116524 (712000), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

• доповіді та резолюції різноманітних з’їздів кінця ХІХ – початку ХХ століття, у переліку завдань яких були й проблеми виховання дітей раннього віку;

• недосліджена або малодосліджена історико-педагогічна література фондів рідкісних видань Державної наукової бібліотеки ім. В. Короленка в м. Харкові, Харківського національного університету ім. В. Каразіна – наукові розвідки вітчизняних науковців, творчий досвід вихователів-практиків, думки громадських діячів другої половини ХІХ – початку ХХ ст. стосовно різних проблем досліджуваного явища;

• невідомі та маловідомі для широкого наукового загалу публікації періодичних видань дореволюційного періоду, на сторінках яких висвітлювалися різні питання теоретичного й прикладного характеру з проблем розвитку громадсько-приватної ініціативи у вітчизняній освіті: «Вестник Европы», «Русская школа», «Харьковские губернские ведомости», «Южный край», «Харьковский календарь», «Журнал Министерства народного просвещения», «Вестник благотворительности», «Вестник воспитания», «Детский сад», «Дошкольное воспитание». У дослідженні широко застосовано також історико-педагогічні статті сучасних журналів: «Шлях освіти», «Рідна школа», «Педагогіка та психологія», «Новий колегіум», «Директор школи, ліцею, гімназії» тощо;

• монографії, дисертації провідних вітчизняних науковців, предметом дослідження яких стали явища, феномени, події і персоналії історико-педагогічного процесу визначеного нами періоду, котрі довгий час замовчувалися або спотворювалися під впливом панівних ідеологій (Л. Вовк, С. Золотухіна, Л. Коваленко, О. Микитюк, Н. Побірченко, О. Попова, О. Сухомлинська, В. Шпак та інші).

Хронологічні межі дослідження охоплюють період другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Нижня межа визначається соціально-політичними (скасування кріпацтва, економічні та соціальні реформи суспільного устрою країни), духовно-освітніми (зародження громадсько-педагогічного руху, розвиток педагогічної преси, проникнення у країну Фребелівської системи дошкільного виховання, яка привернула до себе увагу прогресивної громадськості того часу тощо) та науково-педагогічними (інтенсифікація розвитку наук, предметом дослідження яких стала людина, удосконалення теорії і практики роботи з дітьми різного віку) чинниками, що привели до виділення раннього дитинства як окремого періоду життя дитини. У середині ХІХ ст. уперше роки дитинства, дошкільне виховання розглядаються як окремий напрям в освіті, а дошкільництво сприймається як основа подальшого виховання, головне підґрунтя його побудови. Верхня хронологічна межа обґрунтовується соціально-економічними та політичними зрушеннями, які відбулися в Україні в 1917 р., що привели до кардинальних змін у суспільно-політичному, економічному та морально-ціннісному устрої держави, до докорінного реформування системи вітчизняної освіти. У цей період кардинально змінюються й соціально-політичні та організаційно-педагогічні умови діяльності установ та закладів дошкільного виховання.

Наукова і теоретична значущість дослідження полягає в тому, що в роботі вперше:

• цілісно досліджено в широких хронологічних межах проблему внеску громадських організацій, приватних осіб та асоціацій у розвиток дошкільного виховання на Слобожанщині в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття;

• науково обґрунтовано етапи внеску громадських організацій, приватних осіб та асоціацій у розвиток дошкільного виховання у визначених хронологічних межах (50-ті рр. ХІХ ст. – перша половина 80-х рр. ХІХ ст.; друга половина 80-х рр. ХІХ ст. – 1907 р.; 1908 р. – 1917 р.);

• узагальнено досвід діяльності громадських організацій, приватних осіб та асоціацій у контексті розвитку дошкільного виховання на Слобожанщині у визначених хронологічних межах, систематизовано її провідні напрями (просвітницько-педагогічна діяльність громадських діячів, педагогів-практиків, учених регіону у вирішенні складних питань виховання дітей дошкільного віку, участь у розбудові основ дошкільної педагогічної освіти й подальшого зростання професійної майстерності вихователів дошкільнят, видавництво дитячої літератури) й визначено основні форми (ініціювання руху за створення і матеріальне забезпечення притулків, ясел, народних садків, майданчиків і літніх колоній; звернення до відповідних інстанцій за дозволом на їх відкриття; самостійне утримання дошкільних закладів; участь у вдосконаленні їх діяльності тощо);

• визначено напрями використання актуальних ідей прогресивної педагогічної інтелігенції й громадсько-педагогічних об’єднань минулого, які в сучасних умовах реформування дошкільної освіти потребують свого творчого застосування.

До наукового обігу вперше введено невідомі та маловідомі архівні документи, окремі факти і положення, які розширили уявлення про мету, завдання, зміст, методи діяльності приватних та народних дитячих садків, притулків, ясел та літніх дитячих колоній, напрями розвитку приватної благодійної діяльності в галузі освіти України.

У роботі уточнено кількість і дати відкриття установ дошкільного виховання на Слобожанщині.

Подальшого розвитку набули уявлення про внесок прогресивної вітчизняної інтелігенції другої половини ХІХ – початку ХХ ст. у розробку теоретичних засад досліджуваного феномена; форми благодійної діяльності кращих представників тогочасного суспільства, спрямовані на підтримку закладів дошкільного виховання.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дослідженні положення та висновки щодо внеску приватних осіб і громадсько-педагогічних об’єднань у розвиток дошкільного виховання в другій половині ХIХ – на початку ХХ ст. дають нові підстави для усвідомлення й аналізу перебігу складних процесів, що відбуваються в освітньому просторі в сучасних умовах.

Отримані в ході наукового пошуку результати і висновки впроваджено в навчальний процес Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (довідка № 01-117 від 09.02.2010 р.), Харківського гуманітарно-педагогічного інституту (довідка № 01-12/38 від 12.02.2010 р.).

Результати дослідження можуть бути використані для визначення організаційних засад діяльності громадських організацій і приватних асоціацій, які стануть активними учасниками сучасного процесу виховання дітей дошкільного віку, сприятимуть появі нових типів закладів дошкільного виховання, удосконаленню їх роботи; при укладенні енциклопедичних, довідково-бібліографічних видань, під час написання підручників, навчальних посібників, розробки лекційних курсів, спецкурсів тощо; у процесі організації та визначення змісту підготовки сучасних вихователів у педагогічних коледжах, інститутах, університетах, закладах післядипломної освіти, інститутах удосконалення вчителів ІІІ – ІV рівнів акредитації.

Вірогідність та аргументованість результатів дослідження забезпечується методологічним обґрунтуванням його вихідних позицій; застосуванням комплексу методів, адекватних об’єкту, предмету, меті та завданням роботи, що дозволили дослідити проблему в трьох вимірах – соціокультурному, антропологічному й власне педагогічному; залученням до наукового аналізу широкого кола різноманітних джерел; упровадженням результатів дослідження в навчальний процес сучасних педагогічних закладів освіти; апробацією матеріалів дисертації на конференціях.

Апробація результатів дослідження здійснювалась на Міжнародній науково-практичній конференції «Професіоналізм педагога в контексті європейського вибору України» (Ялта, 2009 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Освіта й доля нації» (Харків, 2009 р., 2010 р.), науково-практичних конференціях викладачів та аспірантів кафедри історії педагогіки та порівняльної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (Харків, 2005-2009 рр.). Основні результати та висновки виконаної роботи обговорювались і дістали позитивну оцінку на засіданнях кафедри історії педагогіки та порівняльної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.

Публікації. Результати дисертації опубліковано у 9 одноосібних наукових працях, із них 7 статей у провідних наукових фахових виданнях, 2 – тези науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (250 найменувань, з них – 41 архівні документи), 7 додатків. Загальний обсяг роботи становить 217 сторінок, з них основного тексту – 167 сторінок.

педагогічний дошкільний виховання досвід

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної проблеми, визначено її об’єкт, предмет, мету, завдання та методологічні засади, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення здобутих результатів, окреслено хронологічні межі та схарактеризовано джерельну базу, відображено форми апробації результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні питання розвитку дошкільного виховання на Слобожанщині в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.» досліджено історіографію проблеми, визначено внесок вітчизняних педагогів, громадських діячів, письменників, учених другої половини ХІХ – початку ХХ ст. у розробку теоретичних засад дошкільного виховання, науково обґрунтовано етапи та особливості розвитку досліджуваного явища.

На підставі всебічного аналізу значного масиву наукових джерел угруповано такі напрями пошуків освітянської інтелігенції з обраного історико-педагогічного феномена: роботи вітчизняних педагогів, громадських, культурних діячів дореволюційного періоду, предметом дослідження яких став аналіз різних форм вияву громадсько-приватної ініціативи в освіті в цілому й виховання дітей дошкільного віку зокрема; історико-педагогічні праці теоретичного та прикладного характеру, видані за радянських часів; монографії, навчальні посібники та дисертації сучасних педагогів-науковців, на сторінках яких аналізуються різні аспекти розвитку дошкільного виховання в Україні в різні історичні періоди, зокрема й у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Це дало можливість показати досліджуване явище цілісно, крізь призму його оцінок представниками різних епох.

Установлено, що досліджуваний нами історико-педагогічний феномен лише побічно висвітлено в дореволюційних наукових працях, предметом аналізу яких були різні форми діяльності громадсько-педагогічних об’єднань та приватних осіб, спрямовані на вирішення складних освітніх проблем того часу: розбудови системи народної освіти; удосконалення основ сімейного виховання; формування системи підготовки вітчизняних педагогічних кадрів тощо (М. Демков, О. Пругавін, В. Чарнолуський, С. Сірополко, С. Рождественський та інші).

Певні аспекти визначення місця і ролі громадських організацій, приватних осіб та асоціацій у розвитку дошкільного виховання в обраних нами регіональних і часових межах знайшли місце в роботах А. Арнольді, Н. Лубенець, М. Фесенко, С. Русової, П. Каптерева, П. Лесгафта, І. Сікорського, а також на сторінках періодичних видань того часу «Вестник Европы», «Русская школа», «Журнал Министерства народного просвещения», «Вестник благотворительности», «Вестник воспитания», «Детский сад», «Дошкольное воспитание» тощо.

Дослідження радянського періоду (А. Готалов-Готліб, В. Чередниченко, І. Чувашев та інші) відзначаються однобічністю й заідеологізованістю у висвітленні проблеми. Факти внеску громадських організацій, приватних осіб і асоціацій у справу виховання дітей дошкільного віку, їх досягнення здебільшого замовчувалися або подавалися спотворено на догоду політичній кон’юнктурі.

Історико-педагогічні праці періоду незалежності України (С. Золотухіна, Н. Побірченко, О. Сухомлинська, О. Попова та інші) відрізняються принципово іншим підходом до досліджуваної проблеми, до визначення принципів періодизації, до висвітлення педагогічних фактів і явищ минулого. Їх поява ознаменувала істотний рух уперед у вивченні історії розвитку приватної та громадської ініціативи у сфері освіти в цілому й дошкільної зокрема. Зазначимо, що дослідники сучасного періоду акцентують увагу переважно на проблемах підготовки працівників дошкільного виховання (І. Улюкаєва, Т. Філімонова та інші) та розвитку дошкільного виховання в межах або всієї України, або її Західних регіонів (С. Попиченко, Г. Рего, З. Нагачевська та інші).

Установлено, що розвиток дошкільного виховання в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. відбувався під впливом економічних (масштабні реформування промислової галузі, розвиток капіталістичного виробництва, скупчення в промислових центрах величезних мас пролетаріату, жорстока експлуатація жіночої праці на підприємствах, умови народного життя, що ускладнювалися з кожним роком, зростання бездоглядності й смертності дітей, які масово залишалися без нагляду) та соціально-педагогічних (реформування у країні системи опіки дітей-сиріт і дітей-підкидьків, що на той час існувала в країні, зміна суспільного становища жінок із середніх верств населення, їхнє активне включення у громадське життя того часу і, передусім, масове залучення до педагогічної діяльності; проникнення в галузь дошкільного виховання нових західноєвропейських течій; прийняття у 1904 р. та 1906 р. постанов, за положеннями яких було децентралізовано систему реєстрації товариств, спілок тощо) чинників.

У дисертації доведено, що керівну роль у розробці теоретичних засад виховання дітей дошкільного віку в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. відіграла дослідницько-пошукова діяльність вітчизняних прогресивних педагогів, учених та громадських діячів. Шляхом аналізу численних праць зарубіжних дослідників з питань виховання дітей, досвіду функціонування дошкільних установ та закладів, а також проведення наукових спостережень вітчизняна освітянська інтелігенція (О. Духнович, П. Каптерев, М. Пирогов, В. Одоєвський, К. Ушинський та інші) довела, що ранній вік є особливим періодом у формуванні дитини, а правильне виховання на цьому етапі має вирішальне значення для всього її подальшого розвитку.

Установлено, що предметом обговорення прогресивної вітчизняної інтелігенції досліджуваного періоду насамперед стали проблеми сімейного виховання дітей дошкільного віку. У періодичних виданнях того часу, що присвячували свої сторінки педагогічній проблематиці, дедалі частіше лунають думки щодо значення сім’ї у відродженні «духу нації», у формуванні розвиненої особистості. Узагальнення матеріалів історико-педагогічних джерел дає можливість стверджувати, що в полі зору тогочасної прогресивної громадськості (В. Одоєвський, М. Пирогов, О. Духнович, П. Лесгафт, П. Каптерев, С. Миропольський, І. Франко, Леся Українка та інші) стали такі питання родинного виховання дітей дошкільного віку, як обґрунтування ролі сім’ї в розвитку дитини; вплив на неї атмосфери, що панує в родині; визначення основ сімейної педагогіки, умов її ефективності тощо.

У досліджуваний період гострого звучання набула й проблема визначення науково-методичних засад функціонування закладів дошкільного виховання. У творчій спадщині вітчизняної інтелігенції другої половини ХІХ – початку ХХ ст. знайшли відбиття питання визначення мети та завдань дошкільних закладів, обґрунтування вимог до їх організації, методів роботи тощо.

Характеристики

Список файлов реферата