158169 (736852), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Третій розділ “Інтерекзистенційний аспект влади в ситуації” присвячено аналізу влади, вираженої на різних рівнях людських стосунків.

У підрозділі 3.1. “Влада та взаємозалежність” здійснено аналіз учення М.Бубера, який висвітлює владу як таку, що знаходить вираження у взаєминах між людьми та постає у формі відносин, які можна визначити як суб’єкт-суб’єктні відносини. Показано, що М. Бубер у власному вченні розглядає людину (Я) як таку, що отримує автентичне буття лише у відносинах “між” нею та іншою людиною (Ти). Саме сфера “між” є сферою взаємного формування та визначення сутності людей (Я і Ти) та реалізації влади та їхнього автентичного буття. У сфері “між” знаходить вираження “інакшість” іншої людини (Ти), по відношенню до якої людина (Я), з одного боку, постає як владна, а з іншого боку, як віддана під владу іншої людини (Ти). Продемонстровано та доведено, що влада, знаходячи вираження у відносинах, члени яких не зводять один одного до рівня об’єкта, постає у формі взаємного обумовлення й взаємозалежності.

У підрозділі 3.2. “Влада у сфері людського співбуття” проаналізовано вчення представників екзистенціалізму й показано, що людина у власному бутті проявляє владу над речами й іншими людьми, буття яких її турбує. Проте, будучи здатною здійснювати власне становлення лише у світі серед речей та інших людей, людина виявляється залежною від них й тому впродовж усього свого життя прагне отримати над ними владу. Показано, що інші люди, постаючи в образі безособового das Man, владно нав’язують власний спосіб існування кожній окремій людині. Проаналізовано феномен володіння та вказано, що, володіючи речами, людина є залежною від них: річ приваблює людину, визначає та створює спосіб її буття, утворює ситуацію її існування. Будучи стурбованою речами і прагнучи влади над ними, людина стикається з іншою людиною, стурбованою тією ж самою річчю, в якій вона вбачає загрозу для власного існування та перешкоду у здійсненні своєї влади. Тому людина створює проект поневолення іншого, перетворивши його на річ (об’єкт), якою потрібно заволодіти й використати як засіб для власного становлення. Показано, що у ставленні до іншого як до власного засобу людина стає залежною від нього. Висвітлено, що влада Іншого полягає в його здатності формувати й визначати сутність та існування людини. Зазначено, що людські відносини, які висвітлюються екзистенціалістами як суб’єкт-об’єктні відносини, є взаємними. Отже, взаємні відносини, в яких кожен виступає суб’єктом для іншого, котрий сприймає його в якості свого об’єкта, постають як суб’єкт-суб’єктні відносини, поле здійснення яких й утворює влада.

У підрозділі 3.3. “Досягнення людиною влади за допомогою погляду” показано, що влада знаходить вираження на найнижчому рівні людських стосунків, на рівні погляду. Зазначено, що завдяки погляду Інший, що дивиться на людину, постає владним суб’єктом, який створює ситуацію існування людини, визначає її образ, засвідчує її існування й існування її сутності. Показано, що, розглядаючи людину, Інший обмежує людину в рамках утвореної ним ситуації. Вказано, що у відносинах між людьми погляд є симетричним актом: Інший через розглядання конституює людину, яка також конституює образ і сутність іншого. Зроблено висновок, що на найнижчому рівні людських стосунків влада знаходить вираження у формі суб’єкт-суб’єктних відносин.

У підрозділі 3.4. “Кохання як один зі способів реалізації влади у стосунках між людьми” показано, що влада є сутнісною рисою відносин кохання. Висвітлено, що сутністю відносин кохання є взаємне прагнення людей оволодіти свободою іншого, визначати його існування та сутність. Людина у відносинах з іншим прагне сприйняти його вільну суб’єктивність. Доведено, що у відносинах кохання кожен проектує бути об’єктом кохання, на формування образу якого спрямовані дії іншого (суб’єкта). Спробою реалізації цього проекту є сексуальне бажання, що зводиться до двох первинних позицій (мазохізму та садизму). З метою висвітити феномен влади у відносинах кохання стало доцільним звернення до творів Ж.-П. Сартра. Зазначено, що прагнення оволодіти свободою та сутністю іншого є взаємним ставленням людей у відносинах кохання. Показано, що відносини кохання характеризуються постійним перетворенням об’єкта на суб’єкт і навпаки. Зроблено висновок, що відносини кохання є владними відносинами, які постають у формі суб’єкт-суб’єктних відносин, кожний член яких прагне отримати владу над іншим.

У четвертому розділі “Екзистенційний вимір влади в контексті публічності” розглянуто феномен публічності та його роль у здійсненні влади.

У підрозділі 4.1. “Безособова влада публічності” висвітлено владу як таку, що є можливою лише у спільноті людей. Вказано, що поняття “влада” отримує власне значення лише у спільній і злагодженій людській взаємодії, в якій стає можливим здійснення свободи і влади. Продемонстровано, що людина отримує власну сутність лише завдяки відкритій публічності (спільноті), перебуваючи в якій вона отримує здатність і можливість вільного мовлення та дії. Доведено, що будь-які прояви свободи людини є підпорядкованими безособовій владі публічності. Показано, що за умови залежності від безособової влади публічності людина отримує власну свободу і владу. Зроблено висновок, що влада як така існує лише тією мірою, якою вона виявляється та здійснюється між людьми, у відкритій публічності. Зв’язок між людьми є простором здійснення влади та становлення її глибинної сутності.

У підрозділі 4.2. “Влада і дискурс публічності” показано, що безсуб’єктні форми комунікації є умовою функціонування відкритої публічності й здійснення влади. Розкрито, що у комунікативному дискурсі за допомогою інтерсуб’єктивно значимих норм відбувається керування потоком утворення думок кожної людини. Висвітлено, що принципом ненасильницького існування людей у спільноті виступають суб’єкт-суб’єктні відносини між членами публічності, існування яких відбувається відповідно до комунікативно значимих норм. Продемонстровано, що дискурс є сферою здійснення влади, яка, знаходячи власне підґрунтя у відкритій публічності, втілюється у безособових формах комунікації. Зроблено висновок, що влада здійснюється за наявності комунікативної передумови у формі дискурсу публічності.

У результаті проведеного дослідження були зроблені наступні висновки, в яких висвітлюються проблематика та загальна структура роботи:

• Базуючись на результатах критичного аналізу текстів представників екзистенціалізму та представників інших напрямів у філософії у дисертації, по-перше, представлено можливість висвітлення й осмислення сутності влади та способи її вираження в людському бутті, по-друге, розкрито владу як трансцендентну сутність, яка реалізується у взаємодії між її різними за формою екзистенційного вираження проявами.

• Осмислюючи людське буття, представники екзистенціалізму висвітлюють владу, розкриваючи значення таких понять, як екзистенція, буття, ситуація, феномен, проект, образ, рішучість, явлення та ін. Влада тлумачиться ними як суб’єкт-суб’єктні відносини між буттям і його виявами. Базуючись на різному в своїй основі розумінні сутності людини та її буття, представники екзистенціалізму та представники інших напрямів у філософії, осмислюють владу як трансцендентну сутність, що знаходить вираження і здійснюється між різними (за своєю формою) виявами буття та постає фундаментальним виміром становлення існування та сутності людини.

• Висвітлюючи у власних ученнях людину як буття-у-світі, філософи осмислюють владу як таку, що пронизує всі рівні повсякденного існування людини. Повсякчас перебуваючи у “ситуації”, представленій речами й іншими людьми, людина опиняється, з одного боку, підвладною “ситуації”, а з іншого боку — такою, що визначає та власним існуванням утворює ту чи іншу “ситуацію”. Власне, ситуація відносин людини з оточуючим її світом (представленим речами та іншими людьми) утворює сферу (й обумовлює межі) виявлення влади на різних рівнях людського існування.

• На підставі дослідження творів представників екзистенціалізму та інших філософів було виявлено, що влада як сутнісна риса буття в цілому є передумовою людського існування, котре, постаючи як суще, є місцем здійснення влади. Тож людина у власному існуванні внутрішньо й зовнішньо обумовлена владою. Вона, власне кажучи, існує завдяки тому, що її сутність становить влада, знаходячи власне вираження в людській здатності існувати, у відношенні людини до оточуючого її світу, а також у вільній структурованій спільноті.

У процесі дослідження були виявлені питання, що визначають перспективу подальшої наукової роботи, пов’язаною з представленою в дисертації проблематикою. Зокрема, аналізу потребує питання про можливий вплив учення про владу представників екзистенціалізму на вчення про владу М. Фуко, Р. Барта, Ж. Дельоза, Ж. Бодрійяра, Ж.-Ф. Ліотара. Додаткової уваги потребує дослідження філософського вчення С. К’єркегора в межах владної проблематики та його впливу на вчення про владу представників екзистенціалізму. Крім того, цікавим є питання про вплив історичної ситуації, що склалася в Європі в першій половині ХХ століття, на формування поглядів та ідей представників екзистенціалізму.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Вербицька І.В. Поняття “ressentiment” у концепції волі до влади Ф.Ніцше й у моральному вченні М.Шелера // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць. — Вип. 52. — К.: Український Центр духовної культури, 2006. — С. 96-104 (0,5 друк. арк.).

2. Вербицька І.В. Влада і Мitsein в екзистенціальній філософії М.Гайдеґера // Практична філософія. Науковий журнал. — № 1, 2007 (№ 23). — К.: ПАРАПАН, 2007. — С. 135-141 (0,5 друк. арк.).

3. Вербицька І.В. Співвідношення влади і буття в філософії М. Гайдеґера // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць. — Вип. 62. — К.: Український Центр духовної культури, 2007. — С. 149-157 (0,5 друк. арк.).

4. Вербицька І.В. Віра як втілення “волі до влади” (погляд Ф.Ніцше) // Міжнародна наукова конференція “Дні науки філософського факультету — 2005” (26-27 квітня 2005 року): Матеріали доповідей та виступів. — К.: ВПЦ “Київський університет”, 2005. — Ч.ІІІ. — 21-22 (0,08 друк. арк.).

5. Вербицька І.В. Особливості “типології” сил та їх владного співвідношення в аналізі Ж.Дельозом вчення про волю до влади Ф.Ніцше // Дні науки філософського факультету — 2006: Міжнародна наукова конференція (12-13 квітня 2006 року): Матеріали доповідей та виступів. — К.: ВПЦ “Київський університет”, 2006. — Ч.VІ. — 8-10 (0,15 друк. арк.).

6. Вербицька І.В. Взаємообумовленість буття і людини в філософії М. Гайдеґера // Тези доповідей VI Всеукраїнської наукової конференції молодих вчених та студентів “Наукові розробки молоді на сучасному етапі”, 17-18 квітня 2007 року. — Т. ІІІ. — К.: КНУТД, 2007. — С. 160 (0,05 друк. арк.).

7. Вербицька І.В. Концепція влади Іншого у “Критиці діалектичного розуму” Ж.-П. Сартра // Дні науки філософського факультету — 2007: Міжнародна наукова конференція (18-19 квітня 2007 року): Матеріали доповідей та виступів. — К.: ВПЦ “Київський університет”, 2007. — Ч.ІІІ. — 43-44 (0,13 друк. арк.).

АНОТАЦІЇ

Вербицька І.В. Влада як феномен екзистенції. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.04 – філософська антропологія, філософія культури. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2007.

Дисертація присвячена дослідженню влади як феномену екзистенції. В дисертації представлений аналіз філософських учень представників екзистенціалізму та представників інших напрямів у філософії, в яких є відображеним їхнє розуміння влади як суб’єкт-суб’єктних відносин, що знаходять вираження на різних рівнях людського існування, сферу становлення та здійснення якого вони й утворюють. Базуючись на критичному аналізі текстів екзистенціалістів та інших філософів, а також на основі висвітлення значень таких понять, як екзистенція, буття, феномен, ситуація, проект, образ, явлення тощо, у дисертації розкривається сутність феномену влади та доводиться, що влада є трансцендентною сутністю, котра знаходить вираження у взаємодії між буттям і його виявами, одним з яких і є екзистенція. Визначаючи і формуючи екзистенцію та постаючи фундаментальним виміром її становлення, влада реалізується на всіх рівнях існування людини та утворює її глибинну сутність.

Ключові слова: влада, сила, здатність, можливість, суб’єкт-суб’єктні відносини, сутність, буття, екзистенція.

Вербицкая И.В. Власть как феномен экзистенции. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.04 – философская антропология, философия культуры. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. – Киев, 2007.

Диссертация посвящена исследованию власти как феномена экзистенции, в ходе которого было отмечено, что власть как всепронизывающая сущность жизни и бытия в целом находит свое выражения во всех сферах человеческого существования, определяет его форму и сущность. В диссертации представлен анализ философских учений представителей экзистенциализма и представителей других направлений в философии, отображающих их понимание власти как субъект-субъектных отношений, которые проявляются на всех уровнях человеческого существования и образуют сферу его осуществления. Основываясь на критическом анализе текстов экзистенциалистов и других философов, а также на раскрытии значений таких понятий, как экзистенция, бытие, феномен, ситуация, проект, образ, явление, в диссертации освещается сущность феномена власти и доказывается, что власть является трансцендентной сущностью, проявляющейся во взаимодействии бытия и его выявлений. Определяя и формируя экзистенцию, а также являясь сферой ее становления, власть образует глубинную сущность как самого человека, так и его существования.

В первой главе представлена методологическая база исследования, прослежена история различных подходов к изучению проблемы власти, осуществленных такими философами, как Августин, Н. Макиавелли, Р. Декарт, И. Кант, Г.В.Ф. Гегель, К. Маркс, А. Шопенгауэр, Ф. Ницше, М. Шелер, рассмотрены работы экзистенциалистов и других философов, содержащие их учения о власти, а также работы, в которых последние исследуются.

Во второй главе исследуется власть как экзистенциональная способность быть. Показано, что власть, являющаяся всепроникающей сущностью жизни и бытия как такового, свойственна и человеку. Демонстрируется, что человек имеет власть над жизнью и над собой (как витальным существом), которая выражается в его способности осуществлять акты идеации как по отношению к окружающему его миру, так и по отношению к самому себе. Указывается, что человек имеет возможность осуществлять свою власть над бытием, определяя и устанавливая его сущность как такового, лишь на основании своего подвластного бытию положения.

Характеристики

Список файлов реферата