129567 (720376), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Експериментальна інтроспекція являє собою, відповідно до структуралістів, найкращий метод психології, той метод, що відрізняє її від інших наук. Він має, однак, два більших недоліки. По-перше, це досить суб'єктивний метод аналізу поводження: кожний випробуваний описує свої власні враження або переживання, які дуже рідко збігаються із враженнями наступного випробуваного: один звук здався голосним, а іншому - середнім по силі; те, що одному було приємно, іншому здалося неприємним. По-друге, що ще гірше, відчуття того самого людини варіюють із кожним днем: те, що йому здавалося приємним у понеділок, може стати нудним у вівторок і відверто неприємним у середовище.

Необхідно тому усвідомити в тім, що «атоми» свідомості мало схожі на атоми, наприклад, заліза. Свідомість не складається з якихось застиглих елементів, а перебуває в процесі розвитку й постійної зміни. Саме тому від погляду на психологію як науку про структури свідомості незабаром відмовилися, хоча протягом декількох років він мав успіх.

У той час як Вундт і його колеги намагалися вивчати структуру свідомості, в інших країнах з'явилися інші напрямки досліджень. Так, починаючи з 1881 року в США Вільям Джеймс (James) і особливо його співробітники й послідовники, натхненні еволюційною теорією Дарвіна й наслідками, що випливають із її, сталі підходити до вивченню розуму із зовсім інших позицій. З їхнього погляду проблема полягає не в тім, щоб довідатися, із чого побудована свідомість, а в тім, щоб зрозуміти його функцію і його роль у виживанні індивідуума. Вони висунули гіпотезу, відповідно до якої роль свідомості полягає в тому, щоб дати індивідуумові можливість пристосовуватися до різних ситуацій, що виникають із ранку до вечора, від дня народження й до смерті, або повторюючи вже вироблені форми поводження, або змінюючи їх залежно від обставин, або, нарешті, освоюючи нові дії, якщо того вимагає ситуація.

Починаючи із цього часу психологія прагне зрозуміти, як установлюються ці нові способи адаптації. Такий підхід функціоналістів до вивчення шляхів придбання навичок і, у більше загальному плані, - процесу наученій.

Тим часом, навіть якщо функціоналісти роблять головний упор на зовнішні сторони психіки, а не на такі внутрішні феномени, як відчуття або почуття, вони представляють їх собі як прояву духовного початку. Вони віддають перевагу методу інтроспекції, що дозволяє їм дізнаватися, як в індивідуума розвивається усвідомлення тієї активності, який він віддається.

Серед послідовників Джеймса багато хто критикували такий підхід до аналізу нашого поводження. З їхнього погляду предметом наукового дослідження повинне бути тільки те, що доступно для прямого спостереження. А що таке внутрішня психічна діяльність? Неможливо спостерігати думки, що виникають при рішенні тієї або іншої проблеми, або вимірювати випробовувані при цьому почуття: інтроспекція, що украй суб'єктивна, не здатна перебороти це утруднення.

У відповідь на це супротивники функціоналістів заявляли, що можна вимірювати швидкість рішення завдань або ж ті фізичні реакції, які викликає ситуація в емоційному плані. Іншими словами, тільки поводження, спостережуване з боку, піддається об'єктивному опису. Тому тільки на нього й ні на що інше повинна покладатися психологія, якщо вона бажає йти дійсно науковим шляхом.

Цю «поведінкову» позицію прийняв з 1908 року французький психолог Пьерон (Pieron). Але лише із зародженням у США біхевіоризму, главою якого став Уотсон (Watson), наука про функції свідомості остаточно поступилася місцем науці про поводження.

За цей час у Європі з'явилися й інші напрямки, що теж зробили, кожна по-своєму, вплив на розвиток психології в нашім столітті.

Психологія в XX сторіччі

Розвиток соціальної й економічної сфери в XX столітті й поява цілого ряду нових областей людської діяльності породили нові завдання як у наукової, так і в технічній області. Крім того, під впливом нових точок зору, що виникли в психіатрії, і відкриттів у фізіології нервової системи наука, що зароджується, психологія стала шукати нові напрямки досліджень.

За першими боязкими кроками, початими структуралістами й функціоналістами, пішло висування ряду нових підходів; концепції, що з'явилися, що нерідко суперечили один одному, здебільшого опиралися на ті уявлення про людину, який дотримувався засновник того або іншого напрямку. Одні бачили в людині істота-об'єкт, виліплена середовищем або детерміноване або своїми інстинктами, або умовами й враженнями дитинства; для інших це була істота-суб'єкт, що здатний, усвідомивши свої можливості, у будь-який момент змінити визначену йому долю; треті розглядали його як суспільну істоту, поводження якого у всіх випадках виявиться плодом його взаємодій з партнерами або із групою, до якої він належить. Одні надавали головне знання розвитку поводження, інші-емоційності, треті - мисленню.

Щоб краще зрозуміти шляхи розвитку психології наприкінці XX століття, корисно буде зробити короткий огляд внеску, внесеного кожним із цих основних її напрямків.

Біхевіористський підхід

Критика функціоналізму, як ми бачили, поклала початок розвитку біхевіоризму-напрямку, що переважає в американській психології аж до теперішнього часу. Його засновник, Дж. Б. Уотсон (J.B. Watson), проголосив в 1913 році, що психологія одержить право вважатися наукою лише після того, як вона виробить об'єктивний підхід до досліджуваних явищ.

Подібно хімікові, що вивчає плавлення якогось металу і якого цікавить тільки зміна його стану при даній температурі, психолог повинен обмежуватися описом і кількісною оцінкою форм поводження, що виникають у даній ситуації.

Запропонована Уотсоном схема S-R означає, що кожної ситуації (або стимулу-S) відповідає певне поводження (або реакція-R).

Біхевіористи вважали, що за допомогою цієї схеми можна пояснити будь-яку діяльність людини, а всі поняття, пов'язані зі свідомістю, варто вигнати зі сфери наукової психології. На їхню думку, наприклад, вираження «ця дитина боїться собаки» або «я закоханий у цю жінку» у науковому плані не означають нічого. Згідно біхевіористам, «усвідомлення» суб'єктом таких явищ занадто суб'єктивно й зовсім даремно для дослідника. Навпроти, об'єктивні описи («сльози й тремтіння в дитини підсилюються, коли до неї наближається собака, і слабшають при видаленні собаки», або «при зустрічі із цією жінкою серце в мене б'ється сильніше, а зіниці розширюються») дають можливість кількісно оцінити ці форми поводження й «виміряти» почуття страху або ступінь захопленості. За кілька років до цього російський фізіолог І. П. Павлов і його співробітники показали, як, наприклад, звук дзвіночка сам по собі може викликати в голодного собаки реакцію слиновиділення. Ці роботи дозволили Уотсону дати об'єктивне пояснення розвитку навичок або появі нових форм поводження в результаті утворення умовних рефлексів (обумовлювання), що підтвердило, на його думку, марність концепції свідомості. Крім того, Торндайк (Thomdike, 1911) показав, що научання в багатьох випадках може бути результатом проб і помилок при спробах тварини вирішити варту перед ним проблему. Це з'ясування взаємодій між організмом і його середовищем дозволило одному з послідовників Уотсона-Скіннеру (Skinner) - розвити далі концепції, що опираються на вчення про умовні рефлекси, і дійти висновку, що будь-яке поводження визначається своїми наслідками. Залежно від того, чи будуть ці наслідки приємна, байдужна або неприємними, тварина виявить тенденцію повторювати даний поведінковий акт, не надавати йому ніякого значення або ж уникати його повторення надалі. Таким чином, виходить, що індивідуум повністю залежить від свого середовища, і всяка воля дії, який, як йому здається, він може користуватися, - чиста ілюзія.

Література

1. Веккер Л.М. Психічні процеси. - К., 2002

2. Кликс Ф. Пробуджуюче мислення. У джерел людського інтелекту. - К., 1997

3. Робер М. Тильман Ф. Психологія індивіда й групи. - К., 1998

4. Брунер Д.С. Психология познания: за пределами непосредственной информации. – М., 1988

Характеристики

Список файлов реферата