158165 (736850), страница 6
Текст из файла (страница 6)
Серед мислителів-просвітителів цього періоду слід виділити преподобного Іосифа Волоцкого (1440—1515), у миру Івана Саніна, що зіграв велику роль в справі зміцнення духовності російського народу, лютого викривача єретичного учення жидовствуючих, що прагнули підірвати православ'я і основні засади російської держави.
Велика роль в розвитку філософської думки відводиться Максиму Греку (1470—1556), грекові по народженню, що провело велику частину свого життя в Росії. Круг його інтересів був вельми широкий — від перекладацької діяльності до створення оригінальних робіт: “Бесіда душі і розуму” і “Розмовляє розум до душі своїй”, в них показана важливість очищення і прояснення людської душі як необхідний крок до етичного вдосконалення.
Нарешті, не можна не сказати і про те, що разом з монастирями, які в Середньовічній Русі були центрами освіти і інтелектуальної діяльності, найважливішим кроком в розвитку філософської культури стало створення в Москві в 1687 році Слов'яно-греко-латинської академії, першого російського вищого учбового закладу, яка стала центром по підготовці високоосвічених богословів, філософів, державних діячів.
Зрозуміло, ми згадали лише деяких, але далеко не всіх, з найбільш відомих мислителів російського Середньовіччя, але і цього сповна достатнім, аби з повною підставою стверджувати про наявність в історії російської культури глибокої філософської традиції. Саме завдяки цьому в подальші десятиліття сталі можливими подальший розвиток і злет філософської думки в Росії.
Список літератури
Смірнов І.Н., Тітов В.Ф. Філософія: Учень для студентів вищих учбових закладів. Видання друге, виправлене і доповнене. – М.: 1998. – 288 с.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
