159507 (737639), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Проблема взаємопроникнення науки й поза наукових форм пізнання миру й людини порозумівається зміною самого характеру науки, зміною типу наукової раціональності (див. про це докладніше 8). Класичний тип наукової раціональності, що зложився на основі механіки И.Ньютона, прагнув при вивченні об'єкта елімінувати все, що пов'язане із суб'єктом пізнання. Мир оцінок і цінностей виводився за межі науки. У науці 20-го століття положення справ змінився:"Мир людини виявилася глибоким і всебічним образом залученим у самі структури об'єктивного знання й науково-технічного перетворення дійсності ” (7, с.40). Особливо чітко ця ситуація проглядається в сучасному типі наукової раціональності.
Із цього можна зробити висновок, що в сучасному духовному житті людства, у тому числі й в утворенні, назріла потреба в координації різних типів осмислення буття, що мають такий скарб як природа.
Література
1. Сабов А. Папская обитель //Российская газета. – 2005. – 5 апреля. – С.12.
2. Міф // Руднєв А. енциклопедичний словник культури XX століття. Ключові поняття й тексти. К., 2004
3. Дунаев М. Беда, коль пироги начнет печи сапожник // Аргументы и факты. – 2005. - №12. – С.11.
4. Витгенштейн Л. О достоверности // Вопросы философии. – 1991. - №2
5. Тулмин Ст. Концептуальные революции в науке // Структура и развитие науки. - M., 1978.
Візгін В.П. Істина й цінність // Ціннісні аспекти розвитку науки. - К., 1990.
7. Степин В.С., Горохов В.Г., Розов М.А. Философия науки и техники. - M., 1996.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
