Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Зазор у клапанному механізмі вимірюється щупом між носком коромисла і торцем стрижня клапана в положенні, коли клапани закриті. Регулюють зазор регулювальним гвинтом, закрученим у коротке плече коромисла.

Регулювання зазорів проводять на холодному двигуні не раніше ніж за ЗО хв після його зупинки. При цьому подачу палива вимикають, а автомобіль загальмовують стоянковим гальмом.

Розглянемо регулювання теплового зазору на прикладі двигуна КамАЗ-740. Зазори одночасно регулюють на двох головках попарно в порядку роботи циліндрів двигуна. Перед перевіркою зазору слід підтягти болти кріплення головки, гайки кріплення стояків коромисел, щоб виключити можливу деформацію штанг. Рекомендується також попередньо збільшити зазор, викручуючи регулювальні гвинти з коромисел.

Перевірку і регулювання теплових зазорів починають з установки колінчастого вала. З цією метою прокручують колінчастий вал до тих пір, поки фіксатор на картері маховика не увійде до прорізу маховика. При цьому мітки на муфтах приводу паливного насоса повинні знаходитися вгорі. Якщо мітки знаходяться внизу, необхідно підняти фіксатор і прокрутити колінчастий вал на один оберт.

У даному положенні колінчастого вала поршень першого циліндра не доходить 18° до ВМТ у кінці такту стиску.

Після цього колінчастий вал прокручують за ходом обертання ще на 60°. Тоді поршень першого циліндра знаходитиметься на початку такту робочого ходу, а поршень п'ятого циліндра — в кінці такту стиску (відповідно до порядку роботи двигуна 1-5-4-2-6-3-7-8). Отже, впускний і випускний клапани в обох циліндрах закриті. Величина зазорів повинна бути: для впускного клапана 0,25-0,3 мм; для випускного клапана 0,35-0,4 мм.

Необхідний зазор контролюють щупом. Відпускають контргайку, і утримуючи її ключем, повертають викруткою гвинт так, щоб щуп з відчутним зусиллям переміщався в зазорі. Після цього, утримуючи гвинт викруткою, затягують контргайку, та ще раз щупом перевіряють зазор і, не виймаючи його і повертаючи штангу, переконуються, що вона обертається вільно. Таким же чином регулюють і клапани інших циліндрів відповідно до порядку роботи двигуна.

4. МОЖЛИВІ НЕСПРАВНОСТІ ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОГО МЕХАНІЗМУ ТА СПОСОБИ ЇХ УСУНЕННЯ

У процесі експлуатації нормальна робота газорозподільного механізму може бути порушена, оскільки гарячі гази руйнують посадочні поверхні тарілок клапанів і їх сідел, на фасках клапанів відкладається нагар. Це призводить до порушення щільності прилягання клапана до сідла, внаслідок чого можливі витоки газу і перегрів клапана. Поступово зношуються тертьові поверхні деталей механізму, порушується зазор між клапанами і коромислами. Це призводить до зміни фаз газорозподілу. Найпомітніша зовнішня ознака несправності механізму — стук у зоні розташування клапанів, розподільних шестерень і розподільного вала.

Технічний стан двигуна в основному визначається станом кривошипно-шатунного і газорозподільного механізмів. Порушення їхньої нормальної роботи виражається в зменшенні компресії і появі стуків при роботі двигуна.

Першою ознакою недостатньої компресії є велика димність випуску при малій і середній частотах обертання колінчастого вала (чорний колір відпрацьованих газів), що зменшується у міру збільшення частоти обертання.

Димність випуску при недостатній компресії викликана витоком повітря з циліндра під час ходу стиснення. При цьому кількість повітря, яке залишилося в циліндрі, виявляється недостатньою для повного згоряння палива, що залишається в циліндрі наприкінці стиску.

Основними причинами недостатньої компресії при несправному газорозподільному механізмі є: нещільне прилягання клапанів до сідел, що може бути викликане поганим станом робочих поверхонь клапанів і сідел, поломкою або надмірною усадкою пружин клапанів, заїданням стрижнів, клапанів у напрямних втулках, а також малим зазором між стрижнем клапана і носком коромисла.

Для визначення величини компресії на прогрітому двигуні в кожний циліндр по черзі встановлюють компресиметр (замість форсунки) і закріплюють його за допомогою скоби форсунки. Після цього запускають двигун і записують свідчення манометра при мінімальній частоті обертання на холостому ходу (550-650 хв^¹). При 600 хв^_1 нормальна величина компресії повинна бути не менше 3 МПа, а різниця по циліндрах не повинна перевищувати 0,2 МПа.

Виявлення причин недостатньої компресії починають з перевірки стану пружин клапанів і затягування гайок кріплення головки. Потім перевіряють стан клапанів: щільність прилягання їх до сідел, відсутність заїдання при переміщенні, величину зазору між клапаном і коромислом.

При порушенні герметичності впускних клапанів диміння спостерігається з повітряного фільтра.

Технічний стан клапанного механізму двигуна без його розбирання можна перевірити за допомогою пневмотестера моделі К-272. Його перевіряють шляхом виміру відносного витоку повітря, що вводиться всередину циліндра через отвір для форсунки при непрацюючому двигуні в такому положенні поршня, коли в циліндрі, який перевіряється, клапани закриті. Величини відносних витоків вказані в інструкції приладу. Цінність його в тому, що він дозволяє роздільно оцінити знос циліндрів, стан поршневих кілець і клапанів, нещільність у прокладці між блоком і головкою циліндрів.

Стан газорозподільного механізму рекомендується контролювати також методом прослуховування працюючого двигуна за допомогою стетоскопа.

Стуки при роботі двигуна мають різний характер, і їх причини розглянуті нижче. Сильні металеві стуки, що посилюються при збільшенні частоти обертання колінчастого вала, свідчать про поломку пружин клапанів або заїдання клапанів.

Збільшений зазор між носком коромисла і стрижнем клапана викликає металевий стукіт, що чітко виділяється при будь-яких обертах колінчастого вала двигуна на фоні більш спокійного і глухого шуму решти клапанів. У цьому випадку необхідно відрегулювати зазор.

5. ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ

Робітникові часто доводиться працювати у несприятливих умовах при високій або надто низькій температурі повітря, підвищеній вологості, на протягах, у приміщеннях з підвищеною кількістю пилу або пари отруйних речовин. Усі ці фактори можуть призвести до професійних захворювань дихальних органів, очей, шкіри та й усього організму. Постійні струси (вібрація) і шуми, що виникають у приміщеннях, де працюють робітники, також спричинюють деякі види захворювань. Щоб запобігти тимчасовим або хронічним професійним захворюванням, слід додержуватись правил гігієни праці на виробництві.

Підвищення і зниження температури в приміщенні, а також протяги спричинюють захворювання дихальних шляхів і легенів, а тривала робота при низькій температурі може зумовити обморожування. Тому можливе коливання температури в закритих приміщеннях для нормальних умов праці від 10 до 20 °С. При важкій фізичній праці можна працювати при більш низькій температурі. Відносна вологість повітря за цих самих умов має бути не більше 60 %, а швидкість руху повітря - не більше 0,3 м/с.

Більшість опоряджувальних машин і механізмів під час роботи не створює таких шумів, які б негативно впливали на організм робітника. Значно погіршують здоров'я робітника шум і безпосередня вібрація інструмента, який він тримає в руках. Тому працювати слід у рукавицях, оскільки вони частково амортизують удари, і лише справним інструментом з допустимою амплітудою коливання.

Робочі місця мають бути достатньо забезпечені природним або штучним світлом. Для створення природного освітлення необхідно слідкувати за тим, щоб приміщення, в якому виконуються опоряджувальні роботи, було очищене від зайвих матеріалів і пристроїв, а шибки вікон і зовнішніх дверей - від пилу і бруду. Якщо природного освітлення недостатньо, обладнують штучне. Електричні лампи мають освітлювати робоче місце так, щоб на поверхні, що опоряджується, не створювались різкі тіні від оточуючих предметів і пучки променів не потрапляли в очі.

Рис. 1. Респіратор: а-ПРБ-1; б-Ф-46

Для захисту від шкідливих виробничих факторів користуються спеціальними індивідуальними захисними пристроями та одягом.

Для захисту тіла людини, наприклад, застосовують спеціальний одяг (комбінезон або штани і куртки) та взуття, органів зору - спеціальні окуляри (ПО-1, № 5, ОЗ-Н тощо) з гумовою або шкіряною оправою, яка щільно прилягає до обличчя. У зимовий час внутрішню поверхню скла окулярів змащують спеціальними сумішами, щоб воно не запотівало. Захисні окуляри з прямою вентиляцією відзначаються тим, що не запотівають, оскільки оправа не прилягає до обличчя. їх застосовують для захисту очей від дрібних, твердих часток під час насікання кам'яних поверхонь, розколювання і оброблення кромок керамічних плиток, циклювання опоряджувального шару декоративної штукатурки тощо.

Для захисту органів дихання застосовують респіратори і протигази. Для очищення повітря, що вдихає людина, від пилу і бризок фарб та інших сумішей -респіратори ШВ-1, ПРБ-1, РМП-62, Ф-46 (рис. 1), для очищення повітря від пилу і парів легких розчинників - респіратор РУ-60М, обладнаний патроном з активованим вугіллям; для роботи в умовах, коли в повітрі є високі концентрації отруйних газів, парів і пилу, - фільтруючі протигази типу БКФ, ПШ або ПШ-2.

Особиста гігієна на виробництві

Для збереження здоров'я і працездатності робітників на будівельних майданчиках обладнують тимчасові побутові приміщення, в яких вони можуть відпочити під час обідньої перерви, прийняти їжу. Кількість санітарно-побутових приміщень і їхні розміри залежать від кількості робітників, що водночас працюють на даному об'єкті.

Перед початком роботи робітник повинен одягтися у спецодяг, а свій одяг і взуття акуратно розмістити у спеціальній шафі. Після закінчення робочого дня спецодяг чистять від пилу, бруду, сушать у спеціальних приміщеннях і ховають в індивідуальну шафу або вішають у спеціально відведеному для цього місці.

У район розміщення побутових приміщень подається вода. Для пиття слід застосовувати воду, яку зберігають у спеціальних бачках з кришками і кранами. Бачок, заповнений водою, має бути весь час закритий. Сиру водопровідну воду вживають за допомогою спеціально обладнаних фонтанчиків. Відстань від місця, де є вода, до робочих місць повинна бути не більше 75 м. Всі ці заходи спрямовані на те, щоб кожен робітник мав змогу дотримуватись особистої гігієни на виробництві.

Після закінчення роботи обличчя і руки треба добре вимити. Якщо шкіра на руках тріскається, після миття їх треба змастити гліцерином або спеціальним кремом.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бабушко С.М. Ремонт тракторов и автомобилей. – К.: Высшая школа. 1982. – 344с.

2. Дзюба П.Я. Программированное пособие по устройству автомобиля. – К.: Урожай, 1985. – 576с.

3. Кисликов В.Ф., Лущик В.В. Будова і експлуатація автомобілів: Підручник. К.: Либідь, 2002. – 400с.

4. Костів Б. І. Експлуатація автомобільного транспорту: Підручник. - Львів: Світ, 2004. – 496 с.; іл

5. Полянський С.К. Будівельно-дорожні та вантажопідіймальні машини. – К.: Техніка, 2001. – 624с.

6. Родичев В.А., Родичева Г.И. Тракторы и автомобили – М.: Высш. школа, 1982. – 320с.

7. Токаренко В.М. Практикум по устройству, техническому обслуживанию и ремонту автотранспорта. – К.: Урожай, 1989. – 350с.

Характеристики

Список файлов реферата