145388 (728204), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Товари, які експортуються із зони до інших держав, не обкладаються митом, внутрішніми податками і, крім того, вони не входять до переліку товарів, що підлягають під нетарифні методи обмеження. Від обкладення митом звільняється імпорт продукції, віднесеної до таких галузей промисловості, як будівництво суден, виробництво промислового та конторського обладнання, нафтопродуктів, автомобілів тощо.

Спеціалізовані зони дозволяється створювати в основному великим компаніям, якщо діяльність останніх виходить за межі зони загального призначення. Це приватні зони, які мають на меті розвиток економічного потенціалу та налагодження імпортозамінних виробництв.

Зони вільної торгівлі можуть створюватись не тільки на території однієї країни, але й на митних територіях декількох країн. Так відповідно до ст. XXIV ГАТТ зона вільної торгівлі - це група двох або декількох Митних територій, в яких відмінено мито та інші обмеження при регулюванні торгівлі практично на всіх складових територіях зони стосовно до товарів із цих територій.

Якщо товар, що імпортується на територію зони вільної торгівлі за преференційною ставкою мита, реекспортується на територію іншої держави, остання повинна справити мито, що дорівнює різниці між сплаченим митом і митом, яке було б сплачено, якби товар був ввезений безпосередньо з її території. Таким чином, правовий режим митного оподаткування поширюється тільки на рух товарів. Так, наприклад, у рамках Європейської асоціації вільної торгівлі створена зона вільної торгівлі промисловими товарами, при тому, що режим зони вільної торгівлі не поширюється навіть на сільгосппродукцію.

У ряді зон вільної торгівлі у складі митної території можуть створюватись митні округи, які мають міжнародне значення. Прикладом, даного виду зон можуть бути безмитні зони.

Безмитні тони, як правило, створюються для зручності транзитного руху, що надається державам, які не мають виходів до моря тобто транзитний рух складає основу їх створення.

Так, у травні 1987 p. ЕАВТ і ЕСС підписано дві конвенції - про спрощення формальностей у торгівлі товарами і про єдину процедуру транзиту. Конвенція про єдину процедуру транзиту передбачала введення єдиного адміністративного документа, дія якого поширюється на митну територію 18 західноєвропейських держав-членів ЕАВТ і ЕЄС.

До другої групи вільних економічних зон відносять комплексні виробничі зони, під якими розуміють частину території країни, де запроваджується спеціальний режими економічної діяльності з метою стимулювання підприємництва, залучення інвестицій до пріоритетних галузей економіки, розширення зовнішньоекономічних зв'язків, запозичення нових технологій, забезпечення зайнятості населення. Якщо перша група вільних економічних зон практично вирішує проблеми обслуговування зовнішньої торгівлі, то даний вид зон зорієнтований на процес виробництва. Тому комплексні виробничі зони функціонують або у формі експортних виробничих зон, де розвивається, насамперед, експортне виробництво, орієнтоване на переробку власної сировини та переважно складальні операції, або у формі імпортоорієнтованих зон, головна функція яких - розвиток імпортозамінних виробництв.

За останні десятиліття даний вид зон став важливим фактором піднесення відсталої економіки до рівня індустріальних держав, оскільки використовували механізм переходу від імпортозаміщення до стимулювання власного експортного виробництва. їхньою особливістю є впровадження програм прямого іноземного інвестування до промисловості і сфери послуг. Складовою частиною цих програм є державна політика заохочення експортного виробництва на принципах валютної самоокупності.

Поняття вільної зони експортного виробництва стосується спеціального промислового району, що адміністративно знаходиться за межами митних кордонів країни і орієнтований на експортне виробництво. Варіантом зон можуть бути й окремі іноземні підприємства на території іншої держави, які користуються пільговим режимом оподаткування, обслуговуючи переважно зовнішній ринок. Наприклад, у прикордонних районах Мексики працюють промислові фірми США, що поставляють продукцію на американський ринок, використовуючи місцеву робочу силу. При цьому дешева робоча сила використовується як чинник конкурентоспроможності товарів, а економія отримується не стільки за рахунок низької кваліфікації, скільки за рахунок обмеження соціального захисту працюючих, скасування гарантованого мінімуму заробітної плати і максимальної тривалості робочого дня, несплати податків на соціальне страхування тощо.

До зон вільного іноземного інвестування належать: зони підприємництва, банківсько-страхові зони, туристично-рекреаційні зони. Як правило, у функціонуванні таких зон пільгове митне регулювання незначне, тому що головну роль відіграють фінансові і валютні важелі.

Зонами підприємництва переважного розвитку сфери послуг можна вважати ті, в регіональній структурі яких переважають підприємства сфери послуг. Такими компаніями можуть бути фірми з проведення лізингових та франчайзингових операцій; найрізноманітніші соціальні служби.

Таким чином, визначальним критерієм класифікації зон підприємництва на зони розвитку виробництва, торгівлі та надання послуг можна вважати переважність певного виду діяльності над іншими.

На основі дослідження сутності зон підприємництва та їхніх видів можна зробити такі висновки:

1. Зони підприємництва є ефективним засобом відродження проблемних територій та депресивних виробництв.

2. Зони підприємництва створюються з метою активізації підприємницької діяльності та стабілізації соціально-економічного розвитку.

3. Зони підприємництва можна розглядати як особливий елемент проведення, реалізації міської та регіональної політики зайнятості.

4. Зони підприємництва стають дійовим механізмом залучення приватного капіталу до депресивних районів та виробництва.

5. Зони даного типу стають генератором розвитку малого та середнього бізнесу, механізмом подолання зростання бюджетного дефіцит}'.

Науково-технологічні парки. За останні десять - п'ятнадцять років серед різних типів соціальний економічних зон виділились науково-технологічні парки. Процес їх значного поширення відрізняється високим ступенем синхронності існування в різних країнах за наявності помітних національних рис. Центром таких угруповань є університет або великий науково-дослідний інститут з певною інфраструктурою, що забезпечує процес прискореної передачі нових технологій до виробництва.

Банківсько-страхові зони - це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Тут відсутні обмеження розміру і характеру інвестування, обов'язкового рівня ліквідності, для діючих банків встановлюється повне або часткове звільнення від податків на прибуток дивідендів іноземних інвесторів. Обмеження стосуються контрактів з резидентами базової країни. Зараз близько третини обсягу фінансових операцій вільних економічних зон світу сконцентровано в офшорних центрах. За деякими оцінками, капітал, що обертається в даній сфері бізнесу, досягає 500 млрд. дол. США, за участю 2 млн. вкладників

До туристично-рекреаційних зон відносять СЕЗ, які створюються в регіонах, що мають багатий природний рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і забезпечення, а також підприємницької діяльності, у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу.

Таким чином, спеціальна економічна зона будь-якого типу має розглядатись як система, що відкрита для зовнішнього економічного середовища і пов'язана з ним багатьма каналами. При цьому первинний режим передбачуваних преференцій, необхідних для досягнення кінцевого ефекту створення зони, мусить бути достатньо сталим та індиферентним до впливу зовнішнього середовища.

Світовий досвід свідчить, що спеціальні економічні зони виявляються більш ефективними при їх острівному розміщенні географічна ізольованість таких зон існує як ефективний захист, особливо на початковій стадії розвитку, а отже, підвищує шанс "вижити". Однак, розглядаючи ефективність СЕЗ, слід пам'ятати про негативні наслідки їх створення. СЕЗ при певних обставинах можуть призвести до дезінтеграції економічного режиму країни, невиправданого відпливу ресурсів Із інших регіонів, стимулювати тіньовий бізнес, посилити тиск з боку регіонів на уряд щодо відкриття нових "власних" зон для отримання недоцільно високих пільг.

Дослідники цього питання дійшли висновку, що доцільно створювати СЕЗ у країнах з перехідною економікою. Насамперед, для цих країн важливим є рішення загальноекономічних і соціальних внутрішніх проблем, на що слід спрямувати діяльність створюваних СЕЗ. Зберігаючи експортну орієнтацію, СЕЗ у країнах з перехідною економікою мають:

• працювати на внутрішній ринок, сприяти його насиченню новітніми технологіями і високоякісними товарами;

• бути центрами розповсюдження світового управлінського досвіду, полігоном випробування нових форм і методів господарювання;

• функціонувати як невід'ємна складова загального господарського механізму країни, передбачати сприятливий режим не тільки для іноземних інвесторів, а й для національних підприємств.

СЕЗ у даному випадку можуть мати комплексний або спеціалізований напрямок. До першого типу можна віднести проект зони Находка, де комбінуються функції переробки матеріалів, руд, риби та морепродуктів, а також зовнішніх транспортних перевезень. Виходячи з цього, проект зони передбачає розвиток виробництва електротоварів побутового призначення, поліграфічного обладнання, а також - розвиток туризму.

Спеціалізовані зони створюються як митні зони, технополіси, транзитні зони і под.

Відкриття СЕЗ потребує вирішення проблем у трьох головних напрямках:

• зв'язки із зовнішнім ринком і можливості виходу на нього;

• внутрішні зв'язки з національною економікою;

• внутрішнє регулювання діяльності зон.

Що стосується першої групи питань, територія зон залишається за межами митних кордонів країни-господарки, експортно-імпортні операції не підпадають під митні та нетарифні обмеження, під митний контроль підпадають лише ті товари, експорт та імпорт яких заборонено, спрощується візовий режим.

Значну увагу слід приділити другій групі питань взаємодії СЕЗ з народно-господарчим комплексом країни. При цьому зони повинні функціонувати як незалежні самофінансовані утворення з автономним управлінням. При взаємодії з державним бюджетом розмір податків, валютних обмежень встановлюється для всіх СЕЗ на довгостроковий термін. Важелем регулювання відносин між СЕЗ і внутрішнім ринком може бути держзамовлення. Зона має власний платіжний баланс. Результати діяльності зони враховуються в планах соціально-економічного розвитку регіонів. Можливим є надання взаємних преференцій при укладанні економічних угод між СЕЗ і регіоном, представники регіонів входять до склад}' керівних органів зон.

Преференційний режим для діяльності національних та іноземних підприємств в СЕЗ має бути основним сегментом господарського механізму зон. До економічних преференцій належать:

• звільнення національних та іноземних підприємств від сплати мита і митних зборів при здійсненні експортно-імпортних операцій;

• зниження ставок мита при імпорті товарів, призначених для внутрішнього ринку країни;

• зменшення ставок податків і орендних платежів;

• забезпечення підприємств зони фінансовими і матеріальними ресурсами в межах державного замовлення;

• можливість гарантованого забезпечення трудовими ресурсами за спрощеною схемою найму і звільнення;

• наявність необхідної інфраструктури;

• самостійне визначення термінів амортизації основних виробничих фондів;

• різноманітність форм власності і управління;

• застосування договірних цін при реалізації продукції всередині зони і за її межами;

• участь у керівництві зоною.

До спеціальних пільг, які надаються іноземним інвесторам, належать:

• звільнення оподаткування трансферту капіталу за кордон;

• спеціальний механізм захисту інвестицій;

• спрощення візового і податкового режимів для іноземців на території СЕЗ;

• можливість виходу через зону на ринок країни-господарки;

• наявність держзамовлення;

• свобода вибору джерел фінансування.

Крім того, у межах СЕЗ доцільно було б створити ринки нерухомості, цінних паперів, які можуть розглядатися як гарантії або депозити при проведенні кредитних та інвестиційних операцій.

Спеціальні пільги для національних підприємств мають містити самостійний вибір організаційних форм і напрямків діяльності, право здійснення бартерних операції! тощо.

Валютою обігу в спеціальних економічних зонах має бути тільки національна валюта країни. Якщо має місце паралельне використання валют або впроваджується спеціальна валюта зони, це може призвести до відриву СЕЗ від національного ринку і зменшити купівельну спроможність національної валюти. Разом з тим набутий досвід свідчить, що вільноконвертована валюта в межах СЕЗ може використовуватись для розрахунків за оренду, реєстраційних платежів, податків на користь адміністрації зон. Таким чином, специфічні умови країн з перехідною економікою потребують розробки особливого механізму впровадження СЕЗ.

На території України законодавчо визначено існування наступних спеціальних економічних зон: "Сиваш", "Донецьк", "Азов", "Закарпаття", "Яворів", "Славутич", "Курортополіс Трускавець". Слід зауважити, що цілі при створенні даних економічних зон були різні. Так, створення першої в Україні експериментальної спеціальної митної зони "Сиваш" було викликано потребою вироблення нових підходів до здійснення економічних реформ в Україні та впровадження нових форм підприємницької діяльності. Запровадження спеціального режим інвестиційної діяльності в Донецькій області та у спеціальній зоні "Славутич" передбачає створення робочих місць і працевлаштування працівників, що вивільняються у зв'язку із закриттям нерентабельних шахт та Чорнобильської АЕС. Зону "Яворів" створено з метою забезпечення працевлаштування працівників Яворівського гірничо-хімічного підприємства "Сірка", вирішення екологічних проблем використання потенційних можливостей економіки регіону завдяки вигідному прикордонному розміщенню.

Під кутом зору специфіки митного регулювання господарської діяльності підприємств доцільно класифікувати СЕЗ на такі, які мають статус спеціальних митних зон і такі, які не мають такого статусу. До перших належать "Сиваш", "Донецьк", "Азов", "Закарпаття", "Краловець", "Технопарк". До зон, які не мають статусу ВМЗ, входять "Славутич", "Курортополіс Трускавець" та комплексно-виробнича зона "Яворів", без структурної частини "Технопарк".

Під поняттям спеціальної митної зони розуміють частин}' території України, на якій встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності та пільговий режим щодо оподаткування ввезених товарів, що створюється відповідно до законодавства України про спеціальні економічні зони шляхом прийняття окремою закону для кожної спеціальної митної зони з визначенням її статусу території, строку, на який вона створюється, та особливостей застосування законодавства України на її території. Законом встановлюються вимоги щодо створення спеціальної митної зони, види товарів, дозволених до ввезення у таку зону, та характер операцій, що здійснюються з товарами у межах зони. У законі також визначаються вимоги щодо організації роботи спеціальної митної зони та обов'язки органів управління зони з виконання вимог митного законодавства під час здійснення митного контролю.

Характеристики

Список файлов реферата