shpargalka (735917), страница 22
Текст из файла (страница 22)
Суб’єкт “річ у собі”. Речі у собі, діючи на органи чуття, викликають відчуття, які не дають ні якого знання про речі як такі. Існує 2 світи – світ явищ, що існує у досвіді, просторі і часі, та світ речей у собі, не дослідженний для пізнання, за межами свдомості.
3 етапи пізнання: чуттєве споглядання, розсудок та розум.
-
розміщені та упорядковані у просторі і часі дані відчуттів (явища) – самі по собі не дають знань.
-
Розсудок – здатність мислити предмет чуттєвого споглядання, одночасно мислити його в певній незалежності від чуттєвих вражень. Поняття, які дає розсудок:
-
емпіричні, якщо вних містяться відчуття;
-
чисті (до яких не приєднуються відчуття, містять лише форму мичлення про предмет взагалі) – є категоріями філософії. Виділив 12 категорій – єдність, множина, цільність; реальність, заперечення, обмеження; ...
-
-
розум – є здатністю опосередкованого пізнання, що прямо не пов’язане з досвідом, утворює свої поняття – трансцендентальні ідеї (психологічні ідеї – мікросвіт людського “я”,космологічні ідеї – макрокосм, теологічні ідеї).
У розумі при спробі мислити світ як єдине ціле виникають суперечності (антиномії) – завдяки тому, що поняття абсолютного для світу речей у собі переносяться на світ досвіду і явищ.
-
скінченість – нескінченість світу;
-
подільність – неподільність світу;
-
існування свободи – все залежить від природи (необхідність);
-
існування Бога – не існування першопричини світу.
Ці антиномії ї спробою осмислити проблеми діалектики.
Познание – это процесс проникновения мысли в объект. Познавательной мыслью (целью) этого процесса является постижение истины. Познание – это процесс отражения действительности в сознание человека.
ИДЕАЛИЗМ практикует истину как согласие или как некую вечную идею, существующую помимо сознания человеческого царствия чистой лжи.
МАТЕРИОЛИЗМ: истина – это такое содержание наших представлений, которое адекватно (или верно отражает объект). Всякое знание, если оно верно, отражает действительность есть объективно-истинное. В процессе познания человек не может сразу полностью познать действительность. Всякая теория обусловлена исторически, и потому заключает в себе неполную истину, а относительную истину.
Относительная истина – это неполное, неточное, незавершенное знание о предмете. Познание есть развитие истины. Истина есть процесс бесконечного накопления знаний. В процессе познания человек всё больше и больше преодолевает относительность истины, прибавляя к познанию моменты абсолютного знания.
Абсолютная истина – это более полное, более точное, более завершённое знание о предмете. Она складывается из относительных истин. По мере формирования абсолютной истины постоянно наблюдается взаимосвязь абсолютной и относительной истин, и в этом проявляется диалектический характер истины.
1