158632 (737129), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Екологічна проблема в сучасному світі
Залежність людини від природи, від природного середовища перебування існувала на всіх етапах людської історії. Вона, однак, не залишалася постійної, а змінювалася, і досить суперечливим образом.
Удосконалювання одягу, створення що обігріваються й штучно охолоджуваних жител, будівництво дамб, що захищають від повеней, і сейсмостійких споруджень - все це й багато чого іншого дозволяє не тільки забезпечити людям більше стабільні й більше комфортні умови існування, але й освоювати для перебування й для продуктивної праці всі нові території Землі, а тепер і ближнього космосу.
Поряд із цими процесами, що послабляють залежність людини від природи, з розвитком продуктивних сил зв'язана й інша тенденція. В орбіту людської діяльності утягується неухильно, що розширюється спектр, процесів, явищ і речовин природи, які до того ж використовуються з наростаючою інтенсивністю, так що людське суспільство втягується в усі більше тісні й різноманітні зв'язки з миром навколишньої природи. Винаходячи, скажемо, способи одержання й використання заліза і його сплавів, людина різко збільшує свою могутність у взаєминах із природою. Разом з тим із часом сам розвиток цивілізації виявляється залежним від наявних на планеті запасів залізних руд, від їхньої розвідки й господарського використання.
Або візьмемо інший приклад. Вугілля й нафта довгий час використовувалися майже винятково як паливно-енергетичний ресурс, попросту говорячи - спалювалися. Однак потім людство навчилося одержувати з вугілля й нафти велику гаму продуктів найрізноманітнішого застосування. Так, сучасна нафтохімія робить порядку 8 тис. видів продуктів різного призначення.
Подібного роду приклади можна множити нескінченно, і кожний з них буде розкривати все ту ж тенденцію зростаючої залежності людини від природи. У наші дні ця залежність нерідко виявляється вкрай драматичним образом, оскільки масштаби застосування багатьох видів ресурсів, необхідних для господарської діяльності, та й просто для існування людства, приводять до вичерпання їх наявних на планеті запасів. У більшій або меншій мері це ставиться до руд чорних і багатьох кольорових металів, до наявним на Землі запасам нафти й вугілля, води й деревини й т.п. Підрахунки фахівців говорять про те, що при збереженні сформованих тенденцій економічного розвитку, пов'язаних зі швидко зростаючим споживанням цих видів ресурсів, їхні запаси виявляться вичерпаними через кілька десятків років.
Ми бачимо, таким чином, що не тільки людина залежить від природи, але й сама навколишньої людини природа залежить від масштабів, форм і напрямків його діяльності. І ця залежність природи від людини проявляється не тільки в інтенсивних, сягаючих граничних значень залученні в його діяльність природних ресурсів, але й у глибокі й нерідко негативних впливах самої цієї діяльності на навколишнє середовище.
Взаємодія людини й природи, суспільства й середовища його перебування в результаті бурхливого зростання промислового виробництва в усьому світі, причому виробництва, що опирається на існуючі технології, досягло граничних, критичних форм і розмірів. На весь зріст устало питання про погрозу самому існуванню людства внаслідок вичерпання природних ресурсів і небезпечного для життя людини забруднення середовища його перебування. Саме цими протиріччями у взаєминах суспільства й природи й визначається істота екологічної проблеми.
Усе більш інтенсивно споживаючи природні ресурси за допомогою колосально зростаючих по своїй моці технічних засобів, людство в прогресуючій формі поліпшувало умови розвитку своєї цивілізації й свого росту як біологічного виду. Однак, "завойовуючи" природу, людство значною мірою підірвало природні основи власної життєдіяльності. Відомо, наприклад, що за останні 500 років при участі людини бути винищено до 2/3 покриваючу Землю лісів. Але самий потужний удар по біосфері був нанесений наприкінці XIX століття, і особливо в XX сторіччі, коли стало розвиватися індустріальне виробництво.
З одного боку, воно принесло, зрозуміло, значні блага. За останні 100 років людство збільшило в тисячу разів свої енергетичні ресурси. Загальний обсяг товарів і послуг у розвинених країнах подвоюється тепер кожні 15 років, і спостерігається тенденція до скорочення цього строку. Однак відповідно подвоюється й кількість відходів господарської діяльності, що засмічують і отруюють атмосферу, водойми, ґрунт. Сучасне виробництво, взявши від природи 100 одиниць речовини, використовує 3-4, а 97 одиниць викидає в природу у вигляді отруйних речовин і інших відходів. Розраховуючи на кожного жителя індустріально розвинених країн щорічно із природи витягає близько 30 т речовини, з яких лише 1- 1,5% приймає форму споживаного продукту, а інше становлять відходи, що володіють нерідко досить шкідливими властивостями для природи в цілому.
У підсумку помітно знизилося самоочищення біосфери, що уже не справляється зі стороннім вантажем, що викидається в неї людиною (нагромадження вуглекислоти в атмосфері, зросли в багатьох містах у десятки разів і глобально - на 20% у порівнянні зі станом на початку XX століття). У результаті утворення навколо Землі шару вуглекислого газу, що покриває її, подібно скляному ковпаку, з'явилася погроза несприятливої зміни клімату, при якому наша блакитна планета вже протягом найближчих десятиліть може перетворитися у величезну теплицю з можливим катастрофічним ефектом: зміною енергетичного балансу й поступовим підвищенням температури, що приведе до підняття рівня води в океанах (через танення полярних і дрейфуючих льодів) і затопленню безлічі прибережних земель і міст. Виникла небезпека порушення балансу кисню, руйнування озонового екрана в нижній стратосфері при польотах надзвукових літаків, а також внаслідок усякого роду техногенних факторів (руйнування цього екрана на 50% в 10 разів збільшить ультрафіолетову радіацію, що різко змінить умови існування тварин і людей). Збільшилося забруднення Світового океану, і воно виявляє тенденцію стати глобальним.
Все це в дуже істотному ступені й досить негативно впливає на стан здоров'я людей, на продуктивність їхньої праці й творчу активність, вимагає зростаючих капіталовкладень для підтримки родючості земель і очищення водойм, тому що вода в них робиться непридатної для господарського й побутового використання. Забруднення природного середовища хімічними, фізичними й біологічними агентами й поява у зв'язку із цим мікробів і сільськогосподарських шкідників, стійких до ліків і отрути, збільшення кількості й видів іонізуючих випромінювань приводять, крім усього іншого, до посилення мутагенної дії цих факторів на людей, тобто до патологічної зміни їхньої спадковості. Результат - поява великої кількості вроджених пороків розвитку, спадкоємних захворювань і зростання генетично обумовленої схильності до важких і хронічних хвороб, що підриває життєздатність людей, веде до їхнього генетичного виродження. По розрахунках учених, підвищення природного тла радіації всього на 10 рад може привести до появи в кожному новому поколінні 6 млн спадково обтяжених людей. З опублікованих американським Національним інститутом раку даних про смертність від різних видів раку треба, що не менш 60% випадків ракових захворювань із 500 тис. у рік викликається різними канцерогенними факторами навколишнього середовища.
У результаті діяльності людини, особливо в останні десятиліття, у дикій природі до теперішнього часу зникли багато видів тварин і рослин. Не менш тривожно й те, що відбувається неухильне падіння чисельності й скорочення ареалів інших видів.
Отже, останні десятиліття, на які доводиться розвиток науково-технічної революції, принесли людству небувалу прогресивну зміну його продуктивних сил, але й настільки ж небувале загострення екологічної проблеми, що змушує всерйоз задуматися про межі природних ресурсів і можливостях відбудовних процесів природи протистояти наслідкам людської діяльності. Однак чи викликає з неминучістю сам по собі науково-технічний прогрес і застосування його досягнень руйнування природного середовища, виснаження природних ресурсів і погіршення у людського існування? Або ж всі ці негативні наслідки обумовлені конкретними методами й формами впливу на природу, певними формами використання досягнень науки й техніки. Виникає у зв'язку із цим і більше загальний, фундаментальної важливості питання: у чому сутність екологічної проблеми і які реальні дилеми вона ставить перед людством, які шляхи її теоретичного й практичного рішення?
Перспектива рішення екологічної проблеми, що стає перед людством, вимагає розвитку гармонійних відносин із природою, що сприяють її збагаченню, олюдненню, гуманізації. Ми вже відзначали, що в період свого становлення наукове пізнання виходило головним чином з подання про необхідність "завоювання", "скорення" сил природи. Цей стереотип, що має вікову історію й ще не переборений сьогодні, повинен поступово мінятися; відповідно повинне затверджуватися переконання в тім, що сучасна людина не може ставити себе стосовно природи в положення "завойовника", що не піклується про наслідки своєї діяльності.
Література
1. Ахутин А. В. Понятие "природы" в античности и в Новое время. М.: Наука, 1988.
2. Карпинська Р. З, Лисєєв И. К., Огурцов А. П. Філософія природи. - К., 1995.
3. Екологічна проблема й шляхи її рішення. Філософські питання гармонізації взаємодії суспільства й природи. К., 2003.
4. Естетика природи. – К., 1994.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
