114777 (711431), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Естетика в трудовому навчанні школярів
Естетичне виховання школярів на уроках трудового навчання має специфічні особливості, які визначаються змістом та умовами їхньої навчальної діяльності. На уроках трудового навчання, на відміну від уроків мови і літератури, образотворчого мистецтва та багатьох інших навчальних предметів, де в учнів формуються уявлення про такі естетичні категорії як прекрасне і потворне, величне і низьке, трагічне і комічне та багато інших, виникає можливість розкрити і показати їм взаємовідносини між виробництвом, технікою і мистецтвом.
І це цілком закономірно, адже сприйняття і розуміння людиною прекрасного виникло головним чином у процесі трудової діяльності. В праці людина одержувала задоволення від успішних творчих, фізичних і розумових зусиль, від корисності вдосконалення виготовлених особисто предметів, перетворювання довкілля. Ще здавна, створюючи різні утилітарні (пов'язані з практичною корисністю чи вигодою) предмети, людина постійно намагалася надати їм красивого вигляду. Мабуть, першими кроками в цьому напрямку були спроби прикрасити будівлі та знаряддя побуту (посуд, одяг). Дуже давно виникла архітектура — будівельне мистецтво, її можна вважати одним з перших поєднань матеріального виробництва і мистецтва.
Від кустарного виготовлення речей люди поступово переходили до створення їх у майстернях (мануфактурне виробництво), а згодом — до машинного виготовлення. Якщо на початку машинного виробництва основну увагу приділяли вдосконаленню конструкції і дії машин, механізмів, виробів, то з поширенням промислових товарів виникла потреба в їх належному естетичному вигляді. Важливим стимулом тут була необхідність зацікавити споживачів у придбанні промислових виробів. Це спричинило потребу в залученні до створення і виготовлення багатьох речей "умільців", здатних вишукувати нові форми, фасони, матеріали, забарвлення.
Поява і бурхливий розвиток машинного виробництва зумовили необхідність розв'язання проблеми широкої естетизації всього виробничого середовища. Недосконалість і потворний вигляд перших машин, шум і скрегіт від них відстрашували людину. Машина, що повинна була стверджувати владу людини над природою та її силами, сприймалася спочатку як ненаситний Молох. Англійський філософ і мистецтвознавець Дж. Рескін закликав повернутися до ручної праці, критик-мистецтвознавець Г. Земпер вважав, що красивими можуть бути тільки кустарні вироби, а художник М. Реріх приходив у розпач від того, що машинна продукція буцімто втрачає оригінальність і красу. Навіть відомі письменники В. Гюго, О. Дюма, Г. Мопассан та ін. протестували проти спорудження в Парижі шедевра інженерної творчості — Ейфелевої вежі.
Естетизація машинного виробництва не може обмежуватися лише зовнішнім виглядом, оздобленням окремих предметів. Вона обов'язково мусить проникати в зміст, внутрішню будову, конструкцію виробів, машин, предметів, входити складовою частиною комплексного вирішення цілого середовища. Тільки за таких умов машинна техніка, сучасне виробниче середовище та продукція сприймаються людиною позитивно, викликають задоволення.
Важливим фактором стає естетизація виробництва в умовах ринкових відносин між виробниками товарів та їх споживачами. Адже важко заперечити той факт, що за відсутності монополії на певний товар в умовах вільного ринку споживач віддасть перевагу при рівній ціні або однакових властивостях кількох схожих виробів тому з них, який має кращий вигляд, досконалішу форму, зручнішому в користуванні, тобто естетичнішому за всіма показниками, І при виборі місця роботи людина віддає перевагу зручнішим і комфортнішим умовам.
Отже, є всі підстави стверджувати, що естетизація суспільного виробництва — явище історично закономірне. Тому естетичні знання кожного працівника суспільного виробництва повинні розглядатися не як спеціальні, а як загальнокультурні.
Тож як проникає естетика в техніку, у виробництво? Насамперед завдяки всебічному врахуванню при створенні майже всіх сучасних промислових виробів естетичних вимог. Отже завдання полягає в обов'язковому втіленні їх в усіх без винятку промислових виробах. Крім того, великого поширення набуває модернізація виробів, тобто їх "осучаснення", зміни відповідно до зростаючих загальних та естетичних вимог.
Відбиваючись у виробництві, технічна естетика суттєво впливає на перетворення виробничого середовища — знаряддя праці, інтер'єр приміщень, побутове устаткування підприємств тощо. Організовуюча роль виробничої естетики зводиться до досягнення краси, зручності, приємності, які належать до естетичних і мистецьких критеріїв. Отже, виробнича естетика впроваджує в техніку і виробництво ряд категорій та понять із сфери прекрасного, разом з тим вона й самостійно розв'язує низку естетичних проблем.
У виробничій естетиці побутують поняття, терміни і категорії, що походять із сфери духовної культури, але з конкретним матеріальним значенням. Тому точніше можна сказати, що виробнича естетика поєднує в собі елементи як матеріальної (сукупність засобів і предметів виробництва та матеріальних благ, рівень розвитку продуктивних сил), так і духовної (рівень розвитку науки, освіти, мистецтва, літератури, умов побуту) культури.
Виробнича культура, або культура виробництва, передбачає організацію його на основі краси і доцільності. Вона являє собою комплекс засобів організації праці для створення сприятливої робочої обстановки разом з результатами застосування їх і базується на науковій організації праці (НОП). До культури виробництва неодмінно входить виробнича естетика, або естетика виробництва, — розділ технічної естетики, що вивчає почуттєве сприймання людиною виробничої обстановки та відносин між людьми в процесі праці, визначає закономірності формування їх для досягнення високого естетичного рівня виробництва. Під поняттям "естетичний" слід розуміти якість, що збуджує позитивні, приємні відчуття.
Естетика виробництва включає важливі і моральні аспекти і стала помітним соціальним та економічним чинником, оскільки на певному етапі розвитку продуктивних сил і виробничих відносин художнє начало перестає бути лише зовнішньою прикрасою праці та середовища, а перетворюється на необхідний елемент їх змісту. Таке перетворення відбулося в період широкого переходу від ручного до машинного способу виробництва.
Забезпечується естетика виробництва головним чином науковою організацією праці та дотримуванням ергономічних вимог у взаємозв'язках між людиною та технічними засобами виробництва.
Під науковою організацією праці розуміють сукупність наукових організаційно-технічних і естетичних заходів, спрямованих на підвищення ефективності праці та отримування найвищих виробничих результатів при найменших трудових і матеріальних витратах. Наукова організація праці — поняття багатогранне, важлива проблема і могутній засіб досягнення високих економічних показників виробничої діяльності людини. Воно складається з багатьох частин, найбільш визначальними з яких треба вважати:
1. Планування робочих місць — взаєморозташування устаткування, оснащення і працівника. Воно впливає на стан здоров'я працівника, його працездатність, якість використання робочого часу (скорочення непродуктивних рухів), а отже, на продуктивність праці в цілому.
2. Комфорт виробничої обстановки — сукупність виробничих і побутових умов, що створюють добрий настрій і почуття задоволення в працюючих. У понятті "комфорт" в цьому випадку переплітаються питання як технічної естетики (ергономіки, кольорів і світла), так і санітарно-гігієнічного обслуговування (вентиляція та опалення приміщень, боротьба з виробничими шумом, запиленістю, вібрацією). Звичайно, лише комфортні умови ще не забезпечують естетичної обстановки, але, впливаючи на органи чуття, сприяють естетичному її сприйманню.
Однією з найважливіших проблем НОП вважається впровадження у виробництво закономірностей ергономіки, яка вивчає функціональні можливості та особливості людини в трудових процесах з метою: пристосування матеріальних засобів виробництва до фізичних і психічних можливостей працюючої людини; створення умов для досягнення максимальної ефективності праці; забезпечення найвищої працездатності при оптимальній витраті біологічних ресурсів у трудовій діяльності; усунення всіх можливих загроз для здоров'я людини. Найважливіша частина ергономіки — інженерна психологія — має на меті взаємно узгоджувати можливості людини і техніки, зводити до мінімуму негативний вплив умов праці на нервову систему людини та її працездатність.
Використовуючи дані антропометрії, фізіології, психології та гігієни праці, ергономіка вивчає функціональні можливості й особливості людини в трудових процесах для ефективного застосування науково обґрунтованої системи "людина — технічний засіб праці — виробниче середовище". За змістом і значенням ергономіка є природною основою виробничої естетики. Завдяки високому рівню синтезу в ергономіці "людського" і "технічного" аспектів, вона посідає чільне місце у виробничій діяльності людини.
Трудове навчання школярів неможливе без урахування відповідних рекомендацій НОП і закономірностей ергономіки. Проблеми НОП мають розв'язуватися в комплексі, на основі сучасних уявлень про закономірності розвитку організму школяра, досягнень теорії і методики трудового навчання, найповнішого врахування умов трудової діяльності учнів. Взаємодія краси праці і культури на уроках трудового навчання розв'язує ряд виховних завдань. Щоб праця учнів на уроках трудового навчання справді стала виховуючою, вона повинна бути не тільки ефективною, нести моральне задоволення, а й викликати естетичні відчуття, бути привабливою. Для цього насамперед слід створювати оптимальні умови праці, боротися з негативним впливом навчального устаткування на організм учнів, створювати сприятливий мікроклімат у майстернях, кабінетах і лабораторіях.
Умови праці — поняття, що пов'язує різні виробничо-технічні і соціально-економічні чинники з віковими особливостями учнів. До умов праці учнів належать режим роботи і тривалість занять, технічна оснащеність санітарно-гігієнічний стан навчального середовища, психофізіологічні чинники, взаємовідносини учнів у процесі праці, рівень освітленості, оформлення інтер'єра, дотримування чистоти в навчальних приміщеннях.
Слід розрізняти методичні, санітарно-гігієнічні, психофізіологічні та ергономічні умови праці.
Методичні умови праці визначаються чинниками, пов'язаними з принципами і методами трудового навчання, вивченням і раціоналізацією трудових прийомів, а також застосуванням знань при виконанні практичних завдань. На практиці це означає, що там, де вчитель трудового навчання має належну теоретичну і методичну підготовку, вміє раціонально організувати трудову діяльність школярів, створюються сприятливі умови для формування в учнів якісних знань, практичних умінь і навичок, досягається висока продуктивність праці.
Психофізіологічні умови праці визначаються чинниками, пов'язаними з пам'яттю учнів, їх увагою, емоційною сферою і мисленням, фізичними зусиллями (м'язове навантаження), статичним навантаженням (робочі пози) і динамічною роботою. Цей перелік чинників слід доповнити монотонністю роботи (зміст і тривалість виконуваних операцій), темпом роботи (кількість рухів рук, ніг, голови, тулубу за одиницю часу), режимом праці і відпочинку.
Ергономічні умови праці учнів визначаються сукупністю навчально-виробничих, антропометричних, психофізіологічних та естетичних чинників. Вимоги до ергономічних умов праці на уроках трудового навчання зумовлюють раціональне і зручне для учнів планування робочих місць, їх технічну оснащеність. Від них залежать в основному фізичне навантаження кожного учня, темп і тональність його праці, робоча поза, рівень нервового напруження, необхідність використовувати спеціальні захисні пристрої тощо.
Значні напруження на втому під час виконання навчально-трудових завдань викликає робота, пов'язана з необхідністю точної координації рухів (ручна праця при виконанні слюсарних або електромонтажних операцій тощо), динамічними навантаженнями м'язів (робота молотком при рубанні металу або різання металу ножівкою), одночасним навантаженням органів слуху і зору (робота на верстаті, контроль якості виробу), активізацією розумової діяльності (чергування по майстерні, організаційна діяльність).
Основні частинки, що запобігають втомі учнів, можна поділити на технологічні (раціональна послідовність виконання завдань, використання пристроїв, що знижують витрати м'язової енергії, заміна ручних процесів механізованими), трудові (ритмічність у праці, максимальна економія рухів, правильне виконання трудових прийомів, уникнення незручного положення під час роботи), організаційні (завчасна підготовка до праці, раціональне поєднання всіх елементів робочого місця та використання пристроїв, оптимальний поділ праці, короткі машрути рухів, своєчасне забезпечення робочого місця всім необхідним тощо).
Урахування цих чинників при організації робочих місць — важлива умова впровадження наукової організації праці до трудового навчання учнів.
Процес навчання, як відомо, включає такі елементи: навчальний предмет (те, чого навчають), процес навчання (взаємодія вчителя з учнями) і засоби навчання, що є джерелом набуття знань і практичних умінь, керування навчальним процесом. Пристосування засобів навчання і довкілля до особливостей навчального процесу необхідне, як і пристосування засобів праці на виробництві до особливостей діяльності працівників.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
