141458 (726202), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Соціально-економічний аспект поділу праці включає такі великі явища, як розподіл на розумовий і фізичний, управлінський і виконавський, кваліфікований і некваліфікований, творчий і стереотипний.

Поділ праці на виконавський і організаторський історично передував утворенню приватної власності і суспільних класів. З появою же приватної власності і класів відбувається закріплення визначених функцій, сфер і видів діяльності в єдиному процесі виробництва за різними класами.

З моменту виникнення класів не рід діяльності визначає належність до даного класу, а навпаки, належність до класу визначає заздалегідь задане коло професій, якими може займатися виходець з даного класу. К.Маркс писав: "Сучасне класове розходження ні в якому разі не засновано на "ремеслі"; навпаки, розподіл праці створює різні види праці усередині одного і того ж самого класу".

Таким чином, ключем до розуміння марксової теорії класового розподілу суспільства є відкриття К.Маркса, яке він сам вважав своїм головним досягненням - двоїстий характер праці, найбільш таємниче явище, не розгадане протягом двох тисячоріч: як конкретної праці, описуваної техніко-технологічним змістом, і абстрактної - описуваної ступенем і способом витрати робочої сили. Ось тут і є велике таїнство соціального розчленовування людей.

У праці різного змісту витрата робочої сили залежить від того, чи є праця переважно розумовою чи фізичною, в якій мірі вимагає від працівника знань і умінь, ініціативи і самостійності. Важливою рисою способу витрати робочої сили є ступінь споживання у процесі праці енергії і здоров'я працівника. Спосіб витрати робочої сили, будучи загальним моментом, який характеризує будь-яку конкретну працю, працю будь-якого змісту, пов'язаний з такими рисами праці як ступінь інтелектуальності, обсяг творчих функцій, міра самостійності працівника в праці, його вагомість, напруженість, монотонність і т.д. Так К.Марксом була розкрита природа класів.

Починаючи зі своїх ранніх робіт, К.Маркс писав про соціальні класи, їх походженні, внутрішній диференціації, наявності проміжних верств і т.д. Але у нього відсутнє цілісне визначення поняття "клас". Відомо, що в третьому томі "Капіталу" розділ LII "Класи" був лише початий. У ньому Маркс із усією визначеністю висловлювався проти виділення класів за тотожністю доходів і джерелам доходів. Позитивна частина ним не була розвита. У ранніх роботах Маркса було присутнє розширювальне розуміння класу, не було розрізнення класів і станів. Надалі в нього склалося досить строге розуміння класу.

Багаторазово послідовники і критики Маркса намагалися інтерпретувати його концепцію класів, даючи свої визначення. Так, у 1919 р. В.І.Ленін запропонував наступне визначення класів: "Класами називаються великі групи людей, що розрізняються по їхньому місцю в історично визначеній системі суспільного виробництва, за їхнім відношенням (здебільшого закріпленому й оформленому у законах) до засобів виробництва, по їхній ролі в громадській організації праці, а, отже, за способами одержання і розмірами тієї частки суспільного багатства, якою вони володіють. Класи, це такі групи людей, з яких одна може собі привласнювати працю інший, завдяки розбіжності їхнього місця у визначеному укладі суспільного господарства".

Проаналізувавши погляди Маркса, можливо виділити наступні критерії соціального класу:

1. загальна позиція в економічному способі виробництва;

2. специфічний спосіб життя;

3. конфліктні і ворожі відносини з іншими класами;

4. соціальні відносини і спільність, що виходять за місцеві і регіональні

межі;

1. класова свідомість;

2. політична організація.

Дуже точно зрозумів соціологічне бачення соціальних відносин і класових розходжень у К.Маркса російський соціолог Ю.А.Левада: "Очевидно, що підхід Маркса до суспільства - це макропідхід, який виявляється в тому, що категорії аналізу суспільства розроблені стосовно до його глобальної структури. У "Капіталі" неодноразово підкреслюється, що категорія виробничих відносин, наприклад, діє не в рамках зв'язків окремого робітника з окремим капіталістом , а в рамках зв'язків класів, у рамках макроструктури суспільства".

У Марксовому сприйнятті класу важливе місце займає категорія інтересу, пояснення протилежності інтересів основних класів. Люди, що знаходяться в різних відносинах до засобів виробництва, мають протилежні інтереси. У буржуазному суспільстві, особи, що володіють фабриками, зацікавлені в максимізації прибутку, створюваного робітниками. А робітники, звичайно, чинять опір цієї експлуатації. Але клас капіталістів, у силу володіння економічною владою, володіє і державною владою, і внаслідок цього може придавлювати будь-яке ефективне вираження незгоди з боку робітників.

Важливим моментом є й об'єктивність існування класів, незалежно від того, усвідомлюють це самі члени чи класу ні. Поняття об'єктивності існування класів є відмінною рисою підходу Маркса до вивчення стратифікації.

Тут ми переходимо від структурної теорії класів, заснованої на розрізненні спільності діяльності, відносини до власності і способу життя, до характеристики їх як суб'єктів соціальної дії. При вивченні класів і їх відносин важливі, по Марксові, наступні поняття: класова свідомість, класова солідарність і класовий конфлікт.

Під класовою свідомістю розуміється усвідомлення класом своєї ролі у виробничому процесі і своєму відношенні до інших класів. Свідомість має на увазі, наприклад, усвідомлення робітничим класом ступеня експлуатації з боку імущих класів, що позбавляють робітників належної їм частки прибавочного продукту, створеного ними ж. Для остаточного конституювання класу з ізольованих індивідів необхідне усвідомлення єдності, відчуття відмінності від інших класів і навіть ворожості стосовно інших класів. Кінцева стадія свідомості, на думку Маркса, досягається тоді, коли робітничий клас починає розуміти, що своєї справедливої мети він може досягти, лише знищивши капіталізм, але для цього потрібно об'єднати свої дії.

Під класовою солідарністю мається на увазі ступінь усвідомлення єдності чи навіть воля до спільних дій, необхідних для досягнення їх політичних і економічних цілей.

Класовий конфлікт має два етапи:

1. неусвідомлена боротьба між робітниками і капіталістами за більш справедливий розподіл прибавочного продукту, коли класова свідомість ще недостатньо розвинена;

2. свідома і цілеспрямована боротьба між двома класами, коли робітники усвідомлюють свою історичну роль і виступають спільно за поліпшення свого положення і, в кінцевому підсумку, за перехід власності над знаряддями виробництва у свої руки.

По Марксові, робітники неминуче прийдуть до усвідомлення свого положення і будуть спільно боротись за його поліпшення при "відповідних обставинах", тобто коли їхнє положення не безнадійне чи коли вони перестають вірити в щасливе загробне життя. Маркс вважав, що робітники не завжди можуть досягти необхідного рівня свідомості; тому він розробив поняття "перекрученої свідомості", що вело їх до адаптації і прийняття капіталізму.

Обговорення розуміння класів за Марксом не переривається вже більш сторіччя. Одна бібліографія склала б солідний том.

Далі ми будемо розглядати деякі етапні для історії стратифікаційної теорії інтерпретації його бачення класів.

3. Макс Вебер: класичний етап становлення соціології нерівності.

Вирішальне значення для складання сучасних представлень про сутність, форми і функції соціальної нерівності, поряд з Марксом, мав Макс Вебер - класик світової соціологічної теорії. Ідейна основа поглядів Вебера полягає в тому, що індивід є суб'єктом дії, а типовий індивід - суб'єктом соціальної дії.

Тоді як Маркс підкреслював значення економічних факторів як детермінант соціального класу, Вебер відзначав, що економічні інтереси лише окремий випадок категорії "цінності". Відповідно до Вебера, марксова модель була джерелом плідних гіпотез, однак залишалася занадто простою для пояснення складностей стратифікації. Він прагнув розвити альтернативний аналіз, виходячи з множинності джерел соціальної ієрархії.

У противагу Марксові, Вебер, крім економічного аспекту стратифікації, враховував також такі аспекти як влада і престиж. Вебер розглядав власність, владу і престиж як три окремих, взаємодіючих фактори, що лежать в основі ієрархій у будь-якім суспільстві. Розходження у власності породжують економічні класи; розходження, що мають відношення до влади, породжують політичні партії, а престижні розходження дають статусні угруповання, чи страти. Звідси він сформулював своє уявлення про "три автономні виміри стратифікації". Він підкреслював, що "..."класи", "статусні групи" і "партії" - явища, що відносяться до сфери розподілу влади усередині співтовариства".

Вебер не дав точного й об'ємного визначення класів. Його концепція класів вкраплена в створену ним загальну теорію індустріального суспільства і соціальної дії. Класи, по Веберові, - сукупність людей, які мають подібні життєві шанси, детерміновані їхньою владою, що дає можливість одержувати блага і мати доходи. Власність - важливий, але не єдиний критерій класу. Для Вебера визначальний аспект класової ситуації, безсумнівно, ринок, види можливостей індивіда на ринку, тобто можливості володіння благами й одержання доходів в умовах ринку товарів і праці. Конфлікт між роботодавцями і робітниками частіше виникає при капіталізмі, але це тільки окремий випадок більш загальної боротьби між покупцями і продавцями.

Клас, іншими словами, це люди, що знаходяться в одній класовій ситуації, тобто які мають загальне положення в економічній сфері: подібні професії, однакові доходи, приблизно однакове матеріальне становище. Звідси випливає, що не загальні (як у Маркса) інтереси, а інтереси середньої людини, що входить у клас, прагнення її і їй подібних одержати доступ на ринок, блага і доход служать джерелом класової боротьби. Тому здатність до масових дій є наслідком загальних настроїв і подібних реакцій на ситуацію.

Вебер погоджувався з деякими основними положеннями К.Маркса в набагато більшому ступені, чим думають багато сучасних дослідників стратифікації, особливо з економічними аспектами стратифікації. Так само як і для Маркса, для Вебера відношення до власності було основним чинником, що детермінує життєві шанси індивідуума, а тим самим і класу в цілому.

Основне протиріччя Вебера з Марксом полягає в тому, що по Веберові клас не може бути суб'єктом дії, тому що він не є громадою. На відміну від Маркса, Вебер зв'язував поняття класу лише з капіталістичним суспільством, де найважливішим регулятором відносин виступає ринок. За допомогою нього люди задовольняють свої потреби в матеріальних благах і послугах. Однак на ринку люди займають різні позиції, або - знаходяться в різній "класовій ситуації". Тут усі продають і купують. Одні продають товари, послуги; інші - свою робочу силу. Відмінність тут у тому, що одні володіють власністю, а в інших вона відсутня.

У Вебера немає чіткої класової структури капіталістичного суспільства. З огляду на його методологічні принципи й узагальнюючи його історичні, економічні і соціологічні роботи, можна в такий спосіб реконструювати веберовскую типологію класів при капіталізмі.

1. Робітничий клас, позбавлений власності. Він пропонує на ринку свої послуги і диференціюється за рівнем кваліфікації.

2. Дрібна буржуазія - клас дрібних бізнесменів і торговців.

3. Позбавлені власності "білі комірці": технічні фахівці й інтелігенція.

4. Адміністратори і менеджери.

5. Власники, що також прагнуть через освіту до тих переваг, якими володіють інтелектуали.

5.1. Клас власників, тобто ті, хто одержує ренту від володіння землею, шахтами і т.п.

5.2. "Комерційний клас", тобто підприємці.

Вебер затверджував, що власники - це "позитивно привілейований клас". На іншому полюсі - "негативно привілейований клас", сюди він відносив тих, хто не має ні власності, ні кваліфікації, яку можна запропонувати на ринку. Це люмпен-пролетаріат. Між двома полюсами знаходиться цілий спектр так званих "середніх класів", що складаються як із дрібних власників, так і з людей, здатних запропонувати на ринку свої навички й уміння (чиновники, ремісники, селяни).

Вебер не приймав розповсюджених у його час ідей про гармонію класових відносин. Для Вебера воля контракту на ринку означала волю власника експлуатувати робітника. Однак у цьому питанні між ним і Марксом були істотні розходження. Для Вебера конфлікт класів із приводу розподілу ресурсів був природною рисою будь-якого суспільства. Він навіть не намагався мріяти про світ гармонії і рівності. З його погляду, власність це лише одне з джерел диференціації людей, і його ліквідація лише приведе до виникнення нових.

Вебер, на відміну від Маркса, сумнівався в імовірності того, що робітники зможуть "піднятися" до "дійсної" класової свідомості й об'єднатися в загальній класовій боротьбі проти системи, що експлуатує їх. Це може відбутися, по Веберові, тільки в тому випадку, коли контраст життєвих шансів перестане сприйматися робітниками, як неминучий і коли вони зрозуміють, що причиною цього контрасту є несправедливий розподіл власності й економічна структура в цілому.

Вебер вважав, що можливі різноманітні форми класових виступів, але тільки деякі з них ведуть до зміни основних форм власності, що переважають у даному суспільстві. Тут він сходиться з Марксом, коли той говорив про так називане "перекручену" свідомість робітників, що відволікає їх від основної мети їхньої боротьби - знищення існуючих відносин власності.

Характеристики

Список файлов реферата