150423 (732714), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Оріентрвні значения сили струму, напруги і часу, необхідних для прогрівання кабелів, наведено в табл . 2.

Примітки: 1. При довжині кабелю понад 300 м напругу підведеного до нього струму потрібно підвищувати пропорційно збільшенню довжинн кабелю.

2. Струм нагревания в кожшй фазі кабелю слід періодично перевіряти струмовимірювальними клодами. При цьому струм нагрівання не повинен перевищувати номінальниx значень щільності струму, встановлених для кабелів даних марок і перерізів.

8. Наведені значения струму, напруги і часу прогрівання кабелів є орієнтовними.

Прогрітий кабель повинен бути прокладений у траншеї протягом певного часу (табл. 3)

Таблиця 3. Максимально допустимий час прокладання кабелю півсля прогрівання

П р и м і т к а. Прокладання кабелю в траншеї при температура навколишнього повітря нижче —20 °С допускаеться за умови безперервного його прогртання протягом усього часу розмотування та вкдадання в траншеї.

Розділ ІІ. З'єднування і відгалуження кабелів у чавунних муфтах

З'єднування струмопровідних жил кабелів здійснюють у спеціальних кабельних муфтах, які застосовують у випадках, коли довжина кабельної лінії перевищує будівельну довжину окремого кабелю. На кабельній лінії завдовжки; 1 км допускається встановлення не більше шести муфт. До з'єднань у кабельній муфті висувають вимоги герметичності; вологостійкості, механічної та електричної міцності, а також протикорозійної стійкості.

Кабельні муфти класифікують: за напругою (до 1 кВ, на 6, 10 або 35 кВ); за призначенням (з'єднувальна, відгалужувальна або кінцева); за габаритами (нормального габариту або малогабаритна) ; за матеріалом корпусу (Ч — чавунна, С — свинцева, Е — епоксидна); за формою виконання (Оу — У-подібна, От — Т-подібна Ок—хрестоподібна); за місцем встановлення (для внутрішнього або зовнішнього встановлення); за кількістю фаз (кінцева трифазна або чотирифазна) та за рядом інших ознак.

Загальні відомості про чавунні муфти

У чавунних муфтах допускається з'єднувати і відгалужувати три- і чотирижильні кабелі напругою до 1 кВ.

Для з'єднування кабелів застосовують чавунні муфти звичайного виконання типу СЧо (рис. 2.1, а) і малогабаритні типу СЧм (рис. 2.1, б), останні для кабелів з пластмасовою ізоляцією.

Відгалуження кабелів здійснюють за допомогою чавунних відгалужувальних муфт типу О (рис. 2.2.) таких виконань: От — Т-подібного (рис. 2.2, а), Оу — У-подібного (рис. 2.2, б), Ок — хрестоподібного (рис. 2.2, в).

Обробка кабелів

Для того щоб з'єднати кабелі, необхідно здійснити обробку їх кінців. Обробкою кінця кабелю називають операції ступінчастого видалення з нього захисних та ізоляційних частин. Обробйа є частиною монтажу муфт.

Рис. 2.1. Чавунні з'єднувальні муфти для кабелів до 1 кВ:

а — типу СЧо, б — СЧм, 1 — верхня половина корпусу муфти; 2 — лабіринтне ущільнення, 3 — кабель; 4 — фарфорова розпірна пластина; 5 — кришка залирального отвору муфти, 6 — стяжні болти, 7 — підмотка; 5 — герметизуюча прокладка в пазу нижньої половини корпусу муфти, 9 — заземлюючий провідник; 10 — з'єднувальна гільза; 11 — пробка заливального отвору, 12 — хомутик; 13 - ізолююча підмотка паперовими роликами, 14— болти кріплення хомутика

Розміри обробки (рис. 2.3, а) залежать від конструкції муфти, напруги з'єднувальних кабелів і перерізу їх жил. Розміри обробки кабелів можна визначати спеціальними розмічальними лінійками. Розмічальні лінійки ЛК (лінійка кабельна) випускають двох виконань: ЛК-1 — для кабелів напругою до 1 кВ; ЛК-2 — для кабелів напругою 6 і 10 кВ. На лицьовому боці лінійки ЛК-1 наведені дані для обробки кабелів до 1 кВ, з'єднуваних у чавунній муфті, а на звороті — з'єднуваних в епоксидній муфті; на лінійці ЛК-2 відповідно для свинцевих муфт до 10 кВ і епоксидних муфт на 6 і 10 кВ.

Рис 2.2. Чавунні відгалужувальні муфти для кабелю до 1 кВ

а - От (Т подібного виконання); б — Оу (У подібного виконання), в — Ок хрестподібного виконання), і — нижня половина муфти, 2 — болт заземлення, 3 — ущільнювальна прокладка, 4 — кришка заливального отвору, 5 — верхня половина муфти, 6 — нарізна пробка, 7 — підмотка смолянок) стрічкою, 8 — провід заземлення, 9 — розпірний паперовий ролик, 10 — підмотка паперовою стрічкою

Лінійка складається з дев'яти вертикальних рядків, з яких два рядки характеризують напругу і переріз струмопровідних жил кабелю, третій рядок—величини муфти, четвертий і п'ятий — розмір оголеної частини броні та оболонки кабелю відповідно, шостий і сьомий—розміри кільцевого поясу і поясу екранної частини поясної ізоляції, восьмий і дев'ятий — розміри ізоляції та оголеної частина струмопровідних жил кабелю.

Лінійки ЛК-1 і ЛК-2 можна застосовувати для обробки кабелів як для з'єднування їх у муфтах, так і для окінцювання сталевою або епоксидною воронкою.

Перед обробкою кінець кабелю розправляють і на відстані А (див. рис. 2.3, а і табл. 22) накладають поверх зовнішнього джутового покриття бандаж з 2—3 битків сталевого оцинкованого дроту (рис. 2.3, б) і джутове покриття розмотують від кінця кабелю до бандажа (рис 2.3, в) і це зрізають, а залишають дія захисту ступеня броні від корозії в майбутньому (після монтажу муфти). Розмотане джутове покриття тимчасово намотують на необроблену частину кабелю.

Рис. 2.3. Обробка кабелю:

а — загальний вигляд готової обробки кінця кабелю, б — накладання бандажа поверх джу тового покриття на кабелі; в — розмотування зовнішнього джутового покриття, г — надрізування броні бронерізкою, д — видалення бройі, є — видалення кабельної пряжі є — виконання кільцевого надрізу оболонки, ж — виконання поздовжніх надрізів оболонки з — видалення смужки свинцевої оболонки, и — видалення всієї оболонки з оброблюваної частини кабелю, і — спіральний надріз алюмінієвої оболонки ножем НКД з різальним диском

Далі накладають на броню другий дротяний бандаж на відстані Б (див. рис. 2.3, а) від першого бандажа. Довжина ділянки між першим і другим бандажами становить 50—70 мм. На цій ділянці провід заземлення приєднують до стрічок броні. В чавунних з'єднувальних і відгалужувальних муфтах, кінцевих воронках, а також у спеціальних муфтах, які застосовуються при прокладайнні кабелів у воді, зазначені ділянки броні використовують для ущільнення горловини муфти, і довжина його в цих випадках становить 100—150 мм.

Наклавши бандажі на кабель, трохи розкручують його броню, щоб дещо віддалити її від оболонки, після чого надрізають бронерізкою по кромці другого бандажа (рис. 2.3, г) і видаляють (рис. 2.3, д). Потім розкручують і знімають з оболонки кабельну пряжу і захисне покриття з паперу або полівінілхлориду (рис. 2.3, є). Для видалення з оболонки кабелю захисного покриття з сульфатного паперу нагрівають швидким вогнем паяльної лампи оброблюваний кінець кабелю до 40—50 °С. Звільнену від покриття оболонку кабелю протирають ганчірками, змоченими в бензині або трансформаторному маслі, підігрітому до 40 °С, щоб зняти з її поверхні бітумний розчин Далі роблять на оболонці кабелю два кільцевих (рис 2.3, є) і два поздовжніх (рис. 2.3, ж) надрізи Відстань між кільцевими надрізами повинна становите 20 мм для кабелів напругою до 1 кВ, 25 мм — для кабелів на 6 і 10 кВ. Відстань між поздовжніми надрізами — 10 мм. Оболонку надрізають на половину ії товщини спеціальними кабельними ножами (НКА, НКС тощо) з обмежувачем глибини різання.

Смугу оболонки, що утворилася між двома поздовжніми надрізами, видаляють (рис. 2.3, з), захопивши її плоскогубцями, після чого вручну видаляють усю оболонку на оброблюваній ділянці кабелю (рис. 2.3, и). Щоб зняти алюмінієву оболонку, застосовують ніж з різальними дисками. У цьому випадку поздовжніх надрізів не роблять, а після кільцевих надрізів роблять сдіральнийй надріз, для чого встановлюють ніж під кутом 45°, затискують оболонку між призмою і різальним диском, обертальними рухами надрізують їі по спіралі (рис 2.3, і)_, а потім видаляють за допомогою плоскогубців.

Операції обробки кабелю завершуються видаленням поясної паперової ізоляції та напівпровідникового (чорного) паперу, який розмотують від кінця кабелю і обривають (але не зрізають ножем) на відстані і (див. рис 2.3, а) до обрізу свинцевої або алюмініевої оболонки. Заповнювачі, розташовані між жилами кабелю, відрізають ножем, при цьому лезо ножа повинно бутц спрямоване уздовж жил у бік необроблюваної частини кабелю. Кільцевий пояс над ступенем поясної ізоляції видаляють після з'єднання жил. Закінчивши обробку кабелю, переходять до підготовки його для з'єднування в муфті.

Розділ ІІІ. Робоче місце електромонтажника

Робоче місце електромонтера може бути і на відкритому повітрі, наприклад під час спорудження або ремонту повітряних і кабельних електричних мереж, підстанцій тощо.

На робочому місці завжди має бути зразковий порядок: інструмент та пристрої (дозволяється користуватися тільки справним інструментом!) слід розміщувати на відповідних місцях, туди ж таки треба класти інструмент після закінчення роботи з ним. На робочому місці не повинно бути нічого зайвого, не потрібного для виконання даної роботи; оснащення й утримання робочого місця має точно відповідати всім вимогам охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та гігієни і виключати можливість виникнення пожежі. Зазначені загальні вимоги стосуються й робочого місця.

Залежно від виконуваних електротехнічних робіт (монтажу, складання та ін.) робоче місце має бути оснащене відповідним інструментом і пристроями. Звичайно на робочому місці розміщують такі інструменти: кріпильно-затискні — плоскогубці, круглогубці, пасатижі, лещата; різальні — монтерський ніж, кусачки, ножівку; ударні — молоток, зубило, пробійник. Крім того, застосовують загальнослюсарний інструмент, а також інші види металорізального інструменту, бо виконання електротехнічних робіт часто пов'язане з рубанням металу, згинанням труб, різанням усіляких матеріалів, нарізанням різьби тощо.

Заводи випускають набори інструменту для виконання окремих видів електротехнічних робіт. Так, до комплекту інструменту (рис. 3.1.) для виконання електромонтажних робіт загального призначення входять: плоскогубці 200 мм універсальні, плоскогубці електромонтажні з еластичними чохлами; гострогубці (кусачки) 150 мм з еластичними чохлами, викрутки слюсарно-монтажні різні (з пластмасовими ручками) — 3 шт.; молоток слюсарний з ручкою масою 0,8 кг; ніж монтерський; шило монтерське; покажчик напруги; лінійка метрова складана металева; окуляри захисні світлі; гіпсівка; гладилка; шнур кручений діаметром 1,5—2 мм і довжиною 15 м.

Рис. 3.1. Набір інструменту для виконання електромонтажних робіт

VIІІ. Список використаних джерел

1. Ктиторов А. Ф. Злектрослесарь строительньїй: Учеб. для проф.-тех. училищ. -М.: Стройиздат, 1990.- 383 с: ил.

2. Атабеков В.Б. Монтаж злектрических сетей и силового злектрооборудования: Учеб. для сред. проф.-тех. училищ. - 4-е изд., испр. - М.: Вьюш. шк., 1985. -176 с, ил. - (Профтехобразование).

3. Корнилов Ю.В., Бредихин А.Н. Слесарь-злектрик: Учеб. пособ. для СПТУ. 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Вьюш. шк., 1988. - 256 с: ил.

4. Кокорев А.С. Злектрослесарь по ремонту злектрических машин: Учеб. для СПТУ. -3-є изд., перераб. и доп. - М.: Вьюш. шк., 1987. - 175 с: ил.

5. Родштейн Л.А. Злектрические аппаратьі: Учебник для техникумов. - 4-е изд., перераб. и доп. - Л.: Знергоатомиздат. Ленингр. отд-ние, 1989. -304 с: ил.

Характеристики

Список файлов реферата