143336 (726968), страница 4
Текст из файла (страница 4)
Щодо Європи (до якої належить й Україна), то нині тут відбувається природній процес повернення у межі, які свого часу було порушено. Усе, звісно, не просто, і є проблеми старіння населення, його пенсійного забезпечення, нестача робітників у реальному секторі економіки, нездоровий перекіс у структурі зайнятості населення, вельми сумнівна міграційна політика тощо. Проте всі ці проблеми слід вирішувати із розумом, не намагаючись розв’язати їх шляхом збільшення поголів’я населення - натомість турботи за його якість.
Население Европы уменьшается после 6 веков непрестанного увеличения. Когда каждое последующее поколение производит на свет только половину от собственного количества, это выглядит, как начало конца континента. Некоторые предрекают полное вымирание к 2100 году. Демографы предполагают, что рождаемость снизится до уровня, необходимого для поддержания количества населения
Полстолетия назад Европу захлестнула волна послевоенного "бэби-бума" с коэффициентом рождаемости 2,8 ребёнка на одну женщину в Британии, 2,9 во Франции, 3,2 в Голландии. Позже они снова снизились. Демографы предполагают, что рождаемость снизится до уровня, необходимого для поддержания количества населения – чуть больше чем 2 ребёнка на одну женщину.
30 лет назад в 23-х европейских странах уровень рождаемости был выше минимально необходимого; сейчас ни одна из них не может этим похвастаться, кроме, разве что, Франции, Исландии, Албании, Британии и Ирландии, где этот уровень приближается к минимально необходимому. И прошлогодний экономический кризис угрожает усугублять рождаемость и в дальнейшем. "Это ещё одно доказательство того, что в трудные времена люди откладывают рождение детей, либо же отказываются иметь их вообще", - говорит Карл Хауб, сотрудник PRB (Population Reference Bureau) в США.
В Германии, где уровень рождаемости снизился больше, чем на целое поколение, демографы предсказывают сокращение желаемого "размера" семьи. "Сегодня 48% немецких мужчин до 40 лет согласны, что жить счастливо, значит жить без детей. Когда этот вопрос был задан их отцам, когда те были того же возраста, только 15 % ответило так же", - говорит ведущий демограф Европы Вольфганг Лютц, сотрудник Венского демографического института. На сегодняшний день 30% немецких женщин заявляют, что вообще не собираются иметь детей.
Как только уровень рождаемости в стране падает на целое поколение, начинает иссякать и количество молодых женщин, способных дать жизнь будущим поколениям. Германия уже пришла к этому: детей младше 10 лет вполовину меньше, чем людей в возрасте от 30 до 40. Демограф Питер МакДональд рассчитал, что если уровень рождаемости в Италии останется таким же, как в последние годы, а приток иностранных иммигрантов сократится, то страна потеряет 86% населения к концу столетия, то есть население составит 8 миллионов вместо сегодняшних 56-и. Испания потеряет 85%, Германия 83%, а Греция – 74%.
Джесс Аусбелл, футуролог Университета Рокфеллера в Нью-Йорке, опасается "сумерек на западе", так как население Европы неуклонно стареет. "Цивилизации просто канут в небытие из-за низких уровней рождаемости … И сейчас вопрос в том, действительно ли, под личным, естественным желанием производить себе подобных кроется подсознательный социальный настрой, влияющий на процесс. Этот подсознательный настрой Европы может стать для неё затмением после 1000 лет "на сцене"".
По прогнозом демографов, в середине XXI века рост населения Земли, достигнув 9 млрд., остановится и начнёт постепенно сокращаться. Но к этому времени население Индии и Китая составит уже по 1,5 млрд. человек, т.е. треть человечества, а население Африки, стран арабского мира, Турции, Ирана, Латинской Америки как минимум удвоится. На этом фоне Европа, сможет сохранить свою роль одного из ведущих центров мировой цивилизации лишь при условии форсирования экономического роста на основе дальнейшего углубления и расширения интеграционных процессов.
Ещё, не менее серьёзной причиной беспокойства является всё более явная неблагоприятная возрастная структура населения Европы. К концу XX века доля людей старше 65 лет составляла в Европе 14%, а молодёжи до 20 лет - 18%, тогда как в Азии, Африке, Америке первых было всего 5, а вторых - 35%.
Другие подходы дают временный эффект (например, существенные выплаты за рождение детей в Скандинавии привели только к сдвигу календаря рождений, т.е. родители спешили родить запланированных детей пораньше, пока выплаты не отменены, но число запланированных детей не увеличивалось и вслед за ростом рождаемости наблюдался глубокий провал. Подобное явление развивается и сейчас в связи с выплатами "материнского капитала"). Некоторые из подходов могут увеличить рождаемость (например, инициатива Жириновского по покупке государством "отказных" детей у собирающихся делать аборт женщин, или предложение Миронова нанимать сурроггатных матерей для рождения нужных государству, но ненужных родителям детей), приводя к росту сиротства и усугубляя проблемы детских домов. Привлечение мигрантов в перспективе приводит не только к замещению коренного населения пришлым, но и к замещению культуры.
Висновок
Зниження рівня народжуваності у розвинутих країнах можна пояснити зростанням вартості дитини, зниженням доходу батьків або змінами щодо пріоритетності фінансових витрат. Відповідно до цієї теорії будь-яке зменшення витрат на дитину чи збільшення доходу призведе до підвищення попиту на дітей, отже, і до зростання народжуваності.
За умови формування системи щомісячних виплат сім’ям на дітей за взірцем розвинутих європейських країн доречною могла б стати їх диференціація за черговістю дитини, оскільки це могло б сприяти збільшенню доходів саме багатодітних сімей. Також доцільним уявляється запровадження певних надбавок у ті періоди життя дитини, коли витрати, пов’язані з її життєзабезпеченням, зростають – при стаціонарному лікуванні, використанні офіційно найнятої няньки чи навчанні дитини у школі тощо.
Хоча фінансові ініціативи є важливим елементом сімейної політики, а в умовах низьких доходів населення – абсолютно необхідним, вельми недалекоглядно зводити сприяння дітонародженню лише до цієї сфери. Більшість іноземних фахівців схиляється до думки, що запровадження або збільшення грошових виплат не сприяє відчутному підвищенню показників народжуваності. Одномоментна активізація сімейної політики у кращому випадку викликає незначне та нетривале підвищення рівня народжуваності. Ситуація в Україні також доводить, що у результаті виключно матеріального сприяння народженню дітей значного ефекту домогтися складно.
Суттєвою перепоною на шляху до підвищення дітородної активності населення у нашій країні є незадовільні житлові умови населення і, на мою думку, саме зняття цього бар’єра може дати значно більш відчутний і швидкий ефект щодо підвищення народжуваності порівняно з матеріальними методами стимулювання дітородної активності, зокрема, прямими грошовими виплатами. Однак для цього в Україні необхідно провести радикальну реформу житлової політики, яка б поєднала формування цивілізованого ринку житла з гнучким механізмом надання соціального житла певним категоріям населення.
Також, найбільш гострою і складною соціально-демографічною проблемою українського суспільства стосовно розвитку сім’ї наразі є не плюралізація форм шлюбу, не зниження рівня шлюбності (він залишається достатньо високим), не підвищення віку вступу до шлюбу і не зростання рівня позашлюбної народжуваності, а - нестабільність шлюбу, високий рівень розлучуваності, що негативно впливає на народжуваність в Україні. Проведені дослідження підтвердили, що дітородні орієнтації сім’ї залежать від міцності й гармонійності шлюбно-сімейних відносин. Повторна шлюбність лише частково компенсує зниження народжуваності внаслідок припинення шлюбів. Тож зміцнення шлюбу, зниження рівня розлучуваності мало б позитивний вплив як на загальну соціально-демографічну ситуацію (у тому числі на частку самотніх осіб, на кількість неповних сімей з дітьми тощо), так і на власне рівень народжуваності в країні.
Першочерговими завданнями держави та суспільства слід вважати: сприяння формуванню свідомого ставлення до сімейних і батьківських обов’язків, підвищенню відповідальності обох батьків за виховання й утримання дітей як в умовах стабільного шлюбу, так і у випадку його кризи, розпаду (розлучення), взяття повторного шлюбу; зменшення впливу на дітей негативних наслідків розлучення батьків; активізацію у навчальних закладах інформаційно-просвітницької роботи з батьками з питань виховання дітей; сприяння підвищенню рівня обізнаності батьків у питаннях збереження фізичного та психічного здоров’я дітей, формування сприятливого психоемоційного клімату у сім’ї, подолання кризових ситуацій; поліпшення інформаційно-консультативної допомоги (у тому числі у кризових і складних життєвих ситуаціях) сім’ям, дітям і підліткам шляхом розширення мережі та сприяння діяльності Центрів соціальної допомоги, Центрів сім’ї, статевого виховання тощо, широкої популяризації результатів діяльності відповідних інституцій.
Народжуваність у широкому розумінні за своїм змістом є масовим процесом не лише появи нових членів і соціальних властивостей, характерних для осіб, які входять до цих спільнот - це діяльність, в процесі якої відтворюються індивіди конкретно-історичної соціальної якості.
Література
1. http://uk.wikipedia.org/wiki/Населення_України
2. http://ru.wikipedia.org/wiki/Файл:SKRRF.png
3. http://www.demographia.ru/articles_N/index.html?idR=21&idArt=1756#0 Источник — Федеральная служба государственной статистики РФ
4. http://ukrstat.gov.ua/ Государственный комитет статистики Украины
5. http://student.kpi.ua/816/vseukraїnskij-proekt-“zberezhi-zhittya”-u-kpi-fotozvit/
6. НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ. Народжуваність в Україні у контексті суспільно-трансформаційних процесів. – К.: АДЕФ-Україна 2008.
7. Шлюб, сім’я та дітородні орієнтації в Україні. — К.: АДЕФ-Україна, 2008.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
