ref12027 (715097), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

На відміну від нього пасивне виборче право грома­дян, тобто право бути обраним, залежить від виду ви­борів. Так, відповідно до ст. 76 Конституції та ст. З За­кону "Про вибори народних депутатів України", народ­ним депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років. Не може бути обраний депутатом громадя­нин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановле­ному законом порядку.

Президентом, відповідно до ст. 103 Конституції, мо­же бути обраний громадянин України, який досяг трид­цяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом останніх десяти перед днем виборів років та володіє державною мовою. Одна й та сама особа не мо­же бути обрана Президентом більш як на два строки підряд.

Депутатом сільської, селищної, міської рад може бу­ти обраний громадянин України, який має право голосу, на день виборів досяг 18-ти років, постійно проживає або працює на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Принцип рівного виборчого права

Принцип рівності виборчого права передбачає, що всі громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах. Це означає, що всі виборці мають однакову кількість голосів і кожний має рівну з іншими вагу, тоб­то кожний виборець впливає на результати виборів од­наково.

Рівність голосів на виборах в Україні забезпечується, зокрема, утворенням виборчих округів з приблизно од­наковою кількістю виборців, тобто за єдиними нормами представництва окремо для кожного виду виборів, ство­рення рівних можливостей для кандидатів під час їх реєстрації виборчими комісіями, при проведенні перед­виборної агітації тощо.

При цьому здійснення громадянами України права обирати і бути обраними не залежать від їх раси, кольо­ру шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного чи соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови або інших ознак. Як відомо, раніше в Україні виборці завжди мали по одно­му голосу, незалежно від виду виборів. Відтепер стано­вище змінилось. На виборах народних депутатів Украї­ни, наприклад, кожний виборець має два голоси — по одному в одномандатному та багатомандатному загаль­нодержавному виборчих округах.

На виборах Президента України кожен виборець має один голос.

Принцип прямого виборчого права

Принцип прямого виборчого права визначає право громадян обирати кандидатів на виборах безпосередньо. Конституцією передбачаються прямі вибори народних депутатів України, Президента України, депутатів сіль­ських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад та сільських, селищних, міських голів.

У ст.4 закону про вибори народних депутатів України вказується що:

Вибори депутатів є прямими. Громадяни України безпосередньо обирають депутатів шляхом голосування за кандидатів у депутати, включених до виборчого списку партії (блоку), та за кандидатів у депутати в одномандатних округах.

Принцип таємного голосування

Принцип таємності голосування означає, що конт­роль за волевиявленням виборців не допускається. Зміст його полягає в гарантіях повної свободи волевиявлення. В рамках виборчого законодавства це досягається тим, що кожний виборець голосує особисто; голосування за інших осіб не допускається. Виборчий бюлетень запов­нюється голосуючим у кабіні або в кімнаті для таємного голосування. При заповненні бюлетеня забороняється присутність будь-кого, крім голосуючого. Виборець, який не має можливості заповнити бюлетень особисто, може запросити в кабіну для таємного голосування іншу особу за своїм розсудом, крім членів виборчої комісії, кандидатів, які балотуються, їхніх довірених осіб, а та­кож уповноважених осіб, представників партій, вибор­чих блоків партій, що беруть участь у виборах.[32].

У ч. 3 і ч.5 ст. 42 закону «Про вибори Президента України» зазначається:

1. Голосування проводиться в спеціально відведених приміщеннях, де обладнуються в достатній кількості кабіни або кімнати для таємного голосування, визначаються місця видачі виборчих бюлетенів і встановлюються виборчі скриньки таким чином, щоб виборці при підході до них обов'язково проходили через кабіни або кімнати для таємного голосування. Вхід у кабіни або кімнати для таємного голосування, вихід з них, а також шлях від них до виборчих скриньок повинні бути в полі зору членів дільничної виборчої комісії, кандидатів і довірених осіб кандидатів та офіційних спостерігачів.

2. Відповідальність за організацію голосування, забезпечення таємності волевиявлення виборців, обладнання приміщень і підтримання в них належного порядку покладається на дільничні виборчі комісії. Виборець може перебувати в приміщенні для голосування лише протягом часу, необхідного для голосування.

3.Застосування виборчого законодавства в Україні

3.1.Відповідальність за порушення виборчого законодавства України

Однією із гарантій реального здійснення вільного волевиявлення народу є встановлена законом юридична відпо­відальність за порушення виборчого законодавства, до того ж в кожному з базових виборчих законів містяться загальні статті, якими запроваджується інститут відпо­відальності за порушення виборчого законодавства, а свою юридичну регламентацію цей інститут отримує відповідно в чинному адміністративному, кримінальному, кримінально-процесуальному, цивільно-процесуальному законодавстві.

Так. у Кодексі України про адміністративні право­порушення міститься ст. 186-2, що передбачає адміні­стративну відповідальність за певні порушення законо­давства про вибори Президента і народних депутатів. Цією статтею встановлюється, що публічні заклики або агітація за бойкотування виборів, опублікування або по­ширення іншим способом неправдивих відомостей про кандидата у Президенти чи депутати, а також агітація за або проти кандидата в день виборів тягнуть накладання штрафу від трьох до шести офіційно встановлених міні­мальних розмірів заробітної плати.

Видача членам дільничної виборчої комісії вибор­чого бюлетеня для голосування за іншу особу тягне на­кладення штрафу до п'яти офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати.

Втручання в роботу виборчих комісій, що перешкод­жає виконанню ними обов'язків, пов'язаних з реєстра­цією кандидатів у Президенти або депутати, підрахунком голосів чи визначенням результатів або підбиттям за­гальних підсумків виборів тягне накладення штрафу від трьох до шести офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати.

До адміністративної відповідальності відповідно до частини першої і третьої цієї статті може бути притягну­та будь-яка особа, що досягла 16-річного віку, якщо во­на психічно здорова. Нести відповідальність за порушен­ня передбачені ч. 2 цієї статті, мають тільки спеціальні суб'єкти — члени виборчих комісій.

Кримінальні правопорушення, пов'язані з порушен­ням виборчого законодавства, належать до злочинів, які посягають на суспільні відносини, пов'язані з формами, завданнями, змістом діяльності держави і посягають на політичні права громадян: права брати участь в управ­лінні державними справами, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Зазіхання на виборчі права громадян можуть мати місце на будь-якій стадії виборчого проце­су, тому кримінально-правові норми, що встановлюють відповідальність за порушення виборчого законодавства, є бланкетними (відсилочними): їх застосування потребує уточнення змісту статей, посилань на базові закони про вибори.

Кримінально-правовим захистом забезпечується на­самперед здійснення виборчих прав. Ст. 127 Криміналь­ного Кодексу України передбачає, що перешкоджання здійсненню громадянином України його виборчих прав або роботі виборчої комісії, вчинене з метою вплинути на результати виборів, карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. Ті ж діяння, вчинені шляхом підкупу, обману, або поєднані з пошкодженням майна або з застосуванням насильства до громадянина, який здійснює свої виборчі права, або члена виборчої комісії чи їх близьких родичів, або з погрозою застосува­ти таке насильство чи знищити майно, а так само вчи­нені за попереднім зговором групою осіб або членом ви­борчої комісії чи іншою посадовою особою з використан­ням влади або посадового становища караються позбав­ленням волі на строк від п'яти до восьми років.

Ст. 128 Кримінального Кодексу України за такі зло­чини, як неправомірне використання виборчих бюлете­нів, підлог виборчих документів або неправильний під­рахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів, що виражається у видачі членом виборчої комі­сії виборчого бюлетеня особі, яка не внесена до списку виборців, або видачі виборцю виборчих бюлетенів (ви­борчого бюлетеня) інших виборців карається позбавлен­ням волі на строк до п'яти років. Підлог, тобто виготов­лення виборчого документа невстановленого зразка чи виготовлення у спосіб, не передбачений законом, вне­сення до виборчого документа за відомо неправдивих ві­домостей або будь-яка інша його підробка, а так само використання за відомо підробленого виборчого доку­мента чи виготовленого у спосіб, не передбачений зако­ном, караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. Ці ж дії, але вчинені членом виборчої діль­ниці або іншою посадовою особою, а так само за відомо неправильний підрахунок голосів або за відомо не­правильне оголошення результатів виборів караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років.

Ще один вид злочину - умисне порушення таємниці голосування під час проведення передбачених законо­давством України виборів - карається позбавленням во­лі на строк від одного до трьох років. Ті ж діяння, вчи­нені членом виборчої комісії або іншою посадовою осо­бою з використанням влади чи посадового становища, караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права займати певні посади чи за­йматися певною діяльністю на строк до п'яти років.

3.2.Ефективність застосування виборчого законодавства у сучасній Україні, шляхи покращення.

На сучасному етапі розвитку України, як молодої демократичної, правової та соціальної держави постає дуже багато проблем пов’язаних із застосуванням законодавства та швидким переходом країни від однієї системи до іншої. Особливо це стосується реалізації таких прав громадянина як участь в управлінні державними справами, вільно обирати та бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування тощо. Тому необхідний ретельний контроль за виконанням законодавства, насамперед виборчого.

Вважається доречним на прикладі виборів у народні депутати, та виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів що відбулися в Україні у 2002 р. розглянути на скільки ефективно застосовується існуюче законодавство та його недоліки.

Щодо недосконалості законодавства, то можна відмітити тенденції його значного покращення. Наприклад: багато положень “старого” закону “Про вибори народних депутатів України” (1997р.) були визнані неконституційними, тому необхідним було прийняття та затвердження нового закону. Але ще до прийняття закону ВРУ, голова ЦВК М.Рябець вказував не недоліки у “новому” законі які як він вважав могли поставити під загрозу зриву парламентські вибори 2002 року.

Одним з головних недоліків закону можна вважати – положення про формування окружних виборчих комісій. На цьому етапі партії ставляться в нерівні умови. Згідно із “новим” законом участь у формуванні окружних комісій можуть приймати тільки ті партії, які перемогли на останніх парламентських виборах. Інші ж партії такої можливості не мають. Більш того, може статися, що ті, хто має право увійти в окружні комісії, взагалі не будуть приймати участі у виборчому процесі чи, в силу визначених об’єктивних умов не будуть зареєстровані ЦВК як учасники виборчого процесу. Також не зрозуміло хто буде представляти в окружних комісіях кандидатів з мажоритарних округів, які взагалі користуються тими самими правами що і партії.

Ще одна проблема – довжина виборчої компанії. Зараз скоротити виборчу компанію до 90 днів, після того, як вона займала півроку, нереально. Але процес скорочення строків її проведення треба починати. М.Рябець ще у грудні 2001 року казав: “Я вважаю, що є усі можливості вкластися у 120 днів. Чи потрібно 40 днів на висування кандидатів у депутатів та збору підписів? Цю роботу можна виконати максимум за 25 днів. Практика виборі Президента показує, що перші підписні листи почали поступати вже через два тижня після видачі бланків. ”

Після того як вибори відбулися у пресі з’явилися такі вислови М.Рябця:
“Вибори, що відбулися на Україні, показали, що діючий у країні виборчий закон не ідеальний. Після завершення виборів у парламент необхідно працювати над удосконаленням Закону "Про вибори народних депутатів України". Виправлень вимагає порядок формування окружних і дільничних виборчих комісій, необхідно переглянути також положення про голосування по відкріпних посвідченнях.”

Глава ЦВК України відзначив, що недільні вибори в парламент показали недосконалість даного механізму. Це привело до масових порушень під час виборів, коли на територіях ряду округів голосували люди з інших територій, заявив Рябец.

Недосконалість закону відзначають і спостерігачі від Держдуми РФ. Голова делегації спостерігачів від парламента Росії Александр Салий заявив, що в деяких моментах проявилася недосконалість Закону про вибори. Він, зокрема, відзначив, що у виборчому процесі брали участь дуже багато маргінальних політичних партій і блоків, що тільки ускладнювали роботу виборчих комісій і дезорієнтували виборців.

Крім того, депутат Держдуми відзначив недосконалість системи формування виборчих комісій і відсутність юридичної відповідальності за те, що члени комісій можуть піти з комісії, не підписавши протоколу.

Ці недоліки у законі “Про вибори народних депутатів” дали про себе знати через числені порушення що відбулися в процесі голосування.

Характеристики

Список файлов реферата