113973 (711238), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Спрямованість особистості визначається як одна з найважливіших її властивостей, що відтворюється в її ціннісних орієнтаціях, цілях і мотивах поведінки, потребах, інтересах, ідеалах, переконаннях, установках. Саме з цих позицій розглядається й оцінюється, виходячи із загальновизнаних моральних критеріїв, педагогічна спрямованість фахівця освітньої галузі, зокрема методиста з виховної роботи в школі.

З точки зору А.Маркової, педагогічна спрямованість – це мотивація до професії вчителя, головне в якій – дієва орієнтація на розвиток особистості учня, яка не обмежується лише любов’ю до нього. Спрямованість особистості вчителя-вихователя проявляється як у всій його життєдіяльності, так і в окремих педагогічних ситуаціях, визначає його сприймання оточуючого світу та логіку поведінки, усе його моральне обличчя.

Вольовий аспект особистості вихователя методиста – це стійкі психологічні утворення, які зумовлюють його активність, здатність до самореалізації, усвідомленого мобілізуючого зусилля у подоланні труднощів, управління поведінкою в різних педагогічних ситуаціях. Морально-вольовий аспект особистості вихователя методиста є вихідним у формуванні інших професійно необхідних новоутворень, зокрема емоційно-вольової усталеності, емпатії, толерантності та ін.

У сучасній психолого-педагогічній науці приділяється значна увага до проявів нестандартних підходів до розв’язання завдань навчання й виховання, тобто до освітньої творчості. Отже, йдеться про складення у вихователя методиста цілісної сукупності оригінальних, самобутніх рис, властивостей, що характеризують його як індивідуальність.

У психології поняття «індивідуальність» (як і «особистість») має відношення до духовних вимірів людської реальності. Разом із тим, ці поняття фіксують різні виміри духовної сутності людини.

З точки зору філософії, індивідуальність – це інтегральне поняття, яке виражає особливу форму буття людини, в межах якої вона має внутрішню цілісність і відносну самостійність, що надає їй можливості активно (творчо) і своєрідним способом проявляти себе в оточуючому середовищі на основі розкриття своїх можливостей. Як індивідуальність, людина є автономним і неповторним суб’єктом свідомості і діяльності, здатною до самовизначення, саморегулювання, самовдосконалення в умовах суспільства.

За образним висловом Б.Ананьєва, якщо особистість – «вершина» всієї структури людських властивостей, то індивідуальність – це «глибина» особистості та суб’єкта діяльності. Одним з важливих індикаторів людської індивідуальності є активність майбутньої творчої діяльності людини, втілення, реалізація всіх можливостей історичної природи людини. У цьому контексті доречно вжити слово «неповторний», оскільки саме у продуктах творчої діяльності, яка змінює оточуючу дійсність, виражається неповторний внесок особистості в суспільний розвиток.

Висновок

Отже, існуючий у теорії підхід до вивчення людини в її цілісності є, на наш погляд, відправним у виборі принципу пізнання як вихователя методиста в цілому, так і конкретної спрямованості його виховної діяльності, зокрема діяльності методиста з виховної роботи у школі.

У формуванні особистості вихователя методиста важливу роль відіграє ставлення особистості до педагогічної науки в цілому та в її окремі аспекти – виховання. Таким чином ми можемо спостерігати процес формування особистості професійного педагога, діяльність якого в подальшій професійній діяльності має принести досить високі результати, особливо в тому випадку коли дана професійна діяльність особистості спрямована на задоволення потреб вихованців.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ананьев Б.Г. Личность, субъект деятельности // Избр. психолог. труды: В 2-х т. – М.: Педагогика, 1980. – Т.2.

2. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. – Кн.1. Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади: Навч.-метод. видання. – К.: Либідь, 2003.

3. Климов Е.А. Образ мира в разнотипных профессиях. – М., 1995.

4. Леонтьев А.Н. Психологическая теория деятельности // Избр. психол. произведения: В 2-х т. – М.: Педагогика, 1983. – Т.2.

5. Маркова А.К. Психология труда учителя. – М.: Просвещение, 1993.

6. Мороз О.Г., Сластьонін В.О., Філіпенко Н.І. Підготовка майбутнього вчителя: зміст та організація. – К.,1997.

7. Педагогічна професія і особистість учителя: методичні рекомендації / Укладач Н.В.Гузій. – К., 2000.

8. Пидласый И.П. Педагогика: общие основы. Процесс обучения: В 2-х кн. – М.: ВЛАДОС, 1999. – Кн.1.

9. Психологический словарь / Под ред. Ю.Л.Неймера. – Ростов на Дону: Феникс, 2003.

10. Робота методиста / Упорядн. Л.Галіцина. – К.: Видавничий Дім Шкільний світ, 2005.

11. Рубинштейн С.Л. Теоретические вопросы психологии и проблемы личности // Проблемы общей психологии. – М.: Педагогика, 1976.

12. Савицкая Э.Я. Закономерности формирования модели культурного человека Вопросы философии. – 1990. – № 5.

Характеристики

Список файлов реферата