73357 (702040), страница 2
Текст из файла (страница 2)
**... се переважно буденна мова украïнського простолюддя, проста, без слiду афектацiï, але проте багата, колоритна i повна тоï природноï грацiï, якою вона визначається в устах людей з багатим життєвим змiстом. З огляду на високоартистичне змалювання селянського життя i добру композицiю повiсть належить до найкращих оздоб украïнського письменства. /**Iван Франко про повiсть "Кайдашева сiмЇя". **/
Висновок
Літературна спадщина Нечуя-Левицького досить велика і жанрово різноманітна: романи, повісті, оповідання, новели, нариси, гуморески, казки, драми тощо. Вони охоплюють життя всіх прошарків суспільства: селян, міщан, духовенства, творчої інтелігенції, жебраків, бурлацтва, наймитства, заробітчан, декласованих елементів, поміщиків, орендарів, посесорів, підприємців, купців тощо.
Спадкоємець Т. Шевченка і Марка Вовчка, І. Нечуй-Левицький збагатив реалізм, який під його пером перетворився на універсальний напрямок національної літератури. Письменник підхопив від своїх попередників тезу про первинність середовища щодо формування характеру людини, але у своїх творах він підкреслював і зворотний зв'язок: людина може перетворювати середовище, впливати на нього. Водночас перемогою реалізму Левицького було зображення середовища соціально диференційованим. Реаліст-психолог, Нечуй-Левицький широко використовує психологічний аналіз; реаліст-соціолог, він навчився усвідомлювати і зображувати особистість у соціальному типі і відтворювати неповторне "я" героя. Про це засвідчили вже перші опубліковані твори: "Дві московки", "Рибалка Панас Круть", "Причепа", "Хмари", в яких створив типи-характери і "перейшов від окремих спостережень до широкого узагальнення соціального буття, до створення повнокровних епічних характерів, соціально детермінованих, індивідуально своєрідних".
Творчість Нечуя-Левицького - це рідкісний зразок єдності ідеологічного, сюжетного, композиційного і стилістично-мовного компонентів літературного твору. Ця єдність зросла на ґрунті художнього виявлення соціальної психології певної суспільної групи. Разом з новими темами і сюжетами Нечуй-Левицький створив і нову манеру письма. Він першим відійшов від етнографічної школи, збагативши реалізм української літератури новими зображальними засобами. Тільки після нього могли з'явитися Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Володимир Винниченко.
Список літератури
-
Білецький О.І. Іван Семенович Левицький (Нечуй) // Зібр. праць: У 5 т. - К. 1965. - Т.2.
-
Власенко В.О. Художня майстерність І.С. Нечуя-Левицького. - К., 1969.
-
Мишанич Олекса. "Всеобіймаюче око України": Післямова // Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу: Ескіз української міфології. - К, 1992.
-
Міщук М. Співець душі народної. - К, 1987.
-
Нечуй-Левицький І. Українство на літературних позвах з Московщиною: Культурологічні трактати / Упоряд. М. Чорнописький. - Л., 1998.
-
Творча індивідуальність І.С. Нечуя-Левицького і літературний процес: 36. тез доп. і повід, респ. наук, конференції, присвяченої 150-річчю з дня народження письменника. - Черкаси, 1988.
-
Ткачук М. ТІ. Естетична концепція дійсності в творах І.С. Нечуя-Левицького. - Збараж, 1992.
-
Франко І. Життя і побут сучасного селянина на Вкраїні і у Франції // Зібр. творів: У 50 т. - К., 1980. - Т.26.
-
Франко І.Я. Ювілей Івана Левицького (Нечуя) // Там само. - Т.35.
-
Франко І. З остатніх десятиліть XIX віку // Там само. - Т.41.
-
Чалий Д.В. Епопея в російській та українській літературах XIX ст. - К, 1980.















