114086 (711254), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Тема праці людини є провідною в народних піснях, казках, легендах, іграх. Уже в колискових піснях малюку навіювали:

Не вчись, котику, красти,

А вчися робити —

Черевички шити.

Та й не дорогії —

По три золотії.

Будуть люди купувати,

Будуть тебе шанувати.

Ідея праці як визначального фактора виховання людини перейшла від народу до філософів, педагогів. Адже народ творив науку виховання, а педагоги-вчені лише упорядковували його надбання. Тому багато відомих філософів, педагогів не мислили виховання поза працею.

На новому етапі суспільного розвитку В.О. Сухомлинський, підтримуючи народні традиції в царині виховання, вбачав у праці невичерпне джерело виховання всебічно розвиненої особистості. "Виховну місію школи, — писав В.О. Сухомлинський, — ми вбачаємо в тому, щоб праця увійшла в духовне життя особистості, в життя колективу, щоб захоплення працею уже в роки отроцтва й ранньої юності стало однією з найважливіших якостей людини".

Є ще суттєвий аспект важливості трудового виховання. Людина прагне до утвердження себе в колективі на основі престижу, а також бажає відчувати задоволення від певного виду діяльності. Якщо особистість залучена до бажаних видів трудової діяльності, це приносить психічне задоволення і забезпечує престижність особистості. Коли ж людина позбавлена можливості займатися працею (а отже, і відчувати радість діяти, мати задоволення), вона вдається до сурогатів, за допомогою яких можна штучно викликати ілюзорне відчуття задоволення, престижності. Такими засобами є алкоголь, наркотики. Це призводить до фізичного і соціально-психічного ослаблення частини людей і суспільства в цілому.

На жаль, ми можемо констатувати, що нехтування закономірностями необхідності виховання дітей у праці призвело до певної деградації загальнолюдської ідеї трудового виховання і викликає фізичне й моральне ослаблення членів суспільства.

2.2 Як разом з родиною керувати дитячою працею

Ми ще раз підкреслюємо виняткову важливість того, щоб дитяча праця включалася в економічне, матеріальне життя родини, була у ній органічною необхідністю, щоб мати і батько розглядали її як святий обов’язок дітей. Якщо цього немає, ніякі педагогічні хитрування школи не дадуть результатів. Якщо дитяча праця родині не потрібна, якщо батьки самі, буває і так, зі шкіри лізуть, щоб полегшити життя дітей, звільнивши їх від праці, ніякі тижневі, двотижневі, місячні практикуми, що організовуються школою, не стануть для дітей працею, вони залишаться грою і тільки грою – правда, докучливою і тяжкою, від якої хочеться скоріше звільнитися. Виховну силу праця знаходить лише тоді, коли вона стає економічною необхідністю.

У школі дуже легко вирішувати організаційно-педагогічні питання дитячої праці. Дійсним трудівником і взагалі дійсною людиною істота, що народилася людиною, стає лише тоді, коли праця для неї не абстрактна педагогічна вправа, а справа, без якої нічого буде їсти, ні в що буде одягтися і взутися. Слід разом з батьками піклуватися про те, щоб знайти для дітей посильну і у той же час значну за своєю продуктивністю роботу.

Народна педагогіка знає, що дитині посильно і що непосильно. Тому що в ній органічно сполучається життєва мудрість з материнською і батьківською любов'ю; не боїться того, що праця приносить втому, вона знає, що праця неможлива без поту і мозолів; відкриває перед нами нові джерела виховної мудрості.

Ми переконалися, що тільки завдяки праці, у якій є і піт, і мозолі, і втома, людське серце стає чуйним, ніжним. Завдяки праці людина знаходить здатність пізнавати навколишній світ серцем. Дитина-трудівник бачить суспільство зовсім не так, як той, хто не знає дійсної праці.

Загальні висновки

Отже, ми вважаємо що тема дослідження була досить детально нами опрацьована. Стисло наведемо основні результати по розгляду цього питання.

Мета трудового виховання полягає у створенні умов для розвитку і самореалізації особистості, її професійного самовизначення, самовираження та самоутвердження як громадянина України, здатного ефективно працювати, зміцнювати суверенну незалежну державу.

Пріоритетними напрямами трудового виховання є:

• створення життєздатної системи безперервного навчання і виховання для досягнення належних освітніх рівнів;

• особистісна орієнтація трудового навчання і виховання;

• формування національної свідомості та виховання патріотизму, допомога учню в інтелектуальному, духовному, емоційно-вольовому розвитку;

• посилення уваги до викладання дисциплін, шо визначають стратегічні напрями трудової підготовки та виховання учнів;

• інтеграція сімейно-шкільного, родинного, трудового виховання;

• вироблення психологічної готовності до інтелектуальної та фізичної праці;

• запровадження інноваційних технологій навчання і виховання;

• створення і постійне збагачення матеріально-технічної бази.

Трудове виховання забезпечує:

• виховання конкурентоспроможного господаря своєї землі, здатного творчо мислити, усвідомлювати свою належність до сучасної цивілізації, чітко орієнтуватися в реаліях і перспективах життя, глибоко розуміти традиції та соціокультурні цінності українського народу, бути спадкоємцем і продовжувачем національних трудових традицій;

• формування розуміння ролі праці в житті людини і суспільства, загальних основ сучасного виробництва;

• формування активної життєвої позиції;

• виховання цивілізованого господаря;

• розвиток потреби у творчій праці, діловитості, підприємництві;

• допомога в оволодінні загальною трудовою культурою;

• формування техніко-технологічних та фінансово-економічних знань, практичних умінь і навичок, необхідних для залучення учнів до продуктивної праці та оволодіння певною професією;

• розширення політехнічного світогляду учнів і розвиток їхніх творчих здібностей на основі взаємозв'язку трудового навчання з вивченням основ наук;

• формування в учнів розуміння загальних основ сучасного виробництва, прагнення розширювати свою технічну освіченність, оволодівати загальною трудовою культурою;

• формування поваги до людей праці, які створюють матеріальні й духовні цінності;

• ознайомлення учнів з основами ринкової економіки, різними формами господарської діяльності;

• становлення в учнів цілісного наукового світогляду, загальнонаукової, загальнокультурної, технологічної, комунікативної і соціальної компетентності на основі засвоєння знань про людину, природу, суспільство, культуру, виробництво;

• використання досвіду народної педагогіки, залучення школярів до вивчення народних ремесел, створення умов для органічного включення їх у трудову діяльність;

• становлення особистості як творця і проектувальника власного життя, забезпечення гармонізації та гуманізації стосунків між учнями і педагогами, школою і родиною, на основі усвідомленого вибору особистого життєвого шляху;

• формування ціннісних орієнтирів, здатності до самопізнання особистості в різних видах творчої діяльності, вмінь і навичок, необхідних для професійного вибору;

• збереження і зміцнення морального, фізичного і психічного здоров'я вихованців, формування і розвиток звички до здорового способу життя;

• досягнення органічної єдності і взаємозв'язку з іншими соціокультурними системами на основі послідовності, взаємодії та диференціації трудового виховання;

• своєчасне виявлення захоплень і обдарувань учнів, відродження високопрофесійної творчої інтелігенції України.

Праця – могутній вихователь кожної людини, кожної особистості. Поглиблене пізнання світу й самого себе, самоутвердження і самовиховання як визначальні риси духовного життя неможливі без самоутвердження в праці.

Таким чином, можна зробити висновок, що трудове виховання відіграє одну з найголовніших ролей у становленні і формуванні повноцінної особистості, якої потребує сучасне суспільство.

Список використаних джерел

1. Борисовский А.М. "В.А. Сухомлинский "Люди науки". –Москва: "Просвещение", 1985. -с.83-90.

2. Бровченко М.Ф. Насамперед учитель. Серія 7. –Київ: "Знання", 1986. -с.25-34.

3. Гончаренко С. Український педагогічний словник. –Київ: "Либідь", 1977. -с.335.

4. Дем’янюк Тамара. Технології трудового виховання учнів у Семидубському аграрному ліцеї// Журнал "Директор школи", Шкільний світ, м.Київ, травень 2004, № 17. -с.25-27.

5. Ред. Дзеверин А.Г. Сухомлинский В.А. Избранное, т.5–Киев: "Радянська школа", 1980. -с.67-78.

6. Кузьминський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка (підручник). –Київ: "Знання-Прес", 2003. -с.268-273.

7. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання, навчальний посібник, видання 2-е, виправлене і доповнене. –Харків: "ОВС", 2002. -с.77-88.

8. Родганин Е.Т., Зазюн И.А. Гуманист, мыслитель, педагог. Об идеалах В.А. Сухомлинского. –Москва: "Педагогика", 1991. -с.78-91.

9. Сухомлинский В.А. Избранные произведение в пяти томах. –Киев: "Радянська школа", том 1, 1976. -с.396-400, 166-176, 495-506.

10. Сухомлинский В.А. Избранные произведение в пяти томах. –Киев: "Радянська школа", том 2, 1976. -с.13-16, 161, 488-490.

11. Сухомлинский В.А. Избранные произведение в пяти томах. –Киев: "Радянська школа", том 3, 1977. -с.568-581

12. Сухомлинский В.А. Избранные произведение в пяти томах. –Киев: "Радянська школа", том 4, 1980. -с.315-385

13.Сухомлинский В.А. Избранные произведение в пяти томах. –Киев: "Радянська школа", том 5, 1980. -с.102-114, 560-565, 581-592.

14.Сухомлинський В.О. Вибране. –Київ: видавництво "Радянська школа", 1977. -с.568-581.

15.Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. –Київ: "Радянська школа", 1978. -с.75-77.

16. Сухомлинский В.А. Павлышская средняя школа. –Москва: "Просвещение", 1979. -с.310-370.

17. Сухомлинский В.А. Методика воспитания коллектива. –Москва: "Просвещение", 1981. -с.78-87.

18. Сухомлинский В.А. Сто советов учителю. –Киев: "Радянська школа", 1984. -с.75-78, 142-145, 185-186.

19. Сухомлинский В.А. О воспитании. Издание 6-е. –Москва: Политическая литература, 1988. -с.115-146.

20. Фіцула М.М. Педагогіка, посібник. –Київ: "Видавничий центр "Академія", 2002.-с.278-284.

Характеристики

Список файлов реферата