102851 (706226), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Дозвіл на працю за наймом повинен бути використаний у період, що не перевищує шести місяців із дати його видачі.

Після прибуття до Італії іноземний працівник повинен звернутися до відповідного Єдиного імміграційного віконця протягом восьми робочих днів з часу перетину кордону Італії з метою підписання договору про перебування, маючи при собі документацію щодо придатності житла та паспорт із візою. Єдине імміграційне віконце видає дозвіл на проживання, який є єдиним документом, що забезпечує законне перебування іноземця на території Італії. Причини і тривалість перебування, вказані в дозволі на проживання, мають відповідати характеристикам отриманої візи.

Єдиним імміграційним віконцем здійснюється перевірка умов роботи, які має забезпечити роботодавець іноземцеві (відповідно до визначених стандартів), та надається дозвіл на роботу у межах квот, передбачених постановами ради міністрів Італії з регулювання потоків працівників з інших держав на поточний рік.

Трудове законодавство гарантує іноземним працівникам та членам їхніх родин, котрі легально перебувають на території Італії, рівні з італійськими громадянами трудові права та обов'язки (ст.3 Закону № 286).

Трудові контракти в обов'язковому порядку мають містити низку положень, які зобов'язують роботодавця створити відповідно до європейських стандартів належні умови праці найманим іноземним працівникам (щодо робочого часу, часу відпочинку, оплати праці тощо), дбати про страхування життя та здоров'я працівника.

Умови працевлаштування та укладення трудового договору з іноземними громадянами за законодавством Королівства Іспанія.

Питання щодо порядку працевлаштування та укладення трудового договору працівниками-іноземцями на території Королівства Іспанія (далі – Іспанія) регулюються нормами Органічного закону "Про права і свободи іноземців та їх соціальний статус" від 20 листопада 2003 року № 14/2003 та нормами Регламенту уряду Іспанії "Про застосування Закону Іспанії "Про іноземців" від 7 лютого 2005 року. Крім того, між Україною та Іспанією укладено Угоду про соціальне забезпечення громадян (від 7 жовтня 1996 року), за якою працівники – резиденти України підлягають соціальному забезпеченню за вимогами законодавства Іспанії (ратифіковано на підставі Закону України "Про ратифікацію Угоди між Україною і Королівством Іспанія про соціальне забезпечення громадян" від 17 грудня 1997 року № 741/97-ВР).

Трудове законодавство Іспанії передбачає укладення контракту про роботу з іноземними громадянами.

У контракті фіксуються такі умови:

• вид роботи;

• місце роботи;

• режим роботи;

• винагорода за працю;

• строк дії контракту.

Контракт вважається укладеним за умови отримання роботодавцем дозволу на використання праці іноземного працівника.

Для працюючих в Іспанії іммігрантів передбачена можливість легалізації свого статусу отриманням від компетентних органів дозволу на проживання та роботу. Відповідний дозвіл може бути отриманий конкретним роботодавцем за умови наявності подачі таких документів:

• контракту на роботу;

• довідки про непритягнення до кримінальної відповідальності (належним чином легалізована);

• довідки про проживання на території Іспанії протягом останніх шести місяців.

Однією з умов на отримання дозволу на роботу є страхування іноземного працівника та внесення його до даних Системи загального соціального страхування зі сплатою необхідних податків і платежів.

Контракти на роботу повинні мати річний термін, однак для працівників сільськогосподарського сектора, готельного обслуговування та будівництва він може обмежуватися шестимісячним періодом.

Умови працевлаштування та укладення трудового договору з іноземними громадянами за законодавством Французької Республіки

Умови працевлаштування та укладення трудового договору з іноземними громадянами за законодавством Французької Республіки (далі – Франція) регулюються Кодексом про працю (далі – Кодекс).

Кодекс (ст. L.341-2 та L.341-6) встановлює, що іноземець може здійснювати оплачувану професійну діяльність у Франції лише за умови отримання дозволу на роботу.

Для контролю порядку в'їзду, перебування або працевлаштування іноземців на території Франції запроваджено розгалужену мережу адміністративних відомств, це зокрема: Офіс міжнародної міграції (Office de Migration Internationale), Французьке бюро захисту біженців та апатридів (Office Francaise de protection des rufugius et des apatrides), Національна рада іммігрантів (Conseil National des populations immigrues).

Процедура отримання дозволу на працевлаштування іноземців на території Франції передбачає:

• отримання попередньої згоди на працевлаштування від роботодавця;

• передачу досьє до ОМІ (Офіс міжнародної міграції) із зобов'язаннями заявника по сплаті гарантованої суми в ОМІ, медичною довідкою про стан здоров'я, індикацією професії заявника та географічної зони працевлаштування;

• розгляд досьє Департаментом праці, найму та професійної підготовки, який здійснює ретельні перевірки щодо ситуації з наймом за відповідною професією у відповідній географічній зоні, дійсність існування найму, виконання наймачем установлених трудових норм, постійність роботи, існування достатньої платні (не менше одного встановленого середньомісячного заробітку), відповідного рівня житлових умов для працівника.

Слід зауважити, що законодавство Франції, зокрема Кодекс, вимагає рівних умов оплати праці іноземців і французьких громадян за однакову роботу (що відображає принцип рівноправності у державі), а також прийняття рішення щодо надання дозволу (або відмови в ньому) з обов'язковим обґрунтуванням та повідомленням про рішення заявникові, наймачеві і всім причетним інстанціям.

Не потрібен дозвіл для працевлаштування у Франції громадянам країн – членів ЄС, членів Європейського економічного простору, громадянам Андорри, Монако, Центральноафриканської Республіки; Габону та Конго (із застереженнями); представникам духовенства; журналістам, які мають акредитацію у Франції; представникам транзитних чи транзитно-транспортних компаній; морякам іноземних суден; комерційним представникам іноземних компаній, які не мають філій у Франції; особам, що допомагають родичам у комерційній діяльності; особам, що допомагають у материнстві (годувальницям).

Кодекс (R.341-7) передбачає можливість отримання тимчасового дозволу на роботу, який не повинен перебільшувати терміну один рік і не дає права працівникові претендувати на постійний дозвіл. За 2–3 місяці до закінчення терміну дозволу працівник має продовжити його. При цьому знову здійснюються відповідні ретельні перевірки, можлива відмова у дозволі.

При отриманні дозволу на роботу основну роль, як правило, відіграють ті французькі громадяни чи організації, які зацікавлені у прийнятті іноземного працівника. Саме від їх активних дій у відповідних органах Франції залежить успіх в отриманні дозволу для іноземця. Існують також громадські організації, які на легальних підставах допомагають у пошуку роботи в цій країні для іноземної молоді.

На підставі отриманого дозволу роботодавець укладає трудовий договір з працівником-іноземцем. Він має відповідати умовам дозволу про працевлаштування і містити такі умови, як вид роботи; час початку роботи; умови праці; строк дії договору.

Трудовий договір укладається у письмовій формі.

Умови та правила працевлаштування та укладення трудового договору з іноземними громадянами на території Королівства Швеція

Умови працевлаштування та укладення трудового договору в Королівстві Швеція (далі – Швеція) регулюються законом "Про іноземців", а також рішеннями уряду та міжнародних договорів.

Регулюванням ринку робочої сили у Швеції займається Інститут ринку робочої сили (Arbetsformedlingen), який кожного року проводить моніторинг на ринку праці. Разом із профспілковою організацією (LO) вносяться рекомендації уряду щодо необхідних змін.

Процедура працевлаштування іноземних громадян у Швеції здійснюється на підставі заяви роботодавця, а також документів, які подаються кандидатом до шведської консульської установи в країні постійного проживання заявника. При цьому роботодавці в основному беруть іммігрантів на роботу, непопулярну серед шведів.

Остаточне рішення про надання дозволу на роботу приймається міграційною владою країни після детального розгляду клопотання з урахуванням наявної потреби в робочій силі.

Після затвердження рішення щодо задоволення клопотання про надання дозволу на працевлаштування справа передається до податкових служб за місцем роботи заявника.

Дозвіл на роботу у Швеції фіксується в паспорті іноземця ще до приїзду в країну і видається максимальним терміном до чотирьох років. Він дійсний лише для професії, на яку видається, і для того роботодавця, який ініціював процедуру отримання дозволу.

Найпоширенішою формою працевлаштування громадян України є їх сезонне залучення до збирання ягід.

Трудовий договір на працю має містити такі умови, як конкретний вид роботи, до якої залучатиметься іноземець; строк договору; умови роботи та оплати праці.

Якщо рішення про дозвіл на працевлаштування прийнято, іноземець має такі ж права у сфері трудового права, що й громадянин Швеції.

Працевлаштування та укладення трудового договору за законодавством Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії

Укладення трудового договору з іноземними громадянами на території Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії (далі – Великобританія) регулюється нормами законів "Про працевлаштування" від 2000 року, "Про трудові відносини" від 1999 року, "Про трудові права" від 1996 року та "Про притулок та імміграцію" від 1996 року.

Насамперед слід сказати, що Великобританія посідає третє місце (після Німеччини та Франції) за чисельністю мешканців-іноземців та іноземної робочої сили (11% усієї кількості іноземців, які проживають в Західній Європі та 13% іноземної робочої сили в Західній Європі). Привабливість ринку праці Великобританії для іноземних громадян пояснюється такими соціально-економічними та правовими чинниками, як ліберальне трудове законодавство, що дає можливість порівняно легко влаштуватися навіть не маючи відповідних дозволів; порівняно високий рівень заробітної плати; толерантність суспільства та правоохоронних органів до мігрантів, у т. ч. й нелегальних; досить висока культура організації праці, що зменшує можливість отримання виробничої травми.

Працевлаштування іноземців у Великобританії відбувається таким чином:

• посередницькі фірми, отримавши замовлення від роботодавців через своїх закордонних партнерів, зокрема в Україні, підшукують відповідних працівників та передають цю інформацію потенційному роботодавцеві;

• роботодавець звертається до спеціального підрозділу Директорату з питань імміграції та громадянства МВС Великобританії (Work Permit UK) з проханням видати дозвіл на працевлаштування;

• після отримання дозволу майбутній працівник звертається до консульської установи Великобританії для отримання в'їзної візи.

Іноземці можуть легально влаштовуватися на роботу у Великобританії за таких умов:

• роботодавець має отримати дозвіл на працевлаштування конкретного працівника (для цього треба довести унікальність працівника і те, що його роботу не може виконувати британський громадянин);

• роботодавець чи посередницька організація мають отримати дозвіл на працевлаштування іноземців згідно з відповідною квотою (програмою), яка затверджується на щорічній основі урядом держави залежно від потреб місцевого ринку праці (зазвичай це працівники сфери послуг та готельного бізнесу, молодший медичний персонал, сезонні працівники в аграрному секторі тощо);

• якщо громадянин має дозвіл на постійне проживання у Великобританії, це передбачає автоматичний дозвіл на працевлаштування, або дозвіл на тимчасове проживання з правом працевлаштування;

• якщо громадянин має студентську візу, то, відповідно до положення про неї, дозволяється працювати до 20 год. на тиждень;

• якщо кваліфікація громадянина відповідає вимогам програми набору висококваліфікованих спеціалістів (громадяни можуть самостійно звернутися до британського уряду, заповнити відповідну анкету, за кожний пункт якої нараховуються бали, а в разі отримання "прохідної" кількості балів – отримати дозвіл на працевлаштування у Великобританії).

На підставі отриманого дозволу роботодавець укладає трудовий договір з іноземним працівником. Його умови мають відповідати вимогам отриманого дозволу. До основних умов трудового договору належать: вид роботи, яку виконуватиме працівник; умови праці (режиму роботи, оплати та охорони праці), а також інші умови.

З правової точки зору іноземні громадяни, які легально працевлаштувалися у Великобританії, мають ті самі трудові, соціальні права, що й британські громадяни. Так, відповідно до закону про внески та виплати соціального страхування іноземці підлягають обов'язковому соціальному страхуванню. За них роботодавці сплачують страхові внески до спеціальних страхових фондів, а тому такі працівники мають право на отримання відповідних відшкодувань (наприклад, у разі настання тимчасової непрацездатності чи нещасного випадку).

Працівники-іноземці, які працюють у Великобританії, мають право звернутися за захистом своїх інтересів до суду або Трибуналу з питань трудових спорів у разі, якщо роботодавець виплачує їм за одну й ту саму роботу платню меншу, аніж громадянам Великобританії.

Працевлаштування та укладення трудового договору з іноземними громадянами на території Федеративної Республіки Німеччина

Умови працевлаштування та укладення трудового договору на території Федеративної Республіки Німеччина (далі – Німеччина) регулюються на підставі законів "Про імміграцію" (2005 року), "Про перебування іноземних громадян" (2004 року) і "Про вільне пересування та повсюдне проживання громадян ЄС" (2004 року).

При прийнятті рішення щодо надання дозволу на працевлаштування іноземних працівників компетентні установи орієнтуються на потреби економічних показників Німеччини з урахуванням умов ринку праці та вимог щодо дієвого подолання безробіття.

Характеристики

Список файлов реферата