Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

З погляду страховика – це найпростіша модель ефективного керування ризиком з метою мінімізації розміру виплат. Яким чином можна організувати подібну технологію добровільного медичного страхування на стадії висновку й супроводу договорів страхування? [Л - 7]

Усім добре відомо, що охорона здоров'я в Україні побудовано за принципом, що змушує людини звертатися до фахівця-медика тоді, коли вже загублені працездатність і необхідна медична допомога. Багато страховиків з великим чи меншим успіхом користаються послугами медиків як у державних, так і в комерційних медустановах і структурах.

Для розвитку добровільного медичного страхування індивідуальних клієнтів найбільш перспективними є медичні заснування, що працюють на принципах сімейної медицини і, що використовують у медичній практиці сімейного лікаря.

Застосування інституту сімейного лікаря в добровільному медичному страхуванні, націленому на збереження здоров'я індивідуального клієнта, гармонізує інтереси страховика, застрахованого і медиків.

Зниження операційних витрат страховика при проведенні добровільного медичного страхування може бути досягнуте за рахунок широкого застосування IT – технологій на всіх стадіях висновку й супроводу договорів страхування. [Л - 7]

Застосування при цьому IT – технологій дозволить кожному страховику індивідуально розробляти від найдешевших до найдорожчих страхових продуктів для різних категорій страхувальників.

Зниження збитковості страхових продуктів при здійсненні добровільного медичного страхування, а також підвищення диверсифікованості ризиків легко досягається за рахунок об'єднання на договірній основі ряду страховиків, що застосовують уніфіковану технологію страхування.

Досвід роботи страхових організацій, інших об'єднань страховиків свідчить про те, що найбільш життєвим і ефективної є об'єднання зусиль і ресурсів страховиків, що базуються на збігу бізнес-інтересів у розвитку того чи іншого виду страхування. Тим більше це важливо на початкових етапах розвитку того чи іншого сектора страхового ринку.

6. Питання 84. Квотні й ексцендентні договори пропорційного перестрахування, їх характеристики, переваги та недоліки.

Перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно із законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента здійснюється згідно з вимогами та в порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Пропорційне перестрахування — історично найбільш древня і власне кажучи до кінця XIX в. єдина загальна форма перерозподілу ризику. З цього погляду пропорційне перестрахування носить ще назву традиційного перестрахування. Договір пропорційного перестрахування передбачає, що частка перестрахувальника в кожнім переданому йому для покриття ризику визначається по заздалегідь обговореному співвідношенню власної участі цедента. Участь перестрахувальника в платежах і відшкодуванні збитку відбувається по такому ж співвідношенню, що і його участь у покритті ризику. В узагальненій формі пропорційне перестрахування діє за принципом "перестрахувальник розділяє ризик цедента". Цей принцип, як буде видно далі, не використовується в договорах непропорційного страхування. [Л - 2]

У практиці страхової роботи сформувалися наступні форми договорів пропорційного перестрахування: квотний, эксцедентный; квотно-эксцедентный, чи змішаний.

У договорі квотного перестрахування цедент зобов'язується передати перестрахувальникові частку у всіх ризиках даного виду, а перестрахувальник зобов'язується прийняти ці частки. Звичайно, частка участі в перестрахуванні виражається у відсотку від страхової суми. Іноді участь перестрахувальника може бути обговорено конкретною сумою (квотою). Крім того, у договорах цього типу за бажанням перестрахувальника встановлюються для різних класів ризику верхні границі (ліміти) відповідальності перестрахувальника.

Договір эксцедентного перестрахування має ряд відмінностей від договору квотного перестрахування. Эксцедентне перестрахування може привести до повного вирівнювання тієї частини страхового портфеля, що залишилася в якості особистої участі цедента в покритті ризику . Приступаючи до висновку договору эксцедентного перестрахування, сторони визначають розмір максимальної власної участі страховика в покритті визначених груп ризику. Для цього прибігають до аналізу статистичних даних і проведенню актуарных розрахунків. Максимум власної участі страховика називається эксцедентом.

Перевищення страхових сум за встановлений рівень (лінію) власної участі страховика в покритті ризику передається в перестрахування одному чи декільком перестрахувальникам. Дане перевищення страхових сум ризику, переданих у перестрахування, називається надбанням эксцедента.

Договір эксцедентного перестрахування визначає максимальний рівень у кожній групі ризиків, що перестрахувальник зобов'язаний прийняти в покриття. Максимум участі перестрахувальника в покритті ризику називається кратністю власної участі цедента. Якщо, наприклад, максимум участі перестрахувальника дорівнює 9 часткам власної участі цедента, то, виражаючи мовою страхової термінології, договір перестрахування передбачає покриття 9 часткою (ліній), чи 9 перестрахувальних максимумів.

При висновку договору эксцедентного перестрахування виключаються будь-які ризики, страхова сума яких чи менше дорівнює встановленому для даного портфеля кількості часткою власної участі страховика. І навпаки, ризики, страхова сума яких перевищує власну участь страховика, вважаються перестрахованими. Відсоток перестраховки буде тим більше, чим вище страхова сума для даного ризику.

Договір змішаного перестрахування — квотно-эксцедентный — застосовується на практиці відносно рідко. Він являє собою сполучення двох перерахованих вище видів перестрахувальних договорів. Портфель даного виду страхування перестраховується квотно, а перевищення сум страхування ризиків понад установлену квоту (норми) у свою чергу підлягає перестрахуванню на принципах эксцедентного договору. [Л - 2]

У разі, якщо обсяги страхових платежів, що передаються в перестрахування нерезидентам, перевищують 50 відсотків їх загального розміру, отриманого з початку календарного року, перестрахувальник подає до Уповноваженого органу декларацію за звітний період за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України. [Л – 1]

У декларації страховик (перестрахувальник) зобов'язаний вказати інформацію про ризики та об'єкти страхування, які перестраховуються у нерезидентів, дані про нерезидентів - перестраховиків та про перестраховиків брокерів, іншу інформацію, визначену Кабінетом Міністрів України.

Уповноважений орган може проводити тематичні перевірки страховиків на підставі аналізу поданих декларацій.

Практичне завдання

Нарахувати тарифну ставку для страхування ризику пошкодження електроприладу і накреслити її структурну схему за таких умов: застраховано 100000 електроприладів на суму S грн. кожен, з них К_в шт. можуть вийти з ладу. Статистичні дані про електроприлади, що знаходились на ремонті по місяцях:

на 31.01 - 789 шт. 31.07 – 890 шт.

28.02 – 678 шт. 31.08 - - шт.

31.03 – 1489 шт. 30.09 – 789 шт.

30.04 – 559 шт. 31.10 - - шт.

31.05 – 568 шт. 30.11 – 1280 шт.

30.06 - - шт. 31.12 – 459 шт.

П ід час ремонту на кожен телевізор у середньому витрачено Q грн. Витрати на ведення страхової справи складають с % від тарифної брутто-ставки, прибуток складає П % від собівартості. Статистичні дані й розрахунки відхиленні від значення середньої звести в таблицю.

Вихідні дані для нарахування тарифної ставки:

S = 2130 грн. с = 19,5 % Q = 432 грн.

K_в = 720 шт. П = 5,5 %

Розв'язок.

1. Обчислюємо тарифну нетто-ставку у першому наближенні:

Т_н = 100 х q х К (1);

Т_н – тарифна нетто-ставка;

100 – 100 грн.;

q – ймовірність настання страхового випадку;

К – коефіцієнт відношення середньої виплати до середньої страхової суми на один договір.

1. У першому наближені розраховуємо ймовірність настання страхового випадку:

q = К_в / К_д

К_в – кількість виплат за певний період;

К_д – кількість договорів за певний період.

q = 720 / 100000 = 0,0072;

1. Обчислюємо коефіцієнт відношення середньої виплати до середньої страхової суми на один договір:

K = Q / S = 432 / 2130 = 0,203;

Тоді нетто-ставка дорівнює:

Т_н1 = 100 х 0,0072 х 0,203 = 0,15 (грн. з кожної грн.)

1. Визначаємо ризиковане навантаження. Розрахунок імовірного настання страхового випадку дає можливість визначити середню величину цих подій. Але бувають відхилення від середньої величини в більшу або меншу сторону. У випадку більшого відхилення у страховика виникає дефіцит, у меншого – його запас. З цією метою створюється резервний фонд. Визначення резервного фонду (РФ) залежить від стійкості статистичного ряду. Тому перевіряємо ряд на стійкість.

   1. Перевіряємо ряд на стійкість.

      1. Визначаємо медіану:

Ранжирований ряд: 459, 559, 568, 678, 789, 789, 890, 1280, 1489.

М = 789.

Медіана ряду М = 789 шт.

1. Обчислюємо середню кількість страхових подій за формулою:

х = Ех / n; х – кількість подій, n – страховий період.

Статистичні дані й розрахунки відхилень від значень середньої зводимо в таблицю.

Табл. 1 Розрахунок тарифної ставки страхового ризику.

Порівнюємо значення медіани і значення х_сер; визначаємо стійкість ряду:

х_сер – 100 %

М - r r = (789 х 100) / 833 = 94,72;

Якщо ряд > 75 % - ряд стійкий. В нашому випадку ряд = 94,72%, що є > за 75%, і в якості ризикованої надбавки, що створює резервний фонд приймаємо двохкратне середньоквадратичне відхилення.

2 .2. Обчислюємо показник середньоквадратичного відхилення за формулою:

G = G² = E(x-x_сер)² / n = 946468 / 9 = 324,3

1. Обчислюємо ризиковану надбавку, яка створить резервний фонд:

2 х 324,3 = 648,6.

1. З урахуванням ризикованої надбавки обчислюємо ймовірність настання страхового випадку та розмір нетто-ставки з використанням вищенаведених формул:

q₁ = (833 + 648,6) / 100000 = 0,015;

Тоді Т_н2 = 100 х 0,015 х 0,203 = 0,30;

1. Обчислюємо частку платежу, що йде у резервний фонд (РФ):

РФ = Т_н2 – Т_н1 = 0,3 – 0,15 = 0,15;

1. Обчислюємо частку платежу, що йде в страховий фонд (С_трф):

С_трф = Т_н2 – РФ = 0,3 – 0,15 = 0,15 (грн.)

1. Обчислюємо розмір тарифної ставки. Згідно інструкції ліцензії страхової діяльності, розмір страхового резервування повинен бути не більше 50% від страхових платежів, а тариф дорівнює подвійній нетто-ставці.

Т_бр1 = 2 х Т_н2 = 2 х 0,3 = 0,6;

7. Визначаємо витрати на ведення страхової справи і частку платежу, що йде у прибуток. Ці витрати встановлюються у певному процентному відношенні, а прибуток до собівартості:

НС = Т_бр1 х с = 0,6 х 19,5% = 0,12 (грн.);

Характеристики

Список файлов реферата