2 (729080), страница 2
Текст из файла (страница 2)
N1-1 = –497,3 кН; M1-1 = –437,24 кНм; Q = 67,5 кН; M2-2 = –84,34 кНм.
Розрахункові зусилля для нижньої частини колони:
N4-4 = –1232,9 кН; M4-4 = –912,77 кНм;
(згинаючий момент довантажує підкранову гілку)
N4-4 = –1344,24 кН; M4-4 = 1128,87 кНм.
(згинаючий момент завантажує зовнішню гілку колони).
Q = 98,72 кН;
Довжина нижньої частини колони l1 = 1737 см;
Довжина верхньої частини колони l2 = 523 см;
Співвідношення моментів інерції перерізів колони I2/I1 = 1/8;
Матеріал колони – сталь С235; Ry = 23 кН/см2 (для товщин від 2 до 20 мм)
-
Визначення розрахункових довжин
Визначаємо співвідношення погонних жорсткостей для верхньої та нижньої частини колони:
В залежності від 1 та n1 визначаємо коефіцієнти 1 = 1,8. Обчислюємо
2 = 1 /1 = 1,8 / 0,518 = 3,47 > 3,0;
Приймаємо 1 = 1,8; 2 = 3,0.
Розрахункові довжини колони в площині рами:
lx1 = 1l1 = 1,81737 = 3127 см;
lx2 = 2l2 = 3523 = 1569 см;
Розрахункові довжини колони із площини рами ly1 = l1 = 1737;
ly2 = l2 – hп.б = 523 – 130 = 393 см.
-
Підбір перерізу верхньої частини колони
Визначаємо розрахунковий ексцентриситет
lx = M / N = 43724 / 497,3 = 87,9 см;
За умови достатньої жорсткості
h2 l2 / 12 = 523 / 12 = 43,58 см;
Таким чином приймаємо h2 = 45 см.
Для визначення необхідної площі перерізу установимо попередні значення:
ix = 0,42h2 = 0,4245 = 18,9 ≈ 19 см;
x ≈ 0,35h2 = 0,3545 = 15,8 ≈ 16 см;
= 1,25; mef = mx = 1,255,57 = 6,96 ≈ 7; l = 0,1525.
Компонуємо переріз верхньої частини колони:
-
висота стінки: h = h2 – 2tf = 45 – 21,8 = 41,4 см; (попереднє значення товщини полиць).
u = 1,3 + 0,15x2 = 0,13 + 0,152,762 = 2,44;
41,4 / 0,8 = 51,75 73, тобто товщина стінки, при якій забезпечена її місцева стійкість: t 41,4 / 73 = 0,59 см; Приймаємо t = 8 мм;
П
риймаємо переріз полиці колони 300х18 мм, з площею Af = 54 см2.
Перевіримо забезпеченість місцевої стійкості полиці
тобто місцева стійкість полиці забезпечена.
Визначаємо геометричні характеристики перерізу верхньої частини колони
A = 2bftf + ht = 2301,8 + 0,841,4 = 141,12 см2.
см4
Г
нучкість в головних площинах:
П
еревіряємо стійкість верхньої частини колони в площині дії згинаючого моменту
момент опору для найбільш стиснутого волокна W = Wx;
Приведений відносний ексцентриситет:
m
ef = mx = 1,355,1 = 6,9; де
П
о таб. СНіПа в залежності від умовної гнучкості x і приведеного відносного ексцентриситету mef, визначаємо коефіцієнти зниження розрахункового опору при позацентровому стиску: l = 0,158
тобто стійкість верхньої частини колони в площині дії моменту забезпечена.
П
роцент розходження становить:
що допустимо.
Перевіряємо стійкість верхньої частини колони із площини дії моменту
y = 52,4; y = 0,832;
М
аксимальний момент в межах середньої третини довжини верхньої частини колони:
По модулю Mx = 349 кНм > Mmax/2 = 437,24/2 = 218,62 кНм.
т
ак як значення mx < 5, значення коефіцієнту c визначаємо за формулою:
Н
апруження в стержні при згинально-крутильній формі втрати стійкості
Таким чином стійкість стержня із площини дії моменту забезпечена.
Для перевірки місцевої стійкості стінки при втраті стійкості із площини дії моменту визначаємо стискаючі напруження на межі стінки і полиці, і протилежному краю стінки
т
ак як > 1, то повинна виконуватися умова
Після підстановки маємо
то поперечні ребра жорсткості не потрібні.
-
Підбір перерізу нижньої частини колони
Так як висота перерізу нижньої частини колони
h1 = l1 + a = 750 + 250 = 1000 мм < ніж (l1 + l2)/20 = 1130 мм; то приймаємо
h1 = 1250 мм; тоді висота перерізу нижньої частини колони h = 1000 мм.
Установлено, що N1 = N4-4 = –1232,9 кН і M1 = M4-4 = –912,77 кНм - довантажує підкранову гілку колони, а N2 = N4-4 = –13442,84 кН;
M2 = M4-4 = 1120,87 кНм - довантажує зовнішню гілку колони.
Визначаємо орієнтовне положення центру ваги перерізу, попередньо прийнявши yc = 4 см;
h
o = h1 – yc = 125 – 4 = 121 см;
yв2 = ho – yв1 =121 – 67 = 54 см;
П
опереднє значення Розрахункових зусиль в гілках колони:
М
аксимальне зусилля в зовнішній гілці колони
Виконуємо попередній підбір перерізу гілок колони. Для підкранової гілки колони приймаємо = 0,814; ( = 60), звідки необхідна площа перерізу
П
роектуємо двутавр з розмірами в = 60 см, що не менший ніж
Г
раничне відношення, яке забезпечує місцеву стійкість:
Прийнявши товщину полиць tf = 1,6 см; визначаємо фактичне відношення
h/t = 568/12 = 47,3, що менше граничного, звідки випливає, що місцева стійкість стінки з t = 1,2 см забезпечена.
У випадку мінімальних розмірів полки приймаємо мінімально допустимий переріз гілки.
З
а умови забезпечення місцевої стійкості
Так як місцева стійкість стінки не буде забезпечуватися, частина стінки буде виключена з роботи, а загальна площа буде зменшена на величину (h - hred)t
k
= 1,2 + 0,152 =1,2 + 0,151,982 =1,788;
u = 1,3 + 0,152 =1,3 + 0,151,982 =1,888;
В
изначаємо геометричні характеристики прийнятого перерізу:
М
оменти інерції відносно центральних осей
П
опереднє значення площі зовнішньої гілки колони
Для зручності кріплення елементів решітки відстань між внутрішніми гранями полиць двутавра і складеного швелера приймаємо однаковими (580 мм). Товщину стінки швелера для зручності її з’єднання стиковим швом з полицею надкранової частини колони приймаємо рівною 18 мм; а висоту стінки за умови розміщення зварних швів bsh = 620 мм.
від’ємної площі полиць, і з огляду на те, що площа зовнішньої гілки дорівнює приблизно площі внутрішньої гілки, то зовнішню гілку приймаємо у вигляді також двутавра. Уточнюємо положення центру ваги перерізу нижньої частини колони:
h
o = h1 – yc = 1250 – 100 = 1150 = 115 см;
yb1 = 115 – 49,6 = 65,4 см.
Перевіряємо стійкість гілок колон з площини рами
що допустимо.
Збільшуємо товщину полиць зовнішньої гілки колони до 16 мм; тоді
t
f = 16 мм; b = 56,8 см; hred = 44,59;
З
а умови рівностійкості підкранової колони в площині і із площини рами визначимо необхідну відстань між вузлами решітки:
Приймаємо lb = 235 см, попередньо розділивши нижню частину колони на ціле число панелей.
lb = (l1 – htr –10 см) = (1737 – 80 – 10)/7 = 235 см;
htr = (0,5…0,8)h1 = (0,5…0,8)115 = 57,5…92,
приймаємо htr = 80 см;
Перевіряємо стійкість гілок нижньої частини колони в площині рами відносно осей x1-x1 i x2-x2
Підкранова гілка
-
Розрахунок елементів з’єднувальної решітки
В
еличина умовної поперечної сили
таким чином розрахунок ведемо на Qmax.
З
усилля в розкосі при розташуванні решітки в двох площинах:
П
риймаємо d = 100; для якої = 0,560, звідки необхідна площа розкосу
П
риймаємо 70x6 для якого Ad = 8,15 см2; imin = 2,15 см;
-
Перевірка стійкості нижньої частини колони, як єдиного складеного стержня в площині дії моменту
Г
еометричні характеристики перерізу
Приведена гнучкість
Для комбінації зусиль, довантажуючих зовнішню гілку (переріз 4-4)
M
= 1120,87 кНм; N = 1344,84 кН;
Д
ля комбінації зусиль, довантажуючих підкранову гілку (переріз 4-4)
M
= -912,77 кНм; N = 1232,9 кН;
-
З’єднання верхньої та нижньої частини колони
Розрахункова комбінація зусиль в перерізі над уступом (переріз 2-2)
1) M = 153,56 кНм; N = -385,7 кН;
2) M = -154,59 кНм; N = -503,96 кН;
Тиснення мостових кранів Dmax = 842,204 кН;
Міцність стикового шва (шов 1) перевіряємо по нормальним напруженням в крайніх точках надкранової частини колони по першій комбінації зусиль
M і N
По другій комбінації зусиль
Т
овщину стінки траверси визначаємо за умови зім'яття при товщині опорної плити tpl = 30 мм
де lef = bd +2tpl = 380 + 230 = 440 мм.













