120948 (715682), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Тому, що реалізація можливостей однією особою залежить від' поведінки інших осіб.

Юридична суть суб'єктивного права полягає в тому, що воно є видом і мірою дозволеної поведінки, для здійснення якої суб'єкт повинен мати можливість вимагати відповідної поведінки від зобов'язаних осіб.

Суб'єктивному праву притаманна своя структура. Воно складається з трьох прав (повноважень): а) право (повноваження) на власні дії; б) право (повноваження) на чужі дії; в) право (повноваження) вимагати застосування засобів примусу до зобов'язаних осіб.

Наприклад, громадянин має суб'єктивне право власності на певні речі. Він як власник вправі володіти, користуватися, розпоряджатися ними. Він також вправі вимагати від усіх громадян, організацій, Української держави! утримуватися від порушення його права власності, а при порушенні — пред'-1 явити позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. Влас- -і

56

ник також може вимагати усунення будь-яких інших порушень його прав, хоч би ці порушення й не були поєднані з позбавленням володіння.

Суб'єктивне право зв'язане з правом в об'єктивному розумінні, тобто з цивільно-правовою нормою або із сукупністю норм, в яких воно передбачене. Наприклад, ст.4 Закону України від 7 лютого 1991 р. «Про власність»' встановлює, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Зазначені права власника виникають в особі конкретного громадянина, оскільки вони передбачені в ст.4 Закону про власність. Власник вправі вимагати від кожного і всіх не перешкоджати йому в здійсненні своїх прав. Якщо ж право власності конкретного громадянина порушене, потерпілий в залежності від характеру порушення свого права вправі, наприклад, пред'явити позов до правопорушника про витребування свого майна від нього.

Суб'єктивне право також зв'язане з суб'єктивним обов'язком, оскільки його здійснення залежить від поведінки зобов'язаних осіб.

Суб'єктивний цивільний обов'язок — це міра необхідної пове-дінки зобов'язаної особи для задоволення інтересів уповноваженої особи. Ьін також зв'язаний з правом в об'єктивному розумінні. Наприклад, ст.224 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати майно у власність покупцеві. Це норма цивільного права, тобто право в об'єктивному розумінні. Зазначений обов'язок виникає саме тому, що він встановлений нормою об'єктивного права. Виходячи із змісту суб'єктивного права і суб'єктивного обов'язку, можна сказати, що вони відображають суть цивільного правовідношен-ня, обумовлюючи «життя» цивільного права, його чинність.

Залежно від характеру зв'язку між суб'єктивним правом і суб'єктивним обов'язком зобов'язана особа відіграє:

а) активну роль, тобто виконує певні дії (передає майно, сплачує Тртлш-тощо).

В більшості зобов'язальних відносин боржник — фігура активна. Скажімо, у зобов'язальних відносинах із договору підряду підрядник зобов'язується виконати роботу за завданням замовника. Інший приклад. За договором перевезення вантажу транспортна організація (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення і видати його одержувачу.

'Відомості Верховної Ради УРСР.— 1991.—№20.—Ст.249.

57

б) пасивну роль, тобто у відносинах власності зобов'язана особа повинна утримуватися від посягання на право власності, не пе~ решкоджати здійсненню власником своїх прав. Тут активною фігурою є власник. Він активно здійснює права на власні дії:

володіє, користується і розпоряджається майном. Також у авторських і винахідницьких відносинах суб'єктивні права авторів творів науки, літератури, винахідників набувають провідного і самостійного значення. Зобов'язані особи повинні не перешкоджати здійсненню авторських і винахідницьких прав.

Слід звернути увагу, що у більшості цивільно-правових відносин кожний з суб'єктів має права і несе обов'язки. Так, у цивільно-правових відносинах із договору майнового найму най-модавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування і має право вимагати від нього плати за користування майном. У свою чергу, наймач вправі вимагати від наймо-давця передачі йому майна у стані, що відповідає умовам договору і призначенню майна. Разом з тим наймач зобов'язаний користуватися майном відповідно до договору і призначення майна. Тільки в деяких цивільно-правових відносинах, що виникають із договорів, є чисті уповноважені і чисті зобов'язані особи. Наприклад, у цивільно-правовому відношенні із договору дарування обдарований має лише суб'єктивне право, а даритель — суб'єктивний обов'язок.

і §3. Види цивільно-правових відносин |

Цивільно-правові відносини досить різноманітні за суб'єктним складом, змістом, підставами виникнення. Наукою і практикою розроблені певні критерії, за якими всі цивільно-правові відносини поділяються на види. Розглянемо їх.

Регулятивні і охоронні відносини. В основу розмежування зазначених видів правовідносин покладено такий критерій, як підстави виникнення.

Регулятивні відносини — це правовідносини, через які здійснюється регулювання нормальних економічних відносин (власності, товарно-грошових) і особистих немайнових відносин. Тобто за допомогою регулятивних відносин здійснюється правомірна діяльність громадян і організацій. Саме тому вони і виникають із договорів, односторонніх угод. і

Наприклад, цивільно-правові відносини, що виникають з договору схову (ст.413 ЦК України). За цим договором одна сторона (охоронець) зобов'язується зберігати майно, передане їй другою стороною, і повернути це майно

Я. 58

цілості. Діяльність охоронця є правомірною, корисною. Інший приклад. На підставі договору довічного утримання виникають цивільно-правові відносини, в яких одна сторона, що є непрацездатною особою (відчужу-рач), передає у власність другій стороні (набувачеві майна), наприклад, будинок, а набувач зобов'язується утримувати відчужувача (ст.425 ЦК України). Тут також діяльність сторін є правомірною і взаємовигідною.

Дії спадкоємців по прийняттю спадщини є односторонніми угодами (ст.549 ЦК України), що породжують регулятивні цивільно-правові відносини, а саме — відносини власності.

Порушення правових норм і відповідного суб'єктивного права громадянина або організації є юридичними фактами, на основі яких виникає цивільно-правове відношення між правопорушником і потерпілим. Внаслідок цього правовідношення у правопорушника з'являються обов'язки, які він виконує на користь потерпілого. Зазначене правовідношення в юридичній літературі називається охоронним.' Іноді охоронні відносини визначаються як такі, що оформляють види юридичної відповідальності, застосування інших правових санкцій, тобто правовідносини, зв'язані із застосуванням засобів державного примусу.²

До них належать: цивільно-правові відносини, які виникають з факту витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння (ст. 50 Закону України «Про власність»), а також цивільно-правові відносини, що виникають на підставі таких юридичних фактів: заподіяння шкоди, придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав (ст.ст.440, 469 ЦК України).

Охоронні відносини є цивільно-правовою формою усунення наслідків правопорушень, поновлення нормального правового і економічного або особистого становища. Отже, охоронні відносини виникають із правопорушень, тобто порушень правових норм, суб'єктивних прав і заподіяння шкоди потерпілим.

Абсолютні, загальнорегулятивні й відносні правовідносини. В основу їх розмежування покладено такий критерій, як коло зобов'язаних осіб і ступінь їх конкретизації. Громадяни та організації, що мають суб'єктивні права, в ряді випадків реалізують їх за рахунок власної діяльності (господарської, побутової, творчої тощо) і при цьому безпосередньо не зв'язані з діяльністю інших суб'єктів. Але це зовсім не означає, що діяльність, наприклад,

'Теория государства й права//Под ред.С.С.Алексеева.—С.352. ^Там же.

59

власника по володінню і користуванню своїм майном не залежить від поведінки оточуючих осіб. Останні не повинні перешкоджати в Й здійсненні. Тому подібна діяльність реалізується не відокремлено, а спільно з іншими громадянами та організаці- < ями, тобто у суспільних відносинах, які регулюються нормами^ цивільного права.

До таких цивільних правовідносин слід віднести: відносини власності, немайнові авторські і винахідницькі відносини, що | зв'язані з майновими (ст.ст.86, 472, 517 ЦК України), особисті немайнові відносини, не зв'язані з майновими, з приводу таких духовних благ, як життя, здоров'я, честь, гідність, недоторканість особистого життя (наприклад, ст.7 ЦК України), і

Цивільно-правове врегулювання зазначених вище суспільних^ відносин полягає в наданні власникам, авторам творів науки, |р літератури, мистецтва, винахідникам, володільцям нематеріаль- Ц них духовних благ суб'єктивних прав і в покладенні на всіх інших громадян та організації суб'єктивного обов'язку утримуватися від порушення їхніх суб'єктивних прав. Такі цивільно-правові відносини називаються абсолютними. Ця назва поширюється і на суб'єктивні права і обов'язки в цих відносинах.

Абсолютний суб'єктивний обов'язок покладається на кожного, і його зміст полягає в утриманні від порушення абсолютного права. Абсолютність суб'єктивного права — в його охороні від усіх і кожного і в його здійсненні на підставі власної діяльності уповноваженої особи.

Отже, в абсолютних правовідносинах визначено лише одну сторону, яка має право, тобто уповноважену сторону. Зобов'язана сторона — це кожен, чий обов'язок полягає в утриманні від порушення суб'єктивних прав, тобто невизначене коло осіб — кожен і всі.

Загальнорегулятивні відносини відображають зв'язок кожного з кожним. В них на боці уповноваженої і зобов'язаної сторін — кожен і всі.' Наприклад, цивільно-правові відносини, зв'язані із здійсненням права на здоров'я, на здорове навколишнє середовище, є загальнорегулятивними. Вони виникають між всіма особами, які потрапляють у сферу дії цивільно-правових норм про охорону здоров'я.

У відносних правовідносинах конкретно визначено обидві сторони: уповноважену і зобов'язану. Відносними правовідносинами є зобов'язальні (ст.ст.151, 224, 256, 332, 413, 425 тощо ЦК України).

Сторони в них цілком конкретні — кредитор і боржник. В окремих видах зобов'язальних, відносин сторонами є: продавець і покупець у цивільно-правових відносинах із договору купівлі-продажу, страхова організація і страхувальник у відносинах із договору добровільного страхування, позикодавець і позичальник у відносинах із договору позики (ст.ст.224, 371, 374 ЦК України). Отже, у відносних цивільно-правових відносинах сторони наперед відомі.

Активні і пасивні цивільні правовідносини. Вони розрізняються за характером поведінки зобов'язаної сторони. Якщо на останню у правовідношенні покладено обов'язок активної поведінки, то суб'єктивне право вичерпується лише двома повноваженнями — правом вимоги і правом захисту порушеного суб'єктивного права (у випадку невиконання обов'язку). При цьому суб'єктивне право покликане забезпечити виконання обов'язку, тобто досягнення активної діяльності зобов'язаної сторони. До активних правовідносин належать зобов'язальні відносини. В них боржник зобов'язаний вчинити на користь уповноваженої особи (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо (ст.151 ЦК України). У пасивних правовідносинах змістом суб'єктивного обов'язку є пасивна поведінка: зобов'язана сторона повинна утримуватись від порушення суб'єктивного права уповноваженої сторони.

Уповноважена сторона у пасивних правовідносинах навпаки має, так би мовити, повноцінне суб'єктивне право з його трьома повноваженнями: право вимоги, право на захист порушеного суб'єктивного права і право на свої активні дії, активну поведінку. В цих відносинах суб'єктивне право набуває головного і самостійного значення. До пасивних правовідносин належать відносини власності, авторські і винахідницькі відносини, особисті немайнові відносини з приводу честі, гідності тощо.

Речові й зобов'язальні відносини. Вони розрізняються за об'єктом правовідносин. Об'єктом речових правовідносин є речі, майно. До них належать відносини власності (ст.ст.6-9, 12-18 Закону України від 7 лютого 1991 р. «Про власність»). В зобов'язальних відносинах об'єктом є дії (ст.ст.332, 395, 413 ЦК України).

Майнові і особисті немайнові відносини. У майнових відносинах об'єктом є майно. Це перш за все відносини власності. В особистих немайнових відносинах об'єктом є немайнові блага: честь, гідність, авторство (ст.ст.7, 472, 517 ЦК України).

61

рому выдано разрешение (лицензия) на использование изобретения или полностью уступлен патент.

Согласно п. 126 Положения, вознаграждение за изобретение или рационализаторское предложение в сумме, не превышающей 1000руб., освобождается от обложения подоходным налогом. Авторы ценных предложений пользуются правом на дополнительную площадь наравне с научными работниками (п. 141 Положения). Предусмотрены также и другие льготы.

Следует иметь в виду, что эти льготы на лиц, получивших патенты на изобретения, не распространяются.

7. Право получить авторское свидетельство или патент на изобретение, удостоверение на рационализаторское предложение, свидетельство или патент на промышленный образец и вознаграждение за изобретение, рационализаторское предложение и промышленный образец, а также основанное на патенте исключительное право на изобретение и промышленный образец переходят по наследству в установленном законом порядке (ст. 115 Основ, ст. 525 ГК).

§ 5. Защита прав изобретателей и рационализаторов

Характеристики

Список файлов реферата