Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Про зцілення ослаблого розмовляють між собою книжники... В іншій проповіді оздоровлений сліпонароджений вихваляє Христа, в дальшій проповіді ангели, пророки, святі розмовляють у небі про вознесіння Христове.

Отже, цілий ряд проповідей „драматизовано".

6 Зверненість на слухача

Мова Кирила проста, і хоча не відходить значно від церковнослов'янських норм, але користується словами, що є і в народній мові.

З писаних Кирилом Туровським творів саме молитви Кирила, відзначав Михайло Возняк, мають неабияку цінність, оскільки в них він менше захоплюється описами, не стає відвертим промовцем, а залишається проповідником слова Божого; проте, зберігаючи простоту й безпосередність у передачі думок і почуттів, Кирило творить зразки живої, щирої розмови віруючого християнина з Богом.¹⁷ Якими б риторичними не були всі ці промови та розмови, вони вносять у проповіді людські, теплі, близькі слухачеві мотиви. Розглянемо ще один приклад – фрагмент "Притчі про людську душу й тіло":¹⁸

Господи, благослови, отче!

Добре ж, браття, й дуже корисно розуміти нам Святого писання смисл: це й душу робить невинною, і на покору спрямовує розум, і серце на прагнення до доброчинності вигострює, і саму людину робить вдячною, й на небо до Божих заповітів думку направляє, і до духовних трудів тіло зміцнює, і зневагу до цього земного життя, і до багатства, і до слави дає, й усі житейського світу скорботи відводить. Тому й прошу вас, постарайтесь пильно читати святі книги, щоб, Божим наситившись словом, вічного життя несказанного блаженства досягти: якщо воно й невидиме, зате вічне й кінця не має, міцне й недвижиме. Давайте не просто проговоримо язиком, написане вимовляючи, але, з розмірковуванням, вчитавшись, постараємося ділом виконати це. Бо солодке — медовий сот, і добре — цукор, обох же краще книжкове знання, тому що воно — скарбниця вічного життя. Якби тут хтось знайшов земний скарб, тоді на все й не зазіхнув би, а лише один дорогоцінний камінь узяв би — і ось уже без суму харчується, як до самої смерті багатство маючий. Так і той, хто знайшов скарбницю священних книг, а також пророчих, і псаломських, і апостольських, і самого Спасителя Христа збережених промов, розум істинний, розмірковуючий, — вже не собі одному на спасіння, а і багатьом іншим, які слухають його. Сюди й підходить євангельська притча, яка говорить: “Усякий книжник, який пізнає царство небесне, подібний до мужа домовитого, який із скарбів своїх роздає і старе, і нове...”.

наростання напруги антитеза антитеза порівняння метафора порівняння-ілюстрація паралелізм ампліфікація цитування авторитетного джерела

Кирило наближує образи, навіяні його взірцями, до рідної природи, до рідного життя. Так, у порівнянні Великодня з весною, ідея якого запозичена з проповіді Григорія Богослова, Кирило поширює, розробляє образи хліборобські, зовсім викидаючи образи мореплавства, чужі більшості його слухачів.

Проповідницький стиль Кирила, можливо, не був пов'язаний виключно з традицією „високої" проповіді. Серед творів, приписуваних Кирилові, є прості проповіді, як напр., „На Зелені свята", що в ній коротко та ясно оповідається про бажання Боже врятувати проповіддю грішників або про важливість церковної науки з таким дотепним закінченням:

„Коли б я щодня роздавав золото або срібло, або мед чи вино, чи не приходили б ви самі непокликані та радили б іншим приходити? А нині роздаю слова Божі, що незмірне ліпші за золото та каміння дорогоцінне і солодші за мед та щільники..."

Хоча й не оригінальні думками, проповіді Кирила мали чималий успіх у слов'янських літературах, попереходили вони і на Балкани та ввійшли в склад збірок високоавторитетних святоотцівських творів. Вони повходили і до пізніших друкованих збірок проповідей (17-18 ст.), призначених в основному для читання. Петро Могила згадує Кирила як одного з визначних проповідників старої Русі, а Кирило Транквіліон Ставровецький навіть наслідує його в своїй „Учительній Євангелії". Зустрічаємо в 17 в. наслідування його і в російській літературі.

Висновки

Кирило Туровський залишив нам надзвичайно багату і цінну літературну спадщину. Проведений нами аналіз дозволяє зробити висновок, що, у своїй творчості Кирило Туровський використовує історичну, літописну і агіографічну традицію та вводить її в гімнологічну, церковну візантійську символіку. Проте, Кирило не обмежився роллю простого компілятора, своє завдання він, очевидно, бачив у літературній обробці матеріалу. Він поширює або скорочує свої взірці, єднає їх в органічну цілість та прикрашує думки грецької проповіді такими риторичними прикрасами, які краще промовляють до розуму та серця його слухачів. Блискучий оратор і представник урочистого й учительного красномовства на Русі, він закликав письменника й оратора (літописця й піснетворця) уважно вивчати й вслухатися у те, що відбулося, прикрашати діяння героїв відповідними словами. Він сам як письменник та оратор він вступає в мистецьке змагання зі своїми великими попередниками і виходить із цього важкого завдання переможцем.

Список використаних джерел

1. Грушевський М. Історія української літератури. – Т. 3. – К.: Либідь, 1993. – С. 80-97.

2. Гурвич Е.С., Погорілко В.Ф., Герман М.А. Основи риторики.— К. 1978.

3. Златоструй. Древняя Русь X—XIII веков.— М., 1990— С. 193—194 // Сагач Г. Риторика. – С. 297-298.

4. Леммерман Х. Учебник риторики. – М.: АО "ИНТЕРЭКСПОРТ", 1998. – С.256.

5. Прибавления к творениям святых отцов. Ч. 2.— М., 1844.

6. Сагач Г. Риторика. – К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2000. – С.568 с.

7. Сулима В. Біблія і українська література. - К.: “Освіта”, 1998. - С. 113-115.

8. Чижевський Д. Історія української літератури. – Тернопіль: "Феміна", 1994. – С. 136 -145.

1 Чижевський Д. Історія української літератури. – Тернопіль: "Феміна", 1994. – С. 136 -145.

2 Сулима В. Біблія і українська література. - К.: “Освіта”, 1998. - С. 113-115.

3 Чижевський Д. Історія української літератури. – Тернопіль: "Феміна", 1994. – С. 136 -145.

4 Сагач Г. Риторика. – К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2000. – С. 31.

5 Прибавления к творениям святых отцов. Ч. 2.— М., 1844. Див.: Гурвич Е.С., Погорілко В.Ф., Герман М.А. Основи риторики.— К. 1978.

6 Чижевський Д. Історія української літератури. – Тернопіль: "Феміна", 1994. – С. 136 -145.

7 Леммерман Х. Учебник риторики. – М.: АО "ИНТЕРЭКСПОРТ", 1998. – С.35.

8 Там само, с. 38.

9 Сагач Г. Риторика. – К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2000. – С.139.

10 Леммерман Х. Учебник риторики. – М.: АО "ИНТЕРЭКСПОРТ", 1998. – С.. 82.

11 Там само, с. 59.

12 Чижевський Д. Історія української літератури. – Тернопіль: "Феміна", 1994. – С. 136 -145.

13 Там само.

14 Сулима В. Біблія і українська література. - К.: “Освіта”, 1998. - С. 113-115.

15 Грушевський М. Історія української літератури. – Т. 3. – К.: Либідь, 1993. – С. 80-97.

16 Чижевський Д. Історія української літератури. – Тернопіль: "Феміна", 1994. – С. 136 -145.

17 Сулима В. Біблія і українська література. - К.: “Освіта”, 1998. - С. 113-115.

18 Златоструй. Древняя Русь X—XIII веков.— М., 1990— С. 193—194 // Сагач Г. Риторика. – С. 297-298.

Характеристики

Список файлов реферата