |
| Питома вага податків у виручці від продажу продукції,% | 7,6 | 5,1 | -2,5 |
| Питома вага податків у собівартості реалізованої продукції,% | 9,7 | 8,2 | -1,5 |
| Співвідношення прибутків і податків | 2,77 | 7,48 | - |
| Собівартість реалізованої продукції, тис. грн. | 5954,6 | 3007,0 | -2947,6 |
* Виробництво сировини. ** Переробка сировини і торгівля.
Автором досліджено податкове навантаження на підприємства різних сфер. Рентабельність ТОВ "Чайка" у 2006 р. складала 26,6%, в СТОВ "Дружба" – 61,6%, тобто на 35% вища. При цьому перше підприємств в досліджуваному році заплатило податків 454,2 тис. грн., в той час, як друге – лише 153,1 тис. грн., тобто на 301 тис. грн. менше. Питома вага податків у виробничих витратах в ТОВ "Чайка" склала 8,3%, в той час, як в СТОВ "Дружба" 6,9%.
На думку автора, яскравим показником неефективного оподатковування сільськогосподарських підприємств, що існував до уведення фіксованого сільськогосподарського податку в 1999 р., служить використання в широкому діапазоні бартеризації взаємин між товаровиробниками. Такий процес обміну, при якому товари і послуги між суб'єктами господарської діяльності здійснюються на безгрошовій основі і досягається значна "економія" на податкових платежах. Це явище в різних роботах українських авторів давно і цілеспрямовано піддавалося аналізові з різних позицій. Думка автора по цьому питанню протилежно точці зору прихильників бартеризації, що в Україні була досить широкою як серед учених-економістів, так і серед виробничників і структур, що їх лобіюють, у центральних і обласних органах державної влади.
Виконане автором дослідження показало, що за останні 10 років виробництво продукції рослинництва знизилося на 18,4%. При цьому виробництво зернових культур знизилося на 12,1%, олійних культур – на 54,5%, продукція тваринництва зменшилася на 59%. Із уведенням системи пільгового оподатковування сільського господарства, на думку автора, країна спізнилася, як мінімум, на 4-5 років, тому що саме за цей період відбулося значне "вимивання" оборотних коштів з АПК при одночасному недоодержанні державою податків з реальних працюючих підприємств усіх форм власності і сфер АПК. Природно, це не могло не привести до підвищення собівартості продукції, а, у кінцевому рахунку, підвищенню роздрібних цін на основні види продовольства.
Таким чином, система державного регулювання АПК через оподатковування в Україні виявилася неефективною за формою впливу на зростання товарного виробництва, зниження собівартості і стабілізацію ринку продовольства усередині країни при одночасному зростанні відставання цього подкомплекса від аналогів суміжних Східноєвропейських країн (Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії і навіть Росії).
Розвинуті країни активно стимулюють і підтримують національний аграрний сектор – незамінне специфічне багатофункціональне ядро національного господарства, у якому витрати на виробництво одиниці продукції об'єктивно вищі світових. У цьому випадку враховуються імпортно-експортні можливості товаровиробників. Особливості механізму державної підтримки аграрного сектора в кожній країні залежать від географічних, природно-економічних, зовнішньоекономічних, демографічних і багатьох інших умов, що враховують при розробці стратегії розвитку національного господарства з урахуванням тенденцій світового продовольчого ринку.
У третьому розділі "Основні напрямки удосконалювання державного регулювання АПК через оподатковування" показані серйозні цінові коливання на м'ясному ринку України, що й обумовило дослідження автором цього підкомплексу. Цей підкомплекс був і залишається барометром ефективності усього АПК. Через нього населення держави оцінює соціальну ефективність проведених реформ.
Виконане дослідження державного регулювання м'ясного підкомплексу через систему оподатковування, виявило наступні недоліки:
функціонування II сфери АПК (виробництво м'яса різними товаровиробниками) у даний час істотно стримується декількома групами різнорідних, але взаємозалежних факторів;
провідне місце серед факторів, що стримують зростання виробництва, займає недосконале оподатковування I і II сфер АПК: виробництво засобів виробництва – заводів сільськогосподарського машинобудування і виробників тваринницької продукції, зокрема, м'яса;
I сфера АПК – заводи, що випускають трактори, комбайни і сільськогосподарську техніку, не має нормальної з позицій відтворення системи оподатковування, що істотно підсилює ціновий дисбаланс між промисловістю і м'ясною підгалуззю сільського господарства;
виробництво яловичини, свинини і пташиного м'яса в Україні істотно стримується непомірним ростом цін на продукцію комбікормової промисловості, що має надмірне податкове навантаження через устаткування, тобто продукцію I сфери АПК.
Проведене дослідження показало, що високий рівень конкурентноздатності м'яса і м'ясопродуктів світових лідерів (Данії, Австрії, Франції, Англії, Аргентини, ФРН і інших) заснований на високому рівні концентрації виробництва, механізації всіх технологічних процесів і інтенсивному типі розвитку м'ясної підгалузі: м'ясного скотарства, свинарства, м'ясного птахівництва.
Україна, на жаль, розвивається в напрямку, протилежному цій світовій тенденції: м'ясні великі комплекси по виробництву яловичини і свинини припинили майже повсюдно свою роботу. Значна частина виробництва свинини і яловичини перейшла в особисті селянські господарства, де переважає ручна праця, сезонне виробництво і незбалансована годівля. Тобто, мірами державного регулювання через оподатковування неможливо економічно підтримати вітчизняних товаровиробників м'яса без концентрації, спеціалізації, механізації і стабілізації цін на корми, що лежать в основі будь-якого варіанта інтенсивного типу розвитку цієї галузі.
Автором представлена система тих складових, які повинні, на наш погляд, враховуватись при удосконалені концептуальних засад методології оподаткування АПК – серцевини державного регулювання цього сектора національного господарства. В табл.2 автором представлена класифікація соціально-економічних факторів, які прямо і посередньо впливають на формування науково обґрунтованої системи державного регулювання АПК через оподаткування.
Таблиця 2
Класифікація соціально-економічних факторів, що впливають на державне регулювання АПК через оподаткування (авторська розробка)
| № п/п | Класифікаційні ознаки | Характеристика класифікаційних ознак |
| 1. | Рівень продовольчого самозабезпечення | Частка вітчизняних продуктів у загальному нормативно-розрахунковому споживанні країни (у нормативному балансі) |
| 2. | Рівень спаду виробництва | Відсоток виробленої продукції від рівня 1990 р. (по основних видах продукції) |
| 3. | Рівень цінової обґрунтованості продовольства і соціальної ефективності державного регулювання АПК | Частка витрат на харчування в структурі витрат сімейного бюджету порівняно із країнами ЄС та сусідами |
| 4. | Рівень рентабельності та його відповідність вимогам розширеного відтворення | Динаміка рентабельності, рівень забезпечення власними фінансовими джерелами для розширеного відтворення на основі енерго - і ресурсозбереження, спеціалізації та інтенсифікації виробництва |
| 5. | Екологічність виробництва | Ступінь дотримання екологічних міжнародних та національних стандартів і правил, які забезпечують здоров’я працівників і населення, збереження довкілля |
Відмінність представленої класифікації від аналогічних розробок інших українських і закордонних авторів, вивчених нами в процесі дослідження, полягає в наступному.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
