142548 (726647), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Інші норми шлюбу регулюються мораллю, звичаями, традиціям. До них належать норми залицяння, шлюбного відбору і дошлюбної поведінки, розподіл влади і обов'язків між подружжям, характер сімейного дозвілля тощо. Така ж моральна регламентація розповсюджується на процес розлучення, відносини з рідним й друзями.

Як мала соціальна група сім’я розглядається у тих випадках, коли дослідженню підлягають відносини між індивідами, які склад сім’ю.

При розгляді сім’ї як малої соціальної групи вивчаються:

• характеристики групи в цілому: цілі та завдання сімейної групи, склад і структура сім’ї, соціально-демографічний склад сім’ї, групова згуртованість, групова діяльність і характер групової взаємодії сімейної групи, структура влади, комунікації в сім’ї тощо.

• характеристики зв’язків і відносин сімейної групи з більш широкими суспільними системами в межах соціальної структури суспільства. Тут насамперед слід виділити функції сім’ї щодо суспільства.

• цілі, завдання і функції стосовно до індивіда, групова регуляція поведінки та взаємодії індивідів у сім’ї, груповий контроль, групові санкції тощо, сімейні цінності, норми та зразки поведінки, включення індивіда в сім’ю, його задоволеність перебуванням у сім’ї, функціональними вимогами та ін.

Звертаю увагу курсантів, що кожна з двох парадигм у вивченні сім’ї має свою специфіку: внутрішні зв'язки всередині сім’ї досліджуються крізь призму понять, що характеризують малу групу; парадигма соціального інституту орієнтована насамперед на зовнішні зв’язки.

Сім’я проходить ряд етапів, послідовність яких складаєте сімейний, або життєвий цикл сім’ї. Виділяється різна кількість фа цього циклу:

• утворення сім’ї - вступ у перший шлюб;

• початок дітонародження - народження першої дитини;

• завершення дітонародження - народження останньої дитини;

• "порожнє гніздо" - вступ у шлюб і виділення із сім’ї останньої дитини;

• припинення існування сім’ї – смерть одного із подружжя.

Методичні вказівки до другого питання "Соціальні та індивідуальні функції сім’ї. Основні підходи до її вивчення”.

Звертаю увагу курсантів на визначення функцій сім’ї. Пропоную їм самостійно назвати їх. Вислухав відповіді, підсумовую їх й переходжу до розкриття функцій сім’ї, звернув при цьому увагу на те, що як у вітчизняній, так і зарубіжній соціологічній літературі відсутня єдина типологія функцій сім’ї. Залежно від сфер життєдіяльності виділити основні суспільні та індивідуальні функції сучасної сім’ї.

Звертаю увагу курсантів, що до специфічних обставин, в яких формується, живе, функціонує сім’я, належать: місце проживання (регіон поселення); соціально-класова та етнічна належність; матеріальні становище; рівень освіти і культури членів сім’ї; традиції, цінності, на які орієнтуються у своїх життєвих планах і прагненнях члени сім’ї; стартова позиція, тобто моральна й економічна база, на якій будується кожна сім'я і від якої багато в чому залежить її здатність до консолідації, згуртування, інтеграції.

В Україні налічується понад 17 млн. сімей, з яких понад 11,2 млн. – в міських поселеннях і 5,8 млн. – в сільській місцевості. Кількість сімей зростає швидше чисельності населення, що відбиває тенденції відокремлення молодих сімей і скорочення її величини як серед міського, так і серед сільського населення. Частка сімей з однією дитиною становить 30,4%, з двома – 49,3%, з трьома – 7,4%, багатодітних – бездітних – 10%.

Нині в Україні переважають прості сім’ї, які у своєму складі мають подружжя з дітьми (будь-якого віку) або без них. На сім’ї такого типу припадає майже 75%. А от сім’ї, які складаються з двох і більше подружніх пар, становлять лише 4,8%. Це в основному сім'ї, в яких діти, що одружились, живуть разом з батьками. Значна категорія сімей, у складі яких немає подружньої пари.

Процеси етнічної асиміляції приводять до утворення етнічно змішаних сімей, які об’єднують осіб різних національностей. У міських поселеннях, де більше можливостей для міжнаціонального спілкування, частка їх майже у три рази більша, ніж на селі.

Звертаю увагу курсантів на те, що складний характер сім’ї як соціального утворення зумовлює наявність різноманітних підходів до її вивчення. Разом з тим їх можна об’єднати в декілька груп залежно від того, в якій якості розглядається сім’я.

Методологія символічного інтеракціонізму розглядає сім’ю як малу соціальну групу .Сім’я розуміється тут як сукупність соціальних ролей, які виникають і реалізуються у взаємодії її членів, зумовлюючи займані ними позиції. У більшості таких досліджень сім’я ототожнюється з відносно закритою системою яка має досить слабкі зв’язки з оточуючими її інститутами, організаціями, групами. Тому інституціональний і культурний аспект сім’ї практично не аналізується. Цей напрямок акцентує увагу на дослідженні ролей і статусів, міжстатусних відносин в процесі комунікації, конфліктів, прийнятті рішень тощо.

Близькою до нього є інша спроба розгляду стосунків в сім’ї – конфліктологічний підхід, представники якого звертають увагу передусім на складний суперечливий характер сімейних відносин, на рольові і статусні конфлікти між членами родини і т. ін. Деякі дослідники акцентують увагу на аналізі порядку розподілу влади всередині сім’ї, надаючи особливого значення механізмові прийняття рішень. Як правило, відзначають вони, ті члени сім’ї, що володіють більшими матеріальними засобами, одержують в ній більшу владу. Сучасний варіант теорії конфлікту, що стосується сім’ї, запропонований Х. Хартманн. Для неї сім’я - це "місце боротьби. Сім’я стає полем бою, де відбуваються конфлікти щодо перерозподілу засобів, в тому числі і щодо праці в домашньому господарстві та виховання дітей. Як вважає Xартманн, більш важкі обов’язки жінки по домашньому господарству являються формою експлуатації, яка склалася всередині капіталістичної патріархальної системи. Ця теорія носить назву “марксистсько-феміністської”, бо наголошує на експлуатації жінки-робітниці з боку чоловіка-капіталіста, в руках якого сконцентровані економічні засоби. Отже, в центрі уваги цієї конфліктологічної парадигми є напруження і боротьба всередині сім’ї.

Звертаю увагу курсантів на те, що оскільки погляд на сім’ю як на малу соціальну групу лише нещодавно став домінуючим, то більш поширеними є соціологічні концепції, де сім’я розглядається як соціальний інститут і у ширшому плані – як соціальна система.

Найбільш характерними тут є моделі сім’ї, розроблені в межах структурного функціоналізму. Його представник Т. Парсонс виходить з точки зору про універсальний характер нуклеарної сім’ї, всередині якої він розрізняє два типи лідерства: інструментальне, пов’язане з вирішенням організаційних завдань, та емоційне. Відтак соціальні система нуклеарної сім’ї уявляється Парсонсом у вигляді сукупні таких ролей:

- чоловік/батько - жінка/мати

- син/брат - донька/сестра

Інструментальне лідерство закріплюється за роллю "чоловік/батько", емоційне – за роллю "жінка/мати". Функціональне завданні підтримки емоційного балансу між всіма членами сім’ї, необхідної для нормальної соціалізації дітей, вимагає міцного союзу між подружжям, з а кріпленого шлюбом. Соціальна система сім’ї, згідно з Парсонсом, носить тимчасовий характер: виконавши завдання соціалізації дітей, вона самоліквідується, тому що діти утворюють власні нуклеарні сім’ї. Модель Парсонса базувалась на визнанні ним ізольованого характеру нуклеарної сім’ї, тобто відсутності сталих міцних зв’язків членів сім’ї з своїми батьками та іншими кровними родичами. Згідно цієї моделі лише один член родини – мужчина/чоловік/батько здійснює зв’язок між сім’єю і економікою суспільства; праця жінки істотної ролі для життя родини не має.

Звертаю увагу на те, що дослідження сім’ї в США у 60-70-спростували багато положень Парсонса, перш за все його тезу про ізольований характер нуклеарної сім’ї. Було доведено, що зв’язки з найближчими родичами мають велике значення для сучасних сімей, що в розвинутих країнах досить розповсюджені великі (а не лише нуклеарні сім’ї, які складаються з 3-4 поколінь. Е. Ботт виявила наступну закономірність: чим у більш широкий соціальний контекст включена сім’я, тим менше розмежованими є ролі подружжя. Нині в структурному функціоналізмі сім’я аналізується з точки зору її пристосування до більш широкої соціальної системи. Основними для цього підходу є поняття структури, функції, визначення ситуації тощо. При цьому акцентується на сталості і міцності сім’ї. Менше уваги приділяється її змінам і суперечностям всередині сімейного кола.

Цю прогалину надолужує конфліктологічний підхід, для якого властивим є розгляд стосунків не лише в сім’ї, але й між сім’єю як соціальним інститутом та іншими соціальними інститутами і органі ями. Такого роду конфлікти можуть виникати з приводу виховання дітей (де краще це робити: спільно вдома батькам чи в дошкільних закладах, організованих державою), перерозподілу матеріальних засобів (хто повинен приймати рішення про використання засобів, якими володіє сім’я, – члени родини чи представники державного апарату) і навіть харчування (де краще пообідати: вдома їжею, звареною жінкою, чи в кафе або ресторан). Отже, в руслі конфліктологічної парадигми розробляються проблеми як внутрішньосімейного життя, так і конфліктів зовнішніх – між сім’єю та її соціальним оточенням.

Ситуаційний підхід зосереджується на дослідженні цінностей і норм у сфері сімейно-шлюбних відносин і розглядає їх як соціальну ситуацію, що визначає функціонування різних типів родин. Для прихильників цього напряму центральними є поняття соціальної ситуації і ролі .

Інституціональний підхід дозволяє розглядати сім’ю як соціальну систему, яка е одним з основних соціальних інститутів. При цьому зазначається, що багато важливих функцій сім’ї переходить до суспільства. В цих дослідженнях центральними поняттями стають індивід і культурні цінності, які він поділяє.

У західній соціологічній думці є ще один напрямок, який розглядає сім’ю радше в природному, а не в соціальному контексті. Соціобіологія та її концепція сім’ї базується на визнанні всезагальності законів еволюції та природного відбору .Другий важливий вихідний пункт соціобіологів – ідея тотального універсального і первинного характеру інстинкту продовження роду. Необхідність сімейного існування закладена в самій біологічній сутності людини і визначається потребами відтворення. Тому люди об’єднуються в сім’ях, але стратегія відтворення у чоловіків і жінок е відмінною. Для чоловіків характерним є прагнення і здатність залишити по собі якомога більше нащадків (що, з рештою, є притаманним для всіх самців у природі). Жінки ж зосереджуються на клопотах про виживання потомства; їх родинний внесок є вищим, ніж у чоловіків. Відмінність стратегії відтворення в сім’ях призводить до конфліктності у стосунках подружніх пар. Отож, соціобіологи також вважають, що конфліктність органічно властива сім’ї, основи конфлікту мають біологічне, еволюційне походження, а самі конфлікти – неминучі.

В межах радянської соціології сім’я розглядалась насамперед як соціальний інститут. В СРСР десятиріччями діяльність практично всіх соціальних інститутів будувалась, виходячи з мети забезпечення максимально можливої зайнятості населення (в тому числі жінок) у суспільному виробництві. Наявність і розмір сім’ї досить часто ставав негативним фактором в усіх суттєвих моментах життєдіяльності радянської людини: при пошуках праці і розподілі матеріальних благ, освітньому і професійному зростанні, побутовому і медичному обслуговуванню, організації відпочинку і прилученні до культурних цінностей, пенсійному забезпеченні тощо. Як слушно зазначає О. Дудченко, зменшення сім’ї в радянському суспільстві безумовно сприяло деприватизації життя індивіда, уніфікації способу життя і мислення, зведенню сімейних та інших групових інтересів до "особистих" (на противагу "суспільним”), полегшенню, в кінцевому результаті, маніпуляції поведінкою індивідів і цілих груп людей.

Характеристики

Список файлов реферата