referat (710044), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

« Римське суспільство дешевих квартир затверджує в своєму будинку «Будинок дитини»: у ньому можуть збиратися всі діти дошкільного віку сімей мешканців.

Головне призначення будинку дитини – в наданні піклування дітям, якого батькіи не можуть їм дати, бо повинні іти на роботу.

У будинку дитини звертається увага на виховання, гігієну, на фізичний і етичний розвиток дітей шляхом вправ, які необхідні у їх віці.

При будинку дитини повинні знаходитися: керівник, лікар і наглядач. Заняття у будинку дитини розподіляє керівник.

У будинок дитини приймаються всі діти мешканців у віці від 3 до 7 років.

Батьки, які хочуть користуватися будинком дитини, не платять нічого, але вони зобов'язуються виконувати наступні вимоги:

• Посилати в певну годину своїх дітей в будинок дитини чисто вимитими і в охайному одязі з фартухом;

• Виявляти повагу і шанування до вчительки і всіх осіб, що перебувають при будинку дитини; допомагати вчительці уі виховані дітей. Не менше разу на тиждень матері можуть розмовляти з вчителькою, повідомляючи їй відомості про домашнє життя дитини, і одержувати від неї потрібні поради і вказівки.

З будинку дитини виключатимуться:

• діти, що з'явилися брудними і невмитими;

• ті, які являться невиправними;

• діти, батьки яких не виявляють належної поваги особам, що перебувають при будинку дитини, або які своєю поганою поведінкою підривають виховну роботу установи.»

Будинки дитини вирішили багато суспільних і педагогічних проблем, що здавалися раніше утопічними; вони внесли свою частку в справу перетворення сучасного будинку: вони близько торкнулися важливої сторони соціального питання, яка стосується інтимного і сімейного життя народу.

У будинках дитини М.Монтессорі застосовувала до «нормальних» дітей методи виховання недорозвинених. Вона писала: «Якщо можлива паралель між недорозвиненою і нормальною дитиною, то саме в періоді раннього дитинства, коли дитина, позбавлена передумов розвитку, і дитина, яка ще не розвинулася, можуть бути до деякої міри зіставлені між собою».

Дійсно, зовсім маленька дитина ще не має упевненої координації мускульних рухів, звідки – невпевнені рухи ніг, невміння виконувати найпростіші рухи повсякденного життя (застібати плаття, надягати колготки і т.д.). Органи чуття ще недосить розвинені, мова примітивна і містить дефекти характерні для цього віку. Трудність зосередження уваги, загальна нестійкість і т.п. – все це риси, що ріднять нормальну дитину з дитиною недорозвиненою. Отже, - робила висновки М.Монтессорі, - прийоми, що зробили можливим розвиток духовної особи недорозвиненої дитини, можуть сприяти розвитку дитини взагалі. Багато дефектів у дітей, наприклад, дефект мови, виникають тільки через те, що дитину надають самій собі в період, який є найважливішим для її розвитку - від 3 до 6 років, коли складається і зміцнюється весь організм.

Марія Монтессорі, слідуючи своїм методам, рекомендувала лікарю, який знаходився при будинку дитини, робити кожній дитині раз на рік вимірювання голови ( двох головних діаметрів голови) об”єма грудей; ваги і зроста.

Також вона радила керівнику школи збирати відомості з бесід з матерями про батьків і їх звички, про розміри заробітку і витрат і т.п. На підставі всього цього складати історію кожної сім'ї.

Але повернімося до методів, які застосовувала М.Монтессорі в будинках дитини. Метод спостереження М.Монтессорі включає методичні спостереження морфологічного розвитку дітей. Основа цього методу – свобода учнів в їх мимовільних, безпосередніх прояви. Маючи це на увазі, М.Монтессорі звернула увагу на навколишнє середовище, на обстановку і меблювання класу.

Головним нововведенням в меблюванні школи М.Монтессорі стало скасування парт. Замість них були замовлені широкі столи на восьмигранних ніжках, по їх довгій стороні поміщалося по двоє-троє учнів. Були також замовлені дерев'яні, легкі витончені стільці, дерев'яні крісла з широкими ручками. Ще одне з приладдя школи – умивальники, настільки низькі, що ними могли користуватися навіть трирічні малюки. Чорні дошки були підвішені так низько, щоб їх було видно навіть найменшим дітям; при кожній дошці - скринька з крейдою і ганчірочкою. Столики, стільці і крісла в школі М.Монтессорі були дуже легкі і легко пересувалися, цим самим, надаючи дитині право вибирати найзручніше для нього положення. Дитина могла розташовуватися, як їй зручно і як їй хочеться – що саме по собі є зовнішньою ознакою свободи і хорошим виховним засобом.

Дисципліна в свободі – ось інший важливий принцип будинків дитини М.Монтессорі. Поняття «дисципліна» в цьому випадку відрізняється від звичайно прийнятого. Раз дисципліна заснована на волі, значить, вона повинна бути активною. У будинку дитини М.Монтессорі учня називали дисциплінованим, коли він умів володіти собою і вільно розпоряджатися собою, слідуючи тому або іншому життєвому принципу. Там дитина вчилася рухатися, а не сидіти нерухомо, таким чином, вона готувалася не до школи, а до самого життя. Тобто з дитини вироблялася людина самостійна і така, що легко справляється з повсякденним життям.

М.Монтессорі писала: «Ми повинні пригнічувати в дитині все, що може образити або нашкодити іншій людині або що носить характер грубого і неввічливого вчинку. Все інше – не тільки дозволяється, але й повинно завжди поважатися».

Перші прояви особи необхідно оберігати і шанувати свято і благоговійно. А для цього необхідно не затримувати мимовільних рухів дитини і не нав'язувати їй чужої волі. При цьому, не маються на увазі даремні або шкідливі вчинки, які необхідно пригнічувати і знищувати.

Мета будинків дитини – дисциплінувати для діяльності, для праці і добра, а не для нерухомості, пасивності і слухняності. М.Монтессорі говорила: «Не можна бути вільним, не будучи самостійним». Тому перші активні прояви індивідуальної свободи з дитячих років повинні направлятися таким чином, щоб у дитини поступово вироблялася самостійність.

У віці 3-х років дитина могла б багато в чому проявляти свою самостійність і свободу. Всяка педагогічна міра, придатна для виховання маленьких дітей, повинна полегшувати дітям шлях до самостійності. Потрібно учити ходити дітей без сторонньої допомоги, бігати підійматися і опускатися по сходах, підбирати упущені речі, самостійно одягатися, митися, вимовляти виразно слова і точно висловлювати свої бажання. Потрібно розвивати в дітях уміння домагатися своїх цілей і прагнень. Все це необхідно для вироблення самостійності і незалежності в дітях. Але якщо дитина чого-небудь не робить, то вона, очевидно, не знає, як це робити. Обов”язок вчителя по відношенню до дитини, згідно теорії М.Монтессорі, полягає в тому, щоб допомогти їй оволодіти всіма корисними для цього засобами.

Що стосується нагород і покарань в будинках дитини, то М.Монтессорі писала наступне: «Людина, дисциплінована свободою, починає усвідомлювати ту істинну і єдину свою нагороду, яку ніхто не може відняти у нього, - зростання його людських сил і внутрішню свободу душі».

Як покарання застосовувалася ізоляція дитини від решти дітей, але так, щоб вона могла бачити цих дітей. Ізольованій дитині давалися всі іграшки і предмети, які вона хотіла, його оточували турботою. Така ізоляція, за відомостями М.Монтессорі, майже завжди заспокійливо діяла на дитину: «Не знаю, що відбувалося в душі цих ізольованих дітей, але метаморфози з ними завжди відбувалися повні і міцні. А згодом вони гордилися тим, що навчилися працювати, поводитися як слід і більше інших проявляти ніжність і прихильність до мене і до вчительки».

Отже, встановивши, що при дотриманні режиму свободи діти можуть проявляти свої природні схильності, керівнику неохідно перейти від спостереження до експерименту. Чим краще, в цьому випадку, вчителька підготовлена по експериментальної психології, тим легше їй буде вести урок.

Першою і головною властивістю уроку повинна бути стислість. Друга характерна особливість уроків в школі М.Монтессорі – це простота, в уроці не повинне бути нічого, окрім абсолютної істини. Третя якість уроку – це об'єктивність, на уроці особа вчителя повинна відступати на другий план, даючи місце тільки предмету, до якого потрібно привернути увагу дитини. Основним керівництвом для ведення такого уроку повинен служити метод спостереження, що включає і свободу дитини. Керівник повинен дотримувати двох умов, по-перше, не можна сильно тиснути на дитину, повторюючи урок, і, по-друге, не можна давати відчути дитині, що вона помилилася або не зрозуміла, тому що цим порушиться її природний стан, який необхідний вчителю для психологічних спостережень.

Що стосується харчування дитини, то згідно Монтессорі. щоб успішно керувати розвитком дитини, було б корисно надати школі право піклуватися про дитяче харчування.

Харчування маленьких дітей повинно бути багате жирами і цукром: перші служать запасними речовинами, другий сприяє утворенню тканин, будучи допоміжним засобом при їх навчанні. Що стосується способу приготування їжі, то треба подавати продукти в подрібненому вигляді, оскільки дитина не має ще можливості цілком добре прожовувати їжу, а шлунок її ще не в змозі подрібнювати її сам. Після 3,5 років дозволяється давати м'ясо. Також за правило в будинках дитину було встановлено, що діти повинні їсти тільки у встановлений час 2 рази на день: близько дванадцяти – поживний обід і легка закуска – в 4 години. Вдома дитина повинна харчуватися 2 рази: вранці і ввечері, причому вечірня їжа або вечеря повинна бути дуже легка, щоб дитину можна було незабаром покласти спати.

Під гімнастикою і мускульним вихованням в будинках дитини М.Монтессорі малися на увазі вправи, мета яких полягала в тому, щоб приходити на допомогу нормальному розвитку фізіологічних рухів, таких як: ходьба, дихання, розмова, особливо при вихованні відсталих або тих, які мають які-небудь вади дітей. При цьому дітей привчали вільно виконувати рухи, необхідні для різних життєвих ситуацій: роздягання: одягання, застібання гудзиків, зав'язування шнурків, перенесення речей і т.п. Якщо коли-небудь, - писала М.Монтессорі, - спеціальна гімнастика є необхідним допоміжним засобом для дитини, то у віці від 3 до 6 років – найсприятливіший для її застосування період.

Пристосування, які існували в будинках дитини – це круглі сходи (з не прямими, а зігнутими по спіралі сходинками); сходинки і майданчик, мотузяна драбинка для стрибків в довжину, вгору і вниз і ін. Також існували ігри: маятник (розвиває кінцівки, хребет, а також окомір у дитини), нитка ( визначає правильність ходьби дитини) і ін.

Під вільною гімнастикою малася на увазі гімнастика без спеціальних інструментів. Вона підрозділялася на два типи: обов'язкову гімнастику (маршировка із співом) і вільні ігри (у які діти звичайно між собою грають).

Під виховною гімнастикою малися на увазі вправи, які складають частину інших шкільних занять: обробка землі, догляд за рослинами і тваринами. Іншу частину виховної гімнастики складають координовані рухи для розвитку спритності в пальцях.

Гімнастика дихання служила в будинках дитини для регулювання дихальних вправ, тобто була направлена на постановку правильного дихання у дітей.

Гімнастика губ, зубів і язика ставила собі за мету навчити правильним рухам губи і язик під час вимовляння деяких основних приголосних звукосполучень; вона сприяла зміцненню і гнучкості мускул, від яких ці рухи знаходяться в залежності. Іншими словами, ця гімнастика готувала органи до правильної мови.

Ручна праця, в будинках дитини М.Монтессорі, відрізняється від ручної гімнастики тим, що мета останньої вправляти руку, а першої – виконувати певну роботу, що являється суспільно корисним заняттям. Одна служить для вдосконалення індивіда, інша – для збагачення навколишнього життя, але обидві тісно зв'язані, оскільки той, хто удосконалив руку, може виконувати корисну роботу.

У області експериментальної педагогіки одне з найголовніших місць належить вихованню відчуттів. Вправи по вихованню відчуттів, для того, щоб досягти своєї мети повинні не стомлювати, а займати дитину; у цьому і є головна трудність у виборі дидактичного матеріалу, оскільки відомо, що психометричні інструменти сильно виснажують енергію, викликаючи тим самим у дитини нудьгу і стомлюваність. Тому необхідно бути дуже уважним при підборі матеріалу для виховання відчуттів у дитини. М.Монтессорі пропонувала різні дидактичні матеріали, які не дратували і не викликали напруги у дітей.

Мета виховання відчуттів – загострити сприйняття предметів шляхом повторення вправ.

Але як не бажано в основу понять покласти виховання відчуттів, все ж таки спочатку слід вчити дитину асоціювати мову із сприйняттям. Для цього Марія Монтессорі проходила з дітьми три періоди:

1. Асоціація сенсорного сприйняття з назвою. Наприклад, ми показуємо дитині два кольори: червоний і синій. Показуючи червоний колір, говорили тільки: це червоний, а показуючи синій, - це синій. Потім кольорові круги клали на стіл так, щоб дитина весь час їх бачила.

2. Розпізнавання предмету по назві. Дитині говорять : дай мені синє, дай червоне.

3. Запам'ятовування назви предмету. Показуючи предмет, питали дитину, якого він кольори, і дитина повинна відповісти: червоний, синій.

М.Монтессорі писала: «Відмінність в реакціях відсталих і нормальних дітей на дидактичний матеріал визначається тим, що один і той же дидактичний матеріал в застосуванні до відсталих дітей робить можливим виховання, нормальним же дітям дає поштовх до самовиховання».

Особливості техніки виховання Марії Монтессорі полягають в розподілі стимулів: починати треба з небагатьох, сильно контрастуючих стимулів і переходити до декількох стимулів одночасно в поступовій градації їх до все більш тонких і непомітних.

По міру розповсюдження методу М.Монтессорі в різних країнах, у тому числі і в Україні, виникають різні педагогічні оцінки суті її методики роботи з дітьми, використання дидактичного матеріалу, можливості застосування її методу в практиці організації дитячих садів і шкіл початку ХХ сторіччя. Багато педагогів ( Н.Д.Лубенец, С.Ф.Русова і ін.) вивчали її праці, давали їм оцінки, показували, що її методи можливо застосовувати в практиці українських дитячих садів.

Н.Д.Лубенец проаналізувала систему Монтессорі в зіставленні з методикою Ф.Фребеля, чий педагогічний досвід і методика виховання маленьких дітей привертають увагу педагогів і в даний час.

С.Ф.Русова аналізує практику будинків дитини в книзі «Дошкільне виховання”.

Характеристики

Список файлов реферата