118606 (713625), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Свою неспроможність вони компенсують по-різному. Передусім і найчастіше – крайнім радикалізмом. Весь час намагаються “забігти вперед”, пропонуючи найбільш революційні рішення чи проголошують правильні, але невчасні лозунги. І те і друге шкодить справі, але дають можливість зберегти імідж борця.

В іншому випадку, такі люди безоглядно підтримують свого зверхника – але тільки доти, доки він зберігає міцні позиції. До певного часу, це слухняні й самовіддані виконавці, вони не допускають жодної критики свого вождя. Покидають, а то й зраджують його лише тоді, коли є можливість переметнутися до іншого: як омела, вони можуть жити, тільки паразитуючи на чужому стовбурі.

І третій варіант її поведінки лідера фікції – дія за принципом “не висовуйся”. Потреба самозбереження загострила їх політичне чуття, і вони завжди намагаються не ризикувати. При всіх голосуваннях, блокуваннях тощо – вони завжди з більшістю, чим забезпечують даному рішенню престиж переконливості, правильності, демократичності. Їх улюблений та універсальний прийом перед критикою – патетично–надривне: “Тепер я поганий! А де ви були, як ми починали?!” .

Лідер–функція - це тип провідника, який проявив себе на певному відрізку боротьби, переважно початковому, де передусім потрібна була сміливість, особистий приклад, самопожертва. Але змінювалися умови й завдання, потрібна була здатність виконувати нові функції. Якщо такому лідерові пощастило і він зайнявся справою посильною, то обмеженість його можливостей не кидається у вічі, ні не шкодить справі. Але частіше лідер–функція щиро вважає, що його явна функціональна неспроможність, відсутність у нього необхідних якостей цілком компенсується його безсумнівними, хоч і минулими заслугами.

Лідер – (історична)особистість. Це людина широких можливостей, що дозволяють йому успішно здійснювати провід на кожному з етапів боротьби. У цьому мінливому процесі такі люди не тільки максимально самореалізовуються, але й дуже активно розвиваються: політично, організаційно, інтелектуально, духовно.

За стилем прийняття рішень і керування є два типи провідників: лідери –“солісти” (автокритичні) і лідери – “колективісти”. Перші схильні до автокритизму, вони часто ризикують, але за те й авторство успіху, якщо такий випаде, належить тільки їм. Невдачі завжди можна списати на щось чи на когось. Правда, якщо лідер – “соліст” є ще й особистістю, то й провину він бере на себе, часто – без прямої вини. Серед лідерів, схильних до колективних рішень є два види: одні використовують колективізм в управлінні для пошуків оптимальних, найефективніших шляхів вирішення проблеми; інші – для самозбереження, - щоб розділити відповідальність за можливу невдачу.

Характеристики

Список файлов реферата