132831 (721675), страница 2
Текст из файла (страница 2)
При мимовільній саморегуляції людина поступає етично тому, що інакше він просто не може. Моральні мотиви поведінки у нього сильніші, ніж всі останні спонуки. Мимовільна етична поведінка більшою мірою відповідає умовам повсякденного життя, які часто вимагають негайних вчинків. Мимовільна саморегуляція формується в основному двома шляхами. По-перше, в процесі стихійного накопичення етичного досвіду. В цьому випадку діти непомітно для себе оволодівають деякими етичними нормами, засвоюють моральні вимоги, у них розвиваються етичні відчуття, закріплюються певні форми поведінки, тобто формуються етичні звички. Справжній моральний сенс цих звичок усвідомлюється ними значно пізніше.
Цей шлях, за допомогою якого закріплюються головним чином елементарні правила і норми, створює грунт для засвоєння складніших моральних вимог, яке здійснюється вже по другому шляху: спочатку довільно, під особистим контролем, всупереч іншим бажанням, а потім мимоволі. Саме на цьому етапі, коли свідомо засвоєні етичні принципи, збагачуючись відповідними переживаннями, стають мотивами поведінки, відбувається становлення етичної саморегуляції.
Істотним недоліком, що часто зустрічається в практиці виховання, є те, що при навчанні дітей моральним знанням не спираються на їх власний життєвий досвід. Знання даються як би абстрактно, тим самим не створюються умови для вправи дітей в поведінці, заснованій на моральних знаннях, що вивчаються. При цьому в пред'явленні дітям етичних знань часто відсутня яка-небудь система, вони даються фрагментарно, від випадку до випадку.
Ці і інші недоліки в етичному вихованні школярів приводять до розриву між моральними знаннями і моральною поведінкою.
Для ліквідації розриву необхідно:
- дотримувати таке співвідношення між етичним досвідом дитини і що пред'являються йому готовими моральними знаннями, коли цей досвід робить можливим застосування даних знань в поведінці;
- ставити перед дітьми спеціальні завдання по вичлененню загального етичного змісту з їх різних вчинків і виразу його в словесній формі;
- спонукати дітей ставити перед собою етичні питання і допомагати їм знаходити на них відповіді;
- озброювати дітей спеціальними засобами, потрібними для застосування етичних знань і втілення етичних спонук в поведінці, тобто навчати дітей відповідним формам етичної поведінки; і, нарешті;
- постійно оцінювати поведінку дітей з погляду тих норм, якими вони повинні оволодіти.
Висновки
Всі ланки регуляторного процесу, будучи інформаційними утвореннями, системно взаємозв'язані і отримують свою змістовну і функціональну визначеність лише в структурі цілісного процесу саморегуляції.
У контексті вивчення особової саморегуляції включає до складу структурного - функціональних компонентів системи саморегуляції особи наступні складові: цінності і цілі, ідеали і образ «Я», а також рівень домагань і самооцінку. Ці компоненти, тотожні з моделлю усвідомленої регуляції і є процесуальною, динамічною формою існування цих компонент, як системи, що детермінує активність особи.
Список використаної літератури
1. Абульханова-Славская, К. А. Стратегия жизни /К. А. Абульханова-Славская. – М. : Мысль, 1991. – 304 с.
2. Боришевский, М. И. Развитие саморегуляции поведения школьников: дис. ... на соискание науч. степ. Доктора психол. наук в форме науч. докл. : 19.00.07 “Педагогическая и возрастная психология” / М. И. Боришевский. – К., 1992. – 77 с.
3. Колесніченко, Л. А. Психологічні особливості саморегуляції у професійній діяльності менеджерів : автореф.дис. ... на здобуття наук ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.07 / Л. А. Колесніченко. – К., 2004. – 20 с.
4. Конопкин, О. А. Психическая саморегуляция произвольной активности человека. Структурно-функциональный аспект / О. А. Конопкин // Вопросы психологии. – 1995. –№ 1. – С. 5–12
5. Миславский, Ю. А. Саморегуляция и активность личности в юношеском возрасте / Ю. А. Миславский // Науч.исслед. ин-т общей и педагогической психологии Акад. пед. наук СССР – М. : Педагогика, 1991. – 152 с.
6. Позіненко, Ю. В. Роль саморегуляції в оптимізації професійної діяльності працівників правосуддя : автореф. дис. ... на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.06 “Юридична психологія” / Ю. В. Позіненко. – Х., 2004. – 20 с.