114086 (711254), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Робота з трудового виховання ґрунтується на наступних принципах:
1. Єдність трудового виховання і загального розвитку - морального, інтелектуального, естетичного, фізичного.
Праця лише тоді стає силою, що виховує, коли вона збагачує інтелектуальне життя, наповняє багатогранним змістом розумові, творчі інтереси, одухотворює моральну цілісність і виховує естетичну красу особистості і колективу.
Гармонійний всебічний розвиток людини, освіченість, духовне багатство, моральна чистота – усе це досягається тільки за тієї умові, коли поряд з інтелектуальною, моральною, естетичною і фізичною культурою людина досягає високого ступеню культури праці, трудового творчості. У поняття "трудова культура" ми включаємо не тільки досконалість практичних умінь і навичок, майстерність, досягнуту завдяки виучці, умілому керівництву з боку старших. Це лише одна сторона праці. Сутність трудової культури – роль, місце трудової діяльності в духовному житті людини, інтелектуальна насиченість і повнота, моральне багатство, цивільна цілеспрямованість трудової творчості. Трудова культура – це така ступінь духовного розвитку, коли людина не може жити без праці, коли праця наповнює її життя високим моральним натхненням, духовно збагачує життя колективу.
2. Розкриття, виявлення, розвиток індивідуальності в праці.
Праця може стати джерелом радості лише тоді, коли людина бачить у ній щось більш значне, чим одержання засобів, для задоволення матеріальних потреб, – духовну творчість, розкриття своїх здібностей, таланту. Наш ідеал трудового виховання полягає в тому, щоб кожна людина знайшла ту працю, у якій найбільш повно і яскраво розкривалися б її природні задатки, яка давала б їй щастя духовної творчості. Аналізуючи готовність учня до трудового життя, ми думаємо про те, що він уміє робити для суспільства і що дає йому праця для його особистого духовного життя, якою мірою в трудових успіхах розкриваються його сили, здібності.
3. Висока моральність праці, її суспільно корисна спрямованість.
Ми домагаємося того, щоб дитину надихало на працю бажання принести користь суспільству. Тому ми залучаємо дітей, насамперед у роботу, що створює всенародне багатство. Така праця для суспільства, для майбутнього стає для дітей школою морального загартування. У того, хто в дитинстві й отроцтві близько приймає до серця суспільні інтереси, виховується почуття долгу, честі. Совість не дозволяє йому бути байдужим, коли мова йде про суспільні цінності.
В роки дитинства, отроцтва, ранньої юності ми розкриваємо перед людиною вищу красу життя – служіння суспільству своєю працею. Високий моральний зміст праці ми бачимо також у тому, що людина втілює у матеріальні результати праці свій розум, майстерність, безкорисливу закоханість у справу, готовність передати свій досвід товаришам. Слід домагатися того, щоб у своїй праці дитина переживала, почувала свою честь, гідність, пишалася своїми успіхами.
4. Раннє включення в продуктивну працю.
Перш ніж зрозуміти суспільне значення праці, дитина повинна відчути, що без праці неможливо жити, що праця дає радість, повноту духовного життя. Прагнути того, щоб праця увійшла в духовне життя вже в молодшому віці. Аналізуючи трудові процеси нашого виробничого оточення, ми знаходимо в ньому те, що яскраво, наочно, зрозуміло для дітей розкриває суспільну і творчу значимість праці, переконує їх у тім, що вони беруть участь у створенні матеріальних цінностей для суспільства. Ця найпростіша праця має величезне виховне значення.
5. Різноманіття видів праці.
Природі дитини властиве прагнення до змін, чергування, сполучення двох, трьох видів трудової діяльності, що мають свої помітні риси, специфіку операцій, умінь. У розмаїтті діяльності, у новизні справи дитина знаходить задоволення.
Займаючись одночасно двома чи трьома видами праці, кожен учень здобуває різні уміння і навички. Розмаїття праці – дуже важлива передумова підготовки до свідомого вибору спеціальності.
Чим різноманітніше буде праця, тим більш свідомо майбутні підлітки оберуть спеціальність, тим яскравіше розкриються їхні індивідуальні нахили.
6. Постійність, безперервність праці.
Ми не допускаємо, щоб виконання трудового завдання відкладалося на якийсь час року, чи місяця тижня. Тільки повсякденна, постійна праця збагачує духовне життя. Творчий характер трудової діяльності розкривається перед дитиною лише тоді, коли вона зайнята тривалою працею, що вимагає повсякденної думки, турботи.
7. Риси продуктивної праці дорослих у дитячій праці.
Праця дітей повинна мати якнайбільше спільного з продуктивною працею дорослих і по суспільній значимості, і по техніці, і по технології трудових процесів. Чим більше схожа праця дітей на працю дорослих, тим сильніше її виховний вплив.
Ми переконалися, що не можна затримувати розвиток дітей; вони повинні якомога раніше використовувати такі ж знаряддя праці, що і дорослі. Звичайно, машини, механізми, інструменти для дітей повинні відповідати віковим особливостям, правилам шкільної гігієни і техніки безпеки.
8. Творчий характер праці, сполучення зусиль розуму і рук.
Одним з найдужчих спонукань до фізичної праці є значущість задуму цієї праці, сполучення зусиль розуму і рук. Чим значніший задум, тим з більшим інтересом виконується найпростіша робота. Оволодіння майстерністю, дослідження, експериментування, використання даних науки в праці – усе це усвідомлюється і переживається дитиною як моральна гідність.
9. Наступність змісту трудової діяльності, умінь і навичок.
Усе, що робить дитина, слід намагатися розвивати, поглиблювати, застосовувати на більш широкій основі.
Дуже важливо, щоб праця, наприклад, в роки отроцтва полегшувала оволодіння новими уміннями і навичками в роки юності.
10. Загальний характер продуктивної праці.
До яких би видів інтелектуальної чи художньої діяльності не виявляв учень нахили, його участь у продуктивній праці в роки отроцтва і ранньої юності обов'язкова. Фізична праця, яка пов'язана з непривабливими і неприємними операціями, носить у нас загальний характер – у ній беруть участь всі учні.
11. Посильністъ трудової діяльності.
У будь-якій праці ми допускаємо здорову втому, але аж ніяк не виснаження фізичних сил і нервової системи. Посильність дитячої праці визначається не тільки відповідністю фізичного навантаження силам дитини, але і правильним чергуванням розумової і фізичної праці, а також розмаїттям видів трудової діяльності.
Досвід переконує також, що сили і можливості дітей набагато зростають, коли їхня праця не розрізнені операції, а тривала діяльність, заснована на цікавому задумі. Кожну фізичну працю дитини треба розглядати в тісному зв'язку з усім її духовним життям.
12. Єдність праці і багатогранного духовного життя.
Людина живе не однією працею. Радощі праці відкриваються перед нею лише тоді, коли їй доступні також і інші радості, культурні цінності і духовні блага – художня література, музика, живопис, спорт, подорожі. Ці блага і цінності допомагають глибше осмислити і пережити радість творчості, створення. Чим більше джерел людської культури відкрито перед розумом і серцем, тим у більшій мірі праця облагороджує людину. Треба домагатися того, щоб у колективі ніколи не припинялося багатогранне духовне життя.
У процесі трудового виховання в сім'ї, в загальноосвітніх навчально – виховних закладах важливо творчо підходити до реалізації вимог цих принципів.
1.3 Шляхи, засоби та методи трудового виховання
Трудове виховання є довготривалим процесом. По суті, воно охоплює все життя людини. Але основи закладаються в дитинстві. Значною мірою риса працьовитості людини є моральною категорією, належить до загальнолюдських морально-духовних цінностей. Тому так важливо в ранньому дитинстві сформувати психологічні засади працелюбства людини.
Основними шляхами (напрямками) трудового виховання є такі:
1. Родинно-побутова трудова діяльність, у процесі якої закладаються психологічні основи любові до праці, формуються вміння і навички у різних видах побутової праці, почуття обов'язку та відповідальності. Школа трудового виховання в сім'ї є найважливішим етапом розвитку особистості. Тенденція частини батьків вилучити дітей зі сфери праці взагалі, з надією, що вони прилучаться до трудових процесів пізніше, після закінчення школи, є помилковою і згубною для розвитку дитини. Вона веде до інфантилізму особистості. Праця дітей в сім'ї має бути посильною, різноманітною, продуктивною, цікавою, систематичною.
2. Перебування вихованців у дошкільних виховних закладах. Тут усі діти відповідно до програми залучаються до різних видів трудової діяльності, в першу чергу у них формуються вміння і навички обслуговуючої праці.
3. Заняття в загальноосвітніх навчально-виховних закладах. Тут вихованці займаються двома основними видами праці – розумовою та фізичною. Навчальними планами і програмами передбачена чітка система залучення учнів до розумової та фізичної праці впродовж усіх років навчання. Зміст такої праці визначено з урахуванням віку учнів, соціально-економічних потреб. Проте фізична праця має переважно навчальний характер, мало приділяється уваги залученню вихованців до системи продуктивної праці, яка є домінуючим фактором у формуванні соціальної зрілості особистості.
4. Участь у систематичній продуктивній діяльності. До неї залучаються дорослі люди, які отримали певну професію.
5. Заняття у професійних навчальних закладах, які забезпечують підготовку людей до активної професійної діяльності відповідно до соціально-економічних потреб держави.
Засоби трудового виховання охоплюють велику кількість предметів, дій, знарядь тощо, які допомагають людині здійснювати певні трудові операції — це фізичні зусилля людини, знаряддя праці, обладнання, природні багатства та ін.
Форми трудового виховання вирізняються своєю різноманітністю. До них можна віднести: уроки праці, гуртки, студії, трудові десанти та ін.
Трудове виховання є складовою всебічного гармонійного розвитку особистості. Тому загальні методи виховання мають бути ефективно використані і в системі трудового виховання: переконання, приклад, вимога, вправи, вправляння, заохочення, покарання.
2. Праця, як один з основних компонентів формування особистості з досвіду В.О. Сухомлиського
Для Сухомлинського виховання в праці – це, насамперед, виховання любові до праці. Але, звичайно, одночасно ця робота вихователя допомагає йому вирішити ще багато задач. Підтримка любові до навчання, до знань; виховання любові до людей, до природи, до всього живого і прекрасного; розвиток схильностей; зміцнення колективізму; підготовка до вибору професії; виховання характеру, моральності, переконань – усі педагогічні цілі, скільки їх є, зливаються в один вузол, що цього разу називається "праця".
Немає окремо "розумового", окремо "морального", окремо "трудового" виховання. Перед педагогом щось ціле – дитина, її духовне життя.
Перша і головна мета – прищепити дитині любов до праці.
Сухомлинський говорив, що для нього немає "праці взагалі" і немає "фізичної праці взагалі", а є: праця навчальна – і продуктивна; праця короткочасна – і довготривала; праця оплачувана – і безкоштовна; праця ручна – і механізована; праця в майстерні – і праця у полі; праця індивідуальна – і колективна.
Виявляється, для правильного трудового виховання потрібно використовувати всі ці види праці в їхній різноманітності.
Дитина повинна розуміти, що і для чого вона робить. Буденна праця перестає бути нудною, якщо вона починається з задуму, із мрії і закінчується появою почуття задоволення і гордості.
Праця завжди має дві сторони – особисту (схильності, інтерес, майстерність) і суспільну – створення матеріальних цінностей. Сухомлинский підкреслює, що для оцінки педагогічної значимості праці потрібно бачити обидві ці сторони одразу
2.1 Значення праці в житті людини
Праця є джерелом і важливою передумовою фізичного та соціально-психічного розвитку особистості. Упродовж усієї історії людства праця була засобом формування у кожної особистості найкращих якостей.
Українська народна педагогіка праці відводила головну роль у процесі створення матеріальної та духовної культури. У прислів'ях як у своєрідному кодексі поведінки людини говорилось: "Без труда немає добра", "Будеш трудитися — будеш кормитися", "Праця людину годує, а лінь — марнує". Люди вважали, що добра праця забезпечує достатній фізичний, розумовий, естетичний, морально-духовний розвиток ("Щоб людиною стати, треба працювати", "Хто багато робить, той багато знає", "У праці краса людини", "Землю прикрашає сонце, а людину праця", "Без трудів не їстимеш пирогів").
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
