129613 (720402), страница 2
Текст из файла (страница 2)
6) контрастні дії тим сильніше, чим менше площа об’єкта в порівнянні з площею тла.
Колірний і яркостний контрасти широко застосовуються на практиці й у першу чергу для встановлення чіткої видимості деталей машини й органів керування ними.
Яркостний контраст виражається математично не різницею яркостей, а відношенням їхньої різниці до більшої яскравості:
при r1 > r2
де r1 і r2 - коефіцієнти яскравості двох порівнюваних чи плям предметів;
Кг - величина яркістного контрасту, що завжди менше одиниці.
Коефіцієнти яскравості найпростіше вимірювати за допомогою ахроматичної шкали, побудованої за принципом рівномірного убування яскравості еталонів від білого до чорного в діапазоні коефіцієнта яскравості від 0,87 до 0.04.
При підборі кольорів для фарбування машин величину яскравості контрасту можна визначати за графіком відомого фахівця з кольороведення Ф.Ф. Кизилова. На запропонованому графіку даний пучок променів яркосних контрастів від Кг = 0 до Кг = 0,90.
Відповідно до розроблених норм на графіку дані три основних значення порогів яркостних контрастів: зона малої помітності (Кг = 0 і Кг = 0, 20); зона нормальних контрастів (Кг = 0,25 і Кг = 0,45); зона підвищених контрастів (Кг = 0,5 і Кг = 0,70).
1.2 Зір і колірне сприйняття
Око, зоровий нерв і зоровий центр головного мозку складають фізіологічну основу органів зору. Око - це чудо природи, до 90% інформації людин одержує через орган зору. У процесі зорового сприйняття простору людина випробує відчуття кольору, тобто бачить визначений колір. Однак зустрічаються люди, що не в змозі розрізняти кольору.
Людей з ненормальним кольоровідчуттям поділяють на три групи. До першої групи відносяться обличчя, що добре розрізняють основні кольори спектра, однак їм потрібний підвищений кольороподразнювач, тому що в них ослаблене колірне сприйняття. До другої групи відносяться обличчя з більш значним розладом колірного зору (найчастіше зустрічається так називана червоно-зелена сліпота). Для цих облич спектр складається з жовто-блакитних кольорів. До третьої групи відносяться обличчя з повному колірною сліпотою (ахроматизм). Для цих людей мир безбарвний, як чорно-біла фотографія.
У трудовому процесі необхідно розрізняти деякі поняття про здатність органа зору виконувати окремі функції, а саме: чутливість до розрізнення світлоти, гострота зору, стійкість ясного бачення і швидкість зорового сприйняття. Усі ці функції в значній мірі залежать від сили й інтенсивності висвітлення. Найбільш продуктивна робота зору може бути при освітленості, підтримуваної на рівні 150-200 лк, а при визначених видах роботи - значно вище.
Велике значення при сприйнятті кольору і світла має явище, називане адаптацією - пристосування зорового апарата до тієї чи іншої освітленості.
Яка ж світлота оточення найбільш сприятлива для зору? За умовами адаптації вона повинна бути різної в залежності від світлоти тих робітників поверхонь, на які потрібно дивитися в процесі роботи.
У процесі праці необхідно прагнути до розвантаження зорового апарата. Цього можна досягти, дотримуючи рівномірну світлоту поверхонь, що оточують людини. Відомо, що при перекладі погляду зі світлої поверхні на темну і навпаки через адаптацію ока витрачається час (5-10 с) і енергія працюючого, викликаючи перевтому і притуплення уваги. Звідси виникає нова вимога до трудової обстановки: необхідно, щоб фарбування устаткування, інтер’єра й інших елементів мало м’які переходи, без різких контрастів.
Для правильного вибору світлоти кольору у виробничих умовах рекомендується керуватися наступними правилами:
1) якщо робоча поверхня темна (0,07), те і фарбування інтер’єра повинне бути близьке до неї;
2) якщо робоча поверхня має середню світлоту (від 0,07 до 0,35), те фарбування повинне бути небагато світлішай робочої поверхні;
3) при Світлових робітників поверхнях (світліше чим 0,35) найкращої є біле фарбування.
З перерахованих правил особливо велике значення має перше правило. Якщо при роботі з темними предметами створити біле оточення, то чутливість до розрізнення світлоти зменшується в кілька разів. У тих випадках, коли робота вимагає більш багнистого розрізнення колірного топа, світлоту оточення необхідно максимально наблизити до світлової робочої поверхні.
У трудовому процесі необхідно також враховувати функціональні властивості органа зору, називані акомодацією (здатність зору пристосовуватися до відстані до предмета, що обдивляється,). При близькому наведенні зору тривалість акомодації більш короткочасна, чим при далекої, і складає 0,5-1,5 с. Здатність зорового апарата пристосовуватися забезпечує гостроту зору, контрастну чутливість, швидкість дізнавання, бачення на далекій і близькій відстанях. Вирішальне значення в цьому мають висвітлення і здатність ока пристосовуватися до нього.
Одним з характерних властивостей сприйняття кольору, зв’язане з висвітленням, є зміна кольору при штучному висвітленні, так наприклад:
1. Червоні, жовтогарячі і жовті кольори світлішають, холодні зелені, блакитні, сині, фіолетові - сутеніють, світлота темно-зелених кольорів не змінюється.
2. Червоні кольори стають більш насиченими.
3. Жовтогарячі кольори червоніють.
4. Ясно-жовті кольори важко відрізняються від білих.
5. Блакитні кольори зеленіють, а іноді буває не відрізняються від холодних зелених.
6. Сині кольори стають менш насиченими, а темно-сині - не відрізняються від чорних.
7. Фіолетові кольори червоніють, а іноді стають від пурпурних.
Перераховані властивості кольорів свідчать про те, що при проектуванні колірного оформлення необхідно враховувати не тільки денне, але і штучне висвітлення.
Особлива увага в умовах виробництва варто звертати на колірне стомлення. Установлено, що чим насичений колір, тим сильніше стомлюється і скоріше втрачає чутливість до нього, тим самим зменшується насиченість кольору, тобто він сіріє, як би покриваючись шаром сірого серпанка.
Зі спектральних кольорів найбільше сильно стомлює око фіолетово-синій, трохи менш - червоний і найменш зелений колір. Для того щоб зняти колірне стомлення, найкраще дивитися па додатковий колір. Наприклад, якщо око втратило чутливість до червоного кольору після того яка довго дивитися на нього, то при дії на око протягом деякого часу зеленого кольору він знову здобуває чутливість до червоного. Це явище зветься негативного послідовного образа.
При сприйнятті кольору око людини відчуває різні його властивості й асоціації. Так, наприклад, існує поняття важкі і легкі кольори. Установлено, що "вага" кольору залежить від його світлоти. Ніж темніше колір, тим він "важче" і, Навпаки, світлий колір сприймається як "легкий". Це правило відноситься до всіх кольорів - хроматичним і ахроматичної. Крім того, "вага" кольору залежить також від фактурності. Кольору з грубою фактурою за інших рівних умов "важче" гладких. Це властивість кольору враховується при фарбуванні інтер’єрів, великих розчленованих виробів і в інших випадках. Як правило, "важкі" (темні) кольори розташовуються внизу, а "легені" - угорі. Крім "ваги" кольору існують і інші властивості - помітність, виділеність і відступання кольору. Помітність - це здатність кольору залучати й утримувати увагу людини.
Явище виділеності і відступання залежать від колірного тону. Теплі кольори (особливо червоний) виступають уперед, а холодні (особливо синій) відступають. Однак це правило застосовне не для усіх випадків. Деякі люди бачать холодні кольори ближче, а теплі - далі.
Важливим фактором у зоровому сприйнятті предметів є колір тла, на якому проглядається предмет, виріб, річ. Чим більше відрізняється колір об’єкта (предмета) від кольору тла, тим краще помітний предмет і тим відчутніше видні його контур і форма. Велике значення при цьому має розходження яскравості. Якщо необхідно, щоб предмет був краще видний на тлі чи стіни інших площин з великих відстаней, то варто домагатися найбільш різких контрастів, у колірному сполученні.
ІІ Частина. Психофізіологічний вплив кольору. Колірні гармонії
Психофізіологічний вплив кольору на людину в емоційному відношенні велично. Колір здатний викликати різні емоційні реакції і думки: він може заспокоювати і хвилювати, радувати і засмучувати, гнітити і веселити. Колір може викликати почуття теплоти і холоду, бадьорості й утомі, легкості і вазі, розширювати і звужувати простір, стимулювати зір, мозок, нерви; він може, нарешті, сприяти і допомагати лікуванню хворих. В естетиці колір серед інших естетичних факторів займає одне з важливих місць.
Сучасні висловлення і судження вчених і художників про психофізіологічний вплив кольору на людину зводяться до наступного.
Червоний колір - збудливий, гарячий, енергійний і життєрадісний. Він має саму довгу хвилю, стимулююче впливає на мозок і викликає емоційні реакції; сприяє збільшенню мускульної напруги, підвищенню тиску крові і ритму подиху; сильно впливає на настрій людей.
Жовтогарячий колір - яскрава, зухвала радість, у різних випадках чи заспокоює дратує. У фізіологічному відношенні він сприяє поліпшенню травлення і прискоренню струму крові.
Жовтий колір стимулює зір, мозок і нерви, заспокоює деякі нервові стани, створює веселість, сприяє товариськості.
Зелений колір - колір природи, спокою і свіжості, заспокійливо діє на нервову систему. Він сприяє зниженню тиску крові за рахунок розширення капілярів.
Блакитний колір - світлий, свіжий і прозорий. Він впливає приблизно так само, як і зелений, заспокійливо, створює враження небесної далечіні. У фізіологічному відношенні він відноситься до лікувальних кольорів і полегшує хворобливий стан більше, ніж зелений.
Фіолетовий колір - пишний і шляхетний; він позитивно діє на серце і легені і збільшує їхню витривалість. Колір стомленості і суму.
Коричневий колір - теплий, він створює спокійний настрій, виражає міцність і стійкість предметів. Коричневий колір із сірим відтінком подавляючи діє на психіку.
Сірий колір - холодний, діловий і сумовитий. Він викликає апатію і нудьгу. У виробничій обстановці потрібно застосовувати його як можна рідше.
Білий колір - легкий, холодний і шляхетний, але у великій кількості викликає б л її кіста. Він - символ чистоти, дуже добре сполучається з іншими квітами.
Чорний колір - похмурий, важкий, різко знижує настрій. Він дуже красивий, у невеликій кількості застосовується для контрасту.
Узагальнюючи облік психологічного впливу кольору на організм людини, видимі частини спектра поділяють на три частини: довгохвильову - 760...580 нм (червоний, жовтогарячий і оранжево-жовтий), середньохвильову - 580...510 нм (жовтий, зелений і частково голубий), короткохвильову - 510...380 нм (блакитний, синій, фіолетовий).
В даний час установлено, що кольору довгохвильової частини спектра роблять збудливе і стимулююче вплив, а кольору короткохвильової дрібно-заспокійливе чи гнітюче вплив. Найбільше сприятливо впливають кольору середньої частини спектра. Група фіолетових і пурпурних кольорів робить що турбує і дратує вплив.
Перераховані особливості психофізіологічного впливу кольори є найбільш характерними, однак це не виходить, що колір однаково впливає па людини. Це залежить від середовища й обстановки, у якій знаходиться людина, від наявності і сполучення з іншими квітами і від психічного стану людини і його настрою. Той самий колір у різних умовах може робити різне враження на того самого чи людину в тих самих умовах по-різному впливати на різних людей.
Питання психологічного впливу колористичних сполучень набагато складніше перерахованих загальних зведень про вплив окремих кольорів і тісно зв’язані з теорією колірних гармоній.
Розрізняють такі колірні сполучення: гармонічні (гарні сполучення) і негармонійні (погані сполучення).
Гармонічне колірне рішення припускає комбінацію різних кольорів по найпростішим естетичних закономірностях колірного кола. Абстрактні колірні сполучення можуть бути гармонічними, однак колірну групу необхідно вибирати для визначеного предмета й у визначених умовах, тому що тільки в цьому випадку колір, форма і середовище утворять єдність. Емоційний вплив, гармонії кольору залежить від багатьох складних, зв’язаних між собою причин.
Найбільший фахівець з кольору на виробництві Жан Вьено (1893 - 1959), засновник Інституту технічної естетики у Франції, писав, що колір здатний на всі і що від нього можна вимагати світла, чи розрядки порушення, гармонії і різкий вплив, очікувати чудес, але він може викликати і катастрофу.
Сполучення кольорів, згідно Ґете, можна розбити по його колірному колу на три групи: гармонічні (додаткові кольори), характерні (чужорідні) і негармонійні (родинні кольори).
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
