147687 (730547), страница 2
Текст из файла (страница 2)
а - циркуляція рідини по малому колу під час прогрівання холодного двигуна;
б - циркуляція по малому та великому колам (початкове відкривання клапана);
в - циркуляція по великому колу (повне відкриття клапана, двигун прогріто до нормальної температури)
У початковому (верхньому) положенні осердя втримується поворотною пружиною 3. Всередині осердя розміщено реактивний штифт 5, гумовий буфер 6, гумову діафрагму 8 і тверду термочутливу речовину - церезин (кристалічний віск) 9, що має великий коефіцієнт об'ємного розширення. Під час прогрівання двигуна після пуску (рис.1.6 а) основний клапан 7закритий, а перепускний 1 - відкритий, і охолодна рідина циркулює по малому колу, минаючи радіатор: від відцентрового насоса в сорочку охолодження й через перепускний клапан 1 термостата назад до насоса. Таким чином охолодна рідина, циркулюючи тільки сорочкою охолодження, швидко нагрівається й прогріває двигун. У міру нагрівання охолодної рідини церезин в осерді термостата починає плавитися й, розширюючись, вибиває діафрагму 8, передаючи через буфер 6 зусилля на штифт 5. Останній, упираючись у корпус, переміщує осердя 4 з клапанами вниз, відкриваючи основний клапан і прикриваючи перепускний.
При цьому нагріта рідина починає частково надходити через основний клапан 7 у радіатор, а частково - через перепускний до насосу (рис.1.6 б). Коли охолодна рідина прогріється до температури 90...94 °С, основний клапан повністю відкривається, а перепускний - закривається. В цей час циркуляція всієї рідини відбуватиметься по великому колу через радіатор (рис.1.6 в).
Вентилятор - чотирилопатевий, пластмасовий, слугує для створення сильного потоку повітря, що просмоктується через серцевину радіатора, для швидшого охолодження в ньому рідини. Лопаті вентилятора разом із приводним шківом кріпляться болтами до маточини вала відцентрового насоса.
Жалюзі регулюють інтенсивність обдування радіатора зустрічним потоком повітря. Складаються з вертикальних пластин, шарнірно закріплених угорі та внизу перед радіатором. Повертання пластин для зміни кількості повітря, що проходить крізь серцевину радіатора, а отже, регулювання температури охолодної рідини здійснюються рукояткою з місця водія. Коли рукоятка всунута до кінця, жалюзі відриті, й повітря вільно проходить крізь серцевину радіатора. Прикриваються жалюзі витягуванням рукоятки. Це потрібно для прискорення прогрівання двигуна й під час руху за низьких температур навколишнього повітря.
Для зливання охолодної рідини із системи є два зливальних краники. Один із них, установлений з лівого боку на підвідному патрубку відцентрового насоса, закривається повертанням управо спеціальної тяги, шарнірно з'єднаної зі стержнем краника. Другий краник, розташований з правого боку в нижній частині сорочки блока циліндрів, закривається переміщенням тяги вниз. Для відкривання краника тягу переміщують угору.
2. Охолодні рідини
Система охолодження розрахована на всесезонне використовування антифризів марок Тосол-А40М і Тосол-А65М. Застосування антифризів запобігає руйнуванню двигуна і радіатора від розморожування, в системі не утворюється накип і зменшується корозія деталей. Антифриз отримують розбавленням технічного етиленгліколю дистильованою водою. Щоб зменшити шкідливу дію етиленгліколю на метали, до складу антифризу додають антикорозійні присадки.
Тосоли - складні рідини. Вони мають високі експлуатаційні показники і випускаються промисловістю трьох видів: концентрат Тосол-АМ і два його водні розчини, готові до вживання, - Тосол-А40М і Тосол-А65М.
Позитивною властивістю етиленгліколевих розчинів є те, що при замерзанні вони утворюють рихлу масу, не порушуючи герметичності системи охолодження, і не призводять до пошкодження деталей. Так, наприклад, у Тосола-А40М при температурі - 40°С на поверхні рідини утворюються перші кристали льоду. При подальшому зниженні температури кристалізація води продовжується, а етиленгліколь залишається рідким. До температури - 70°С антифриз є рухомою кашоподібною масою, яка не здатна розірвати ні радіатор, ні стінки сорочки охолодження блока циліндрів. Річ у тому, що зі зниженням температури об'єм етиленгліколю зменшується і створюється можливість нарощування крижаних кристалів без шкоди для двигуна.
Тільки при температурі нижче - 70°С антифриз загусне настільки, що перетвориться на щільну масу, яка вже може вивести з ладу двигун. Все сказане стосується тільки свіжого тосола. Дослідним шляхом встановлено, що антифриз тосол у системі охолодження надійно працює лише протягом 60000 км пробігу автомобіля, тому рекомендується щорічно перед зимовою експлуатацією проводити зміну антифризу в системі охолодження.
Характерною ознакою антифризу, що визначає температуру кристалізації, є його густина. Замірюють густину ареометром-гідрометром. Слід пам'ятати, що не тільки низька, але й висока густина охолодної рідини підвищує температуру її кристалізації.
У процесі роботи рівень антифризу в системі може знижуватися через випаровування води. Концентрат Тосол-АМ не випаровується, оскільки температура його кипіння не нижче +170°С. Тому при зниженні рівня, якщо не було витоку антифризу, в систему додають дистильовану або пом'якшену (наприклад, переварену) воду.
Додавати звичайну жорстку воду в Тосол не варто, бо кожний грам солей, що містяться в ній, "вбиває" таку ж кількість присадок, які перешкоджають корозії металів.
Тосол має ще одну якість - він розчиняє накип. Це дуже важливо для експлуатації автомобілів, оскільки відкладення накипу на внутрішніх поверхнях системи охолодження двигуна помітно знижує її ефективність.
Трапляється, що в систему охолодження двигуна, який тривалий час працював із застосуванням води як охолодної рідини, заливають антифриз. Герметичність системи охолодження після цього порушується. Пояснюється це тим, що прокладки, манжети та інші ущільнювачі системи охолодження з часом втрачають свою еластичність, на них з'являються тріщини. Вони поступово розширюються і заглиблюються, але одночасно заповнюються накипом, який запобігає можливому протіканню рідини. Герметичність такого ущільнення порушиться, як тільки тосол розчинить накип.
Запобігання відкладенню накипу у сорочках охолодження і трубках радіатора має особливо важливе значення. Накип погано проводить тепло і тому різко погіршує дію системи охолодження. Утворюється накип унаслідок випадання в осад мінеральних солей. Вода, що містить багато солей, називається жорсткою. Це визначається за такою ознакою як погане піноутворення в ній мила.
У системах охолодження рекомендується застосовувати дощову або снігову воду (в ній немає солей). Якщо ж все-таки доводиться використовувати жорстку воду, її потрібно заздалегідь пом'якшити. Найпростіший спосіб - кип'ятіння протягом 30-40 хв. За цей час велика частина солей випадає в осад. Воді дають відстоятися і заливають у систему. Злита з двигуна вода рівноцінна кип'яченій, тому її збирають для повторного використовування. Пом'якшують воду і різними хімічними препаратами, наприклад тринатрійфосфатом. Якщо його розчинити у воді, він не тільки пом'якшить її, але й поступово зруйнує старий накип і утворить на стінках міцну плівку, що оберігатиме метал від корозії. Для приготування розчину 3 кг тринатрійфосфату розчиняють у 10 л води, залишають на 3-5 год, а потім на відро води додають 100-600 мл розчину залежно від її жорсткості.
Також можна рекомендувати зменшити концентрацію етиленгліколю в антифризі для автомобілів, що експлуатуються в умовах з м'яким кліматом. Це сприяє зниженню вартості і дефіциту антифризу. Крім того, антифриз стає менш агресивним щодо металів і гуми. Важливим в експлуатації є таке: чим менше етиленгліколю в розчині, тим кращі теплофізичні властивості антифризу і менше його розширення при нагріванні.
3. Будова системи охолодження двигуна ВАЗ-2109
Система охолодження - рідинна, закритого типу, із примусовою циркуляцією рідини, з розширювальним бачком.
Насос охолодної рідини відцентрового типу, приводиться в дію від шківа колінчатого вала клиноподібним пасом 14 (Рис.3.1).
Вентилятор 11 має чотирьохлопатеву крильчатку, що кріпиться болтами до маточини 5 (Рис.3.3) шківа 8, приводиться в дію від пасу приводу насоса.
Термостат із твердим термочутливим наповнювачем має основний 9 (Рис.3.2) і перепускний 2 клапани. Початок відкриття основного клапана при температурі охолодної рідини 77-86°С, хід основного клапана не менш 6 мм.
Радіатор - вертикальний, трубчасто-пластинчастий, із двома рядами трубок і сталевих луджених пластин. У пробці 8 (Рис.3.1) заливної горловини маються впускний і випускний клапани.
Рис.3.1 БУДОВА СИСТЕМИ ОХОЛОДЖЕННЯ ДВИГУНА ВАЗ-2109: 1 - трубка відводу рідини від радіатора нагрівника; 2 - патрубок відводу гарячої рідини з головки циліндрів у радіатор нагрівника; 3 - перепускний шланг термостата; 4 - випускний патрубок сорочки охолодження; 5,13 - шланг радіатора; 6 - розширювальний бачок; 7 - сорочка охолодження; 8 - пробка радіатора; 9 - трубка радіатора; 10-кожух вентилятора; 11 - вентилятор; 12 - шків; 14 - пас вентилятора; 15 - насос охолодної рідини; 16 - шланг подачі охолодної рідини в насос; 17 – термостат
Рис.3.2 Термостат:
1 - вхідний патрубок (від двигуна); 2 - перепускний клапан;
3 - пружина перепускного клапана; 4 - склянка; 5 - гумова вставка;
6 - вихідний патрубок; 7 - пружина основного клапана;
8 - сідло основного клапана;
9 - основний клапан; 10 - тримач;
11 - регулювальна гайка; 12 - поршень; 13 - вхідний патрубок від радіатора;
14 - наповнювач; 15 - обойма.
Д - вхід рідини від двигуна;
Р - вхід рідини від радіатора;
Н - вихід рідини до насоса
Рис.3.3 Поздовжній розріз насоса охолодної рідини: 1 - корпус; 2 - кришка; 3 - гайка кріплення кришки насоса; 4 - вентилятор; 5 - маточина шківа; 6 - накладка; 7 - валик; 8 - шків; 9 - стопорний гвинт підшипника, 10 - підшипник; 11 - сальник; 12 - крильчатка
4. Технічне обслуговування системи охолодження
4.1 Перевірка рівня і щільності рідини в системі охолодження
Правильність заправлення системи охолодження перевіряється за рівнем рідини в розширювальному бачку, що на холодному двигуні (при 15 - 20°С), повинний знаходитися на 3 - 4 мм вище мітки "МIN", нанесеної на розширювальному бачку.
Рівень охолодної рідини рекомендується перевіряти на холодному двигуні, тому що при нагріванні її об’єм збільшується й у прогрітого, двигуна рівень рідини може значно піднятися.
При необхідності перевіряйте ареометром щільність охолодної рідини, що повинна бути 1,078 - 1,085 г/см3. При низькій щільності і при високій (більше 1,085 - 1,095 г/см3) підвищується температура початку кристалізації рідини, що може привести до її замерзання в холодний час року.
Якщо рівень рідини в бачку нижче норми, а щільність вище норми, то доливайте дистильовану воду. Якщо щільність нормальна, доливайте рідину тієї ж щільності і марки, яка знаходиться в системі охолодження.
Якщо щільність рідини в системі охолодження нижче норми, доведіть її до норми, використовуючи рідину ТОСОЛ - А.
4.2 Заправлення системи охолодження рідиною
Заправлення відбувається при зміні охолодної рідини або після ремонту двигуна. Операції по заправленню виконуйте в наступному порядку:
зніміть пробки з радіатора і з розширювального бачка і відкрийте кран нагрівника;
залийте охолодну рідину в радіатор, а потім і в розширювальний бачок, попередньо поставивши пробку радіатора. Закрийте пробкою розширювальний бачок;
запустіть двигун і дайте йому попрацювати на холостому ході 1 - 2 хв
для видалення повітряних пробок.
Після охолодження двигуна перевірте рівень охолодної рідини. Якщо рівень нижче нормального, а в системі охолодження немає слідів підтікання, то долийте рідину.
4.3 Регулювання натягу пасу приводу насоса
Натяг пасу перевіряється його прогином між шківами генератора і насоса або між шківами насоса і колінчатого вала. При нормальному натягу ременя прогин А
(Рис.4.1) під зусиллям 10 кгс (98 Н) повинний бути в межах 10-15 мм, а прогин В в межах 12-17 мм.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
