114777 (711431), страница 3
Текст из файла (страница 3)
В умовах трудового навчання ергономіка покликана забезпечувати пристосування матеріальних засобів та умов праці до особливостей навчально-виховної діяльності вчителя і пізнавальної діяльності учнів з метою їх оптимізації. Практичними результатами забезпечення повинні стати: раціональне планування та оснащення навчальних майстерень і робочих місць учнів; пристосування до праці навчального устаткування й обладнання (верстати, верстаки, пристрої, інструменти). Важливе значення мають ергономічні вимоги до якості виробів, які виготовляють учні на практичних заняттях.
Виходячи із завдань, що розв'язує виробнича естетика та її складові елементи (в першу чергу НОП і ергономіка), засобами естетичного виховання учнів на уроках трудового навчання в першу чергу мають стати умови їхньої навчально-виробничої діяльності, створені відповідно до вимог виробничої естетики. Разом з тим, учні повинні розуміти й усвідомлювати, які положення і рекомендації виробничої естетики впливають на умови їхньої праці в навчальних майстернях. Виходячи з цього, на кожному занятті учитель, не перевантажуючи зміст уроків, повинен передбачити короткі пояснення або коментарі під час викладу нового матеріалу чи підбиття підсумків заняття. Обраний для кожного конкретного випадку метод повинен визначитися віковими особливостями учнів, можливістю виділити час на розгляд додаткових відомостей. Таким методом можуть бути короткі розповіді, бесіди, демонстрація відповідних зразків і показ раціональних трудових прийомів з відповідними коментарями тощо. Зміст трудового навчання дає змогу розкрити цілий ряд понять з теоретичних основ виробничої естетики, основними засобами якої вважаються гармонійність, пропорційність, контрастність, симетричність тощо.
Композиція будь-якого виробу означає утворення раціональної його форми, яка не суперечить як призначенню самого предмета, так і вимогам до виконання ним передбачених конструкцією технічних функцій та забезпечення надійності роботи. Приклади прояву композиції в техніці і технічних формах учні бачать повсюдно. Це і стрімкі зміни форм автомобілів і літаків, побутової електро- і радіоапаратури, телефонних апаратів, годинників, меблів тощо. У виробничій діяльності це стосується металорізального обладнання, пристосувань, інструментів, вимірювальних приладів та багатьох інших засобів праці. Будь-яка з названих речей стає технічно складнішою, а її форма, об'ємно-просторова структура стають простішими і виразнішими, в них зникають надмірні і маловиразні елементи. Таким чином забезпечується все тісніший зв'язок між формою і змістом будь-якого виробу.
Усвідомлення такої закономірності повинно впливати на розуміння учнями, що якісний виріб не тільки зручний і надійний у роботі — його зовнішній вигляд повинен підсилювати своє призначення та можливість забезпечувати визначені конструкцією властивості. Щоб розповідь учителя про композицію була конкретнішою, вона повинна підкріплюватися вдалими і переконливими порівняннями однакових за призначенням предметів, але виготовлених в різні часи (варіанти для прикладів тут безмежні).
Композиційне вирішення будь-якого виробу передбачає не тільки поєднання його форми і змісту, воно забезпечує співрозмірність цього виробу з людиною і довкіллям. Така співрозмірність забезпечується на основі засобів композиції: гармонійності, пропорційності, масштабності, ритмічності контрастності, симетричності й асиметричності тощо. Як же ці поняття можна пов'язати зі змістом трудового навчання?
Під час практичної діяльності на уроках трудового навчання учні стикаються з різноманітними цифровими послідовностями: лінійні розміри, величини діаметрів і конусностей, розміри гайкових ключів, параметри різьб, значення частот обертання шпинделя і величин подач на верстаті, значення масштабів креслень, модулі зубчастих коліс тощо. Пояснюючи кожну таку послідовність, потрібно не тільки знайомити учнів з нею та її практичним призначенням. Важливо пояснювати й інше — в основі такої послідовності завжди лежить гармонійний зв'язок між її елементами, тобто вона є гармонійною. Отже, звертаючись до конкретної числової послідовності, учні повинні розуміти, що її елементи знаходяться в певному взаємозв'язку, є показником гармонійності.
Поняття про гармонійність тісно пов'язане з поняттям про пропорційність. Пропорція відіграє вирішальну роль в організації геометричної форми предмета, яка в свою чергу має велику силу зорової дії на людину і здатна викликати в неї найрізноманітніші відчуття. Приємні для ока пропорції забезпечують гармонійне, цілісне і злагоджене сприйняття того чи іншого предмета. Тому виразність форми багатьох сучасних предметів промислового і побутового призначення досягнуто саме на основі пропорціонування їх розмірів. Багато вдалих пропорцій запозичено людьми в природи.
Розповідь про пропорційність можна пов'язати з розмірами багатьох часто вживаних у процесі трудового навчання предметів. Найпростішим прикладом пропорційності може бути співвідношення між розмірами сторін аркушів креслярського паперу. Якщо взяти це співвідношення для будь-якого стандартного формату, то воно завжди дорівнює величині 1,41 (корінь квадратний із двох). Незмінність показника співвідношення розмірів сторін форматів цілком очевидна: її можна легко перевірити. Складнішим прикладом пропорційності може бути співвідношення розмірів металорізального верстата : на це можна звертати увагу учнів під час пояснення його будови.
Пропорційність тісно пов'язана з масштабністю — розмірністю цілого й окремих його частин, а також будь-якого цілого предмета і людини. Ще здавна люди оцінювали розміри предметів відносно самих себе. Так, зокрема, і виникли перші одиниці вимірювання (сажень, фут, дюйм тощо), які ґрунтувалися на розмірах частин людського тіла (ступні, кроку, ліктя тощо). Тому з впровадженням метричної системи мір, не пов'язаної з розмірами людини, видатний французький архітектор Ле Корбюзьє запропонував "Модулор" — відому систему пропорцій у техніці, що масштабно відповідає розмірам людини.
Масштабна виразність композиції знаходить свій прояв у певних закономірностях. Так, у великих виробах деталі — показники масштабу — виглядають дрібними, а в малих вони вже здаються великими. Так, на великому верстаті рукоятки управління і кнопки здаються дрібними, в той час як на невеликому (наприклад, настільному) ці самі деталі здаються великомасштабними. В композиції небажана різноманітність подібних і функціонально близьких деталей на одному виробі. Тому наприклад, ручки, призначені для рук, не можуть бути різними на тому самому верстаті.
Виконуючи різноманітну конструкторсько-технологічну документацію, учні аналізують форму зображувальних предметів, аналізують зображення креслення з метою найвдалішого розміщення їх зручного для читання і раціонального заповнення поля креслення. Елементи таких дій носять художньо-конструкторський характер. Ще з моменту виконання перших графічних робіт учням потрібно пояснити, що будь-яке креслення повинно бути виконане не тільки правильно (тобто передавати форму предмета, його розміри тощо), а й бути зручним для користування. Зручність користування кресленням досягається його композицією, тобто зручним для сприйняття розміщенням всіх наявних на ньому даних. Учні повинні зрозуміти, що саме цілісність композиції креслення вимагає такого розташування головного зображення предмета, щоб воно давало якнайповніше уявлення про форму зображуваного предмета, а інші зображення тільки доповнювали його.
Багато положень стандартів щодо виконання креслень виходять із принципів композиції. Саме за цим принципом визначається розташування розмірів, що належать до того самого елемента зображувального предмета, розташування розмірних чисел на паралельних або концентричних розмірних лініях, групування розмірів внутрішніх і зовнішніх поверхонь.
Для багатьох креслень характерним є наявність елементів, що повторюються або чергуються. До них можна віднести зображення на таких технічних деталях як зубчасті колеса, зірочки ланцюгових передач, ділильні диски, шліцьові вали тощо. В кожному такому випадку учням слід пояснити, що подібні до вказаних елементи креслення є проявом ритму. Ритм у свою чергу є засобом композиції.
Однорідні якості або елементи будь-якого виробу можуть різко й виразно протиставлятися за допомогою контрасту. Уявлення про контрастність учні одержують при користуванні кресленнями — кожному з них властиве поняття контрасту. У чому воно знаходить прояв? В першу чергу в застосуванні ліній креслення різного начертання і різної товщини. Звичайно, що різні лінії застосовують не тільки, виходячи з потреби забезпечення контрастності креслення. Проте через неможливість відрізнити лінію контуру від осьової або розмірної і т. ін. приводило б до монотонного сприймання креслення.
Поняття про симетрію і симетричність для учнів не нові. З ними вони знайомі з уроків математики. На уроках трудового навчання вони можуть отримати уявлення про нові якості цих понять. У процесі роботи над розмічанням плоских виробів, під час виготовлення виробів з тонколистових матеріалів доцільно поясняти учням, що за допомогою симетрії виробу можна підкреслити його статичність і вагомість. Тому симетрія здавна вважалась однією з умов краси форми, оскільки вона забезпечує своєрідну просторову рівновагу форми предмета. На противагу симетрії в сучасних виробах значного поширення набуває асиметрія, за допомогою якої підкреслюють їх динамічність і легкість.
Праця учнів на уроках трудового навчання носить переважно ручний і частково машинно-ручний характер. Тому учні працюють головним чином ручними інструментами і здійснюють ручне керування металорізальними верстатами та деяким іншим нескладним устаткуванням навчальних майстерень. Цілком очевидно, що зручні форми рукояток інструментів і ручних органів керування сприяють позитивному ставленню школярів до своєї навчально-трудової діяльності, забезпечують високу ефективність формування в них загально-трудових умінь.
Пояснюючи учням будову тієї чи іншої рукоятки, доцільно звертати їхню увагу на те, що кожна рукоятка буде зручною тільки тоді, коли в її конструкції враховуватимуться анатомічна структура руки, спосіб тримання і функціональне призначення інструмента. Проблемою відповідності форми елементів рукояток інструментів та органів керування машинами, що стикаються з руками людини, вимогам зручності займається прикладна частина ергономіки — хіротехніка.
Зміст трудового навчання передбачає формування в учнів різноманітних трудових прийомів, пов'язаних з ручною та механічною обробкою найпоширеніших матеріалів. Правильність виконання трудових прийомів учнями та раціональний розподіл потрібних для цього зусиль і навантажень на організм значною мірою залежить від вдало обраної робочої пози і потрібних для цього рухів. Загальновідомо, що правильний вибір робочої пози сприяє тривалішій працездатності. Пояснення цього не буде зайвим на будь-якому етапі навчання учнів виконувати навчально-трудові завдання. В кожному з таких пояснень криється можливість виховного впливу на учнів, завдяки якому буде реалізована можливість впровадження елементів ергономічної культури праці в процес формування в них загальної трудової культури.
Які ж відомості мають отримати учні про правильність вибору робочої пози?
Робочу позу визначають як деяку відстань, якої досягає рука працюючої людини при відповідному положенні ЇЇ тулуба відносно робочого місця. Робочі пози бувають різними: стоячи, сидячи, лежачи, змінні. Розрізняють деякі види поз: вільна, коли є можливість переміщувати тіло і його частини; обмежена, якщо потрібно зафіксувати якесь положення: сидячи, стоячи, лежачи; незручна, якщо доводиться часто нахилятися (не нижче пояса), повертати тулуб більше ніж на 45°, піднімати руки (не вище плечей); напружена, якщо доводиться нахилятися дуже низько, різко повертатись або дуже високо піднімати руки, а також працювати стоячи на колінах; дуже напружена (дуже незручна), якщо людина працює лежачи, зігнувшись у тісному місці тощо.
Різні робочі пози зумовлюють неоднакові витрати м'язової енергії. На початок систематичних занять з трудового навчання учні ще недостатньо фізично розвинуті, вони не в змозі самостійно правильно обирати робочу позу, вдало розподіляти навантаження між м'язами рук і ніг тощо. Це потребує належної уваги з боку вчителя, який повинен вчасно давати учням відповідні пояснення, правильно орієнтувати їх і найголовніше — особисто демонструвати правильні рухи, уміння розподіляти навантаження між окремими частинами тіла. Власноруч демонструючи учням правильність виконання трудових прийомів і потрібні для цього рухи, учителю необхідно пам'ятати такі рекомендації ергономіки:
• кількість і траєкторії робочих рухів бажано максимально скорочувати, рухи повинні бути простими, ритмічними, зручно закінчуватися для початку наступних;
• розпочинання і закінчення рухів повинні бути однакові в часі і не залежати від їх довжини;
• безперервні криволінійні рухи швидші за рухи із змінами напрямків, обертові — швидші за поступальні, а горизонтальні — швидші й точніші за вертикальні; двома руками доцільно працювати симетрично і синхронно;
• рухи точніші в положенні сидячи, а динамічна робота рук (на відміну від статичної) скоординованіша в положенні стоячи;
• у горизонтальних рухах наосліп виникає враження видовження їх на коротких відстанях і скорочення на довгих, а у вертикальних вони здаються видовженими в обох випадках.
У шкільних навчальних майстернях переважна більшість включених до навчальної програми робіт передбачає працю учнів у малорухливій позі "стоячи". Внаслідок цього відбувається напруження тих самих м'язових груп, що призводить до загальної втоми учнів. Тому існує необхідність постійно запроваджувати раціональні прийоми праці. Для цього потрібно пам'ятати, що найменшої втоми можна досягти при виконанні трудового завдання в горизонтальній і вертикальній площинах у такій робочій зоні, що визначається зігнутою в лікті рукою без будь-яких пересувань працюючого школяра.
Важливою умовою формування фізичних навантажень на учнів на уроках трудового навчання слід вважати чергування робочих поз "стоячи — сидячи". Це дає можливість періодично перерозподіляти навантаження на різні групи м'язів, відновлювати кровообіг у тих частинах тіла, де він був порушений. Насамперед це стосується робіт, пов'язаних з одноманітними монотонними діями учнів.
Як на перших заняттях, коли учні ще тільки знайомляться з майстернями та їх обладнанням, так і впродовж багатьох наступних доцільно звертати їхню увагу на те, як пофарбовані поверхні приміщення, устаткування, інші наявні об'єкти — їх кольори обрані зовсім не випадково. Учні повинні зрозуміти й запам'ятати, що колір навколишніх предметів впливає на емоційний стан людини, а отже й на трудовий процес. Кольори діють по-різному: одні збуджують психіку людини, змушуючи працюючого активізувати свої дії, інші — знижують активність. Крім того, кольоровий фон здатний послаблювати або підсилювати інші фактори довкілля. Тому існують певні рекомендації, відповідно до яких виконують кольорове оформлення майстерень. Пофарбування приміщення майстерні, обладнання, устаткування має бути приємним для зорового сприйняття і створювати в школярів сприятливі емоційні відчуття. І навпаки, неправильне кольорове вирішення може викликати в школярів нервозність, утому, погіршити зір. Це свідчить про те, що колір у навчально-трудовій діяльності школяра може значно впливати на його інтелектуальні процеси, поведінку і настрій, працездатність і естетичні відчуття. Доцільно поясняти учням, що доведено практикою: раціональне пофарбування обладнання, устаткування і робочих місць підвищує продуктивність праці робітника на 25%. При неправильному доборі кольорів у виробничому приміщенні в працюючих спостерігається ряд хворобливих явищ, найпоширенішим з яких є розлад зору.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
