102644 (706167)

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла

Стратегія інноваційного менеджменту підприємства

У світовій економічній літературі "інновація" інтерпретується як перетворення потенційного науково-технічного прогресу на реальний, такий, що утілюється в нових продуктах і технологіях.

Відповідно до міжнародних стандартів інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, що отримав втілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту, упровадженого на ринку, нового або вдосконаленого технологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності, або в новому підході до соціальних послуг. Інновація може бути розглянута як в динамічному, так і в статичному аспекті. У останньому випадку інновація представляється як кінцевий результат науково-виробничого циклу.

Розробка, впровадження у виробництво нової продукції мають для фірм важливе значення як засіб підвищення конкурентоспроможності і усунення залежності фірми від неспівпадання життєвих циклів вироблюваної продукції. У сучасних умовах оновлення продукції йде досить швидкими темпами.

Інноваційний менеджмент - один з напрямів стратегічного управління, здійснюваного на вищому рівні керівництва компанії. Його метою є визначення основних напрямів науково-технічній і виробничій діяльності фірми в наступних областях: розробка і впровадження нової продукції (інноваційна діяльність); модернізація і вдосконалення продукції, що випускається; подальший розвиток виробництва традиційних видів продукції; зняття з виробництва застарілої продукції.

1. Основні поняття

Інноваційний менеджмент порівняльне нове поняття для наукової громадськості і підприємницьких кругів Росії. Саме в даний час Росія переживає бум новаторства. На зміну одним формам і методам управління економікою приходять інші. У цих умовах інноваційною діяльністю буквально вимушені займатися всі організації, всі суб'єкти господарювання від державного рівня управління до знов створеного суспільства з обмеженою відповідальністю у сфері малого бізнесу.

Термін "інновація" став активно використовуватися в перехідній економіці Росії як самостійно, так і для позначення ряду споріднених понять: "інноваційна діяльність", "інноваційний процес", "інноваційне рішення" і т.п. В літературі налічується безліч визначень. Наприклад, за ознакою змісту або внутрішньої структури виділяють інновації технічні, економічні, організаційні, управлінські і ін. Виділяються такі ознаки, як масштаб інновацій (глобальні і локальні); параметри життєвого циклу (виділення і аналіз всіх стадій і підстадій), закономірності процесу впровадження і т.п.

У спеціальній літературі і офіційних документах найчастіше використовувалися поняття управління науково-технічним прогресом, впровадження досягнень науки і техніки у виробництво і тому подібне, що характерний для централізованої керованої економіки. У ринкових умовах господарювання, де комерційні організації мають повну юридичну і економічну самостійність, ні про яке впровадження чого-небудь не може бути і мови. Цією принциповою відмінністю пояснюється відмінність в змісті окремих понять в області інноваційного менеджменту.

У повсякденній практиці, як правило, ототожнюють поняття нововведення, новація, нововведення, інновація, що цілком з'ясовно. Нововведенням може бути новий порядок, новий метод, винахід. Нововведення означає, що нововведення використовується. З моменту ухвалення до розповсюдження нововведення набуває нова якість і стає інновацією.

Будь-які винаходи, нові явища, види послуг або методи тільки тоді отримують суспільне визнання, коли будуть прийняті до розповсюдження, і вже в новій якості вони виступають як нововведення, тобто інновації.

2. Інноваційний процес

Загальновідомо, що перехід від однієї якості до іншого вимагає витрат ресурсів (енергії, часу, фінансів і тому подібне). Процес перекладу нововведення в нововведення також вимагає витрат різних ресурсів, основними з яких є інвестиції і час. В умовах ринку як система економічних відносин купівлі – продажу товарів, в рамках якого формуються попит, пропозиція і ціна, основними компонентами інноваційної діяльності виступають нововведення, інвестиції і нововведення. Нововведення формують ринок нововведень, інвестиції ринок капіталу, нововведення ринок чистої конкуренції нововведень. Ці три основні компоненти і утворюють сферу інноваційної діяльності.

Під інноваціями в широкому сенсі розуміється прибуткове використання нововведень у вигляді нових технологій, видів продукції і послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного, адміністративного або іншого характеру. Період часу від зародження ідеї, створення і розповсюдження нововведення і до його використання прийнято називати життєвим циклом інновації. З урахуванням послідовності проведення робіт життєвий цикл інновації розглядається як інноваційний процес.

Терміни "інновація" і "інноваційний процес" близькі, але не однозначні. Інноваційний процес пов'язаний із створенням, освоєнням і розповсюдженням інновацій. Творці інновації керуються такими критеріями, як життєвий цикл виробу і економічна ефективність. Їх стратегія направлена на те, щоб перевершити конкурентів, створивши нововведення, яке буде визнано унікальним в певній області. Науково-технічні розробки і нововведення виступають як проміжний результат науково-виробничого циклу і у міру практичного застосування перетворюються на науково-технічні інновації — кінцевий результат. Науково-технічні розробки і винаходи є додатком нового знання з метою його практичного застосування, а науково-технічні інновації — це матеріалізація нових ідей і знань, відкриттів, винаходів і науково-технічних розробок в процесі виробництва з метою їх комерційної реалізації для задоволення певних запитів споживачів. Неодмінними властивостями інновації є науково-технічна новизна і виробнича застосовність.

Отже, науково-технічні інновації винні:

- володіти новизною;

- задовольняти ринковому попиту;

- приносити прибуток виробникові.

Розповсюдження нововведень, як і їх створення, є складовою частиною інноваційного процесу.

Розрізняють три логічні форми інноваційного процесу: простій внутрішньоорганізаційний, простій міжорганізаційний і розширений. Простій внутрішньоорганізаційний інноваційний процес припускає створення і використання нововведення усередині однієї і тієї ж організації, нововведення в цьому випадку не приймає безпосередньо товарної форми. При простому міжорганізаційному інноваційному процесі нововведення виступає як предмет купівлі-продажу. Така форма інноваційного процесу означає відділення функції творця і виробника нововведення від функції його споживача. Розширений інноваційний процес виявляється в створенні нових виробників нововведення, в порушенні монополії виробника-піонера, що сприяє через взаємну конкуренцію вдосконаленню споживчих властивостей товару, що випускається. В умовах товарного інноваційного процесу діють як мінімум два господарюючі суб'єкти: виробник і споживач нововведення. Якщо нововведення — технологічний процес, його виробник і споживач можуть поєднуватися в одному господарюючому суб'єктові.

Простій інноваційний процес переходить в товарний за дві фази:

1) створення нововведення і його розповсюдження;

2) дифузія нововведення.

Перша фаза — це послідовні етапи наукових досліджень, дослідно-конструкторських робіт, організація дослідного виробництва і збуту, організація комерційного виробництва. На першій фазі ще не реалізується корисний ефект нововведення, а тільки створюються передумови такої реалізації. На другій фазі суспільно-корисний ефект перерозподіляється між виробниками нововведення, а також між виробниками і споживачами.

3. Класифікація інновацій

Для успішного управління інноваційною діяльністю необхідне ретельне вивчення інновацій. Перш за все, необхідно уміти відрізняти інновації від неістотних видозмін в продуктах і технологічних процесах (наприклад, естетичні зміни – кольори, форми і т. п.); незначних технічних або зовнішніх змін в продуктах, що залишають незмінними конструктивного виконання і що не роблять достатньо помітного впливу на параметри, властивості, вартість виробу, а також вхідних в нього матеріалів і компонентів; від розширення номенклатури продукції за рахунок освоєння виробництва що не випускалися раніше на даному підприємстві, але вже відомих на ринку продуктів, з метою задоволення поточного попиту і збільшення доходів підприємства. Новизна інновацій оцінюється по технологічних параметрах, а також з ринкових позицій. З урахуванням цього будується класифікація інновацій.

Залежно від технологічних параметрів інновації підрозділяються на:

- продуктові інновації, вони включають застосування нових матеріалів, нових напівфабрикатів і що комплектують; отримання принципово нових продуктів.

- процесні| інновації означають нові методи організації виробництва (нові технології). Процесні інновації можуть бути пов'язані із створенням нових організаційних структур у складі підприємства (фірми).

За типом новизни для ринку інновації діляться на:

- нові для галузі в світі;

- нові для галузі в країні;

- нові для даного підприємства (групи підприємств).

По місцю в системі (на підприємстві, у фірмі) можна виділити:

- інновації на вході підприємства (зміни у виборі і використанні сировини, матеріалів, машин і устаткування, інформації і ін.);

- інновації на виході підприємства (вироби, послуги, технології, інформація і ін.);

- інновації системної структури підприємства (управлінською, виробничою, технологічною).

Залежно від глибини змін, що вносяться, виділяють інновації:

- радикальні (базові);

- поліпшуючі;

- модифікаційні (приватні).

У Науково-дослідному інституті системних досліджень (РНИИСИ|) розроблена розширена класифікація інновацій з урахуванням сфер діяльності підприємства. За цією ознакою виділяються інновації:

- технологічні;

- виробничі;

- економічні;

- торгові;

- соціальні;

- в області управління.

4. Ринок інноваційної продукції

Науково-технічна продукція - це логічний результат інтелектуальної (науково-дослідницькой|, науково-технічною і інноваційною) діяльності. Науково-технічна продукція визнається товаром, якщо вона виступає засобом поглиблення, розширення і отримання нових знань, а її використання забезпечує економію витрат суспільної праці при збереженні споживчої вартості матеріального продукту, створеного на її основі. При цьому ринок науково-технічної продукції є формою економічних відносин між власником інтелектуальної власності і покупцем права володіння, користування і розпорядження, в результаті яких відбувається еквівалентний обмін платоспроможного попиту покупця на споживчу цінність, увязнену в науково-технічній продукції.

Суб'єкти інноваційного ринку - це держава, підприємства, організації, установи, університети, фонди, фізичні особи (учені і фахівці).

Об'єкти інноваційного ринку - це результати інтелектуальної діяльності, представлені:

у упредметненій формі (у вигляді устаткування, агрегатів, дослідних установок, інструментів, технологічних ліній і т.д.);

у неупредметненій формі (дані науково-дослідних, проектний-конструкторських робіт у вигляді аналітичного звіту, узагальнювального описи способу, конструкторської і технічної документації);

у вигляді знань, досвіду, консультування у сфері консалтингу, маркетингу, проектного управління, інжинірингу і інших науково-практичних послуг, пов'язаних з супроводом і обслуговуванням інноваційної діяльності.

Загальноприйнятим в світовій практиці є узагальнення всього спектру економічних відносин з приводу купівлі-продажу результатів наукової, інноваційної діяльності і надання послуг в цій сфері в понятті “Технологічний обмін” або “передача (трансфер) технологій”. У основі такого підходу лежить сучасне розуміння суті технології, яка включає як технічні засоби, систему відповідних навиків і знань, так і фінансові, матеріально-технічні, кадрові і інформаційні ресурси, виробничу культуру, систему адекватного управління, соціальне і природне середовище, в якому реалізується технологічний процес, а так само систему соціально-економічних наслідків (перш за все, екологічних).

Ринок інновацій характеризується поряд відмітних особливостей:

він традиційно є новим для організації, що виходить на ринок (через новизну розробленого продукту доводиться мати справу з незнайомими споживачами);

він є нееластичним, унаслідок обмеженого впливу цінової політики на об'єм збуту;

він характеризується обмеженою кількістю покупців і продавців.

Попит на інноваційну продукцію може виходити з власне наукового співтовариства, промисловості або від суспільства в широкому його розумінні.

У багатьох випадках створення нової технології не спричиняє за собою попиту, оскільки характерною особливістю для неї є високий ступінь ринкової і технологічної невизначеності.

Ринкова невизначеність полягає у відсутності інформації щодо характеру і ступеня задоволення тієї або іншої потреби ринку за допомогою нової наукоємкої продукції. У разі появи на ринку принципово нової продукції важко передбачити реакцію споживача через його необізнаність про свої запити.

Характеристики

Тип файла документ

Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.

Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.

Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.

Список файлов реферата