141682 (726299), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

Спостереження як метод збирання інформації не можна віднести до специфічних методів соціології. Остання запозичила його ще з часів перших соціологів із раніше сформованих галузей емпіричного знання і в кінцевому рахунку із природничих наук.

В соціолого-природничому симбіозі спостереження можна в першому наближенні визначити як планомірне цілеспрямоване сприйняття явищ, результати якого в тій або іншій формі фіксуються дослідником і потім перевіряються. При цьому збирається і фіксується за допомогою технічних приладів /кінокамера, фотоапарат, магнітофон, телевізійна та інша техніка/ лише та інформація яка може бути використана для опису, а потім і пояснення проблемної ситуації, яка досліджується.

Звертаю увагу на те, що застосування соціологічного спостереження має три особливості:

• воно зазвичай застосовується в комплексі з іншими методами збору інформації, такими, як аналіз документів, опитування і т.д.;

• його специфіка в порівнянні з іншими методами полягає у здатності давати багаті конкретними деталями, живі, безпосередні відчуття про об’єкт, що досліджується, а не в їх спогадах і інтерпретації;

• спостереження дає можливість одержати дані незалежно як від вміння респондента описати словами свою поведінку, так і від того, чи бажає він взагалі щось говорити про свою поведінку.

Суттєві види спостереження:

• включене/формалізоване/ спостереження /спостереження зсередини) ,коли спостерігач стає повноправним учасником групи, яку він спостерігає. Перевага такого спостереження полягає в тому, що воно дає можливість розкрити приховані для зовнішнього ока сторони об’єкта, що досліджуються. Разом з тим, йому притаманні певні негативні моменти: 1) спостерігач, адаптуючись до групи, яку він спостерігає, сам починає реагувати у відповідності з її стандартами, втрачаючи тим самим об'єктивний кут зору; 2) дуже важко знайти виконавця цього методу.

• невключене /неформалізоване/ спостереження - це спостереження ззовні, коли дослідник не стає рівноправним учасником спостережної групи. Невключене спостереження значно простіше, але воно дає в деякому сенсі більш поверхову інформацію, ніж включене. В ньому відсутній ефект самоспостереження дослідника.

Розрізняють також відкрите спостереження, яке характеризується тим, що членам досліджуваної групи факт спостереження за ними відомий, від групи він не приховується, і спостереження інкогніто, коли члени спостережної групи не підозрюють, що за ними ведеться спостереження.

Можна також виділити спостереження:

• нестандартизоване, у якого немає чіткого плану дій, приписуваних ззовні;

• стандартизоване, якого є чітко фіксовані приписи відносно предмету і процедури спостереження.

Можлива також класифікація спостереження, виходячи з тих або інших особливостей його організації:

• лабораторне спостереження, коли об’єктом спостереження є більш або менш наближена до реальності модель;

• польове спостереження, коли об^’єктом спостереження є реальний со­ціальний процес, той або інший аспект соціальної дійсності.

Спостереження бувають систематичні, які проводяться заздалегідь суворо розробленим планом вивчення об’єкта протягом певного часу, і несистематичними /короткочасовими/, коли вони проводяться іншими способами/із документів, за допомогою опитувань і т.д./. Кожний вид /тип/ спостереження має свої позитивні і негативні сторони.

Спостереження називається надійним якщо, будучи повтореним в тих же умовах з тим же об’єктом, воно зможе дати один і той же результат незалежно від того, ким спостереження повторюється - первинним спостережувачем або будь-яким іншим.

Спостереження /спостережувальна процедура, результати спостереження/ називаються обґрунтованими, якщо вони фіксують саме те, що повинно фіксуватися згідно мети соціологічного дослідження. З метою одержання об’єктивної інформації про явище, соціальний факт, що вивчаються, використовуються такі способи контролю: 1) спостереження за спостереженням; 2) контроль іншими методами; 3) звернення до повторного спостереження; 4) виключення із списків оціночних термінів і т.п.

Звертаю увагу курсантів на те, що як основний метод збирання первинної інформації метод спостереження є досить ефективним в монографічних дослідженнях тобто дослідженнях окремого випадку, а також в дослідженнях, які не вимагають великого обсягу вибірки.

Експеримент - це загальнонауковий метод одержання в контролюючих і управляючих умовах нового знання. В соціологію він прийшов із галузі наук про природу.

До операцій, які становлять експеримент, можна відвести:

• постановку і уточнення завдання і основної гіпотези;

• вибір емпіричного об^’єкту, в межах якого передбачається провести експеримент;

• вироблення загального плану експериментальної і контрольної групи;

• формулювання робочих гіпотез і їх уточнення шляхом побудови операційних визначень;

• створення експериментальної ситуації через запровадження в дію гіпотетичної причини і проведення періодичних вимірювань функціонуючого об’єкта;

• аналіз результатів.

Розрізняють натурний /лабораторний, польовий/ і уявний /модельний/ експерименти. Кожний з них має позитивні і негативні сторони.

Проведення натурних експериментів в соціології, су спільному житті справа далеко не проста. Вона обмежена природою соціальних об'єктів дослідження, які складаються із людей і вимагають від дослідника суворого дотримання моральних і юридичних принципів і норм, суть яких зводиться до одного: не нашкодити об’єкту дослідження. Тому більшість натурних соціологічних експериментів здійснюються на малих групах і мав багато спільного з соціально-психологічними експериментами.

Уявні соціологічні експерименти розповсюджені досить широко. Практично вони присутні в кожному соціологічному дослідженні , де є методи статистичного аналізу .Уявні експерименти є основними при моделюванні соціальних процесів на ЕОМ.В цьому випадку експеримент характеризується двома групами елементів: Формалізованим і неформалізованими параметрами. Формалізовані параметри представлені системою мови машин, а неформалізовані параметри - це концепції, цінні сні орієнтації людини. Вони взаємодіють і з формальною стороною в діалоговому режимі.

Підкреслюю, що в наш час, коли відбувається системна трансформація здійснюється чимало експериментів. За характером об^’єктів, що можуть бути і об'єктами експериментів, виділяють: економічні , правові ,педагогічні ,політичні, демографічні, естетичні та інші.

За специфікою поставленого завдання експерименти поділяються на:

• науково-дослідні, в ході яких перевіряється гіпотеза, яка містить нові відомості наукового знання;

• практичні, які мають на меті запровадження корисної новизни в масових масштабах.

За характером логічної структури доказу гіпотези розрізняють експерименти:

• паралельні яких існують як експериментальна, так і контрольна група, і в яких доказ здійснюється на порівнянні стану двох об’єктів (експериментального і контрольного) в один і той же час. Прикладом такого експерименту можуть бути досліди професора Е. Мейо /1924-1936 рр./;

• послідовні, й яких контрольна група, як самостійно існуючий, поруч розташований з експериментальною групою об’єкт, відсутня. В цьому випадку одна й та ж експериментальна група виступає як контрольна, до введення імпульсу, і як експериментальна - після того, як імпульс здійснив передбачену дію.

Звертаю увагу курсантів на те, що для виявлення ефективності експерименту доцільні його багаторазові проведення, в ході яких відпрацьовується чистота експерименту і перевіряються основні варіанти розв’язання однієї соціальної проб лем й. У свій час Джон Стюарт Мілль не вважав можливим здійснення експерименту в суспільних науках. Сьогодні ми бачимо, що соціальний експеримент - це світова практика .Його основною метою є одержання нового, по можливості більш точного знання про соціальну реальність Зміна соціальної дійсності здійснюється тут опосередковано, Головним чином через розвиток теорії або через підтвердження істинності окремих її положень в даних специфічних умовах.

Звертаю увагу курсантів на те, що одержані після проведення опитування емпіричні дані підлягають інтерпретації, тобто поясненню. Соціолог має зробити висновки, виявити тенденції, перевірити висуненні в програмі соціологічного дослідження гіпотези. Одержану первинну соціологічну інформацію йому треба узагальнити, проаналізувати, науково пояснити, згрупувати одержану дані.

Підкреслюю, що головним підсумковим документом соціологічного дослідження є звіт про науково-дослідну роботу. Він включає ряд обов’язкових розділів: титульний лист, список виконавців, реферат, зміст, перелік умовних позначень і символів, вступ, основна частина, заключення, список використаної літератури, додатки. Загальними вимогами до цього документу є: чіткість і логічність викладу, аргументованість основних положень, висновків, точність формулювань, конкретність викладу результатів роботи, обґрунтованість рекомендацій і пропозицій.

Здобуваючи об’єктивну інформацію про ті або інші сторони суспільного життя, конкретні соціологічні дослідження можуть допомогти соціологу виявити суттєві суперечності, а також тенденції розвитку певних соціальних явищ і процесів. Те і інше дуже важливе для наукового розуміння і вирішення соціальних проблем, регулювання суспільних процесів або для їх всебічного врахування. Головне в конкретному соціологічному дослідженні - одержати об’єктивну інформацію про те, що відбувається в суспільстві, якій його сфері і як це сприймається людьми.

Література:

1. Бутенко Й.А. Анкетный опрос как общение социолога с респондентом. – М, 1989.

2. Гречихин В.Г. Лекции по методике и технике социологических исследований. – М., 1988.

3. Городяненко В.Г. Социологический практикум.Учебно-методическое пособие. – Н.: ІУстУ.

4. Зміст і методика проведення військово-соціологічного опитування. - К., 1993.

5. Как провести социологическое исследование. - М., 1990.

6. Краткий словарь по социологии. - М., 1988.

7. Методика организации социологического исследования в части. – Одесса, 1993.

8. Методика проектування програми та інструментарію військово-соціологічного дослідження. - К., 1993.

9. Методы сбора информации в социологических исследованиях. Кн. 1,2. - М., 1990.

10. Ноэль Э. Массовые опросы. - М., 1978.

11. Основы социологии. Учебно-методическое пособие для курсантов. – Полтава, 1993.

12. Овсянников В.Г. Методология и методика в прикладном социологическом исследовании. - Л-д, 1989.

13. Піча В.М. Соціологія. - К., 2000.

14. Рабочая книга социолога. - М., 1983.

15. Радугин А.А., Радугин К.Л. Социология: Курс лекций. - М., 1995.

16. Рендюк П.Г. Соціологія. – Полтава, 1999.

17. Социология: Наука об обществе. – Харьков, 1996.

18. Социология:Учебное пособие. - М., 1995.

19. Соціологія. - К., 1999.

20. Соціологія. - Київ-Харків, 1998.

21. Соціологія. Короткий енциклопедичний словник. - К., 1998.

22. Тадевосян З.Б. Словарь-справочник по социологии и политилогии. - М., 1996.

23. Тощенко Ж.Т. Социология. - М., 1994.

24. Черниш Н. Соціологія: Курс лекцій. – Львів, 1996.

25. Шаленко В.И. Программа социологического исследования: Учебно-методическое пособие. - М., 1987.

26. Ядов В.А. Социолоческое исследование: Методология, программа, методы. - Самара: 1995.

Характеристики

Список файлов реферата