64642 (695841), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

4. Осінні звичаї та обряди

Свято Маковія святкують 14 серпня. Це свято називають ще Першим Спасом або Медовим Спасом. Напередодні цього дня жінки й діти збирають квіти й трави. Серед них найпоширенішими є чорнобривці, м’ята, васильок, мак, колоски пшениці. Все це зав’язують в один пучок маленькою хустиною або рушником. Цей пучок називається «Маковеєм». З цим пучком йшли до церкви, де його святив батюшка. В цей день святили мед, а також криниці. Цей пучок висушували і ховали. А коли хтось захворіє, то маковієве зілля дуже допомагало. Це зілля клали під подушку дітям, щоб відвернути від них усяку нечисть. На Маковія печуть коржі з маком. „Без такого коржа, то й не Маковій”, - кажуть на селі. Від Маковія починається піст, який триває до Успіння Пресвятої Богородиці (28 серпня).

І в наш час святкують Маковія, як в місті, так і в селі. Люди йдуть до церкви з медом і з пучком квітів, які там освячують. І сьогодні люди вірять, що маковієве зілля допомагає при різних захворюваннях, тому бережуть його.

Другим важливим святом був день Преображення Господнього, у народі його називали Спас, Великий Спас і святкували 19 серпня.

Це свято пов’язували зі святом врожаю, адже припадає він на той час, коли дозрівають усі зелені плоди. На Спаса освячують у церкві дари природи: яблука, сливи, груші, обжинкові вінки, бджолині стільники, мак, васильки, чорнобривці, виноград. З чорнобривців готували купелі для немовлят. До Спаса не дозволялося їсти яблука, груші, виноград, бо це вважалось гріхом. Але не всі додержувалися цього звичаю. Чоловіки не боялися гріха і їли яблука до Спаса. Однак мати, в якої хоч одна дитина померла, нізащо не стане їсти яблука до Спаса, бо на тому світі її дитині не дадуть райським яблучком погуляти. Скажуть їй: «Твоє яблуко мати з’їла». Це вірування має для матірок велику силу.

Спасівський обід готували з борошняних та овочевих страв і холодженої риби. Спочатку їли яблука та мед, запиваючи виноградним та яблуневим вином, «щоб садовина родила», а потім уживали інші страви.

В Спасівку день буває сильно гарячий, але вночі буває вже й ядерно. Тому є приказка: «Прийшов Спас – держи й рукавиці про запас».

В наш час теж святкують Великий Спас. І в містах, і в селах освячують у церкві дари природи: яблука, виноград, мед, груші, васильки, чорнобривці.

І сьогодні не всі додержуються звичаю не їсти яблука, виноград до Спаса. Багато людей навіть і не знають, що це вважається гріхом.

До осінніх свят належить і Покрова Пречистої Богородиці (14 жовтня).

«Я пам’ятаю, мені бабуся розповіла, як саме виникло це свято. Колись дуже давно, місто Царгород обложили араби. Люди всі молилися у церкві на честь Пресвятої Богородиці. Молився там і святий Андрій Юродивий, який під час служби побачив Пресвяту Богородицю у супроводі святих, яка своєю хусткою покрила весь народ у церкві. Після цього все зникло, а від міста відійшли вороги. Звідси і пішла назва свята Покрова, яка є символом заступництва. З цим святом найтісніше поєднані весільні мотиви. Закінчувалися всі роботи в полі і дівчата готувалися до весілля. Мені мати казала, що хто саме вийде заміж на це свято, буде щасливим, бо знаходитиметься під опікою Пресвятої Богородиці. В мене вийшло так, що я й сама вийшла заміж на це свято. В цей день також проводили ярмарки і різні веселі забави. Хати на свято Покрова прикрашали квітами й рушниками. В цей день пригощали один одного виноградним вином.»

І в наш час святкують Покрова Пресвятої Богородиці і надають цьому святові великого значення. І сьогодні на це свято дівчата виходять заміж, бо вважають, що будуть щасливими і знаходитимуться під опікою Пресвятої Богородиці.

Чимало цікавих звичаїв є у моєї родини, і я завжди радо їх дотримуюся. Я переконана: шануючи звичаї, ми приєднуємося до якогось невидимого космічного пульсу, шануємо одвічні закони природи, прямуємо до могутньої сили, ім’я якій родина, Україна.

Література

1.Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. – Львів, 1925. – 356 с.

2.Колядки та щедрівки: Зимова обрядова поезія трудового року. – К., 1965. – 205 с.

3.Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування українського народу. – К., 1995. – 245 с.

4.Пономарьов М. Історія української діаспори. – Львів, 1990. – 280 с.

5.Українське народознавство: Навчальний посібник/ За ред. А.М. Богуш, Н.В. Лисенко – К.: Вища школа, 2002. – 407 с.

6.Українське народознавство: Навчальний посібник/ За ред. С.П. Павлюка, Г.Й. Горинь, Р.Ф. Кирчіва. – Львів: Фенікс, 1994. – 608 с.

Характеристики

Список файлов реферата